Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Андрій Гуменчук (1986)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   День 996-й
    Можливо, наш останній перший сніг,
    Хоч, мабуть, що про це не варто вголос...
  •   ***
    Під час виконання бойового завдання
    Багато бігали. А ще ходили, сиділи й лежали.
  •   Rasta настрій
    Мабуть, що так воно і має бути:
    Месію душать комуністи ефіопи,
  •   День 289-й
    Скоро буде вже трьохсотий ми живем день бабака тут
    У житті усе розбито, у новинах все плакатно:
  •   ***
    О, це було б так гарно і так просто —
    Взяти і піти собі в які ти хочеш гори.
  •   День 47-й
    а скоро вже два місяці цій довбаній війні
    і майже вже два місяці ти сам і без сім’ї
  •   ***
    Це не про еміграцію чи втечу від чогось,
    І не зітхання типу “ця кончена країна”.
  •   1:01 a.m.
    Це, здається, воно:
    Час доби, коли все досконалим є –
  •   ***
    А потім вона вмикала пісні
    І це було схоже на сповідь.
  •   Перехрестя
    Мінімум Вальгалла, максимум нірвана.
    З кожним днем в мені меншає мого.
  •   Бізнес-ланч
    Давай так: в обідню перерву ловимо таксі
    Й зустрінемось в готелі, стійка “Адміністратор”.
  •   Про два і більше кохань
    Я вірю в кохання усього життя,
    А також у два або більше...
  •   Sad Party
    Така недоречна й невчасна
    І нікуди вже відступати,
  •   Капітуляція
    Ти пропрешся від моїх віршів,
    Або скажеш, що все це гімно
  •   Люблю себе ловити на думках...
    Люблю себе ловити на думках,
    Що мрію знов про нас, тобто про завтра.
  •   Я більше не Будда
    Мамо, я більше не Будда.
    Мамо, і я вже не Ягве.
  •   Понурість
    Якщо якось помру я у січні –
    То ви знайте: я так і хотів.
  •   Кадилак
    Лежати удвох на капоті
    Роздовбаного кадилаку
  •   Твоя перша любов уже матір і товста...
    Твоя перша любов уже матір і товста,
    Перший друг і товариш вже спився давно.
  •   ***
    ...А лишиться каміння, розкидане на попелі,
    Десяток ком і крапок від трансу межи юрт.
  •   Лобом
    Щоб хоч іноді їсти гаряче
    Та хоч взимку бачити сонце,
  •   Старість
    Ходити повільно, маленькими кроками,
    Завчити болячки та дивний діагноз,
  •   На трасі
    «Куди ти преш, козел?», —
    Сичав барану осел:
  •   Про мисткинь
    Жіночки пост-фертильного віку
    Пост-модерні клепають полотна,
  •   Жінка-2018
    Тітки з п’ятидесятих, ляльки із дев’яностих,
    Я хочу сподіватись, що ви це несерйозно,
  •   А мозку, насправді, чхати...
    А мозку, насправді, чхати,
    в якій реальності жити
  •   Мерва
    В чорне всі стіни, в Азію тіло –
    Все буде добре і грішно.
  •   Поїхали до мене
    «Поїхали до мене» — о, скільки в цих словах!
    Це удар літру сперми у мозок!
  •   Кiмната (tribute to Brodsky cover)
    Не виходь із кімнат, не лишай простирадл,
    Я чув, ти умієш і без помилок.
  •   Що люди скажуть
    Люди кажуть "сиди",
    люди кажуть "вмирай",
  •   Вона так хотіла віддатись бомжу
    Вона так хотіла віддатись бомжу,
    Що аж не виходила заміж.
  •   (Flash)back to teen age
    І чому я повинен відводити очі
    під плач іграшкових пророків?
  •   Просто
    Просто пертися уперто брудним вечірнім потягом
    З запасом ендорфіну під коміром пальто,
  •   Вівсянка
    Дзвонив мій друг, він стане татом.
    А інший друг втратив сестру.
  •   На каву
    Я запрошу тебе на каву,
    А потім потягну на пірсинг,
  •   Нам з тобою ще, братику, жити
    Нам з тобою ще, братику, жити
    В цьому місяці, місці та місті.
  •   А ти схильна до самоскурвлень
    а ти схильна до самоскурвлень
    як квартири до самозасмічень
  •   Про принців, іноземців та найпростіших
    О, так! Ти – та жінка, яка осідлає цей світ!
    Ти просто застрягла на кухні в будинку промзони,
  •   Бачити
    Я так тебе і бачу:
    В одній моїй сорочці,
  •   Лічилочка
    Джин, тонік, тонік, джин, тонік.
    Артрит гризе кінцівки, тиск вгору, цукор вниз,
  •   90%
    90% інформації людина сприймає зором,
    90% досвіду перетравлює алкоголем,
  •   Поговори
    Поговори зі мною хоч півночі
    Про музику, про збочення чи смерть,
  •   Про жіночу сорочку
    Ти знаєш, я, нарешті, переїхав.
    Звільнив полиці, ліжко і житло.
  •   Вакх
    Люди люблять любов. Всюди й тупо –
    У кіно та в дешевих піснях.
  •   Як усі та як ніхто
    Я думаю, його нема серед живих.
    Дмухнув котрогось дня у саксофон іржавий,
  •   До твого дому я приїду верхи
    Колись до твого дому я приїду верхи
    На жеребці, що буде благородно білим,
  •   Останні гроші
    Вітер вириває з рук останні гроші,
    Вітер видирає з рук останній сенс.
  •   Придурок
    Нарешті я стану для тебе тим самим!
    Тим самим придурком, дебілом і падлом,
  •   Апострофічний bullshit
    Ховаючи пам’ять у м’якоті яблук,
    Пірнаєш у п’яне між’яр’я ночей,
  •   Він говорив, я слухав
    Він говорив, я слухав, ми були
    Немов коти – хмільні, ліниві, сонні.
  •   Чекай
    І навіть коли часу зовсім не буде:
    За третю ночі чи п'яту ранку –
  •   Данко
    Ти вийдеш в запилюженій одежі
    Із нетрів Мехіко, Сеулу чи Москви.
  •   Любіть Україну!
    Любіть Україну! Як суку любіть!
    Терпіть її вибрики й кпини.
  •   Подрузі
    У неї на сніданок буде Борхес,
    В пігулках перед сном – цитати Гессе,
  •   Всезнайко
    Він знає, що це ненормально –
    Лишати свій сон біля неї
  •   MinMax
    Коли чекаєш в гості маму й тата
    Не забудь напередодні вилизати хату.
  •   Це так мило - нічого не знати...
    Це так мило – нічого не знати
    Про її чудернацьку кімнату,
  •   Фартовий
    Мене хрестили, та я вижив
    І небеса зітхнули: "Блять!"
  •   Балада про кота і пазли
    Я згадую нічний кошмар дитинства:
    Щотижня, із суботи на неділю
  •   Ніч сповзає на місто...
    Ніч сповзає на місто п’янючим котом,
    Ніч ковтає і розум, і цноту…
  •   Була б одна...
    Була б одна… Без драми і без брому
    Диміла б тихо в дві брудні фіранки…
  •   Сьогоднішність
    Сьогодні ми хворі на каву,
    А вчора хворіли на вина.
  •   Копроративна етика
    Тут безліч контактів і все безконтактне,
    На світло надії вже слиниться тля,
  •   Сон
    Я бачив сон, де прокидався від того, що ти снилась –
    Світилась у задусі липких нічних жахіть...
  •   Нерв
    Ці дні, години й дати друкує небо клонами
    Перед очима – очі, у грудях – полігон.
  •   Блюз
    Все ще вірю, що все буде добре,
    Хоч, можливо, не в мене, а в когось.
  •   До кінця
    Лиш коли ви цього захочете –
    Я повірю у слово «Бог»…
  •   Живемо
    Нам судилося бути щасливими
    Та окремо одне від одного.
  •   Майже Elton
    Вуста щось шепочуть у вії,
    П’янію без чар і без трав,
  •   Божевільня
    Гниють невтомно грона над чорним німбом часу
    У шелесті брошур про рак, туберкульоз.
  •   Російська весна
    Квітневі дощі облизують скло.
    Наллю собі кави. А Путін – хуйло.
  •   Вікенд
    По суботах вона вмирала
    І приходили п’яні гості.
  •   Двійкова система
    Є два сезони – мандри та сноуборди.
    Дві теми віршів – смерть і самота.
  •   Have a nice war
    В новинах розкажуть, що треба боятись,
    Пояснять, як саме й кого...
  •   Насправді
    Підлога трамваю. Лежить чоловік. На серці рука, піна з рота.
    Таблетки, квиточки і гроші дрібні. На куртці сліди від болота…
  •   Сірники
    Сірник ламається або палає світлом.
    Ми помремо, хоч і не вміли жити.
  •   Гуляй, тестостерон!
    Будь, сука, мужиком! Сякайся на асфальти,
    Балакай про циліндри й коробки передач,
  •   Деменція
    Хтось для когось – весь світ або ціле життя
    Хтось для когось – наркотик чи тліюче щастя,
  •   Антипаранойя
    От, чорт! І як же далі жити, якщо про мене все відомо?
    Якщо в розумних тьоть і дядь на мене зібрано досьє?
  •   Біле дзеркало
    Подивися, як весело сяють кістки
    І веселка бринить в краплях слини гієни.
  •   Чорне дзеркало
    Дивись, як це болюче – вичавлювати тіло
    І слухай дикий стогін, матюк і чорний біль.
  •   Несказане
    Ви дуже гарна і сумна:
    Парфуми, шарм і втома.
  •   І до ворожки не ходи
    Хрестилась відьма в домовині,
    Забувши про параліч,
  •   Дядя
    – А дядя співак?
    – Дядя просто співає.
  •   В метрополітені
    У проклятім тричі вагоні
    Лизалися кляті дівчата.
  •   Ісус сьогодення
    Його учора бив майор,
    Вночі двірник облаяв….
  •   Написи
    Хтось на стінах дві ночі писав “Посміхнись!”
    І плювалися жовчю заспані люди,
  •   Двері
    Пишіть листи і вірте в чудо –
    Струмок із попелу не б'є.
  •   За законами жанру
    Мене звати Андрій
    І це правда.
  •   Місто маленьких принців
    А хочеш, ми будемо жити у місті маленьких принців?
    Крихкий острівець відлуння в долині священних гір.
  •   Страшний сон психоаналітика
    Клаустрофоби сверлять фюзеляж,
    Соціопати рвуться за штурвали.
  •   Приємно, мило, треба
    Ти тулився до стін, уникаючи трас –
    Там хоч трохи прозоріші ранішні смоги.
  •   Майже Armstrong
    Як не голод, то смерть,
    То війна, то дефолт.
  •   Майже Everlast
    Не сумуй, коли вмре твоя кицька
    Чи коли зрадить друг – не страждай.
  •   Внутрішня боротьба офіціанта
    – І як же це можна? Та й слиною в каву?!
    – Ти бачив мордяри за п'ятим столом?
  •   На підвіконня тихо сіло літо
    На підвіконня тихо сіло літо.
    Ковтало віскі й дим міцних сигар.
  •   Причинно-наслідкова криза
    Я зліший за Гітлера. Той не їв м’яса,
    А я перетравлюю вбите ягня.
  •   Зворушлива історія
    Вона мені дзвонила, а я ригав у ванній.
    Вона прийшла додому, а я все ще ригав!
  •   Ключі
    І поки я блукав у клятій комі –
    Зухвала постіль родичалася із тілом.
  •   Буркотунчик
    Його розкішні роги вросли в її копита,
    Дієти вже не точать жіноче черевце.
  •   Червоні очі
    У голуба червоні очі.
    А я й не знав...
  •   Я
    Я – це сльози згорьованих баб,
    Мертвих родичів згірклі тіні,
  •   Другорядному персонажу забутої книги
    Вона завжди під час оргазму
    Кричить: "Люблю тебе!"
  •   Все буде
    А, ти знаєш, у нього все буде:
    Чау-чау і чоппер старий,
  •   Початок
    А почалось усе з запалених свічок.
    П’янке відлуння мантр у мороці балкону.
  •   З обличчя, наче черви, лізуть вени
    З обличчя, наче черви, лізуть вени,
    Сатирик у вбиральні зашморг пестить.
  •   У сквері
    У сквері хлопчик з ДЦП
    годує сизих голубів.
  •   Еротичне
    Я вип’ю тепло твого тіла
    Хоч ми вже давно не боги.
  •   Я, мабуть, не залишу нащадків
    Я, мабуть, не залишу нащадків
    І в одному з наступних життів
  •   Ниття
    Нестерпний нікотин поселиться у грудях
    Похмурий плеєр стогне, запльовує шляхи.
  •   Не так, як я
    Люби не так, як я.
    Сильніше!
  •   Мандрівне
    Траси і вокзали,
    Шлях, неначе вуж.
  •   Виявляється...
    Виявляється, можна і так:
    Без любові кохатись ночами,
  •   Нема річниць, скінчились роковини
    Нема річниць, скінчились роковини,
    На ринку сміх міняють на сарказм,
  •   Замальовка про колишню
    І вистачило тижня
    Щоб стало йому легше.
  •   Якщо хтось...
    Якщо хтось комусь подзвонить -
    То, мабуть, це буду я.
  •   Нудно
    Щось джазове чи блюзове залию собі в вуха
    Мені без тебе гидко, тобі без мене нудно.
  •   Мені після того...
    Мені після того наснилась війна,
    Коли було гірко вночі засинати,
  •   Бите скло
    Ці будинки зростають на битому склі
    І каркаси їх стін уплітаються в шкіру.
  •   Автоогида
    Кому ж іще, як не мені самому,
    Плюватися у дзеркало під вечір?
  •   Маскаради міста
    Я ненавиджу місто у будні,
    Коли струмінь машин мене душить.
  •   Майже Osbourne
    Мій голос хрипить нікотином,
    Недопалком топчу траву,
  •   Мініатюра про поганість
    Мені погано. Так банально, звично.
    Комусь ще гірше. Хтось уже й помер.
  •   Послання Ластiвцi (акровірш)
    Принаймні, тішуся, що це таки було –
    О, як нечасто нам дано кохати!
  •   Сам
    Розкажи мені про воду,
    Я вже далі якось сам.
  •   Коли заснеш
    Коли заснеш – дивитимусь на тебе,
    Залишусь по цей бік тонких твоїх повік.
  •   Лоботомія
    Я стану в чергу на лоботомію
    Не треба зволікань. Хто крайній у ряду?
  •   Не останній
    Коли вмирало небо
    Я жив у задзеркаллі.
  •   Люди слухали класику мовчки
    Люди слухали класику мовчки,
    І дітей привели із собою.
  •   Відпустити
    Її потрібно було відпустити,
    Язик розбив їй серце вщент.
  •   Постріл людиноненависника в самозакохане людство
    Дитячий світ гниє понуро,
    Дорослий вабить блядством.
  •   Одне життя, одна Вона
    Вона не для цього світу,
    Вона там, де пишуться вірші.
  •   Зустріч з Бед Боєм
    Я учора зустрівся з Бед Боєм,
    Поруч з ним я – нудний споживач.
  •   Цей дощ про мене довго мріяв
    Цей дощ про мене довго мріяв,
    Весною вмив мою свободу.
  •   Від богеми до бариги
    До біса цю “ріллю”, “волошку”, “стежку”!
    Поезія зловила передоз!
  •   Монолог людини
    Я – Людина! Лише і аж...
    У мені цілий Всесвіт безмежний!
  •   До сокири (іронічно-наївне)
    Для якої війни мій зростатиме син?
    Чиї рани зцілятиме дочка?
  •   ...Із диму
    Кому потрібна нація розумних?
    Комусь потрібна тліюча людва?
  •   Жовта матір
    Жовта матір – блакитні очі
    І порепана шкіра горить.
  •   Ідилія
    Я хотів би, щоб мій будинок
    Огорнувся зеленим плющем
  •   Цей світ буде кращим
    І поки я з нею – цей світ буде кращим,
    І вітер вільнішим, і грози п’янкі.
  •   Щось
    Мої слова. Твоя душа.
    Щось ранить, щось вціліє.
  •   Світанкова гроза
    Мені казали: „Ангели незрячі”
    Чи не тому ховаєш світлі очі?
  •   Пасинки бетону
    Мої слова – це пасинки бетону.
    А від обличчя рикошетить ніч.
  •   У місті
    У місті зірок не видно,
    У місті бояться дощу.

  • Огляди

    1. День 996-й
      Можливо, наш останній перший сніг,
      Хоч, мабуть, що про це не варто вголос...
      Живий ще не зробив усе, що міг.
      Ще недостатньо. Ще не упоролись.

      Сказав же хтось і так воно й пішло:
      "Їбаште! Ми за вас, але не з вами".
      Ну, перебʼють нас, врешті... Ну, те й що?
      Це нам не вперше. Та й не ми останні.

      А поки що? I'm fine, все добре, ок:
      До свят кохана прикрашає хату,
      А син в садочок носить рюкзачок
      І бейджик, щоб його могли впізнати.

      Той клятий бейджик.
      Щоб його.
      Могли.
      Впізнати.


      15.11.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Під час виконання бойового завдання
      Багато бігали. А ще ходили, сиділи й лежали.
      Топтали траву та сікли польові квіти.
      Полохали звірів та глушили рибу.
      Зганяли червонокнижних птахів
      З їхніх червонокнижних дерев,
      Які опадали на землю
      Листям, гілками, стовбурами.

      Під час виконання бойового завдання
      Нанизували хмарки на кіптяву танків.
      Сіяли хвилини мовчання,
      що зійдуть десь там, за кілометри.
      Запалювали зорі та свічки,
      що згаснуть колись там, за роки.
      Відбивались від мертвих і множили янголів —
      Таких потомлених, таких мовчазних, таких наших.

      15.01.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Rasta настрій
      Мабуть, що так воно і має бути:
      Месію душать комуністи ефіопи,
      До ку-клукс-клану йде натхненник руху,
      Минає час уже й дітей пророка.

      Лишився бог, скорочений від Ягве,
      Ніхто й не скаже вже, з якого псалму,
      Та Вавилон з населенням в мільярди,
      Що, безумовно, згине у напалмі.

      І, як весь смак ховається в терпенах,
      Ідея – у молитвах і куплетах,
      Що золотий, червоний та зелений –
      Все ж, значно більше кольорів берету.

      Тому й димлять ці бланти, джойнти, спліфи
      І передзвони бонгів не стихають.
      Кому що ближче: індіка, сатіва –
      Пірнання в стоун чи бадьорий хай?

      Хто без гріха – несіть каміння далі.
      Не ми ж природу взялись обдурити.
      Ми, як і світ, такі недосконалі –
      Лишається забити й покурити.


      25.11.2023.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. День 289-й
      Скоро буде вже трьохсотий ми живем день бабака тут
      У житті усе розбито, у новинах все плакатно:
      “Сієм соняшники жовті на руїнах Єрихону
      Поки лізуть до пюпітра мавпи з-під в’язничних шконок”.

      Якось так воно й кульгає, якось так і мелють жорна
      і повільно тліє цвіт весь у потоці метеорнім.
      А у місті все частіше одинокі у жалобі
      і все менше, сука, глузду в тих, хто й так був вузьколобим.

      Я стресую, рефлексую лімериком, паліндромом.
      Лікар плакав, але шкрябав: “Пий лікер, полинь із ромом
      бо лишилось менше року як труситимеш повітря”.
      Друг тим часом втратив ноги, потім губи ще й обвітрив.

      Вкотре вже гарцюють танець Ерос і Танатос блядські,
      Дуже дякую за шоу, нате вам донат з нас панський!
      І піду палити сенси із книжок Екклезіаста —
      Вони мертві, на могилу вже й поклали леді айстри.

      Коли буде щось новеньке — я навалюсь аяуаски,
      Випаду в реальність іншу, тут балакати нема з ким.
      Ну, а поки соловейко в гаю сонце зустрічає,
      ігнорую всі рецепти, запиваю вафлі чаєм.


      9.12.2022.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      О, це було б так гарно і так просто —
      Взяти і піти собі в які ти хочеш гори.
      Як ті музиканти: з флейтою, барабаном,
      Чудернацькими дрібничками типу дримби,
      Дивовижно легкими наплічниками
      Й тендітними дітьми всередині себе.

      Дорогою вони спиняються біля водоспадів
      На мовчазних, вилизаних водою брилах
      І грають для них же. І дихають, п’ють воду...
      І дивляться у ніч так спрагло і так довго,
      Що зорі лишаються відбитком на сітківці,
      Поки запахи хвої осідають у легенях.

      Вони слухають тишу й себе в медитаціях,
      Відчувають тіло в термальних джерелах,
      Вистукують ритми обмерзлими пальцями,
      Висвистують мелодії обвітреними губами,
      А в проміжках згадують важливих жінок
      Як атавізм людського в іще не божих долях.

      Вони споглядають первісні грози з печер,
      В яких місця вдосталь, щоб лишатися теплим,
      А світла — щоб читати почерки з дому.
      Потім струмками спускаються до селищ
      Із ідолами та іконами аватарів релігій,
      Народжених як істини й конаючими як забобони.

      Чисті від Вавилону співці імперій спокою.
      Зі свідомістю, зародженою в каменях,
      Що тримали на собі й валили Пангею.
      З душами, які носили тіла дерев і коней,
      А зараз вистрелюють у Всесвіт, до тих же зірок.
      Бо з вершин ще й під музику здійматися легше.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. День 47-й
      а скоро вже два місяці цій довбаній війні
      і майже вже два місяці ти сам і без сім’ї
      повільно тліє в пам’яті та міміка дворічки
      кордон і турнікети бездушна жовта стрічка
      і уроборос черги штампує нових біженців
      старі малі кульгаві й ненависні улюбленці

      така в тій черзі гарна хоча і заклопотана
      стоїть твоя кохана що в тебе ж і закохана
      стискає еко-торбу рюкзак і ще валізу
      під поглядом митника зверху донизу
      без планів на завтра й дитячого паспорту
      в надії що пустять без квестів від Паспарту

      тримаєшся за сина коли ще таке буде?
      а буде взагалі? тримаєшся на людях
      а він собі всміхається так легко і так щиро
      йому не пояснили що світ не вартий миру
      і сонце гріє щічки і бісики в очах
      і б’ється поруч річка в бурхливих берегах

      прощайся як востаннє як воїн з капеланом
      у тебе тільки ти у сина тільки мама
      куди їх заведе ця біженська дорога
      на острів в мегаполіс чи в монастир до бога?
      та поки до країни яку ще не бомблять
      а дому спорожнілого достатньо й три на п’ять

      щоб підвивать на місяць і спати на землі
      а так писав би книгу і слухав би джмелів
      де гойдалка під сакурою повзають комахи
      на озері качки у ньому черепахи
      кому усе це треба коли нема нікого?
      два місяці війни твоя сім’я без дому



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      Це не про еміграцію чи втечу від чогось,
      І не зітхання типу “ця кончена країна”.
      Ми зійшлись бо наші предки саме тут пустили поросль,
      Та ми перші, хто уміє бути легким, як пір’їна.
      Знаєш, тішуся від того, що старіємо ми разом,
      Бо домовились про це ще в одну з перших ночей
      І вже знаємо куди заведуть дороговкази –
      Одне одному давно ми особисті Мойсеї.
      А це буде якось так, що останніх років двадцять
      Ми під оплески та вигуки “От же ж навіжені!”
      Будем тихо доживати в аккуратній сільській хатці
      В прикордонній лісосмузі вкрай невинної Словенії.
      Бо ти любиш, коли тепло, ну, а я – аби безлюдно:
      Це таке маленьке щастя для маленьких двох людей.
      Ми по вихідних літаємо гуляти десь по дюнах
      У напівтонах пастельних постелених пустель.
      Чи сидимо на лавці, за руки, як і зараз,
      Чи лежимо накурені й говоримо про Че.
      І тут же, зовсім поруч, блищить Сава чи Драва...
      Ну, що вже тут поробиш – Дунай там не тече.
      Десерти вже не можна, але ми не відмовимось.
      Бо це єдиний клопіт: тиск, цукор, пульс і зір...
      Від решти ми відкупимось, відіб’ємось, відмолимось,
      То не за нами дзвін вже і не для нас ефір.
      А на річницю шлюбу приїдуть син і донька,
      Яку ти ще навіть не носиш під серцем...
      Так просто сядуть поруч, вкладуть свої долоньки
      У наші. Й ми мовчки всміхнемось веселці.


      21.10.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. 1:01 a.m.
      Це, здається, воно:
      Час доби, коли все досконалим є –
      Перша ночі. Усе
      Так оголено й гостро живе.
      Мовчки йдеш під дощем,
      А годинник собі коло брами б’є
      Свій єдиний удар і
      Луна по калюжі пливе.
      Музиканти хриплять
      На зупинках брудними легенями
      І сценічний костюм
      Осипається пір’ям в асфальт.
      Поруч двоє дівчат,
      Ще без права гуляти до темені,
      Підлітковий протест
      Істерить з-під розхристаних пальт.
      Двері всі на замку,
      І смішної крамнички базарної,
      За якими свистять
      Або протяги, або птахи.
      У розбите ж вікно,
      З вуст, мабуть, молодої і гарної,
      Інтригуюче “ах”
      Вилітає на мокрі дахи.
      Ти ідеш до ріки
      Щоб мугикати сонячне реггі там.
      Солодкавий портвейн,
      Шоколадка підтала в руках,
      А hangover терпкий
      Ти зустрінеш муркочучи й реготом,
      Бо прекрасне життя
      Залишилось не тільки у снах.

      7.07.2020.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      А потім вона вмикала пісні
      І це було схоже на сповідь.
      Здавалося б: приголосні, голосні,
      Але так спокусливо й slowly...

      Немов саундтреки похмурих стрічок,
      Де секс, як востаннє, з очима у очі.
      Без масок душа ніби без сорочок:
      Прожите, таємне, пророче.

      Вона так багато сказала тоді,
      Намацавши правильні точки.
      ...Щоночі, мов кола ідуть по воді:
      Так стильно. Так ніжно. Так мовчки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Перехрестя
      Мінімум Вальгалла, максимум нірвана.
      З кожним днем в мені меншає мого.
      Хто на що учився… Я – на те, щоб п’яним
      Виливати душу маслом у вогонь.

      З іншої планети інше бачиш небо.
      Я ж самотність бачу всіх, кого люблю.
      Highway це to hell чи stairway to heaven
      Вже не так важливо. Розплетіть петлю.

      Краплі сталактитів стелять сталагміти,
      Я мину так само, не омиє й Стікс.
      Доля, як та падчерка хтива, стала гнітом:
      Поґвалтуй і викинь цю ідею фікс.


      24.11.2019.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Бізнес-ланч
      Давай так: в обідню перерву ловимо таксі
      Й зустрінемось в готелі, стійка “Адміністратор”.
      Це має бути щось старе, про що забули майже всі —
      Взірцево беззіркове, типу “Сяйво” чи “Кооператор”.

      Ти сміятимешся, поки я буду пхати чайові
      Зморщеній, як курага, тітці на рецепції.
      Набрешемо їй, ніби ми в поїздці діловій,
      Запитаємо, чи в неї можна взяти контрацепцію.

      Зачинимось надовго за фанерними дверима
      Робити одне з одним все, що могли уявити.
      Збиватимеш мене в масло, ліпитиму тебе з глини,
      Через тонкі стіни тільки пошепки будемо говорити.

      Швидко заскочимо в душ, вийдемо звідти ще п’яні,
      Десь аж під кінець дня ввалимось у свої офіси —
      Безіменний, безликий планктон дуже відомих компаній,
      Будемо собі сяяти, ніби квітневі крокуси.

      “Ти чого такий спраглий”, будуть цікавитись колеги,
      “З обіду поспішав, біг через вулиці й площі”.
      “А чого це ти мокра?”, тим часом питатимуть у тебе,
      “Не зважайте, то просто на вулиці дощик”...

      7.10.2019.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Про два і більше кохань
      Я вірю в кохання усього життя,
      А також у два або більше...
      Поблякле тату – те саме ім‘я,
      Уже замальовуєш іншим,

      Вже інше волосся мотає кулак,
      Від іншого голосу млієш,
      Говориш розумне, дурне у думках,
      І гидко – за них, не за дії ж...

      Минуле трицвяшшям в‘їдається в сон –
      Тому так важлива самотність.
      У кожну любов нам підмішують ром
      І пишуть на ній «Незворотність».

      27.09.2019.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Sad Party
      Така недоречна й невчасна
      І нікуди вже відступати,
      До тебе всі зверхньо приязні,
      Танцюй попри все на цій party!

      Твій флірт нарочито шаблонний,
      Коктейльно приторний несмак,
      Туш переповзає на щоки,
      Ти ж вкотре кайфуєш у безлад.

      До фільтра пали на балконі,
      Доречний косяк, стогнуть ребра,
      До біса всі селфі смартфонні,
      Додому таксі вже не треба.

      Паскудно... Від поглядів липко,
      Хтось знає, що зніме це плаття.
      Лишайся, тебе вмовлять швидко —
      Ти мусиш для них танцювати.

      21.08.2019.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Капітуляція
      Ти пропрешся від моїх віршів,
      Або скажеш, що все це гімно
      Та й заплачеш, бо я уже інший,
      І мені вже давно все одно.

      Ця земля – курва, трахнута богом.
      Розумієш? І все у нас так.
      Ми – моральні бомжі й алкого...
      Нами гребує навіть рак.

      Лиш тобі вперто хочеться сенсу
      В постіронії й інших цих «пост».
      Помолися ж чи подекадентствуй
      І вмирай, поки з цим іще просто.

      Присвячу тобі «Лесбійське порно»:
      На обкладинці збірки нунчаки лиш,
      А на першій сторінці мотто:
      «Від цього ти, сука, кінчатимеш».


      20.06.2019.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Люблю себе ловити на думках...
      Люблю себе ловити на думках,
      Що мрію знов про нас, тобто про завтра.
      Вже не страшуся, що спіткає фатум, крах –
      Намрію ще... Так букви ллє проз автор.

      Там буде все: маленьке щастя, дім,
      Пікнік і плед, незграбні трохи діти,
      Вишневий цвіт, пташине пір’я, грім,
      Луна світанків, сонячно тендітних,

      Старі пісні про вина та волосся,
      І ще старі й смішні, про Роксолану...
      Від віскі-тайму до чилаутy так просто
      Коли для блюзу пізно, але рок ще рано.

      І, знаєш... Знаю – знаєш! Та скажу,
      Що саме ти, чудна, цей живиш Всесвіт,
      Де світло мрій ламає абажур
      І б'є в минуле із відтінком сепій.

      14.05.2019.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Я більше не Будда
      Мамо, я більше не Будда.
      Мамо, і я вже не Ягве.
      Мамо, а що скажуть люди?
      Мамо, а що скажу я їм?

      Мамо, невже все пропало?
      Мамо, цілуй мої очі.
      Мамо, зламалось лекало,
      Мамо, зламався й синочок...

      Мамо, ти, все-таки, знала,
      Мамо, я, все-таки, дурень.
      Мамо, змети з п‘єдесталу
      Те, що нічим вже не буде.

      6.03.2019.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Понурість
      Якщо якось помру я у січні –
      То ви знайте: я так і хотів.
      Не тоді ж, коли яблуні квітнуть,
      Й не під шепіт липневих морів.

      Не тоді, коли небо так низько,
      Не тоді, коли стін вже нема.
      Краще бачити сни про паризький
      Пер-Лашез, Мірабо чи Монмартр.

      Краще так – серед снігу й болота
      Посірій, як усе навкруги,
      Слухай лаунж і бреди до нудоти
      Де чекають нові береги.

      17.01.2019.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Кадилак
      Лежати удвох на капоті
      Роздовбаного кадилаку
      І грітись хімічним компотом
      З кишеней брудних анораків.

      Це буде по-американськи:
      Я — раста, а ти — трохи стерва.
      Колись це був стиль псевдохамський,
      Пізніше традиція вмерла.

      Над нами літак лоукосту —
      Ми ж мали життя поміняти,
      Але це так приторно просто,
      Що краще лежати й мовчати.

      23.12.2018.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    19. Твоя перша любов уже матір і товста...
      Твоя перша любов уже матір і товста,
      Перший друг і товариш вже спився давно.
      Твій артист – гастарбайтер: бетон, цегла, Познань...
      А Бог твій знімає доросле кіно.

      Герой твого часу ночами ридає,
      Святий твого часу ґвалтує черниць,
      Бітли твого часу гуртом Йоко грають,
      А Курт твого часу не любить рушниць.

      Хто ж ти в цьому всьому? І де ти? Навіщо?
      Й коли вже в системі цих координат
      Із хвиль ностальгії народиться віщий
      І скаже: «Ми ждем. Повертайся назад».

      25.10.2018.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      ...А лишиться каміння, розкидане на попелі,
      Десяток ком і крапок від трансу межи юрт.
      Вже зараз всі боги — герої панк-рок-опери,
      А сатани в сутанах прощення просять в юрб.

      Вже над коритом ридма ридають кволі діти тут,
      Самі собі світила й світи собі самі...
      Від самоти уже на сполох троглодити б‘ють,
      Тьмяніють зорі в морі й кокарди на чалмі.

      Вже плентається серпень за п‘яними медсестрами
      Й роздовбану печінку розпродує орлам...
      Я обдурю сатирів з памфлетами й оркестрами:
      Хай думають, що в ніч я куритиму не сам.

      31.08.2018.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Лобом
      Щоб хоч іноді їсти гаряче
      Та хоч взимку бачити сонце,
      Встановіть уже мій діагноз
      І поставте клеймо на лобі.
      Їжте плоть, пийте очі й лімфу,
      Наскладайте пісень гарнющих
      Вже змальована вся палітра,
      В контур тіла уплівся плющик.
      Бродять привиди підвіконням,
      Титри йдуть, як і ми у вічність.
      Я візьму й надрукую лобом
      Свій вердикт на асфальті міста.

      22.07.2018.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Старість
      Ходити повільно, маленькими кроками,
      Завчити болячки та дивний діагноз,
      Зневіритись в людях, повірити в Бога і
      Чекати на вершників, сурми та Агнеця.

      Минати байдужими рваними німбами,
      З самотністю в парі, мов зрощені братці,
      Обпитися жовчю й словами манірними
      Забутих пісень під гітару на лавці.

      Вже спогади блякнуть наривами гнійними:
      Пригоди у знову далеких країнах,
      Гулянки із друзями, звісно, покійними,
      Думки, слова, вчинки — незграбні, наївні.

      А все, чого хочеться — снів, де ти юний ще,
      Із мамою клеїти м’яч чи сніжинки,
      Так хочеться мріяти, завтра та любощів
      І грітись руками коханої жінки.

      13.05.2018.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. На трасі
      «Куди ти преш, козел?», —
      Сичав барану осел:
      «Я тебе раком тут оформлю!»
      «Пішов ти, шакал!»

      Поки ловили гав лягаві,
      І в пробці кури нервували,
      Газель поцьомала стовп (кома)
      А Jaguar чвиркнув ко-
      том.

      Перефарбуйте зебру.


      12.05.2018.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Про мисткинь
      Жіночки пост-фертильного віку
      Пост-модерні клепають полотна,
      У верлібрах випорХУЮть з вікон,
      Правда, образно, не незворотньо...

      Зате з придихом, подивом, видивом,
      З гордим гонором, кави горнятком.
      Світ помножить на нуль слабкість сильного,
      А поезію множать ягнятка.

      Їх улещують організатори,
      Заграють, як ті орки із атомом,
      Аж позадрили б Лорка із Байроном:
      — Почитайте нам!
      — Ой, та ні, нащо вам?

      І навзрид як пішло й полетіло:
      «...Бідні, злі, ні рідні, бліді й білі
      В Місісіпі пітьмі всі спітнілі...» —
      ЛіВІ ВІрші, пусті й переспілі.

      Та митЦІ ЦІ — мисткині вже, як-не-як,
      І членкині літклубів фіктивних...
      Згубить світ цей війна, сука, ядерна,
      Україну лиш — фемінітиви.


      12.04.2018.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Жінка-2018
      Тітки з п’ятидесятих, ляльки із дев’яностих,
      Я хочу сподіватись, що ви це несерйозно,
      Що все це тимчасово — зігнута сива постать
      І синтетичні губи, які в мережу постять,
      Пальто, затерте в ліктях, бо треба куртку внуку,
      Готельчик в Амстердамі, квиточки на ONUK’у,
      В очах цькування й побут... Це ж, правда, все — радянське?
      Ви ж просто це доносите, як за сестрою штанці?
      Ці клунки засмальцьовані, ці клопоти й смирення,
      Пілатес, йога, смузі, шелак, еко-варення...
      Дві несумісні долі: хрест на собі чи шиї?
      Карета чи гарбуз? Вино або помиї?
      Так, хочу сподіватись: ляльки летять у вирій
      І хай на юні долі життя не вчепить гирі.

      10.03.2018.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. А мозку, насправді, чхати...
      А мозку, насправді, чхати,
      в якій реальності жити
      в якій час за смертю слати,
      в якій зеленіє жито
      й овес, як естрада вила.
      Виламуй себе у Всесвіт.
      Ти знаєш, що ти зі звивин
      байстрюк без племені й хресних
      ходів та батьків хрещених?
      Живи собі, мрій горбато –
      відро твоїх мрій черлених
      розіпнуть в Різдво солдати.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Мерва
      В чорне всі стіни, в Азію тіло –
      Все буде добре і грішно.
      Часто так хочеться бути зотлілим
      Як сніжні дюни торішні.

      Знаєш, відколи рухнуло небо
      Птасі так хочеться вити.
      Гуртом літаєш, вмираєш окремо –
      Як же тебе хоронити?

      Холодно жити, як в нутрощах риби
      Зимніми сонними днями.
      Бісер свині, а свиню на кориду
      Бо у бика впала кляма.

      Хочеш закрити вхід до веселки?
      Це буде вкотре і смішно.
      Вмийся туманом, а пил від осель кинь
      В попіл, де зійде підсніжник.

      30.10.2017.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Поїхали до мене
      «Поїхали до мене» — о, скільки в цих словах!
      Це удар літру сперми у мозок!
      Це вбита печінка (дірявий друшляк),
      Забутий підйом у сім сорок.

      Це виклик таксі, рахунок на стіл,
      І шурхіт на задніх сидіннях.
      Студентський зарах, кар'єрний трамплін,
      Вбивання ночей тих осінніх...

      Це кастинг, бюджет, це шлюб і стартап,
      Зародження творів мистецтва.
      І це кругообіг «раб-радник-сатрап»
      І танці... Ну, знаєш «тиц-тиц», га?

      Це кухні, де дружба міцніє без меж,
      Жіноча білизна в кишені
      І фотки дурні, та й відео теж...
      То що? Може, їдем до мене?

      28.10.2017.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Кiмната (tribute to Brodsky cover)
      Не виходь із кімнат, не лишай простирадл,
      Я чув, ти умієш і без помилок.
      Ввімкни Гадів, Гайдна або "Буду Гайдном".
      Хіба не все рівно нам, поки все ок?

      Ти знаєш, що ззовні не море й не шторм?
      Чи знаєш ти, що там за люди?
      Ми їм ні до чого, у них купа норм
      Хаосу, сарказму й абсурду.

      А в мене підбірка прикольних пісень.
      Здивуй мене сміхом, здивуйся
      Тим шторам, що чемно звисають зі стель,
      І люстрам, що втомлено б'ються.

      Лишись, набреши, ніби в мене параліч,
      Що плачеш весь час наді мною.
      Тоді навіть ніч з нами лишиться на ніч.
      Я встану й піду. Та лиш за тобою.

      18.09.2017.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Що люди скажуть
      Люди кажуть "сиди",
      люди кажуть "вмирай",
      "так живи", "йди туди",
      "їж", "молись" і "кохай".

      Кажуть, хто що казав,
      Кажуть щось навмання,
      Кажуть "Я так і знав!"
      І "Якби ж то знання..."

      Мудрі кажуть дурню,
      Повні кажуть пусте,
      Люди кажуть і мруть,
      Люди кажуть усе.

      12.09.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Вона так хотіла віддатись бомжу
      Вона так хотіла віддатись бомжу,
      Що аж не виходила заміж.
      Грайливо йому щебетала: "Бонжур!"
      Вкривала газеткою на ніч.

      Носила мітболи, млинці та вино,
      Складала дари на бордюрі.
      Він морщив дегенеративне чоло
      І зверхньо питав: "Ну і хулі?"

      До неї ж ломилося стільки мужчин!
      Порядних і син прокурора,
      Елітних і ще депутатик один,
      Солідних і зав держконтори...

      Зів'яла з роками жіноча краса,
      Зів'яв з гепатитом бомжара.
      І ходить легенда, що винна коса:
      Він просто любив кучерявих.

      7.07.2017.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. (Flash)back to teen age
      І чому я повинен відводити очі
      під плач іграшкових пророків?
      Під ключ здати кров цю для фабрик робочих,
      під тости рахуючи кроки

      як на ешафот, так і з нього потому -
      чому я усе це повинен?
      Заставили ж дурня молитись дурному:
      Дим йде, гай шумить, пісня лине...

      Я стану як ті, хто полюблять Париж
      за лобстери, хвойд і шампанське!
      Гарцюю по рясту, смакую спориш,
      За сенс дам півцарства й дам Амстер!

      В тобі на світанку застрелили Лорку,
      в тобі Дженіс Джоплін заснула.
      Тхнуть будні стімпанком, застелено Торкве-
      маді. Палять відьом віслюки або мули.

      Доводь щось про смак і жертовність ночей -
      недобог, переблядь скажуть: "Данке!"
      І повільно холонь, не відвівши очей
      від вульгарної пляшки слив'янки.

      26.06.2017.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Просто
      Просто пертися уперто брудним вечірнім потягом
      З запасом ендорфіну під коміром пальто,
      Запльовуючи місячні весняні ночі соняхом,
      Плекаючи grand plan на двох малих жінок.

      Зате із величезними пікантними подробицями
      В кричуще несумісних з життям гардеробах –
      Футболки з влучним написом «Шоцесукаробиться?»,
      Куці звабливі шорти а-ля в’язнична роба...

      Просто слухати відверте, хоч від нього уже верне,
      І міняти час на простір, кров на воду, смерть на смерть,
      Далі Даля на Далі, Фаулза на Гессе й Верна,
      Лити ром у хворий шлунок. Хоч по вінця, хоч на чверть.

      Просто злитись на минуле, заплести півсотні дредів.
      Вчитись грати на гітарі, дримбі, флейті, і т.д.
      Пертись з себе, пертись в землі, де нічого і не вгледів.
      Поїзд далі не потрібен. Поїзд далі і не йде.


      18.02.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Вівсянка
      Дзвонив мій друг, він стане татом.
      А інший друг втратив сестру.
      У бабці в оці катаракта.
      А я вівсяночку жую.

      У когось з родичів пухлина.
      У когось родич зник в бою.
      І знаркоманіла дитина.
      Сиджу, вівсяночку жую.

      Розбитий шлях на абортарій.
      Клюють юристи мертвий шлюб.
      І влада – просто серпентарій.
      І просто жаль, що не палю.


      14.01.2017.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. На каву
      Я запрошу тебе на каву,
      А потім потягну на пірсинг,
      Щоб ми горланили гаркаво
      На білій кризі чорних пірсів.

      Ми знов накуримось отрути
      І ляжемо тихенько поруч.
      Нам знову двадцять. Не забути б
      Цей щем під ребрами ліворуч.

      Подзвонимо далеким друзям,
      Одразу всім, одразу в двері.
      Чи знімемося у порнусі
      Й подивимось замість вечері.

      Ще стільки планів і азарту
      Під приводом попити кави.
      З тобою ставлю все на карту –
      Самому якось не цікаво.

      12.10.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Нам з тобою ще, братику, жити
      Нам з тобою ще, братику, жити
      В цьому місяці, місці та місті.
      Нас ждуть сни, де був я, де служив ти,
      І водитимуть нас ще за ніс ті,
      Кому личитимуть наші діти,
      Наша юність (татухи на спинах),
      Наша зрілість (турботи і літри),
      Наша старість (де всі ми гаспиди).
      Але поки, як не крути, жити,
      Нам ще падати в трави у травнях.
      Наші смерті ми взяли в кредити –
      Віддаємо в конторах, винарнях.
      Наші ночі ще лишаться на ніч
      Коньяки смакувати на кухнях.
      Нам ще жити з собою віч-на-віч,
      Відбиватись від затхлих, протухлих.
      Часто слухати музику світу,
      Трохи рідше, та вірити в чудо
      І у танці святенького Віта
      Нам кружляти ще долю-паскуду.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. А ти схильна до самоскурвлень
      а ти схильна до самоскурвлень
      як квартири до самозасмічень
      поки внутрішній мікродурень
      обіцяє щось гарне й вічне
      загортаєшся в чорні пальта
      еліксирами цілиш в урни
      смерті личать газетні шпальти
      але вічність не личить курвам

      14.06.2016.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Про принців, іноземців та найпростіших
      О, так! Ти – та жінка, яка осідлає цей світ!
      Ти просто застрягла на кухні в будинку промзони,
      Клянеш власну юнь – камікадзе, що пхає болід
      В епоху перук і щелеп, і давно непотрібних кондомів.

      І палиш цигарки, бо завтра вже буде табу,
      Бо Джон прилітає до тебе з Канади чи Штатів.
      Щоб взяти тебе, твої звички, марноти й красу,
      Щоб ти це могла потім, звісно ж, усім розказати.

      В країні, що все розвиває себе, як фрактал,
      Як те дитинча-аутист чи якийсь там даун,
      Тобі навіть смішно, що Джон трохи бісексуал,
      Тобі ж до снаги вколотити свій гол чи, точніше, touchdown.

      Ти вже записалась на курси кількох їхніх мов,
      Бо там так престижно, і краще без східнослов’янських.
      Підживиш самця тими фото, що збурюють кров,
      Бо все починається з цього, не з вин же шампанських.

      І хоч тобі чхати, але ти почуєш жінок,
      Які все зітхатимуть: «От молодець, досягнула!»
      Вервечка колишніх тим часом намножить пліток,
      Банальних та злісних, із пристрасним приспівом «шкура!»

      Річ навіть не в тому, із ким полетиш за кордон –
      Із принцем маленьким чи сторожем із Гонолулу,
      А в тому, що з принцем принцеси сідають на трон,
      А ти, хоч і гарна, але примітивна натура.

      1.06.2016.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Бачити
      Я так тебе і бачу:
      В одній моїй сорочці,
      В ефірах телебачень,
      В таємній нашій точці,

      В човні посеред річки,
      У літаку на захід,
      В палахкотінні свічки,
      У присмаку від ягід,

      В ранковій чашці чаю,
      В вечірній довгій сукні,
      У кожному «скучаю»,
      В присутніх і відсутніх,

      У білій ванній піні,
      У чорній ночі травня,
      У власній довгій тіні,
      В казках, нових і давніх,

      В очах дітей та внуків,
      У епосах пророчих,
      В усіх роках майбутніх
      Я так тебе і хочу.

      12.05.2016.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Лічилочка
      Джин, тонік, тонік, джин, тонік.
      Артрит гризе кінцівки, тиск вгору, цукор вниз,
      Розчиниш ювілейну болячку в корвалолі,
      А зуби у стакані сміються собі: «Cheese!»

      Сік, віскі, віскі, сік, віскі.
      Сусід купив машину, а чоловік лахудр,
      Дитина вкрала гроші та привела невістку –
      Вий і звивай гніздечко з алярмів і палундр.

      Ром, кола, кола, ром, кола.
      Священики під грогом збивають школярів,
      В бариги знайдеш мера, у порно – прокурора,
      А десь там, на Олімпі, і решту діячів.

      Вдих, видих, видих, вдих, видих.
      Твій келих відбиває розмите сяйво кнайп
      І світло пнеться в небо, аж до галактик диких,
      Щоб космос став світлішим йому потрібен кайф.

      04.05.2016.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. 90%
      90% інформації людина сприймає зором,
      90% досвіду перетравлює алкоголем,
      90% спогадів – згусток снів, ностальгії й фобій,
      90% вибачень – до труни, божевільні й утроби.

      17.04.2016.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Поговори
      Поговори зі мною хоч півночі
      Про музику, про збочення чи смерть,
      Поговори про щастя та жінок ще
      Хоч півгодини або... або чверть.

      Поговори. Хоч сьорбаючи чаєм,
      Хоч зиркаючи в довбаний екран.
      Поговори і я запам’ятаю
      Як ми мовчанку брали на таран.

      Поговори. Так складно і так просто
      Щоб кожен з нас відчув себе живим.
      Поговори. Накидай слів у простір.
      Колись я теж побуду говірким.


      20.03.2016.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Про жіночу сорочку
      Ти знаєш, я, нарешті, переїхав.
      Звільнив полиці, ліжко і житло.
      Там було менше місця, більше сміху,
      Там були спогади, а ще твоє тепло.

      Твоя сорочка... Згадуєш? Лишила
      Вдягати на ніч, щоби я знімав.
      Бо навіть ангели вночі знімають крила -
      Щоразу подумки тобі я так брехав.

      І, власне, через це усі ці зміни
      Й валіза по бруківці торохтить.
      Так залюбки скидають шкіру змії,
      Так битий пес від спогадів біжить.

      19.02.2016.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Вакх
      Люди люблять любов. Всюди й тупо –
      У кіно та в дешевих піснях.
      Щоб приміряти роль недотрупа.
      Хоч в минулому чи хоч у снах.

      Театрально хапатись за скроні
      Поки Ерос веде та й веде,
      Хтивий майстер нічних церемоній
      З лексиконом із “цоб” та “цабе”.

      Прокидатись картинно щоранку,
      Відчувати чуттям почуття.
      Чорна кава, на двох філіжанка,
      І на двох колись чорна кутя...

      ...Так і множать каліки облуду,
      Ніби love то найбільше із благ.
      Люди люблять любов привселюдно,
      Вакханально і навіть без “Вакх”.

      21.01.2016.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Як усі та як ніхто
      Я думаю, його нема серед живих.
      Дмухнув котрогось дня у саксофон іржавий,
      І скромно собі вмер дурним серед дурних:
      Без ґудзиків пальто, талони від держави.

      Двірник змітав у дощ життя і матюки,
      А очі пили небо так солодко і спрагло…
      А на сітківці жовкли дві постаті з юрби,
      А у щетину ноти незіграні вростали.

      Щурі, газетярі й собаки вили в ніч,
      Весільний караван пройшов по тілу зверху…
      Він плакав із речей, сміявся з протиріч
      І вмер серед дурних так, як ніхто не вмер би.


      22.11.2015.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. До твого дому я приїду верхи
      Колись до твого дому я приїду верхи
      На жеребці, що буде благородно білим,
      Із факелом в руці, в неділю вербну,
      В оточенні селян… Сокири, вила…

      І без тірамісу, зате кілком з осики,
      Замість обручки, вибач, срібна куля.
      Цю пропозицію не можна відхилити,
      Гори в вогні, кохана. Алілуя.


      21.11.2015.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Останні гроші
      Вітер вириває з рук останні гроші,
      Вітер видирає з рук останній сенс.
      Зверху на них йде осінній дощ, а
      Знизу щось гарчить облізлий пес.

      Плеєр щось хрипить, риплять підошви,
      В кеди запливло з мільйон бацил.
      Вітер вириває з рук останні гроші,
      Вітер запальничку загасив.

      Десь на розі площі та бульвару,
      Там, де б’є з землі хіпанський треш,
      Вітер тягне дощ в стару гітару,
      Вітер тягне з рук останній кеш.


      2.09.2015.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Придурок
      Нарешті я стану для тебе тим самим!
      Тим самим придурком, дебілом і падлом,
      Плювком, сіллю, перцем і ртуттю на рани,
      Мішенню для подруг, нервами в пабі,

      Кому ти так хочеш писати ночами,
      Від кого не будеш виходити зранку,
      Для кого рінгтон – пісня, звісно ж, та сама,
      Кого так чекають мережива й лямки,

      Чия зубна щітка простоює в ванній,
      Відкрите вино в холодильнику мерзне…
      Нарешті я стану для тебе тим самим
      Придурком, котрий все ніяк недощезне.


      30.08.2015.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Апострофічний bullshit
      Ховаючи пам’ять у м’якоті яблук,
      Пірнаєш у п’яне між’яр’я ночей,
      Де в’ється в’юном неіснуючий правнук
      І п’ють к’янті й м’яту з охлялих плечей.

      Зім’яті купюри і тліюче пір’я,
      Ростуть бур’яном п’єдестали жахіть…
      Роз’ятрений крик: “Вар’ят чи вампір я?”
      Ганчір’ям задушить ув’язнена хіть.


      24.08.2015.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Він говорив, я слухав
      Він говорив, я слухав, ми були
      Немов коти – хмільні, ліниві, сонні.
      Він надихав і нюхав… Як завжди.
      Кивав, що клятий місяць знов уповні.

      Він пам’ятав жінок як алфавіт –
      Від Ань до Ян – брюнетки, блонди, решта.
      Як острівці в морях із аква віт...
      І ліз з-під мухи під церкви й арешти.

      Він не сказав ні слова про батьків,
      Хоч не змовчав ні слова про дитинство,
      Хоч розказав про все, чого хотів,
      Хоча від того тхнуло диким свинством.

      Його тату давно вже поплили
      Від старості та від великих порцій...
      Він соромливо їх прикрив. Крильми.
      І відригнув, що він мій охоронець.


      13.08.2015.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Чекай
      І навіть коли часу зовсім не буде:
      За третю ночі чи п'яту ранку –
      Повзтиму до тебе як сонна приблуда...
      Зготуй щось смачненьке. Чекай на ганку.

      Я прийду смішний, голодний та вредний.
      Такий, як ти любиш – рішуче фатальний:
      Гербери, какао, масажі та пледи...
      Вдягни щось цікаве. Чекай у спальні.

      Я скажу, нарешті, чого ти не чула,
      Торкаючись шкіри сухими губами.
      І навіть коли ти вже станеш минулим –
      Чекай... Хтось же мусить вертатися снами.


      09.05.2015.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Данко
      Ти вийдеш в запилюженій одежі
      Із нетрів Мехіко, Сеулу чи Москви.
      Із присмаком старих стежок ведмежих
      Та кольорами ягід і трави.

      Засмага злізе з шкіри, ніби з кобри,
      А сміх стікатиме із вуст у небеса.
      Пилюка естакад заліпить пори,
      Вгостиш останнім чорним хлібом пса

      Й міщанка на французькому балконі
      Всміхнеться сяйвами Ісландій та Канад.
      З голландськими тюльпанами в долонях…
      Побачиш її всоте і стократ

      Побачиш соте місто і країну,
      В обличчях мрії ще й не стоптані шляхи.
      Столітній дощ поллється на руїни
      І ангелів поставить на дахи.

      Ти рушиш напідпитку. Мов апостол –
      Полюбиш кожного, як чари всіх морів.
      Твоя колиска – той заразний простір,
      А колискову вітер розповів.

      З тобою підуть пес, міщанка, злива
      Й мільйон небачених раніше надлюдей.
      За обрієм вже не сховаєш дива
      І рветься сонце з танучих грудей.

      У блисках незгасаючого серця
      Піде планетою твій обраний мільйон.
      І мрії теж не згаснуть. Просто знай це.
      Бо мрії вміють брати у полон.

      02.04.2015.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Любіть Україну!
      Любіть Україну! Як суку любіть!
      Терпіть її вибрики й кпини.
      Втирайте сльозинки з її підборідь,
      Втирайте їй даунську слину...

      Любіть на Донбасі, любіть у Криму,
      Зрадливі свої України –
      Нестерпну, дволику, фрігидну й тупу –
      Любіть. Суки люблять наївних.

      Між братніх народів тягають її,
      Залапують п’яні примати.
      Вона любить силу і кров на ріллі,
      А ще в неї руки Пилата.

      Любіть попри все і несіть цей тягар,
      Що зробить горбатою спину.
      Носіть вишиванки, ридайте в «Кобзар»
      Якщо це для вас Україна.

      Кричіть щеневмерлик у сні й наяву,
      Коли засипають землею.
      Любіть Україну! Стару і нову…
      Й нещасні ви будете з нею.

      9.02.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Подрузі
      У неї на сніданок буде Борхес,
      В пігулках перед сном – цитати Гессе,
      Арт-хаус фестиваль, новітній Маркес
      Їй не дадуть послати к бісу все це.

      В’язатиме краватки, також зранку…
      Можливо, що нав’яже ще й Джейн Остін.
      В листах сироп цинічного Ремарка,
      В поверненнях зітхатиме лжеосінь.

      Межа світів пройде по білій шкірі:
      Під нею Лорка, Рільке, Стус клекочуть…
      І їй, і в неї вірили і вірять.
      Принаймні, я страшенно цього хочу.

      7.01.2015.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Всезнайко
      Він знає, що це ненормально –
      Лишати свій сон біля неї
      і ніяковіти школярно
      У відблисках Кассіопеї.

      Він знає, що все дуже тяжко –
      Сумління, страхи, плутанина,
      Що стопчуть всю шкіру мурашки,
      Що стогнуть зіниці й судини...

      Він знає причини й обмовки,
      На що вона здатна й не здатна,
      Що хтось колись витиме вовком,
      Згадавши про очі брунатні.

      Він знає – даремні молитви,
      Бо все буде так, як повинно...
      Чи зможе вона полюбити?
      Кого? І коли? І як сильно?

      28.12.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. MinMax
      Коли чекаєш в гості маму й тата
      Не забудь напередодні вилизати хату.
      Чи хоч траву із холодильника кудись переховати.

      Коли вже до тебе зібрались друзяки,
      Нагадай, щоб по дорозі вони взяли свято,
      Або хоч траву хоч почни хоч шукати...

      Коли ж ти чекаєш дівчат чи дівчину,
      Подумай про качку, свічки та перину,
      Чи хоч простирадло переверни, ну!

      А якщо вже пиздець припхає валізи –
      Обкладися брошурками ієговістів
      Або хоч пісенник позич у баптистів.

      14.12.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Це так мило - нічого не знати...
      Це так мило – нічого не знати
      Про її чудернацьку кімнату,
      Про акваріум з парою рибок,
      Візерунки застуджених шибок.

      Так незвично... Не чути історій
      Про зів’яле кохання і море,
      Про “завжди” і “довіку”, й “ми будем”,
      Про записки й слова вже забуті...

      І так дивно не бачити й досі
      В солодкавій до болю знайомці
      Танцівницю кошачого буґі
      Десь у дельті Дунаю чи Бугу.


      18.11.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Фартовий
      Мене хрестили, та я вижив
      І небеса зітхнули: "Блять!"
      А з янгола полізли грижі,
      Ще й з рота сім смачних проклять.

      Мене прокляли, але пізно.
      Із пекла хтось стогнав: "Ну йоб..."
      І очі у чорта полізли
      На збитий у молитвах лоб.

      11.11.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Балада про кота і пазли
      Я згадую нічний кошмар дитинства:
      Щотижня, із суботи на неділю
      Без привидів, без зомбі та злочинства
      Ми цілий сон удвох з котом сиділи
      На тій підлозі, в місячному світлі,
      Де я збирав великі, гарні пазли –
      Дві тисячі деталей і повітря,
      Чомусь аж біле від туману й газу.
      Лунав мотив старенького фокстроту...
      Лиш кіт і я, маленька ще дитина.
      Вже майже склалося те дивне фото,
      Вже видно контур чорної тварини…
      Але біліє дірка чітко в центрі!
      Останній штрих останньої деталі…
      Її шукаю до світання вперто,
      В тих пошуках зникаю у тумані,
      Де бачу того самого котяру:
      Сумні очиська та шматки картону…
      І зрозуміло вже й без окулярів,
      Що він зжував із флегмою Платона
      Оту деталь! І пазл не має сенсу…
      Я психанув! Навіть у снах психую…
      Немає сенсу? То не буде й сексу
      І кастрував кота, лишивши й причандалів…
      ...І йшли роки... З суботи на неділю
      Цей сон псував мої дитячі ночі
      Десь там крутився Фройд, як кури в грилі,
      і голос запевняв: «Це все – пророче!»
      Я виріс… Кіт покинув сновидіння
      Звільнивши місце тим, де все «по Фройду».
      Та щось зламалось перед Halloween’ом,
      І кіт, облізлий, як старезна хвойда
      Знов повернувся. Знов збирав я пазли
      І знов одна деталь лише лишалась...
      А він прибіг, весь сяючий, у стразах
      А із зубів шарандули звисали...
      Він кинув їх у дірку в центрі фото:
      «За що ти так зі мною, о, людино?
      Добий мене! Без них життя гидотне!
      Із тисяч цяцьок ти забрав єдину!»
      І стало страшно й соромно мені...
      Цей кіт, як пазл – без деталі й змісту.
      Він обіцяв наснитись навесні,
      Бо що йому тепер робити в місті?

      1.11.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Ніч сповзає на місто...
      Ніч сповзає на місто п’янючим котом,
      Ніч ковтає і розум, і цноту…
      Ти не спиш… Ти боїшся, що знов за вікном
      Проростуть грати пату й цейтноту.

      І свідомість вдрукує в повіки жахи,
      Там, де привиди стигнуть на сливі,
      Там, де дряпають небо зухвалі птахи,
      Там, де душі кричать з негативів.

      Де колишні збираються у хоровод
      Щоб сміятись тобі у обличчя.
      Кожну ніч хтось із них знов плює тобі в рот,
      Кожну ніч за вікном вітер свище…

      Ти пітнієш в реальність, вмираєш вві сні,
      Ти зненавидів ліжко й під ліжком,
      Та п’янючим котом по облізлій стіні
      Ніч повзе на згорьоване місто.

      30.10.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Була б одна...
      Була б одна… Без драми і без брому
      Диміла б тихо в дві брудні фіранки…
      Була хороша три колишніх тому...
      Була б заснула... Вже четверта ранку.

      Та п’ять розп’ять, їх п’яти і п’ятірні
      Стікають кров’ю всіх шести чуттів.
      Сім днів уже серцебиття повільне,
      А голос ніби восьминіг обплів.

      І мозкотрус у дев’ять балів болю –
      Любов граблями завжди б’є в десятку!
      Лиш одинадцять обертів напою
      Опівдні десь таки присплять вар’ятку.

      11.10.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Сьогоднішність
      Сьогодні ми хворі на каву,
      А вчора хворіли на вина.
      Я здатен ще бути ласкавим,
      Ти - вдати, що ти ще наївна.

      Сьогодні я бавлюся серцем,
      Хоч вчора почав ще із шиї...
      Ти слухаєш музики герци,
      Я пам'ять топлю у помиях.

      Сьогодні дратує це листя,
      А вчора - листи та листівки,
      Покрова, Великдень, Пречиста,
      Заїжджені за ніч платівки...

      Сьогодні п'янить дика осінь,
      Сьогодні нам хочеться сина,
      Сьогодні ми хворі так просто,
      А вчора шукали причину.

      17.10.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Копроративна етика
      Тут безліч контактів і все безконтактне,
      На світло надії вже слиниться тля,
      Розпуста бюджетів, кайдани контрактів,
      Відлунням ідей в’яже дим конопля.

      У черепах звивини свердлять мозолі,
      На кожній горлянці чорніє укус.
      Засоси у смокінгах, помисли голі,
      І юзання сексу до блиску спокус.

      В душі мироточать розпродані мрії,
      В очах фонтанують зіниці й вогні.
      І власні думки, як пропиті повії,
      Кінчають за гроші в піарі й багні.

      7.10.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Сон
      Я бачив сон, де прокидався від того, що ти снилась –
      Світилась у задусі липких нічних жахіть...
      Я в тому сні зсихався, а ти... А ти молилась
      Щоб в нас все було добре в цім шалі лихоліть.

      Я спав у сні й у тих видіннях з’являлась ти. Вже вкотре
      Співала, що наснишся мені ще навесні...
      У мареві обіймів весь інший світ – непотріб.
      Тримай мене у снах, котрі я бачу в сні...

      23.09.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Нерв
      Ці дні, години й дати друкує небо клонами
      Перед очима – очі, у грудях – полігон.
      Плюєшся в юрби сміхом або недопрокльонами
      І всі давно забули, як зветься твій синдром.

      Ці безідейні п’янки з порожніми розмовами,
      Де душі співгуляк перетікають в ніч,
      Де залюбки блукають між зернами й половами
      І горнуться в тенета болючих протиріч.

      Ці плентання додому із барменом, таксистами,
      Сумні пісні про маму, яку вже зрозумів...
      Роздовбаним серцям, що досі були чистими,
      Так личать ті сліди від ікол та зубів.

      30.08.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Блюз
      Все ще вірю, що все буде добре,
      Хоч, можливо, не в мене, а в когось.
      Знову звична дорога за обрій
      І так звично співаю уголос...

      Креслю контур фантомного щастя –
      Обрис тіла зберігся на ковдрі.
      Поки ніч не ламає зап'ястя,
      Поки дим не вподібнився кобрі.

      І спокусливо темні акорди
      Підпиратимуть глиняний колос...
      Знаю точно – усе буде добре.
      Ну те й що, що не в мене, а в когось?


      12.08.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. До кінця
      Лиш коли ви цього захочете –
      Я повірю у слово «Бог»…
      Не в папері, а як Він любить –
      Фанатично, щиро, до кінця.

      Після цього ви знов попросите
      Рахувати змарнілий час.
      До останньої крихти й краплі…
      Я взрегочу й злічу. До кінця.

      І вино розіллю на проскури –
      Годуватиму цим собак.
      Хай лижуть пісок до нестями.
      До пришестя, до дна, до... Кінця.


      7.08.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Живемо
      Нам судилося бути щасливими
      Та окремо одне від одного.
      Час від часу гриміти зливами
      Сліз нещасної, слів холодного.

      Лізти в душі, як в шлунки зондами,
      Стати спогадам – буцегарнями.
      Миготіти за горизонтами:
      Там строкатими, тут негарними.

      Я сміюся над битим посудом,
      Ти – над первістком з моїм іменем.
      Я живу, отруївшись досвідом,
      Ти – як ніби не зналась з інеєм.

      14.07.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Майже Elton
      Вуста щось шепочуть у вії,
      П’янію без чар і без трав,
      Плекаю для двох свої мрії –
      Тепер I believe in love.

      Так, ми не могли не зустрітись –
      Дві ноти неповних октав…
      Тоді Вона мусила б снитись.
      Тоді б I believe in love.

      Це ж саме Її я у неба
      Вимолював тихо й благав…
      Я можу не вірити в себе,
      Але I believe in love.

      Вже світла у серці – до болю…
      «Алло, мам… Я, мабуть, пропав…
      Я просто зустрів свою долю.
      І – так, I believe in love!»

      9.07.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Божевільня
      Гниють невтомно грона над чорним німбом часу
      У шелесті брошур про рак, туберкульоз.
      Згрубілі санітари, заквітчані матраци,
      Калюжі в коридорах тремтять відлунням гроз.

      На посмішки змертвілі сідають сонні мухи,
      Тужливі скрипи ліжок віддалених кімнат…
      Вальсують у видіннях феміни та ропухи,
      А хтось міняє душу на жовтий рафінад.

      І, ніби, все як завжди. І назавжди, до смерті
      А, може, навіть довше триватиме це шоу.
      О, Боже! Вільний глузд взяли й принесли в жертву,
      Пропивши гонорар за косметичний шов.


      28.05.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Російська весна
      Квітневі дощі облизують скло.
      Наллю собі кави. А Путін – хуйло.

      Читаю новини. Там всі заодно:
      "Є докази того, що Путін – хуйло!"

      У Кремль дзвонив, але замість "Алло"
      Мені там сказали, що Путін – хуйло.

      Тибетські монахи, щоб згинуло зло
      Повторюють мантру "Аммм, Путін хуйло"

      І нове сузір'я на небі зійшло.
      Так легко читається "Путін – Хуйло!"

      На вході до пекла вже ставлять тавро,
      Щоб всі пам'ятали, що Путін хуйло.

      Та скоро Великдень. Поїду в село.
      Христос то воскрес... Але ж Путін – хуйло.


      15.04.2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Вікенд
      По суботах вона вмирала
      І приходили п’яні гості.
      Шепотілися, проклинали,
      Одне одному мили кості.

      О, боги! Як вона стогнала!
      Сивів місяць, торкнувшись муки,
      А гостей знову й знов обплітали
      Криві посмішки, сонні мухи.

      І тягнула мара в лещата,
      І порожньо дивились очі
      На прозорі сухі стигмати,
      Що вростали у вим’я ночі.

      ...Воскресала завжди в неділю,
      Три години приймала ванну,
      Звідусіль простягали мило
      І співали сумну осанну.

      14.04.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Двійкова система
      Є два сезони – мандри та сноуборди.
      Дві теми віршів – смерть і самота.
      Лише два вуха на мільйон акордів.
      І дві коханих... Сука й Саме Та.

      Є два напої – віскі та все інше.
      Є два набої – ворогу й собі.
      Дві миті щастя є, але не більше.
      І є два Сонця. Два. Одне в тобі.

      Єдиних дві. Це Батьківщина й матір.
      На два життя один буває шрам.
      З двох слів, буває, розриває в шмаття.
      Надвоє душу: демону й чортам.


      27.03.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Have a nice war
      В новинах розкажуть, що треба боятись,
      Пояснять, як саме й кого...
      Як треба ненавидіти й сміятись.
      Як знаєте... Have a nice war.

      В сусідів блаженних вже звикло здригатись
      Тупе месіанське єство.
      Так хочеться жити, а треба бодатись...
      Та й чорт із ним… Have a nice war.

      П’янить запах крові... Куди відвертатись?
      Труна ще не взяла свого.
      На те вони й душі, аби покладатись...
      Щасти нам і... Have a nice war.

      16.03.2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Насправді
      Підлога трамваю. Лежить чоловік. На серці рука, піна з рота.
      Таблетки, квиточки і гроші дрібні. На куртці сліди від болота…
      Насправді ж, він вчора побивсь об заклад. І зиркає на годинник.
      Бо впевнений: всім буде чхати на нього чотири хвилини…

      На касах крамниці бабуся стоїть. Рука в гаманці. Сльози, зморшки.
      Буханка світліша старечих лахміть. Нестача дрібних. А ще б трошки...
      Насправді ж, вона вчора рвала стрип-клуб. Самбука, мохіто, лонг-айленд.
      Всю пенсію злила на пійло і блуд. Ще й коксом вгостив новий бойфренд…

      На площі хлопчина сидить. Без руки. Натхненно собі жебракує.
      Міщани відчепно кидають дрібні. Так, ніби кінцівку рятують…
      Насправді ж, він вчора її обміняв. Диявол сміявся ще довго.
      Рука засихала, а прутень зростав. По курсу: один до одного.

      6.12.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Сірники
      Сірник ламається або палає світлом.
      Ми помремо, хоч і не вміли жити.
      За течією чи за сивим вітром
      Лиш світ… Лиш назавжди… Але змінити...

      Ми віримо, що всі палають серцем,
      Ламаючись об стіни замість неба,
      Ламаючись обличчям у люстерці,
      Ламаючись назавжди й так ганебно…

      Ми граємось життям, як діти сонцем,
      З якогось дива віримо у чудо.
      Самі собі вогні та вогнеборці.
      Це ж сірники неякісні, не люди.

      6.12.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Гуляй, тестостерон!
      Будь, сука, мужиком! Сякайся на асфальти,
      Балакай про циліндри й коробки передач,
      Читай про кримінал газетні жовті шпальти.
      Там пишуть ще й про секс. І про футбольний матч.

      Візьми в кредит авто! Кради й тягни додому
      Бо ти ж хазяйновитий. Отримуй хабарі.
      Негайно в морду дай. Хоч дідові старому,
      Цитуючи при цьому Товарища A.V.

      Хай мозком править пах! Змасти мазутом руки,
      Ненавидь іноземців, що мають “наших баб”,
      Ненавидь земляків, бо всі вони – падлюки,
      Демонстративно негрів не відрізняй від мавп.

      Гуляй, тестостерон! Славімо його, браття!
      Оце я розумію! Вся правда – в кулаці!
      Будь, сука, мужиком! І рви синків на шмаття.
      Бо ми – славетний рід: живі альфа-самці!

      12.11.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Деменція
      Хтось для когось – весь світ або ціле життя
      Хтось для когось – наркотик чи тліюче щастя,
      Білий ангел надій або чорт каяття…
      Ну, а я – просто глюк божевільної бабці.

      Я приїхав до неї на два вихідних,
      Ми півночі сміялись, аж зуби світились.
      І тонула стара в простирадлах брудних,
      А у дзеркалі “подруга” хижо іскрилась.

      Я розказував їй про роботу й дівчат,
      І про те, чому й досі ще не одружився.
      А стара по підлозі повзла до внучат
      І стискала у пальцях уявні гостинці…

      …Я насправді в коханки проводив ту ніч,
      А не слухав стару у розтоптаних капцях.
      Коли внук сам себе роздає, ніби річ –
      Він стає просто глюком для рідної бабці.

      10.11.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Антипаранойя
      От, чорт! І як же далі жити, якщо про мене все відомо?
      Якщо в розумних тьоть і дядь на мене зібрано досьє?
      Абзаци й розділи про те, що не казав ніде й нікому,
      Про підлітковий онанізм там кілька речень теж десь є.

      Нехай лякають, ніби знають мої смаки і бренди светрів,
      Нехай подзвонять серед ночі й мені про мене скажуть факт!
      Що я у мандрах намотав, мабуть, мільйони кілометрів,
      Або здивують мене тим, що я обожнюю собак.

      Нехай зізнаються, що заздрять і що ридають наді мною,
      Як підслуховують розмови, а потім лізуть у словник.
      Все сподіваються, що я знайду консенсус з головою,
      І хай зі мною проклянуть мій довгий, гострий мій язик...

      І я не винний в тім, що зараз вони жують барбітурати,
      Що їх завалять з головою скелети з нескінченних шаф.
      Я потребую їх дзвінка бо теж хотів би дещо знати,
      А хто ж іще мені підкаже, куди я дів свій синій шарф?

      23.11.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Біле дзеркало
      Подивися, як весело сяють кістки
      І веселка бринить в краплях слини гієни.
      Тут влаштують весільний бенкет хробаки.
      Навесні всі Голгофи для них Віфлеєми.

      І висвистує вітер між пальців ноктюрн –
      Все виманює дух на прогулянку в небо.
      Вже тікають зіниці із райдужних тюрм,
      А від шкіри звільняються стомлені ребра.

      Розповзаються полем тенета судин,
      Зранку в них скавучатимуть сонячні зайці.
      А трунар все зітхатиме: “Мінус один”.
      Переносячи тлін на лопаті і лайці.

      08.11.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Чорне дзеркало
      Дивись, як це болюче – вичавлювати тіло
      І слухай дикий стогін, матюк і чорний біль.
      В цих муках навіть мухи розпухли і спітніли,
      Та зеленаві води омиють породіль.

      Мов душі котеняток нявчать вульгарні сестри
      Коли конвеєр світу поповнює душа.
      Як кинули на жорна – то видайте і весла!
      Хай борсається в листі з отруйного плюща.

      Для нього все це вперше: столи, повітря сперте.
      Попереду буття – рутинне, без новин...
      А поки: “Плюс один” – сміється акушерка
      І розрізає вздовж півметра пуповин.

      09.11.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Несказане
      Ви дуже гарна і сумна:
      Парфуми, шарм і втома.
      Граційні кроки і луна
      Між порожнеч перонів.

      Ви елегантна і сама...
      Розмови з телефоном...
      Я випив погляд Ваш до дна.
      Ми їдемо додому.

      Ви філігранна і чутка,
      Це видно по долонях...
      Ви зараз вийдете, а я
      Залишусь у вагоні.


      1.11.2013



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. І до ворожки не ходи
      Хрестилась відьма в домовині,
      Забувши про параліч,
      Від суїциду місяць синів,
      Напившись зілля на ніч.

      Зозуля здохла... І до ранку
      Латиною кувала.
      На дні пахучих філіжанок
      Не гуща, а кураре.

      Крилатий, з беджем «Охорона»,
      Хотів забутись блудом.
      А Смерть оголювала лоно
      Для розпису на грудях.

      І знов колода карт – горбата,
      Ридає, наче лютня...
      У кого б ще мені спитати
      Про довбане майбутнє?


      29.10.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Дядя
      – А дядя співак?
      – Дядя просто співає.
      У горлі портвейн, на алею слова.
      Ліхтар попелястий поважно киває.
      З легень до легень – дим ковтає сова...

      – А дядя дурний?
      – Дяді просто самотньо.
      В руках крихти печива, в небі – зірки.
      Він осені раб і осені сотник.
      І осміх на вилицях виїв дірки.

      – А дядя любив?
      – Дядя завжди кохає:
      Життя, пісню, парки і трохи вина...
      Без цього ж любові уже й не буває
      Без цього, мабуть, і життя вже нема.


      25.10.2013.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. В метрополітені
      У проклятім тричі вагоні
      Лизалися кляті дівчата.
      А поруч, на клятім пероні –
      Студентка з коханням триклятим.

      Дівчата спустились до шиї,
      Студентка спустилась на рейки.
      Жебрак із гітарою, синій,
      Співав, як тупа канарейка.

      Вже фари облизують щоки
      Студентки з триклятим коханням,
      Жебрак переспівує Блока,
      Дівчата пищать від бажання.

      Вагон перемелює кістку,
      І мелють дівчат Купідони.
      Блює на педаль машиністка:
      “Звільніть, суки, кляті вагони!”


      07.10.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Ісус сьогодення
      Його учора бив майор,
      Вночі двірник облаяв….
      Він зранку смокче свій кагор –
      На донорські гуляє.

      Його дружина спить не з ним,
      Рогами німб подряпав…
      У його тілі п’ять пухлин,
      Ще й на губах дві клятви.

      Під ним хитається стілець,
      Синдром Туретта в сина…
      На лобі – зморшки і синець,
      На підборідді – слина.

      Чорніє лайка поміж вуст,
      Стигмати кровоточать…
      У паспорті ім’я Ісус
      І він живе, як хоче.


      04.10.2013.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Написи
      Хтось на стінах дві ночі писав “Посміхнись!”
      І плювалися жовчю заспані люди,
      Запиваючи пуншем несвіжих крамниць
      Власні мрії про те, чого вже не буде.

      На обручках надряпує хтось “Назавжди”,
      На звороті – адреси коханців, коханок.
      На обличчях читається вираз нудьги,
      А в очах запитання: “Що на сніданок?”

      Сива шерсть на собаці благає: “Не бий”,
      Зморшки баби сплелися у юні фігурки...
      І шикуються хмари в абзац безнадій,
      А з багна “Посміхнися!” кричить штукатурка.


      20.09.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Двері
      Пишіть листи і вірте в чудо –
      Струмок із попелу не б'є.
      З життям кохайтесь до абсурду.
      Завжди й насправді: двері – є!

      Шукайте шлях в забуте літо,
      Бо осінь ще візьме своє.
      В серцях у нас гніздяться діти.
      І в них, і в нас дверцята є.

      Рахуйте вії та півкроки.
      Зізнань – побільше! Час іде!
      Гріхи міняйте на епохи.
      Руйнуйте стіни. Двері є!

      Біжіть щодня назустріч сонцю.
      Минуле більше не мине...
      Хай зорі світять крізь віконця
      На двері, що насправді є.


      13.08.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. За законами жанру
      Мене звати Андрій
      І це правда.
      Хоч, за законами жанру,
      Після озвучки імен
      Всі зізнаються
      В алкоголізмі.

      Я здохну від власних мрій...
      Це теж правда.
      Втім, за законами жанру,
      Я – ще той Гуінплен:
      І вишкіром вп'юся
      На власній тризні.

      Перегнию на пирій.
      Насправді...
      Та, за законами жанру,
      П'яним відлунням сирен
      На зорі проллюся,
      Небо ж так близько...


      9.08.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Місто маленьких принців
      А хочеш, ми будемо жити у місті маленьких принців?
      Крихкий острівець відлуння в долині священних гір.
      Ввіллємось туди світанком, забудемо, що чужинці.
      Я кожен твій сон змалюю й за вітром пущу папір.

      Шляхетне, стареньке місто, де носять корони з квітів,
      Де в кожного з немовлят свій власний вертлявий лис,
      Де в небі завжди заграви, а люди людьми зігріті,
      Де жовтень – сліпий художник, а березень – грим актрис.

      Ми мешкали б десь у центрі, знімали б на ніч корони,
      Лишивши усе земне у нетрях своїх планет.
      Гудів би в дворі розарій, а в ньому джмелів мільйони.
      І там би почалась ера солодких твоїх тенет.

      А хочеш, я залишуся в мереживі сонних вулиць?
      Всміхнешся мені так тихо і тінь сколихне ліхтар.
      Ми просто принцеса й принц. Уже й імена забулись.
      ...А вдома троянди квітнуть, напившись вечірніх чар.


      21.06.2013.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Страшний сон психоаналітика
      Клаустрофоби сверлять фюзеляж,
      Соціопати рвуться за штурвали.
      Літак, підбитий, падає на пляж,
      Де комплекси дитинство закопали.

      Пілоти-гекслі плачуть в мікрофон,
      Сангвінік плаче з жартів стюардеси.
      Лиш альтруїст хизується Різдвом,
      Котре провів на найчорнішій месі.

      Меланхолійно стогне інтроверт
      і мізантропи в кріслах дудлять пиво.
      А кров зі скронь стікає на мольберт…
      Холерики – вони не вірять в диво.


      17.06.2013.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Приємно, мило, треба
      Ти тулився до стін, уникаючи трас –
      Там хоч трохи прозоріші ранішні смоги.
      Всі дороги ведуть до крамниць або кас.
      Культ життя продиктують чужі перемоги.

      Ти не бачиш місцевих в час-пік у метро
      І не знайдеш землі без шматка арматури.
      Тут на стінах чорніє пилюки тавро,
      А людей замінили на карикатури.

      Пульсуватимеш довго, погаснеш один.
      А вночі твоє місто помітять з орбіти:
      У пластмасових хащах нових батьківщин
      Так приємно, так мило, так треба згоріти.


      13.06.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Майже Armstrong
      Як не голод, то смерть,
      То війна, то дефолт.
      І чума на десерт –
      What a wonderful world.

      Більше срібел і нафт,
      І усміхнених морд,
      І кар'єрів, і шахт!
      What a wonderful world.

      Від блискучих пластмас
      Розростається горб.
      Тричі хворий на сказ
      What a wonderful world.

      Під природи вінцем,
      Як під вишнями торт –
      Червоніє рубцем
      What a wonderful world.


      2.06.2013.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Майже Everlast
      Не сумуй, коли вмре твоя кицька
      Чи коли зрадить друг – не страждай.
      Розіб'ють твоє серце навмисно –
      Заспокойся. We all gonna die.

      І батьки, й ненароджені діти,
      Вороги – ті пошвидше б нехай.
      Польові чи даровані квіти –
      Все зів'яне. We all gonna die.

      Гроші, влада, амбіції кляті,
      Перепродані пекло і рай.
      Хтось комусь б'є щоку, лиже п'яти...
      Навіть смішно. We all gonna die.

      Кляте кодло політиків наших,
      Запопсоване бидло – прощай.
      Є причина, щоб ми були кращі.
      Все ж так просто: We all gonna die.


      2.06.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Внутрішня боротьба офіціанта
      – І як же це можна? Та й слиною в каву?!
      – Ти бачив мордяри за п'ятим столом?
      – Та я ж маю бути люб'язним, ласкавим...
      – Замовкни і плюй! Так і здохнеш лохом.

      – А раптом помітять? Мене ж будуть бити...
      – Микола вже рік як плює у борщі!
      – А мама казала щоб я не робив так.
      – Чувак, але ж мізки ґвалтують тобі!

      – Та я ж після цього змінюся, напевно
      І світ вже не буде таким, як раніш.
      – Зате уяви собі, як це богемно!
      Це стильно! Напишеш про це потім вірш!

      – Аж трусить і губи біліють від нервів!
      – Давай! Воно піде, як в землю суху!
      Давай! Під рояль! Під мелодію Верді!
      – Ну, добре. Ну, вмовив... Смачного вам. Тьху!

      2.06.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. На підвіконня тихо сіло літо
      На підвіконня тихо сіло літо.
      Ковтало віскі й дим міцних сигар.
      Знадвору щось кричали вредні діти,
      А ми дивились з вікон на бульвар.

      І до світання скиглили на кухні,
      Топили в чашках втрачені часи…
      Я, літо й час – зітхаючий трикутник,
      Де кожен жертва, кат і терези.

      Два роки зим. Скажений, дикий грудень.
      На серці дошки, цвяхи та іржа…
      Південне сонце рідко ходить в люди,
      Щоб не п’яніла в променях душа.

      Що ж, не впускай весну, якщо так треба,
      Зіп’ється літо в черзі до небес.
      Але проникне світло межи ребра,
      Бо їхній в’язень все-таки воскрес.


      16.05.2013.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Причинно-наслідкова криза
      Я зліший за Гітлера. Той не їв м’яса,
      А я перетравлюю вбите ягня.
      Та й Андерсен з жінкою жодного разу.
      Виходить, я хтивіший за казкаря

      Терезою-матір’ю точно не стану.
      Хіба що Терезою-батьком я б став.
      В небес Торквемада у більшій пошані,
      Бо я за богів не вбивав, не страждав.

      Тупіший за Хоукінга, бо не каліка.
      Бездарніший Мерк’юрі, адже не гей.
      Можливо, мертвіший, ніж Ленін-базіка,
      Навряд чи живіший, аніж Кобейн.


      10.05.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Зворушлива історія
      Вона мені дзвонила, а я ригав у ванній.
      Вона прийшла додому, а я все ще ригав!
      І грюкала у двері дубові й невблаганні,
      Та в струменях фонтану губився шум облав.

      Я проклинав літфести та літри алкоголю,
      Благословив себе за те, що ще живий.
      Молився токсикозу і знов ригав до болю.
      Та ніч була тяжка... Ще й кафель був брудний.

      Вона спала сама, а я – з порожнім шлунком,
      Підрахувавши зранку пропущені дзвінки.
      Але згадав твій фейс і в ванній візерунки...
      Не дивно, що ригав я, коли дзвонила ти...


      23.04.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Ключі
      І поки я блукав у клятій комі –
      Зухвала постіль родичалася із тілом.
      В очах гніздились дикі глаукоми,
      Строкате серце зсохлось, обміліло.

      І мох вкривав кінцівки санітарок,
      Фантомні пальці терпли від свободи.
      Блищало зло у сірих окулярах,
      А я дрімав у океанських водах.

      Фінальна постіль... Серце на дивані...
      Воно ж тепер з могил буде боліти!
      Прошу, пустіть в уявні океани!
      Я там забув ключі від цього світу.


      4.04.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Буркотунчик
      Його розкішні роги вросли в її копита,
      Дієти вже не точать жіноче черевце.
      Зате його дружина знов кинула палити...
      А він, знавець жінок, посьорбує винце.

      І тягнеться стаканом в заляпані дзеркала,
      І слиною стрічає всі випуски новин:
      "Продали, розікрали! І все їм, курва, мало!"
      В політиці він ас. І він такий один.

      Він лається на клімат з високого балкону,
      Купує телевізор щоб подивитись світ.
      І знає поіменно всіх "довбаних масонів".
      Він знає все і всюди. Повірте, що й про всіх.

      Від нього я й дізнався, що я таки блаженний,
      Що реп – лайно, а мандри – це гроші ні на що.
      Щось про жінок, про бога... Все так і є, напевно.
      Бо він – знавець життя. Хоч і в бруднім пальто.


      15.03.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Червоні очі
      У голуба червоні очі.
      А я й не знав...
      Мабуть, його похмілля точить
      Серед роззяв.

      І голуб заздрить серед ночі
      Тупим кролям,
      У котрих теж червоні очі
      Ще й попит дам.

      І в кожну середу робочу
      В клітках плацдарм.
      Там множаться червоні очі,
      На зло птахам.

      Земля не терпить двох. Не хоче.
      І вигнанням
      Карає всіх, хто ще туркоче
      Чужим вітрам.


      7.03.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Я
      Я – це сльози згорьованих баб,
      Мертвих родичів згірклі тіні,
      Ешафот на шляху у незграб,
      Бляклі фото, обличчя тлінні.

      Я – це цвіллю зґвалтований хліб,
      Я язик у німому роті
      І на нуль тричі ділений дріб,
      Шелест щастя в вологім гроті.

      Я – це цвяхи в долонях святих,
      Хижий зашморг гнилого Юди,
      П'яний компас без півдня й мети.
      Я абсурдище – людяні люди.


      13.02.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Другорядному персонажу забутої книги
      Вона завжди під час оргазму
      Кричить: "Люблю тебе!"
      Дарма.

      Сприймає тіло, як образу,
      Вночі болюче все.
      Сама.

      А потім плаче, як нікчема,
      Ковтає оплески
      Луна.

      Вона кричить, бо їй так треба.
      Мабуть, це комплекси...
      Вина?


      17.01.2013.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Все буде
      А, ти знаєш, у нього все буде:
      Чау-чау і чоппер старий,
      Засинатиме жінка на грудях,
      А за вікнами сквер чепурний.

      І будинок, лиш трохи молодший
      Свого міста, пилюки й плюща.
      Там ночами скрипітимуть дошки,
      Там дочка та цілунки в дощах…

      …Але зараз йому не до того,
      Він обпився гірким забуттям
      І бере лиш себе у дорогу
      Щоб покинути спалений храм.

      В його вени вплітаються ріки,
      Вже й шляхи у підошви вросли.
      На узбіччі круки та каліки,
      А за ними чорніють хрести...

      І не видно кінця тій дорозі,
      Миготить надокучливий люд.
      Вже не мріє про неї. Не в змозі.
      В нього буде усе. Навіть люб...


      11.01.2013.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Початок
      А почалось усе з запалених свічок.
      П’янке відлуння мантр у мороці балкону.
      Ми струшували попіл солодких цигарок.
      Ти була вдома, ну а я не поспішав додому.

      Облуплений, сірий, забутий райцентр
      На Леніні біліє зухвале слово “Shit”.
      Рахуєш вартість сукні у доларах та центах
      Поки на віях туш вульгарністю блищить.

      Поки холоне чай в серпневому світанку
      Й кімната спочиває в бедламі сорочок,
      Я розчиняю в мантрах дитячу колисанку.
      Все ж тільки починається з запалених свічок.


      29.11.2012.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. З обличчя, наче черви, лізуть вени
      З обличчя, наче черви, лізуть вени,
      Сатирик у вбиральні зашморг пестить.
      Цинізм уже прописано у генах.
      Для честі й досі забагато честі.

      Флейтист пропив і флейту, і пюпітр,
      Учитель б'є по нирках п'яних учнів.
      Симпатії вимірюються в літрах.
      На бійню - гончих, під корону - в'ючних.

      Вночі двірник мете сарказм із хати.
      Підошви лижуть землю мов востаннє.
      Завжди є час, аби ліпить горбатих,
      А для життя - ні часу, ні бажання.


      24.11.2012.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. У сквері
      У сквері хлопчик з ДЦП
      годує сизих голубів.
      Він мріяв би про Сен-Тропе,
      якби він мріяти умів.

      А поруч сукні з декольте
      несуть в собі чиїсь тіла.
      Їм все не так і все не те.
      З балкону зиркає стара.

      Вона крізь зуби цідить жовч,
      шурхочуть крилами птахи.
      А хлопчик дивиться у дощ.
      А хліб розтопчуть каблуки.


      1.09.2012.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Еротичне
      Я вип’ю тепло твого тіла
      Хоч ми вже давно не боги.
      Повіки підкреслено білі,
      А в грудях по вінця жаги.

      Цілунки тяжіють до шиї,
      До вуст, до ключиць або скронь.
      Метелики неполохливі
      Летять на солодкий вогонь.

      Збираю росу твоїх м’язів
      Невтомно німим язиком.
      Того, хто спустошив оазу,
      Пустеля не візьме в полон.

      Залиш завузловану ковдру,
      Залиш кілька крапель на дні.
      Тепер ти для мене беззбройна.
      Залиш мене. На самоті.


      15.08.2012.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Я, мабуть, не залишу нащадків
      Я, мабуть, не залишу нащадків
      І в одному з наступних життів
      Підбере мою душу собака
      Із далеких, спекотних країв.

      Та душа буде жевріти в грудях
      І тоді, як піду від людей.
      Не буває собаки приблуди,
      Та бувають собаки з алей.

      Я минатиму п’яних поетів,
      Буду вити, як предки, ночами.
      І ковтати отруту з газети –
      Восени нею вгостять міщани.

      Я не здохну в підвалах музею,
      Не помру на міських смітниках.
      Перетнувши бархани пустелі,
      Я засну на хитких кораблях.

      Заховавшись у трюмі гнилому,
      Родичатимусь там зі щуром.
      Океан поглинатиме втому.
      Потім – берег, порти і пором.

      Я прийду і знайду тебе в місті,
      Та згорнуся клубком під дверима.
      Як народиться ранок імлистий –
      Ти побачиш зажурену псину.

      Твої сльози тепер вже солоні,
      Хоча очі ще так само сяють.
      Тицьну носом тремтячі долоні...
      Ти старієш, а я помираю.


      29.07.2012.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Ниття
      Нестерпний нікотин поселиться у грудях
      Похмурий плеєр стогне, запльовує шляхи.
      Я істеричним сміхом відхрещуюсь від друзів,
      А десь на скелях міста гниють мої роки.

      Думки карбують кроки в колючий кут печалі,
      Життєве щопопало наспівує романс.
      Спалю трикляте серце, аби не заважало,
      І вмиюсь попелищем, мугикаючи джаз.

      А потім вип'ю сили, щоб жити три сторіччя
      Коли зустріну ту, для кого жити варт.
      Останній лікар – Час. А лікарі цинічні.
      Бажання евтаназії для нього просто жарт.


      25.07.2012.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Не так, як я
      Люби не так, як я.
      Сильніше!
      Твоє ж бо серце більше.
      На двох малюй своє життя
      Без озирань на інших.

      Живи не так, як я.
      Повніше!
      Твоє буття цінніше!
      А подих завтрашнього дня –
      То згуба днів торішніх.

      Помри не так, як я.
      Гучніше!
      Під грім весняних вишень.
      І ти залишишся десь там,
      В гірських вершинах сніжних.


      28.06.2012.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Мандрівне
      Траси і вокзали,
      Шлях, неначе вуж.
      Звуки, запах, кадри...
      Похапцем у душ.

      Їжа у кав'ярнях,
      Йогурт у дворах,
      Ліжка і вбиральні,
      Стомлені тіла.

      Підписи під фото,
      Мапа вже рясна.
      Байдуже на дати -
      Там завжди весна.


      30.05.2012.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Виявляється...
      Виявляється, можна і так:
      Без любові кохатись ночами,
      Не чекати у гості друзяк,
      Не чекати світань вечорами.

      Виявляється, можна усе:
      І сміятись над берегом пустки,
      Бумерангом жбурляти в лице,
      Нарікаючи потім на друзки.

      Виявляється, кожен вже сам
      Обирає і долю, і маску.
      Ляльковод засмальцює хреста,
      А казкар залахудрює казку.

      Виявляється, можна і так...
      І не зійде вогонь із небес.
      Без питань і без гальм, абияк...
      Можна жити і так. А сенс?


      30.04.2012.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Нема річниць, скінчились роковини
      Нема річниць, скінчились роковини,
      На ринку сміх міняють на сарказм,
      "Нема жінок!" – регочуть самки хтиві
      Я бачу тлінь, зате не бачу нас.

      Я бачу ніч, зате не бачу сонця,
      Я бачу дим, не знаючи вогню.
      Нема тепла... Вдихаю свіжий стронцій.
      В кутку дотлів нечитаний Камю.

      І йде весна, важкі її підошви,
      І крутить млин життя Гормон-Ріка.
      Що важить час, коли в зіницях осінь,
      А в жилах кров пронизливо гірка?


      22.03.2012.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Замальовка про колишню
      І вистачило тижня
      Щоб стало йому легше.
      Висить ярлик „колишня”.
      Атлант розправив плечі.

      І їй не стане гидко,
      І він не різав руки.
      Любов вмирає швидко
      Якщо кохана – сука.


      18.01.2012.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Якщо хтось...
      Якщо хтось комусь подзвонить -
      То, мабуть, це буду я.
      Бо знайомство з алкоголем
      Необхідне для дзвінка.

      Якщо хтось когось зневажив,
      То, напевно, що мене.
      Треба думати, що кажеш,
      Треба вірити - мине.

      Якщо хтось і збожеволів,
      То я знаю, що це ми.
      Ні до чого глузд і воля.
      Ні до чого... Як і ти.


      22.12.2011.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Нудно
      Щось джазове чи блюзове залию собі в вуха
      Мені без тебе гидко, тобі без мене нудно.
      Кляну себе за вчинки, кляну життя марудне.
      Без тебе світ не милий і я стаю паскудним.

      За брамою Едему я виплекав розруху.
      І скиглю там собакою: „Порожньо, тупо, сухо!”
      ...Всміхнуся іронічно, байдуже і прилюдно:
      „Мені без неї гидко, а їй без мене нудно.”


      16.10.2011.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Мені після того...
      Мені після того наснилась війна,
      Коли було гірко вночі засинати,
      Коли я побачив початок кінця,
      А серце моє побачило грати.

      Мені снилися рани і снилася ти.
      І снився той страх, що в окопах ночує.
      Я чув і кричав: „Любове, живи!”
      Та слів тих, мабуть, вже ніхто не почує.


      17.09.2011.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Бите скло
      Ці будинки зростають на битому склі
      І каркаси їх стін уплітаються в шкіру.
      Тут ганебно усе. Навіть душі людські,
      Наче мантру, мугикають приспів „Не вірю!”

      І котяча отрута стікає зі стін
      Поки ті, хто двоногі, течуть на роботу.
      Біганина фантомів, німий водевіль.
      Хто торгується з небом – віддасться болоту.

      Я не знаю, як довго триватиме шоу,
      Вже стирчать кістки предків з цієї землі
      Мій розбитий паралічем час не прийшов,
      Викривляються долі на битому склі.


      17.07.2011.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Автоогида
      Кому ж іще, як не мені самому,
      Плюватися у дзеркало під вечір?
      Кому, як не мені, ганьбить особу,
      Чий мозок тисне на сутулі плечі?

      Кому, як не мені, себе пізнати?
      Пізнати всю огиду, що у серці?
      І хто, крім мене, може проклинати
      Ті ідеали, ті розбиті скельця?

      Хто, сам собі будуючи жертовник,
      Вкладається і ріже по живому?
      В мені живе сектант, живе паломник,
      А ще в мені живе всесвітня втома.


      11.06.2011.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Маскаради міста
      Я ненавиджу місто у будні,
      Коли струмінь машин мене душить.
      Перехожі всміхаються брудно,
      І ховають міліючі душі.

      Я зникаю із міста у свято –
      Лицемірство тече через край,
      І затоплюють квіти плакати...
      Проживу без усміхнених зграй.

      Покидаю це місто протестів,
      Коли гнів заливає дахи.
      І встеляють кути перехресть
      Покалічені злістю птахи.

      Я тікаю від трауру міст,
      Бо скорбота завжди полинова.
      Але знаю – знайде мене скрізь
      Тінь сталевих лещат Вавилону.


      26.04.2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Майже Osbourne
      Мій голос хрипить нікотином,
      Недопалком топчу траву,
      На себе давно вже все рівно,
      Співаю: «I just want you»

      Крематорій нервових клітин
      Попелищем укриє журбу.
      Хай пробачить, що надто дурний,
      Медитую: «I just want you»

      Не віддав би ніколи нікому,
      Але знаю – собі не збрешу:
      Обіцянка стара вже і гола.
      І шепочу: «I just want you»

      Намалюю на власній шкірі,
      На граніті колись напишу
      Той дотепний набір із літер,
      Безсмертне «I just want you»


      5.04.2011.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Мініатюра про поганість
      Мені погано. Так банально, звично.
      Комусь ще гірше. Хтось уже й помер.
      Стіною знову лоба покалічив.
      А з тріщин проросте гіркий полин.


      15.02.2011.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Послання Ластiвцi (акровірш)
      Принаймні, тішуся, що це таки було –
      О, як нечасто нам дано кохати!
      Сьогодні стане вічним ремесло:
      Любити зараз та завжди чекати.
      Абсурдно довго лаю всіх богів,
      Навшпиньки зазираю у майбутнє
      Навіщо безліч залишав слідів
      Якщо судилось стежку ту забути?

      Лоскочуть спогади... Всміхаюся.
      А ти? Чи зможеш справді не забути промінь?
      Солодкими ще довго будуть сни,
      Твоє обличчя згадують долоні.
      І я не здамся – зникну у людві.
      Вшаную спільний біль, що серце крає...
      Це важко пояснити... Просто вір
      І я чекатиму тебе з-за небокраю.


      28.01.2011.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Сам
      Розкажи мені про воду,
      Я вже далі якось сам.
      Із обіймів у облогу –
      Полюблюсь усім морям.

      Вщент розбий мою особу,
      Я вже далі якось сам.
      Візьму сили у природи,
      А себе віддам стежкам.

      Опиши мою хворобу,
      Я вже далі якось сам.
      Знову ряса поверх роби,
      Кіптява душі – ночам.

      Покажи мій шлях додому...
      Я вже далі якось сам.
      Мрій боюсь, а не прокльонів –
      Мрії зрадять з небесами.


      15.01.2011.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Коли заснеш
      Коли заснеш – дивитимусь на тебе,
      Залишусь по цей бік тонких твоїх повік.
      Мені буде здаватися, що чую подих неба.
      Здаватиметься ніби я щось для тебе зміг.

      Коли заснеш – торкатимуся шкіри,
      Можливо, прошепочу палаючі слова...
      П'янітиму в обіймах безтямно і щасливо.
      Хоч ранок і далеко, та ти зате близька.

      Коли заснеш – сміятимуся снами.
      Мене впізнати легко в кожному із них:
      Там промені мої лише для тебе сяють...
      О, Ластівко, впусти мене у власні сни.


      9.12.2010.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Лоботомія
      Я стану в чергу на лоботомію
      Не треба зволікань. Хто крайній у ряду?
      У горлі сухо і вже все все рівно.
      Віддам видіння, голоси, журбу.

      Я – голем, лялька. Киньте мене в скриню!
      Всі біди з черепної, їдло в черевну.
      Зависну тихо у міжпорожнинні:
      Залишу тіло тут, а сам піду.


      26.11.2010.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Не останній
      Коли вмирало небо
      Я жив у задзеркаллі.
      За Сонцем знову черга
      І знов герой останній.

      Ревіли пісню тіні,
      Збиваючись у зграї.
      З-за обрію у вирій,
      І я летів останній.

      І плавилося місто
      В солодкому тумані.
      Хай вальс той і Mefisto,
      Зате він не останній.


      19.11.2010.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Люди слухали класику мовчки
      Люди слухали класику мовчки,
      І дітей привели із собою.
      А на шкірі сліди ще від жовчі,
      Повпивалися чада нудьгою.

      Люди слухали класику мовчки...
      А я штурхав той жовтень у ребра
      І співав для людей пісню вовчу
      Бо в мовчанні не маю потреби.

      Люди слухали класику мовчки.
      Дехто очі примружив екстазом...
      Та чи чули ті заспані квочки
      Те, що ледь не спалив бідний класик?


      20.10.2010.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Відпустити
      Її потрібно було відпустити,
      Язик розбив їй серце вщент.
      Полуду на очах вдалось лишити,
      Любов же вмерла у тіні легенд.

      Її потрібно було відпустити.
      Як в небо птаха. Небо збереже.
      А я не зміг... Вандали топчуть квіти.
      Нерон загрався з дивом Фаберже.

      Її потрібно було відпустити,
      Не для Хуана те сомбреро було.
      Не буду скиглити, не стану я радіти.
      Запам’ятаю. Все одно любити буду.


      05.10.2010.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    57. Постріл людиноненависника в самозакохане людство
      Дитячий світ гниє понуро,
      Дорослий вабить блядством.
      Ласкаво просимо в зажуру,
      Любіть соціопатство!

      А хто б із нас престолу зрікся?
      Хто відречеться папства?
      Хто вип’є темну воду Стікса
      І розіллє йорданську?

      Хто заговорить не про себе?
      Хто зорі ввімкне сполотнілі?
      Ми плутаємо стелю й небо,
      Ганьба соціофілам!


      18.09.2010.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Одне життя, одна Вона
      Вона не для цього світу,
      Вона там, де пишуться вірші.
      Тендітна небесна квітка,
      Чий сміх не порушує тиші.

      Без неї землі буде порожньо
      Але Вона знов відлітає.
      Це шлях у весну, де поруч ми.
      Вона всі стежини тут знає.

      Люблю у Ній все, що живе,
      Тричі зплівся із Нею душею.
      І шкодую: життя лиш одне,
      Лиш одне проживу разом з Нею.


      26.07.2010.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Зустріч з Бед Боєм
      Я учора зустрівся з Бед Боєм,
      Поруч з ним я – нудний споживач.
      Його світ був похмуро-червоним
      Ну а мій посірілий, хоч плач.

      Його друзі сидять по в’язницях,
      А я скиглив, що знов став палити...
      В нього знову широкі зіниці,
      Ну, а в мене зір впав через книги.

      Ми колись виступали на сцені,
      І писали куплети разом.
      І, хоч нерви в обох не сталеві –
      Кожен вирушив власним шляхом.

      Дійшли згоди, що ми стали старші,
      Порох є, не розбите корито...
      Розійшлись, побажавши удачі.
      Хочу бачитись з ним. Зрідка...


      2.06.2010.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Цей дощ про мене довго мріяв
      Цей дощ про мене довго мріяв,
      Весною вмив мою свободу.
      На вулицях себе посію
      Шукаючи в асфальті броду

      Я зустріну фантомів їдючих,
      Що ховають від вітру серця.
      І кричатиму в вуха колючі
      Аж проллється з дощу сивина.

      Я чіплятиму колесо міста
      І загину горбатим щуром.
      Та зустріну із виразом кислим
      Той замріяний вічний шторм.


      11.05.2010.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Від богеми до бариги
      До біса цю “ріллю”, “волошку”, “стежку”!
      Поезія зловила передоз!
      Авангардист регоче під арештом,
      А консерватор вірить – все всерйоз.

      Зухвалі та убогі критикани,
      Протези замість мозку в головах,
      Запліснявілі, як і їх канони,
      Канонізують класиків в церквах.

      Дратуюсь від амбітності ще юних,
      Смішить зарозумілість вже старих…
      Поети різні. Як і різні люди:
      Лице богеми, а душа – бариг.


      13.04.2010.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Монолог людини
      Я – Людина! Лише і аж...
      У мені цілий Всесвіт безмежний!
      Завойовник, мислитель і паж.
      Я – герой! Я ж і злодій нечесний.

      Я – галактик бездонних прах
      Фахівець у питаннях моралі,
      Самоназваний старший брат,
      Сам собі надиктую скрижалі.

      Я – нікчемно-величний люд.
      Від астралу, крізь побут до міста.
      Особистості тонуть між юрб,
      Та людині в собі вже й затісно.

      Розум рве, як печінку орел,
      Плоть для нього занадто імлиста.
      Я – людина. А розміри „Л”
      Кожен визначить сам. Особисто.

      05.04.2010.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. До сокири (іронічно-наївне)
      Для якої війни мій зростатиме син?
      Чиї рани зцілятиме дочка?
      Скаженієм, убогі, аж в’яне полин,
      А ікони вже не мироточать.

      Чи задушать свободу в колисці кати?
      Чи напхають непотрібу в мозок
      Так, щоб кожен кричав, що навкруг вороги,
      Розпинаючи матір в „облозі”?

      Ми давно вже чекали війну братовбивць!
      Ми так довго скрегочем зубами!
      До сокири! У полум’я книги з полиць!
      А почнемо з вождів-отаманів!


      21.03.2010.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. ...Із диму
      Кому потрібна нація розумних?
      Комусь потрібна тліюча людва?
      Програли в карти, мов овець заблудлих,
      В оренду здали, бито пішака...

      І де святий, що мовив би “Прозрій”
      У тих днях, що уже не настануть?
      У галактиці нашій сухій
      Хтось, здається, вже крапку поставив

      Хтось, здається, вже краплю зронив...
      Чи то крові, чи сліз – все байдуже
      Зарегоче над згарищем дим
      Засміються із ним перехожі.

      Кровожерливо вп’ються кайдани,
      Обіймаючи шию тонку...
      Чи потрібна комусь раса п’яних?!
      ...Тихий шепіт із диму: „Беру”.

      20.02.2010.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Жовта матір
      Жовта матір – блакитні очі
      І порепана шкіра горить.
      Звівши голову злісно регоче
      П’яна п’яного хоче родить.

      Жовта матір в блакитнє небо
      Посилає хулу та реве.
      Косить камені лезом сталевим,
      Навіжена осліпших веде.

      Жовта матір і саван блакитний,
      Наче личить, під колір очей...
      Із середини миші прогризли
      Сорок сім сантиметрів труни.

      Де рум’янець просвітництва витік?
      Я прокляв би тебе... Та люблю...
      Жовч роз’їсть твою землю блакиті,
      Я посію надію в труну.


      7.02.2010.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Ідилія
      Я хотів би, щоб мій будинок
      Огорнувся зеленим плющем
      І щоб вікна були закриті
      І для сонця, і для поем.

      Я хотів би відкрити душу
      Але знаю, що зроблять смітник.
      Хай замерзне – зігріти не можу
      Адже зломлений гострий сірник.

      Я хотів би сміятись самотньо
      А не тільки при зграї чужих.
      І утік би від власних пародій.
      Та зламався не тільки сірник...

      Я хотів би у дзеркалі пляму
      В небі – янгола, в землях – зерно.
      У собі я вже викопав яму.
      І залишив у ній бите скло.

      І на дні буду дихати важко,
      Буду гратися шматтям зі скла.
      А незграбно скривавлені пальці
      Не помічу. В них крові нема.



      8.01.2010.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Цей світ буде кращим
      І поки я з нею – цей світ буде кращим,
      І вітер вільнішим, і грози п’янкі.
      У нас буде світло, у нас буде наше.
      У мене – життя, присвячене їй.

      Трояндовим листям застелю їй серце,
      І в кожній пелюстці всміхнеться роса.
      Хай світиться, сяє! Хай річкою в’ється.
      І творить. Бо творить вона чудеса.

      Вона – дивовижне проміння небес.
      Відчиняю їй двері та навстіж вікно.
      Неначе той ангел поміж перехресть –
      Не бійся, іди! Злетиш все одно.


      21.06.2009.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Щось
      Мої слова. Твоя душа.
      Щось ранить, щось вціліє.
      Ти – бездоганна білизна.
      А я? Десь там сірію...

      Мої думки, Твої вуста –
      Щось особисто спільне.
      Є те, що варте забуття,
      Є те, що неподільне...

      Моє життя – Твої шляхи.
      Роблю незграбні кроки...
      Та я не відпущу руки.
      Я досягну! Все буде добре...


      13.11.2008.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Світанкова гроза
      Мені казали: „Ангели незрячі”
      Чи не тому ховаєш світлі очі?
      Чи не тобі завжди я буду вдячним
      Що скресла крига в серці після ночі?

      Живем піснями, знаєм це обоє,
      Ми відшукаєм мрію у снігах,
      Під сонцем ринем у безкрайнє поле
      І знайдемо дім в Божих руках.

      Запам’ятаю дихання та сльози
      І збережу тебе, тендітну духом...
      На полотні вночі змалюю грози,
      Там біла кішка й чорний кіт під дахом...


      28.03.2008.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Пасинки бетону
      Мої слова – це пасинки бетону.
      А від обличчя рикошетить ніч.
      Ноги несуть із пункту А фантома.
      Мене несуть. А я тягну свій ніж.

      Як хрест Ісус. Лиш лезо давить плечі.
      Я ріжу ним нав’язливих роззяв.
      Я не збирався і не брав з собою речі.
      Коли прибув на мертв’яків вокзал.

      Мої слова там вибиті в бетоні –
      Гарчать зі стін, очікуючи плоть.
      Зарізані воскреснуть, скажуть: «Годі!»
      Залишусь сам у самоті з самот.

      Все на шматки! Усе до біса, в пекло!
      І вістря на іржу. Іржу – до пліч.
      І з головою в неї. Темно. Тепло.
      Регочуть пасинки бетону в ніч.


      8.12.2009.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. У місті
      У місті зірок не видно,
      У місті бояться дощу.
      Тут люди не вірять у крила,
      Стікаючи в землю сиру.

      Тут б’ються руками об вікна,
      Під дзвін не дзвіниць, а монет
      І в’ється на стінах із ліктів
      Атавістичний скелет.

      Тут шепіт розносить чуму,
      І кишать нечистоти річок.
      Всі б раділи, забувши чому
      У місті не видно зірок.


      28.08.2009.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --