Автори /
Андрій Гуменчук (1986)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
День 996-й
•
***
•
Rasta настрій
•
День 289-й
•
***
•
День 47-й
•
***
•
1:01 a.m.
•
***
•
Перехрестя
•
Бізнес-ланч
•
Про два і більше кохань
•
Sad Party
•
Капітуляція
•
Люблю себе ловити на думках...
•
Я більше не Будда
•
Понурість
•
Кадилак
•
Твоя перша любов уже матір і товста...
•
***
•
Лобом
•
Старість
•
На трасі
•
Про мисткинь
•
Жінка-2018
•
А мозку, насправді, чхати...
•
Мерва
•
Поїхали до мене
•
Кiмната (tribute to Brodsky cover)
•
Що люди скажуть
•
Вона так хотіла віддатись бомжу
•
(Flash)back to teen age
•
Просто
•
Вівсянка
•
На каву
•
Нам з тобою ще, братику, жити
•
А ти схильна до самоскурвлень
•
Про принців, іноземців та найпростіших
•
Бачити
•
Лічилочка
•
90%
•
Поговори
•
Про жіночу сорочку
•
Вакх
•
Як усі та як ніхто
•
До твого дому я приїду верхи
•
Останні гроші
•
Придурок
•
Апострофічний bullshit
•
Він говорив, я слухав
•
Чекай
•
Данко
•
Любіть Україну!
•
Подрузі
•
Всезнайко
•
MinMax
•
Це так мило - нічого не знати...
•
Фартовий
•
Балада про кота і пазли
•
Ніч сповзає на місто...
•
Була б одна...
•
Сьогоднішність
•
Копроративна етика
•
Сон
•
Нерв
•
Блюз
•
До кінця
•
Живемо
•
Майже Elton
•
Божевільня
•
Російська весна
•
Вікенд
•
Двійкова система
•
Have a nice war
•
Насправді
•
Сірники
•
Гуляй, тестостерон!
•
Деменція
•
Антипаранойя
•
Біле дзеркало
•
Чорне дзеркало
•
Несказане
•
І до ворожки не ходи
•
Дядя
•
В метрополітені
•
Ісус сьогодення
•
Написи
•
Двері
•
За законами жанру
•
Місто маленьких принців
•
Страшний сон психоаналітика
•
Приємно, мило, треба
•
Майже Armstrong
•
Майже Everlast
•
Внутрішня боротьба офіціанта
•
На підвіконня тихо сіло літо
•
Причинно-наслідкова криза
•
Зворушлива історія
•
Ключі
•
Буркотунчик
•
Червоні очі
•
Я
•
Другорядному персонажу забутої книги
•
Все буде
•
Початок
•
З обличчя, наче черви, лізуть вени
•
У сквері
•
Еротичне
•
Я, мабуть, не залишу нащадків
•
Ниття
•
Не так, як я
•
Мандрівне
•
Виявляється...
•
Нема річниць, скінчились роковини
•
Замальовка про колишню
•
Якщо хтось...
•
Нудно
•
Мені після того...
•
Бите скло
•
Автоогида
•
Маскаради міста
•
Майже Osbourne
•
Мініатюра про поганість
•
Послання Ластiвцi (акровірш)
•
Сам
•
Коли заснеш
•
Лоботомія
•
Не останній
•
Люди слухали класику мовчки
•
Відпустити
•
Постріл людиноненависника в самозакохане людство
•
Одне життя, одна Вона
•
Зустріч з Бед Боєм
•
Цей дощ про мене довго мріяв
•
Від богеми до бариги
•
Монолог людини
•
До сокири (іронічно-наївне)
•
...Із диму
•
Жовта матір
•
Ідилія
•
Цей світ буде кращим
•
Щось
•
Світанкова гроза
•
Пасинки бетону
•
У місті
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Можливо, наш останній перший сніг,
Хоч, мабуть, що про це не варто вголос...
Хоч, мабуть, що про це не варто вголос...
Під час виконання бойового завдання
Багато бігали. А ще ходили, сиділи й лежали.
Багато бігали. А ще ходили, сиділи й лежали.
Мабуть, що так воно і має бути:
Месію душать комуністи ефіопи,
Месію душать комуністи ефіопи,
Скоро буде вже трьохсотий ми живем день бабака тут
У житті усе розбито, у новинах все плакатно:
У житті усе розбито, у новинах все плакатно:
О, це було б так гарно і так просто —
Взяти і піти собі в які ти хочеш гори.
Взяти і піти собі в які ти хочеш гори.
а скоро вже два місяці цій довбаній війні
і майже вже два місяці ти сам і без сім’ї
і майже вже два місяці ти сам і без сім’ї
Це не про еміграцію чи втечу від чогось,
І не зітхання типу “ця кончена країна”.
І не зітхання типу “ця кончена країна”.
Це, здається, воно:
Час доби, коли все досконалим є –
Час доби, коли все досконалим є –
А потім вона вмикала пісні
І це було схоже на сповідь.
І це було схоже на сповідь.
Мінімум Вальгалла, максимум нірвана.
З кожним днем в мені меншає мого.
З кожним днем в мені меншає мого.
Давай так: в обідню перерву ловимо таксі
Й зустрінемось в готелі, стійка “Адміністратор”.
Й зустрінемось в готелі, стійка “Адміністратор”.
Я вірю в кохання усього життя,
А також у два або більше...
А також у два або більше...
Така недоречна й невчасна
І нікуди вже відступати,
І нікуди вже відступати,
Ти пропрешся від моїх віршів,
Або скажеш, що все це гімно
Або скажеш, що все це гімно
Люблю себе ловити на думках,
Що мрію знов про нас, тобто про завтра.
Що мрію знов про нас, тобто про завтра.
Мамо, я більше не Будда.
Мамо, і я вже не Ягве.
Мамо, і я вже не Ягве.
Якщо якось помру я у січні –
То ви знайте: я так і хотів.
То ви знайте: я так і хотів.
Лежати удвох на капоті
Роздовбаного кадилаку
Роздовбаного кадилаку
Твоя перша любов уже матір і товста,
Перший друг і товариш вже спився давно.
Перший друг і товариш вже спився давно.
...А лишиться каміння, розкидане на попелі,
Десяток ком і крапок від трансу межи юрт.
Десяток ком і крапок від трансу межи юрт.
Щоб хоч іноді їсти гаряче
Та хоч взимку бачити сонце,
Та хоч взимку бачити сонце,
Ходити повільно, маленькими кроками,
Завчити болячки та дивний діагноз,
Завчити болячки та дивний діагноз,
«Куди ти преш, козел?», —
Сичав барану осел:
Сичав барану осел:
Жіночки пост-фертильного віку
Пост-модерні клепають полотна,
Пост-модерні клепають полотна,
Тітки з п’ятидесятих, ляльки із дев’яностих,
Я хочу сподіватись, що ви це несерйозно,
Я хочу сподіватись, що ви це несерйозно,
А мозку, насправді, чхати,
в якій реальності жити
в якій реальності жити
В чорне всі стіни, в Азію тіло –
Все буде добре і грішно.
Все буде добре і грішно.
«Поїхали до мене» — о, скільки в цих словах!
Це удар літру сперми у мозок!
Це удар літру сперми у мозок!
Не виходь із кімнат, не лишай простирадл,
Я чув, ти умієш і без помилок.
Я чув, ти умієш і без помилок.
Люди кажуть "сиди",
люди кажуть "вмирай",
люди кажуть "вмирай",
Вона так хотіла віддатись бомжу,
Що аж не виходила заміж.
Що аж не виходила заміж.
І чому я повинен відводити очі
під плач іграшкових пророків?
під плач іграшкових пророків?
Просто пертися уперто брудним вечірнім потягом
З запасом ендорфіну під коміром пальто,
З запасом ендорфіну під коміром пальто,
Дзвонив мій друг, він стане татом.
А інший друг втратив сестру.
А інший друг втратив сестру.
Я запрошу тебе на каву,
А потім потягну на пірсинг,
А потім потягну на пірсинг,
Нам з тобою ще, братику, жити
В цьому місяці, місці та місті.
В цьому місяці, місці та місті.
а ти схильна до самоскурвлень
як квартири до самозасмічень
як квартири до самозасмічень
О, так! Ти – та жінка, яка осідлає цей світ!
Ти просто застрягла на кухні в будинку промзони,
Ти просто застрягла на кухні в будинку промзони,
Я так тебе і бачу:
В одній моїй сорочці,
В одній моїй сорочці,
Джин, тонік, тонік, джин, тонік.
Артрит гризе кінцівки, тиск вгору, цукор вниз,
Артрит гризе кінцівки, тиск вгору, цукор вниз,
90% інформації людина сприймає зором,
90% досвіду перетравлює алкоголем,
90% досвіду перетравлює алкоголем,
Поговори зі мною хоч півночі
Про музику, про збочення чи смерть,
Про музику, про збочення чи смерть,
Ти знаєш, я, нарешті, переїхав.
Звільнив полиці, ліжко і житло.
Звільнив полиці, ліжко і житло.
Люди люблять любов. Всюди й тупо –
У кіно та в дешевих піснях.
У кіно та в дешевих піснях.
Я думаю, його нема серед живих.
Дмухнув котрогось дня у саксофон іржавий,
Дмухнув котрогось дня у саксофон іржавий,
Колись до твого дому я приїду верхи
На жеребці, що буде благородно білим,
На жеребці, що буде благородно білим,
Вітер вириває з рук останні гроші,
Вітер видирає з рук останній сенс.
Вітер видирає з рук останній сенс.
Нарешті я стану для тебе тим самим!
Тим самим придурком, дебілом і падлом,
Тим самим придурком, дебілом і падлом,
Ховаючи пам’ять у м’якоті яблук,
Пірнаєш у п’яне між’яр’я ночей,
Пірнаєш у п’яне між’яр’я ночей,
Він говорив, я слухав, ми були
Немов коти – хмільні, ліниві, сонні.
Немов коти – хмільні, ліниві, сонні.
І навіть коли часу зовсім не буде:
За третю ночі чи п'яту ранку –
За третю ночі чи п'яту ранку –
Ти вийдеш в запилюженій одежі
Із нетрів Мехіко, Сеулу чи Москви.
Із нетрів Мехіко, Сеулу чи Москви.
Любіть Україну! Як суку любіть!
Терпіть її вибрики й кпини.
Терпіть її вибрики й кпини.
У неї на сніданок буде Борхес,
В пігулках перед сном – цитати Гессе,
В пігулках перед сном – цитати Гессе,
Він знає, що це ненормально –
Лишати свій сон біля неї
Лишати свій сон біля неї
Коли чекаєш в гості маму й тата
Не забудь напередодні вилизати хату.
Не забудь напередодні вилизати хату.
Це так мило – нічого не знати
Про її чудернацьку кімнату,
Про її чудернацьку кімнату,
Мене хрестили, та я вижив
І небеса зітхнули: "Блять!"
І небеса зітхнули: "Блять!"
Я згадую нічний кошмар дитинства:
Щотижня, із суботи на неділю
Щотижня, із суботи на неділю
Ніч сповзає на місто п’янючим котом,
Ніч ковтає і розум, і цноту…
Ніч ковтає і розум, і цноту…
Була б одна… Без драми і без брому
Диміла б тихо в дві брудні фіранки…
Диміла б тихо в дві брудні фіранки…
Сьогодні ми хворі на каву,
А вчора хворіли на вина.
А вчора хворіли на вина.
Тут безліч контактів і все безконтактне,
На світло надії вже слиниться тля,
На світло надії вже слиниться тля,
Я бачив сон, де прокидався від того, що ти снилась –
Світилась у задусі липких нічних жахіть...
Світилась у задусі липких нічних жахіть...
Ці дні, години й дати друкує небо клонами
Перед очима – очі, у грудях – полігон.
Перед очима – очі, у грудях – полігон.
Все ще вірю, що все буде добре,
Хоч, можливо, не в мене, а в когось.
Хоч, можливо, не в мене, а в когось.
Лиш коли ви цього захочете –
Я повірю у слово «Бог»…
Я повірю у слово «Бог»…
Нам судилося бути щасливими
Та окремо одне від одного.
Та окремо одне від одного.
Вуста щось шепочуть у вії,
П’янію без чар і без трав,
П’янію без чар і без трав,
Гниють невтомно грона над чорним німбом часу
У шелесті брошур про рак, туберкульоз.
У шелесті брошур про рак, туберкульоз.
Квітневі дощі облизують скло.
Наллю собі кави. А Путін – хуйло.
Наллю собі кави. А Путін – хуйло.
По суботах вона вмирала
І приходили п’яні гості.
І приходили п’яні гості.
Є два сезони – мандри та сноуборди.
Дві теми віршів – смерть і самота.
Дві теми віршів – смерть і самота.
В новинах розкажуть, що треба боятись,
Пояснять, як саме й кого...
Пояснять, як саме й кого...
Підлога трамваю. Лежить чоловік. На серці рука, піна з рота.
Таблетки, квиточки і гроші дрібні. На куртці сліди від болота…
Таблетки, квиточки і гроші дрібні. На куртці сліди від болота…
Сірник ламається або палає світлом.
Ми помремо, хоч і не вміли жити.
Ми помремо, хоч і не вміли жити.
Будь, сука, мужиком! Сякайся на асфальти,
Балакай про циліндри й коробки передач,
Балакай про циліндри й коробки передач,
Хтось для когось – весь світ або ціле життя
Хтось для когось – наркотик чи тліюче щастя,
Хтось для когось – наркотик чи тліюче щастя,
От, чорт! І як же далі жити, якщо про мене все відомо?
Якщо в розумних тьоть і дядь на мене зібрано досьє?
Якщо в розумних тьоть і дядь на мене зібрано досьє?
Подивися, як весело сяють кістки
І веселка бринить в краплях слини гієни.
І веселка бринить в краплях слини гієни.
Дивись, як це болюче – вичавлювати тіло
І слухай дикий стогін, матюк і чорний біль.
І слухай дикий стогін, матюк і чорний біль.
Ви дуже гарна і сумна:
Парфуми, шарм і втома.
Парфуми, шарм і втома.
Хрестилась відьма в домовині,
Забувши про параліч,
Забувши про параліч,
– А дядя співак?
– Дядя просто співає.
– Дядя просто співає.
У проклятім тричі вагоні
Лизалися кляті дівчата.
Лизалися кляті дівчата.
Його учора бив майор,
Вночі двірник облаяв….
Вночі двірник облаяв….
Хтось на стінах дві ночі писав “Посміхнись!”
І плювалися жовчю заспані люди,
І плювалися жовчю заспані люди,
Пишіть листи і вірте в чудо –
Струмок із попелу не б'є.
Струмок із попелу не б'є.
Мене звати Андрій
І це правда.
І це правда.
А хочеш, ми будемо жити у місті маленьких принців?
Крихкий острівець відлуння в долині священних гір.
Крихкий острівець відлуння в долині священних гір.
Клаустрофоби сверлять фюзеляж,
Соціопати рвуться за штурвали.
Соціопати рвуться за штурвали.
Ти тулився до стін, уникаючи трас –
Там хоч трохи прозоріші ранішні смоги.
Там хоч трохи прозоріші ранішні смоги.
Як не голод, то смерть,
То війна, то дефолт.
То війна, то дефолт.
Не сумуй, коли вмре твоя кицька
Чи коли зрадить друг – не страждай.
Чи коли зрадить друг – не страждай.
– І як же це можна? Та й слиною в каву?!
– Ти бачив мордяри за п'ятим столом?
– Ти бачив мордяри за п'ятим столом?
На підвіконня тихо сіло літо.
Ковтало віскі й дим міцних сигар.
Ковтало віскі й дим міцних сигар.
Я зліший за Гітлера. Той не їв м’яса,
А я перетравлюю вбите ягня.
А я перетравлюю вбите ягня.
Вона мені дзвонила, а я ригав у ванній.
Вона прийшла додому, а я все ще ригав!
Вона прийшла додому, а я все ще ригав!
І поки я блукав у клятій комі –
Зухвала постіль родичалася із тілом.
Зухвала постіль родичалася із тілом.
Його розкішні роги вросли в її копита,
Дієти вже не точать жіноче черевце.
Дієти вже не точать жіноче черевце.
У голуба червоні очі.
А я й не знав...
А я й не знав...
Я – це сльози згорьованих баб,
Мертвих родичів згірклі тіні,
Мертвих родичів згірклі тіні,
Вона завжди під час оргазму
Кричить: "Люблю тебе!"
Кричить: "Люблю тебе!"
А, ти знаєш, у нього все буде:
Чау-чау і чоппер старий,
Чау-чау і чоппер старий,
А почалось усе з запалених свічок.
П’янке відлуння мантр у мороці балкону.
П’янке відлуння мантр у мороці балкону.
З обличчя, наче черви, лізуть вени,
Сатирик у вбиральні зашморг пестить.
Сатирик у вбиральні зашморг пестить.
У сквері хлопчик з ДЦП
годує сизих голубів.
годує сизих голубів.
Я вип’ю тепло твого тіла
Хоч ми вже давно не боги.
Хоч ми вже давно не боги.
Я, мабуть, не залишу нащадків
І в одному з наступних життів
І в одному з наступних життів
Нестерпний нікотин поселиться у грудях
Похмурий плеєр стогне, запльовує шляхи.
Похмурий плеєр стогне, запльовує шляхи.
Люби не так, як я.
Сильніше!
Сильніше!
Траси і вокзали,
Шлях, неначе вуж.
Шлях, неначе вуж.
Виявляється, можна і так:
Без любові кохатись ночами,
Без любові кохатись ночами,
Нема річниць, скінчились роковини,
На ринку сміх міняють на сарказм,
На ринку сміх міняють на сарказм,
І вистачило тижня
Щоб стало йому легше.
Щоб стало йому легше.
Якщо хтось комусь подзвонить -
То, мабуть, це буду я.
То, мабуть, це буду я.
Щось джазове чи блюзове залию собі в вуха
Мені без тебе гидко, тобі без мене нудно.
Мені без тебе гидко, тобі без мене нудно.
Мені після того наснилась війна,
Коли було гірко вночі засинати,
Коли було гірко вночі засинати,
Ці будинки зростають на битому склі
І каркаси їх стін уплітаються в шкіру.
І каркаси їх стін уплітаються в шкіру.
Кому ж іще, як не мені самому,
Плюватися у дзеркало під вечір?
Плюватися у дзеркало під вечір?
Я ненавиджу місто у будні,
Коли струмінь машин мене душить.
Коли струмінь машин мене душить.
Мій голос хрипить нікотином,
Недопалком топчу траву,
Недопалком топчу траву,
Мені погано. Так банально, звично.
Комусь ще гірше. Хтось уже й помер.
Комусь ще гірше. Хтось уже й помер.
Принаймні, тішуся, що це таки було –
О, як нечасто нам дано кохати!
О, як нечасто нам дано кохати!
Розкажи мені про воду,
Я вже далі якось сам.
Я вже далі якось сам.
Коли заснеш – дивитимусь на тебе,
Залишусь по цей бік тонких твоїх повік.
Залишусь по цей бік тонких твоїх повік.
Я стану в чергу на лоботомію
Не треба зволікань. Хто крайній у ряду?
Не треба зволікань. Хто крайній у ряду?
Коли вмирало небо
Я жив у задзеркаллі.
Я жив у задзеркаллі.
Люди слухали класику мовчки,
І дітей привели із собою.
І дітей привели із собою.
Її потрібно було відпустити,
Язик розбив їй серце вщент.
Язик розбив їй серце вщент.
Дитячий світ гниє понуро,
Дорослий вабить блядством.
Дорослий вабить блядством.
Вона не для цього світу,
Вона там, де пишуться вірші.
Вона там, де пишуться вірші.
Я учора зустрівся з Бед Боєм,
Поруч з ним я – нудний споживач.
Поруч з ним я – нудний споживач.
Цей дощ про мене довго мріяв,
Весною вмив мою свободу.
Весною вмив мою свободу.
До біса цю “ріллю”, “волошку”, “стежку”!
Поезія зловила передоз!
Поезія зловила передоз!
Я – Людина! Лише і аж...
У мені цілий Всесвіт безмежний!
У мені цілий Всесвіт безмежний!
Для якої війни мій зростатиме син?
Чиї рани зцілятиме дочка?
Чиї рани зцілятиме дочка?
Кому потрібна нація розумних?
Комусь потрібна тліюча людва?
Комусь потрібна тліюча людва?
Жовта матір – блакитні очі
І порепана шкіра горить.
І порепана шкіра горить.
Я хотів би, щоб мій будинок
Огорнувся зеленим плющем
Огорнувся зеленим плющем
І поки я з нею – цей світ буде кращим,
І вітер вільнішим, і грози п’янкі.
І вітер вільнішим, і грози п’янкі.
Мої слова. Твоя душа.
Щось ранить, щось вціліє.
Щось ранить, щось вціліє.
Мені казали: „Ангели незрячі”
Чи не тому ховаєш світлі очі?
Чи не тому ховаєш світлі очі?
Мої слова – це пасинки бетону.
А від обличчя рикошетить ніч.
А від обличчя рикошетить ніч.
У місті зірок не видно,
У місті бояться дощу.
У місті бояться дощу.