О, так! Ти – та жінка, яка осідлає цей світ!
Ти просто застрягла на кухні в будинку промзони,
Клянеш власну юнь – камікадзе, що пхає болід
В епоху перук і щелеп, і давно непотрібних кондомів.

І палиш цигарки, бо завтра вже буде табу,
Бо Джон прилітає до тебе з Канади чи Штатів.
Щоб взяти тебе, твої звички, марноти й красу,
Щоб ти це могла потім, звісно ж, усім розказати.

В країні, що все розвиває себе, як фрактал,
Як те дитинча-аутист чи якийсь там даун,
Тобі навіть смішно, що Джон трохи бісексуал,
Тобі ж до снаги вколотити свій гол чи, точніше, touchdown.

Ти вже записалась на курси кількох їхніх мов,
Бо там так престижно, і краще без східнослов’янських.
Підживиш самця тими фото, що збурюють кров,
Бо все починається з цього, не з вин же шампанських.

І хоч тобі чхати, але ти почуєш жінок,
Які все зітхатимуть: «От молодець, досягнула!»
Вервечка колишніх тим часом намножить пліток,
Банальних та злісних, із пристрасним приспівом «шкура!»

Річ навіть не в тому, із ким полетиш за кордон –
Із принцем маленьким чи сторожем із Гонолулу,
А в тому, що з принцем принцеси сідають на трон,
А ти, хоч і гарна, але примітивна натура.

1.06.2016.