Автори /
Лілія Ніколаєнко (1988)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Корона сонетів "Вінець для музи". (Вінок 14.)
•
Корона сонетів "Вінець для музи". (Вінок 13.)
•
Корона сонетів "Вінець для музи". (Вінок 12.)
•
Корона сонетів "Вінець для музи". (Вінок 11.)
•
Корона сонетів "Вінець для музи". (Вінок 10.)
•
Корона сонетів "Вінець для музи" (Вінок 9.)
•
Корона сонетів "Вінець для музи". (Вінок 8)
•
Корона сонетів "Вінець для музи". (Вінок 7.)
•
Корона сонетів "Вінець для музи". (Вінок 6.)
•
Корона сонетів "Вінець для музи". (Вінок 5.)
•
Корона сонетів "Вінець для музи". (Вінок 4.)
•
Корона сонетів "Вінець для музи". (Вінок 3.)
•
Корона сонетів "Вінець для музи". (Вінок 2.)
•
Корона сонетів "Вінець для музи". (Вінок 1.)
•
Корона сонетів "Вінець для музи" (магістральний вінок)
•
Одкровення змія
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Останній вірш...
•
***
•
***
•
Мольфар
•
***
•
***
•
***
•
Готична королева
•
***
•
Пролог до раю
•
XII. Джерела меду
•
XI. Солодке покарання
•
X. Трояндова німфа
•
IX. Музика зоряної кіфари
•
VIII. Міріади муз
•
VII. Факел божевілля
•
VI. Цукрові тумани
•
V. Ванільний шлях
•
IV. Володар пристрасті
•
III. П’ята стихія
•
II. Принц на білому Пегасі
•
I. Коханка місяця
•
Роману Бойчуку
•
Гріхи античного саду
•
Гріховна ніч
•
***
•
***
•
Готична осінь
•
***
•
Розпусник
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Невиправному романтику (Олексію Тичку)
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Між нами – прірва часу і питань…
А ватра-пристрасть обпікає розум.
А ватра-пристрасть обпікає розум.
Любов, мов недописаний сонет,
У скрині снів чекає на світанок.
У скрині снів чекає на світанок.
Як жаль, що мрії – тільки срібний вітер:
Оманою по серцю різонув.
Оманою по серцю різонув.
Зорить у снах загублений едем.
У музи очі – згубні океани.
У музи очі – згубні океани.
Епілог
Вінок 14. Ренесанс любові
Вінок 14. Ренесанс любові
Вінок 13. Римовані митарства
Вінок 12. Прокляття Афродіти
Розділ 4. Розплата за ілюзії
Вінок 10. Одкровення від змія
Вінок 9. Свято Діоніса
Розділ 3. Ім’я моїй спокусі – Ерато
Вінок 7. Театр паяців
Вінок 6. Осінній лицар
Розділ 2. Печальні декорації
Вінок 4. Душа у клітці рим
Вінок 3. Музика і мука
Розділ 1. Поцілунок Евтерпи
Пролог
Хто муза для митця? – гірка свобода,
Із піднебесся таємничий глас.
Із піднебесся таємничий глас.
Глава 1.
Мій жовтень – листоноша чарівний.
Невільник часу і чужих історій.
Невільник часу і чужих історій.
У мене є шкідлива звичка – ти.
Мене від неї лікували вірші,
Мене від неї лікували вірші,
Кохання не судилось нам пізнати.
Пройдуть роки даремно золоті,
Пройдуть роки даремно золоті,
Ну от. Тепер я старша ще на вірш.
А ти іще на вірш від мене далі…
А ти іще на вірш від мене далі…
Останній вірш. Думок гарячий біль.
Палац вітрів зруйнований прозрінням.
Палац вітрів зруйнований прозрінням.
Я більше не буду читати небесні романи,
Де наші сузір’я повік не зіллються в одне.
Де наші сузір’я повік не зіллються в одне.
На вістрі порожнечі гусне ніч.
На відстані солодкої ненависті,
На відстані солодкої ненависті,
Мольфаре, наближається гроза…
Серед зими дощем вагітні хмари.
Серед зими дощем вагітні хмари.
Скрипаль туманних снів – зимовий дощ –
Нанизує печаль мою на струни.
Нанизує печаль мою на струни.
Я виписала пристрасть і закрила
Цю книгу заборонених писань.
Цю книгу заборонених писань.
Мені би розставити зорі бажань по-новому,
Небесний туман повернути, як русло ріки.
Небесний туман повернути, як русло ріки.
Панує осінь, тихо і велично,
Мережить у повітрі трунок-дим.
Мережить у повітрі трунок-дим.
Літописи тиші листає зневажливо вітер,
Розбита на тисячі «я» невагомість душі.
Розбита на тисячі «я» невагомість душі.
Моя свобода кровоточить віршами,
Твою самотність віддзеркалить римами.
Твою самотність віддзеркалить римами.
На карті пристрасті – джерела меду,
Жагучі ласки – гейзери пустель.
Жагучі ласки – гейзери пустель.
І знову ніч на ложе снів простелить
Той спогад щастя солодко-голосий.
Той спогад щастя солодко-голосий.
До тебе я прийшла, як німфа моря.
В’юнкі троянди обвивали тіло.
В’юнкі троянди обвивали тіло.
Пірнає місяць у ванільні хмари,
Мережить сріблом неба полотно.
Мережить сріблом неба полотно.
Мій генію, відчуй нестримний шал,
Налий вогню іскристого в чорнила.
Налий вогню іскристого в чорнила.
Ти – ніжна мука, ти – ласкавий біль.
Болиш в мені медовими словами.
Болиш в мені медовими словами.
Укрилось небо ковдрою бажання.
У темно-оксамитовий полон
У темно-оксамитовий полон
Зварила ніч міцну магічну каву,
(Тому в її полоні нам не спиться),
(Тому в її полоні нам не спиться),
Спокуснику, скажи своє ім’я!
Воно звучить у скрипках і органах,
Воно звучить у скрипках і органах,
В тобі злилися всі чотири сили –
Земні стихії, породивши п’яту –
Земні стихії, породивши п’яту –
Таємно він краде мене щоночі,
Мій грішний принц на білому Пегасі.
Мій грішний принц на білому Пегасі.
О, місяцю, це я – твоя коханка!
Я – зоряний туман твого безсоння.
Я – зоряний туман твого безсоння.
Він сипле в каву замість цукру зорі,
А в чай – пелюстки диких орхідей,
А в чай – пелюстки диких орхідей,
В античному саду гріхи доспіли,
Їх жадібно збирав голодний люд.
Їх жадібно збирав голодний люд.
Наповнюй насолодою поволі
Мене, мов келих, чарівним напоєм.
Мене, мов келих, чарівним напоєм.
Вогонь закам’янілий поміж нас
Байдужістю спалив сади едему.
Байдужістю спалив сади едему.
Поріжу ніч на спалені листи
Без слів і дат, без болю і провини.
Без слів і дат, без болю і провини.
Кипіло небо, плавилося листя,
У келихи грози стікала ніч,
У келихи грози стікала ніч,
Людські серця ідуть із часом в ногу –
Облудний ріг багатства їм сурмить.
Облудний ріг багатства їм сурмить.
Та ніч була із шоколадним присмаком.
Руно бажання гаптувала грація.
Руно бажання гаптувала грація.
Мені так тісно у рядках Пегаса.
Злетіти хочу аж за небеса.
Злетіти хочу аж за небеса.
Порізав дощ на біль душевні струни.
Зіперлось небо на долоню мокру.
Зіперлось небо на долоню мокру.
Залиш мене, моя невдячна музо!
Душа втомилась від обіймів-грат…
Душа втомилась від обіймів-грат…
На спицях зоряних
Мрійливо в’яже ніч
Мрійливо в’яже ніч
Пливуть рядки у димі сигарет,
І присмак ностальгії в чорній каві…
І присмак ностальгії в чорній каві…