ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.11.25 18:07
Золота сивина
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.

ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –

Ігор Шоха
2025.11.25 15:00
За межею духовного фронту
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу

Микола Дудар
2025.11.25 13:49
***
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…

Іван Потьомкін
2025.11.25 13:06
З голосу Езопа
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.

Ігор Терен
2025.11.25 12:59
Барани на роздоріжжі
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.

***
А кін-че-ні корейці згаряча

Ольга Олеандра
2025.11.25 10:42
Вчергове
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.

Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.

Олександр Сушко
2025.11.25 07:19
Про природу
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.

За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,

Борис Костиря
2025.11.24 22:14
* * *
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,

Федір Паламар
2025.11.24 12:28
Зелений змій
Мій любий щоденнику! Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч

Тетяна Левицька
2025.11.24 10:47
Солоний дощ
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.

Віктор Кучерук
2025.11.24 06:12
* * *
Ксенії Кучерук

Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,

Володимир Бойко
2025.11.24 00:00
Контроверсійне
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій. Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі. Жадоба влади нестерпніша за сверблячку. Ніщо так не дістає, як чужі достатки.

Борис Костиря
2025.11.23 22:14
Пустир
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.

Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост

Артур Курдіновський
2025.11.23 20:03
Біла труна (рондель). Пам'яті жертв ракетного обстрілу Тернополя 19.11.2025 року
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.

Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.

Богдан Манюк
2025.11.23 17:27
З циклу "Французькі увертюри" (2019 р.)
Осінь, що тільки торкнулась перону,
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми

С М
2025.11.23 14:44
У тебе срібло (The Rolling Stones)
о ці вилиски у твоїх очах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Захар Мозок / Вірші

 Друга молодість
Заплакана осінь постукала в серце моє,
Зима посивіла торкнулась волосся. А далі
Відчув я, що скоро весна знову візьме своє!
До дідька роки! Це прекрасне життя ще триває!

Я виніс із хати запилений мотлох старий,
Я штори розсунув і вікна відкрив просто в небо.
До мене на каву ізрання зайшов дощ сумний.
Я був йому радий. Ми з ним говорили про тебе.

Ми з ним говорили, що нас не схилили роки,
І що у серцях ще живуть почуття і надії,
Що думи ясні, що ми маємо твердість руки,
Що в душах іще Божа іскра палає і діє.

І мить моя кожна дзвінка і прозора, як скло.
Я вичистив кожну хвилину до сяйного блиску
Як раптом тебе десь зустріну в тунелях метро,
Тобі подарую з років-діамантів намисто.

Твій усміх метеликом в’ється над світом моїм,
Стокротками квітне здавалось би висохла глина.
Це чари, і знаю - з цим щастям магічним, хистким
я можу усе, я літаю, немовби дитина!

О, як же давно ми не бачились, мила моя!
Невже ти змінилась з тих пір, як міняється кожен?
Та вірю: колись ми пліч-о-пліч постанем в боях
з роками - і разом ми кляті роки
переможем!




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-01-22 15:34:26
Переглядів сторінки твору 4824
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.967 / 5.5  (4.739 / 5.2)
* Рейтинг "Майстерень" 4.957 / 5.5  (4.683 / 5.15)
Оцінка твору автором 6
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2008.09.27 15:09
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-01-22 15:38:57 ]
Захаре, гарний, ніжний вірш, яке напрочуд вдало передає відчуття і почуття "другої молодості". Тільки ж звідки Вам таке знати?:) Але - як на мене, останні два рядки надто "революційні". У людей такого віку переважає мудрість та спокій, споглядання і ніжна сентиментальність. А, може, то мені лише здається? "До мене на каву ізрання зайшов дощ сумний. Я був йому радий. Ми з ним говорили про тебе" - гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ростислав Санів (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-22 15:48:52 ]
Так, дуже дуже гарно... і я щось теж так подумав, про ті роки.... Такі вірші треба писати поважному панові... або принаймні заплющити очі на фото ;)

але вірш дуже дуже ліричний і гарний.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Захар Мозок (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-22 15:53:47 ]
Дякую, Ганно і Ростику, за ваші слова. Насправді цей вірш є свого роду портретом однієї безмірно рідної мені і набагато старшої за мене людини, яка зараз переживає другу молодість. Звичайно, душа людська - сутінки, і тому будь-яка спроба створити такого роду портрет не може мати абсолютного успіху. Тому цілком допускаю, що десь у моєму вірші є неточності. Але дуже радий, що мені вдалося описати красиве, світле і, на мою думку, сміливе та революційне, почуття останнього кохання, передати частинку сяйва цієї людини усім вам. З повагою, Захар


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ростислав Санів (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-22 15:55:18 ]
Не вживайте поняття "останнього кохання" :) надто фатально воно звучить як на такий ліричний вірш. дякую :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-22 20:21:38 ]
А мені більше вього цікаво які методи боротьби "герой" прийме "пліч-о-пліч в боях"? :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-01-23 11:02:11 ]
З боями, особисто мені, що пережив не одну сімейну мінібитву, бої за краще, звісно, майбутнє - все наче зрозуміло :)

Вірш стильний, мені подобається.
Ось тільки, начебто, можна звернути більше уваги на рядки:
"Як раптом тебе десь зустріну в тунелях метро,
Тобі подарую з років-діамантів намисто."
Думки правильні, але трохи випадають із загального стилю. Як на мене, то ось ці місця, що ніби трохи випадають ("я їх забілив").

......... зустріну в тунелях метро,
.......... років-діамантів намисто.

я можу усе ........... дитина!

Тобто, над написаним раніше в цих рядках можна трохи подумати, трішечки ніби додумати думку до можливого наступного гармонійного стану.

Все інше дуже непогано.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-01-23 11:04:25 ]
Але це все не обов'язкове. Просто так, роздуми :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Захар Мозок (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-23 13:06:47 ]
Шановна Редакціє! Мені дуже приємно прочитати ваш загалом схвальний відгук, це для мене значна підтримка, яка додає мені творчої наснаги. Ви зі своїм тонким поетичним смаком виявили усі слабкі місця, які мучили мене в цьому вірші найбільше. Я знаю, що мені над собою ще потрібно багато працювати, особливо коли у поезії ідеться про почуття досвідченіших і більш гармонійних собистостей, ніж я.
З повагою, Захар


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-01-23 13:54:40 ]
А поспішати не має особливо куди. Йдемо ніби до себе, із самим собою? Я, наприклад, у своїй творчості постійно відчуваю купу слабих місць, а бачу і якось виправити їх можу тільки за півроку, за рік, коли розумнішаю :)
Проблема і в тому, що з "новим" баченням краще творити нові штучки, а старі особливо не чіпати - бо зникає попередня містерія, а нова не хоче являтися :(
А потім, ще Титани поезії наполягають на коректному, природному існуванні слабих і сильних віршів, думаю, що і деяких фрагментів також (це не стосується вашого вірша) - таким чином формується масштаб автора.