Ларисо, ви і справді вельми цікава авторка, і відчуваю, що на відміну від багатьох і багатьох, не будете зупинятися на меншому, радше покинете писати.
Отож, перша порада - не впадати у відчай від дуже розумних критиків, бо ті дефрагментують так, що не інтегруєтесь. :)
Друга порада - звертайте увагу на ваш коефіцієнт прозорості, бо він у вас, як шкіра у щойнонародженого - защільний. Надто багато образів не можна природним чином звязати між собою - отже, між образами повинен бути продих поетичного ефіру, що формує красу, коли образи точні.

Щодо даного вірша, то він має, начебто, епічний характер, а тому потребує напевно довшого рядка і витримки високого стилю...
На кшталт

"Досвітня мла. І місто − мов камея, карбована в молочному нефриті.
Завмерлий сумно профіль Ніфертіті приховує надсаду Колізею...

Цікавий текст - пастельний і молочно-тактильний )

Тільки все ж таки "кошенята".

Дякую за пораду і глибокий коментар... Я й справді намагаюсь працювати якнайстаранніше. Моя мова трохи важговаговита - буває :-) Намагатимусь розвантажити.))) А на рахунок розміру - слушно, треба буде спробувать.
З повагою, Лариса.

Дякую, Мріє! Зараз відкоректую!

О, який цікавий вірш, Ларисо!

Можна, я теж трохи подефрагментую?)

Здається, правильно - Нефертіті, чи я помиляюсь?

Куди зникли рими в останній строфі (бачу лише тавтологічну: ранку-ранку)?) Хоча... а, зрештою, не зважайте, я ж не професійний критик.)))

Мені сподобалось! Файно!