Дуже класний вірш. Один з моїх найулюбленіших. У ньому весь ти.

Тіна: Та невже? :) Прямо весь?
Костянтин:
1). З римами вірю. Я експериментую у цьому напрямку, роблячи акцент на співзвуччя. Розуміння поки що не зустрів. Скоріше всього тому що правда тут все-таки не на моєму боці :)
2). А як же таке явище як самозванство? Шкода, що найяскравіших приклад заполітизований настільки, що аж не хочеться його тут приводити :)
3). Але я б не брався так безапеляційно про це заявляти. Тут полеміка може вислизнути у таку площину, в якій ані Ви, ані я не є спеціалістами. Тому облишмо це питання.
4). Деякі злочини зроблені з благородних мотивів благородними ж людьми. Взяти того ж Робін Гуда. Або коли, наприклад, хтось просить свого друга добити його. Друг виходить ніби й убивця, злодій. Але дивитись як мучиться близька людина - теж мало шляхетного. Так що стосовно тавтології - не погоджуся із Вами.
Втім, щиро дякую за конструктивність та об'єктивність. Погоджуся, вірш і справді не досконалий, на любителя.

Ну, не знаю. Принаймні так мені здалося. Хіба ти писав би так, якби це була неправда?

Погоджуючись із зауваженнями Костянтина, хочу додати, що у вірші відчутні збої ритму. Якщо в першому катрені йде чергування чоловічих та жіночих рим, то в наступних - навпаки. Окрім того, неоднакова і кількість складів у рядках на протязі всього вірша: 8-10-9-10, 9-8-10-8, 10-9-10-9, 9-9-8-8. А бажано, аби весь вірш був в одному ритмічному ключі.