ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.05.15 19:24
Під союзом, що укладали юдеї з Богом,
Першим поставив свій підпис
Нехем’я-Тіршата, син Хахаліт та Цідкіягу .
...Вдивлявсь Нехем’я в рукотворне диво -
Відбудований Єрусалим із Храмом -
І промайнули перед ним два з лишком роки.
Той день, коли почув о

Юрій Лазірко
2026.05.15 17:00
тут бував
прадавній ліс
повен радості
і сліз
небо лоскотав
верхів'ям
потопав
у птахоспів'ї

хома дідим
2026.05.15 15:44
її знайшли
всього опісля
повішаною
десь на вишні
недалік
чому на вишні
ми не зрозуміли
я вішався би сам

С М
2026.05.15 13:13
Шкіра чобіт і колонська вода
Свічадо ~ вікно де жила самота
Довкола неї саду квіт
Пурпур кармін фіолет і блакить

Прийшла мертвою далі у безвість пішла
Сад зачинився квіт поїла іржа
На стіні того саду легенда вістить

Сергій Губерначук
2026.05.15 13:04
Ти виростаєш із пітьми
суцвіттям бузку з весни
як спогад у дослід.
Коли ми були ще дітьми,
ти вголос читала сни
як вірші дорослі.

Телепортуєшся вкотре

Борис Костиря
2026.05.15 11:39
Усе зруйновано. Життя колишнє
Розбите вщент, нема шляху назад.
Лиш круком прокричить торішнє лихо
І возвістить новітній листопад.

Будинки зносять в асфальт здирають.
Зітліли гасла дужі та малі.
Листок впаде, немов квиток до раю,

Артур Курдіновський
2026.05.15 11:00
Від заздрості, образи й туги
Застряг у горлі вчорашній вареник.
Моєї бездарності єдина заслуга -
Про талановитих "Жебрацький денник".

Юрій Гундарів
2026.05.15 10:29
Чотири рядки моєї невинної пародії без жодного прізвища: «Так, без кохання він не вмер, хоча з коханням помирав… Виходить знов в прямий етер, де кожен вірш - це гра…» - здійняли справжній гвалт! Звичайно, всі впізнали Артура Курдіновського (да

Тетяна Левицька
2026.05.15 09:35
Колись ти був красивий, синьоокий,
та проминули журавлями роки
і вкрили сивиною небокрай.
До станції зимового ясмину
тебе везе машина без бензину –
такий собі пошарпаний трамвай.
За мерехтінням вікон хмарочоси,
в кишенях – запальничка, папіроси

Ірина Вовк
2026.05.15 09:28
ІНГІГЕРДА: РУНА КОХАННЯ І ЗАЛІЗА На берегах Меларена, де сосни впиваються корінням у граніт, зростала Інгігерда – донька суворого Олафа. Її серце вже знало смак першої втрати, коли обіцяний вінець норвезького короля Олафа Святого розбився об волю бать

Вячеслав Руденко
2026.05.15 09:22
Снопи вже зв’язані, вже Дао
Веде отару в бій як Пан!
Блищить на сонці хітозан
Між хмарочосами Більбао.
Посеред хащі із цикут
Лежить в задумі тихій Овен:
Нащо нам в Англії якут-
Коли з Германії Бетховен?..

Віктор Кучерук
2026.05.15 07:33
Щоб не стояти на колінах,
Не маючи ознак вини, -
Моя прекрасна Україна
Страждає нині від війни.
Куди не йду, де лиш не стану,
Я чітко бачу одне й теж:
Рубці од вибухів і рани
Від сильних опіків пожеж.

Іван Потьомкін
2026.05.14 19:42
Не чуть зозуль в Єрусалимі.
Та, зрештою, немає в тім біди,
Коли заходить мова про літа,
Бо кожен день прожитий,
Мов випадково знайдена підкова,
Що чимось пам’ять обпліта.
Блажен, у кого стачить сили
Дослухати зозулю до кінця

Євген Федчук
2026.05.14 19:35
Під городом під Фелліном гримить канонада.
Ляхи з шведами в кривавій зійшлись колотнечі.
Тягарем війна лягла та на козацькі плечі,
Що згодились помагати ляхам – вже й не раді.
На золоті спокусились – та ляхи не платять.
Харчів зовсім не підвозять, а

Артур Курдіновський
2026.05.14 19:05
Критикую київську поетесу
Виважено, крок за кроком.
А що ще робити з жінками,
Коли 70 років?

Артур Курдіновський
2026.05.14 18:56
Фрік - фрікує,
Бик - бикує,
ПРОВОКАТОР-ПРОВОКУЄ!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Захар Мозок / Вірші

 * * *
Бідна панно моя, переплутались наші дороги.
Як долоні, сплелись наші тихі туманні світи,
і несе течія нас удвох до святого порогу,
нас – додому, де ми будем тихим годинником йти,
все по колу, по колу, за руку, удвох – я і ти,

де ми будем дивитись, як час оксамитові брови
хмурить строго, бо ми непідвладні йому, бо живі
серед скороминучих народів, ландшафтів і вір.
І тривога затихне, немов переляканий звір.
В терпеливій строфі буде темне твердішати слово…




Найвища оцінка Оксана Бандрівська 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-06-30 10:59:22
Переглядів сторінки твору 2991
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.940 / 5.5  (4.739 / 5.2)
* Рейтинг "Майстерень" 4.705 / 5.25  (4.683 / 5.15)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2008.09.27 15:09
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-06-30 12:05:44 ]
Вітаю Захаре. Жаль, що ви не були присутні на нашому Форумі. :( Та наступного разу будьте обов'язково.
Щодо вірша, то бачу в ньому дуже потужну образну основу, але маю стійке відчуття, що вона вами не зовсім точно реалізована? Так стається, коли автор всередині текстової течії, не те що ваші читачі, які на найближчих пагорбах, чи притоках :)

Що маю на увазі під своїм баченням точності?
Наприклад, "Як долоні, зрослись наші тихі туманні світи" - "зрослись"(?) - можливо точніше "зійшлись", "сплелись"...? (Для класицизму)
Далі "наші" - воно вже було у попередньому рядку, і, можливо, цільніше замість "наші тихі туманні" використати "затуманені тихі", хоча чи "тихі", бо далі вже є "тихий" годинник...

А далі "нас – додому, де ми будем тихим годинником йти", - "нас" - повторюється, чи оправдано? Можливо" краю, дому, де будемо ..."?

Власне, як на мене, Захаре, ви одночасно дивитеся на вірш і з погляду романтизму, і з класицизму, тому ось ці дрібні моменти суперечностей? А від стилю багато тут залежить. Наприклад для класицизму в останньому рядку вашого вірша дієслова не повинно ніби бути.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-30 13:18:39 ]
все було би добре аби не "хмурить брови" - це очевидний русизм. Українці за звичай "суплять брови" :-) Але моя оцінка твору на мій власний подив не змінюється 8-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-07-01 23:48:34 ]
Захаре, дуже чуттєвий вірш. А куди ти зник так надовго?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Захар Мозок (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-02 13:12:05 ]
Шановний Святославе, дякую за відгук! Вираз "хмурити брови" в українській мові є, так каже тлумачний словник.

Шановна Редакціє, щиро дякую за запрошення взяти участь в Форумі. На жаль, через незалежні від мене обставини, я не зміг скористатись Вашим люб"язним запрошенням. Спасибі за підказку про "як долоні, сплелись..." У Вас гостре око, і Ваші коментарі завжди допомагають мені покращити свої твори. Але хочу дещо пояснити. Я звертаюсь до своєї панни як "бідна панно моя". Якщо подумати, то по-справжньому бідними є лише самотні люди. Але коли два окремих "я" знаходять одне одного, то самотність закінчується, і починається нове - багате, щасливе! - життя. Оцим повторенням я намагаюсь підкреслити, що вже немає двох окремих нещасливих "я", а є одне довершене "ми".

Мирославо, дякую за увагу! Причина мого зникнення (частково) пояснена в вірші.

З повагою, Захар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Бандрівська (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-13 05:31:10 ]
Захаре, надзвичайно красивий і чуттєво-ніжний вірш. Прочитала його декілька разів і впевнена, що повернусь до нього знову:) Героїня повинна у вас закохуватись кожну хвилину:)