Автори /
Захар Мозок
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
ВТЕЧА
•
Ікар
•
Молитва
•
Океан
•
* * *
•
Вавилон
•
Учителю
•
Весна
•
Іди!
•
Звільнення
•
Августин
•
В парку
•
Зима
•
Колізей
•
Страх
•
Друга молодість
•
Урбаністичне
•
Без Тебе
•
сніг
•
самітник
•
шлях
•
пекло
•
в лісі
•
утреня
•
тій, що танцює зі смертю
•
ворогам
•
* * *
•
паплюжникам
•
Айвенго
•
падолист
•
молитва
•
вовк
•
щастя
•
Україна. біль
•
старість
•
***
•
ніщо
•
місто
•
втрата
•
поет
•
корабель
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Cонце ховає опухле рило.
Сонце немов напилось абсенту.
Сонце немов напилось абсенту.
Ти знаєш свою дорогу:
від себе - углиб - до себе,
від себе - углиб - до себе,
Свій вік проіснувавши, гинуть,
лишаючи руїни й дим,
лишаючи руїни й дим,
Пролягла поміж нами холодна пустеля змертвіла,
і слова, що ми кажемо – тільки повітря дрижання.
і слова, що ми кажемо – тільки повітря дрижання.
Бідна панно моя, переплутались наші дороги.
Як долоні, сплелись наші тихі туманні світи,
Як долоні, сплелись наші тихі туманні світи,
Упевненість, що шлях веде кудись
увись до раю на землі, у душах -
увись до раю на землі, у душах -
Ти ідеш, як Cпаситель колись по воді,
по життю. І потрібна лиш віра,
по життю. І потрібна лиш віра,
Стривожено дивилася земля,
уже вагітна ранньою весною,
уже вагітна ранньою весною,
Розлогі шляхи
нас манливо зовуть,
нас манливо зовуть,
Ти прямуєш у небо.
Ти дихаєш вітром. Ти босий.
Ти дихаєш вітром. Ти босий.
В яких тебе носило, душе, сферах
до втілення у грішному мені?
до втілення у грішному мені?
В сутінках присутнє щось магічне.
В тиші парку, що стоїть віками,
В тиші парку, що стоїть віками,
Зима, неначе тінь себе самої,
Несе сумні безрадісні гостинці.
Несе сумні безрадісні гостинці.
Ми, наче гладіатори, зітнулись
В коханні, як в останньому двобої.
В коханні, як в останньому двобої.
Буває так, що холод закрадеться,
Немов бридка змія, в нутро твоє,
Немов бридка змія, в нутро твоє,
Заплакана осінь постукала в серце моє,
Зима посивіла торкнулась волосся. А далі
Зима посивіла торкнулась волосся. А далі
Хмари плинуть над гамором міста
непевні й мінливі, з м’якого тіста.
непевні й мінливі, з м’якого тіста.
Ці дні голосні крокували підковами,
У серце, як в дверці, заходили привиди...
У серце, як в дверці, заходили привиди...
холодно. і сніги замітають дорогу.
сіре небо. дерева змертвілі. зима.
сіре небо. дерева змертвілі. зима.
брате, що? заважкою тобі видається дорога?
затяжким є тягар монотонних безрадісних днів?
затяжким є тягар монотонних безрадісних днів?
я гортаю дитячий альбом,
там наївні щасливі обличчя...
там наївні щасливі обличчя...
коли засинають думки і чуття,
коли затихають бажання,
коли затихають бажання,
Тарасові, моєму другові
зима. в повітрі дзвін. зі служби люди
вертаються додому. холодно.
вертаються додому. холодно.
о, прекрасна і дивна сеньйоро!
щем і біль оповив моє серце.
щем і біль оповив моє серце.
ти ховаєшся за псевдонімами
і боїшся сказти уголос,
і боїшся сказти уголос,
чому життя маленьку мить триває,
лиш мент один з народження до смерті?
лиш мент один з народження до смерті?
скажу вам прямо, без зайвостей,
писаки віршів дешевих:
писаки віршів дешевих:
я на тебе чекаю, і вірю, й молюся за тебе
і навіки, і прісно, і вчора, і завтра, й сьогодні
і навіки, і прісно, і вчора, і завтра, й сьогодні
цей день минає. цей осінній день
один із сотні днів похмурих року
один із сотні днів похмурих року
я свічу запалю коло Божого лику святого
жовте світло її зробить лик на іконі живим
жовте світло її зробить лик на іконі живим
я самотність жорстоку свою відчуваю
і страшенно гнітить мене власне буття
і страшенно гнітить мене власне буття
падав сніг на твої сліди,
падав сніг на мої надії…
падав сніг на мої надії…
ми живемо як хробаки
ми мовчимо не протестуєм
ми мовчимо не протестуєм
подих часу в потилицю,
вічності погляд у вічі.
вічності погляд у вічі.
дев’ятнадцять діб без тебе
не багато і не мало.
не багато і не мало.
там, де блукає тиха тінь
і де не чути мов,
і де не чути мов,
чорним саваном ночі укрилося місто
чорні крила зими розірвали намисто
чорні крила зими розірвали намисто
ти зникла, лишивши мене без надії
ти в білі хмарини убралась. тепер
ти в білі хмарини убралась. тепер
я чувствую во мне горит
святое пламя вдохновенья,
святое пламя вдохновенья,
прийди до мене, ніч, вгамуй печалі
ти не здолаєш душу молоду
ти не здолаєш душу молоду