Автори /
Ін О (1981)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
...
•
сутінки
•
...
•
...
•
венді
•
Герда
•
Сніжний
•
Солдат
•
Сойка
•
розкажи мені хлопче...
•
Колискова маленької Віри
•
Смарагдове місто
•
ВОСКРЕСНИ!
•
***
•
Човен
•
Світ
•
Травень
•
Коли...
•
Плач, Соломіє!
•
Схід
•
Хлопчику - відьомське зілля
•
Вперше
•
Живий
•
Сніжний король
•
Наша сповідь
•
Бетельгейзе
•
Кай
•
...
•
Потяг
•
Годинник
•
Вийди, зоре
•
Зорелов
•
Буковинська зима
•
Шипшина
•
Горді
•
...
•
забудь
•
мольфар
•
Рідне /Буковино моя/
•
аби
•
Біда
•
піст
•
Зимова казка
•
Дякую
•
Сейсмічність
•
Лицедії
•
Мій Майстре...
•
Акорд
•
Змії-зради
•
Ріка
•
боляче...
•
панна
•
Самотня
•
Лист
•
не пиши ніколи
•
la vie est belle
•
Листопадове
•
мореокий
•
Рай
•
Диво-осінь
•
Колискова
•
Серпень Лорелей
•
Причастя
•
Беладона
•
Проща
•
Руда
•
Інтермецо
•
Вітер
•
Захід сонця
•
А зорі тут тихі...
•
Останнє танго
Переглянути всі твори з цієї сторінки
так тихо...навколо дзеркальні сніги.
нашіптує хуга озерам сонети.
нашіптує хуга озерам сонети.
ці сутінки, наче примарна стіна.
мій демоне ночі, ця темінь - антанта.
мій демоне ночі, ця темінь - антанта.
Ця тисяча літ і тумани й хуртечі!
Триває зима, як війна, до оскоми.
Триває зима, як війна, до оскоми.
Навколо тумани...до кого ти йшла?
Сорочка тонка та волосся вологе...
Сорочка тонка та волосся вологе...
всі торішні листи - пам'ять з минулого, що приніс листоноша від тебе нещодавно, Венді.
я зібрав старанно, наче збираєш літописи нащадкам у сувої ціле століття.
я зібрав старанно, наче збираєш літописи нащадкам у сувої ціле століття.
Нащо ця мла, моя Гердо, коли в передсерді так пусто?
Б'ється аорта, вертаючи з вічності крижану лють...
Б'ється аорта, вертаючи з вічності крижану лють...
Віхола вийме душу з тебе, вистудить соки,
Голос просякне скрипчучими квінтами бою...
Голос просякне скрипчучими квінтами бою...
А вік був примхливий...війною благословен.
Надвечір за рогом посіяла темряву ніч та посходила стигла мла.
Надвечір за рогом посіяла темряву ніч та посходила стигла мла.
Прокляни мої сльози по тобі /це сивої осені спротив/
Забіліли блідими стигматами листяні щоки...
Забіліли блідими стигматами листяні щоки...
розкажи мені вперше хлопче солодкогубий
колискову ніжності на ніч я не засну
колискову ніжності на ніч я не засну
Спи, Віро, вітер приносить кілька хвиль спокою в темній задусі,
Облітає набатом дзвіниці і б'є у дзвони холодом...
Облітає набатом дзвіниці і б'є у дзвони холодом...
Знаєш, дівчинко Еллі, якби Донецьк був Смарагдовим містом,
Ми з братами ішли б за маленьким принцем до темного місяця,
Ми з братами ішли б за маленьким принцем до темного місяця,
Я війна! Я самотня думками, зболена порожнечами та безлика!
Розпанахане черево смертної пошесті й ревного болю.
Розпанахане черево смертної пошесті й ревного болю.
Пливуть за хмари сині/хто куди/:
Дерева, гори, тіні, видноколи...
Дерева, гори, тіні, видноколи...
Ніч димно-темна й солоно пахне морем...
Пелюстки жасминові тіні кидають на плечі.
Пелюстки жасминові тіні кидають на плечі.
Світе, мій світе: розхитаний, пошматований!
Ліс твій калиновий, степ мереживний,
Ліс твій калиновий, степ мереживний,
І нащо тоді ці рими, сльози і грими?!
Писати зболені вІрші під ватри спів...
Писати зболені вІрші під ватри спів...
Коли, курва, не стане тобі ні сил, ні війн,
Коли в порт повернуть усі кораблі,
Коли в порт повернуть усі кораблі,
Плач, Соломіє, усі твої сльози тонкі преамбули!
Так просто усе в житті, мала, як безгрішна цнота.
Так просто усе в житті, мала, як безгрішна цнота.
Ця ніч остання, а завтра кривавий схід!
Затискують пошесть у лаві своїй кордони.
Затискують пошесть у лаві своїй кордони.
Хлопчику - відьомське зілля, серця трута,
Дай мені з рук приворот-води...
Дай мені з рук приворот-води...
Не торкнулась рука - їй не стало півмиті...
Не сплелися річки...не зійшов з цього берегу сніг...
Не сплелися річки...не зійшов з цього берегу сніг...
Чуєш, мамо, я в цій труні ще живий!
Я бачу, як світ обертає й стає на диби,
Я бачу, як світ обертає й стає на диби,
Мій сніжний королю, яка завірюха,
Як рветься струна: в ля-мінорі останній аккорд.
Як рветься струна: в ля-мінорі останній аккорд.
Пише ніч нашу сповідь на темнім форзаці
І слова проростають у тишу, мов зерна.
І слова проростають у тишу, мов зерна.
І візьме Бог до рук старечих великого циркуля:
Напівколом обведе далекий шлях, бетельгейзе...
Напівколом обведе далекий шлях, бетельгейзе...
Люби, сніжний Каю, свою королеву
У вічному холоді, де навсібіч зима...
У вічному холоді, де навсібіч зима...
А соловей мовчить притишено,
Бо снами спить утомлена рілля...
Бо снами спить утомлена рілля...
Вибухнув грудень млою білими конфеті:
Понад дахами кружляють сріблясті лелітки...
Понад дахами кружляють сріблясті лелітки...
Закриваю двері усім вітрам!
Час, мов порох, від сліз моїх відсирів...
Час, мов порох, від сліз моїх відсирів...
Слухай,
стане ніч топити млу на дні
стане ніч топити млу на дні
А тоді, коли настане ніч імлиста,
Спалахнуть свічадами сріблясті зорі,
Спалахнуть свічадами сріблясті зорі,
Такої зими я не бачила зроду:
Калинові кетяги солодко вицукрив іній,
Калинові кетяги солодко вицукрив іній,
Шепочу...ще півні мовчать, що на дворі настане неділя...
Заплакані свічі, церковні, розплавленим воском...
Заплакані свічі, церковні, розплавленим воском...
Ми - горді! Ми - левові діти! Ми- вільного мужнього прайду!
Нас можна загнати в кут, та не зігнути!
Нас можна загнати в кут, та не зігнути!
Моя мертва кохана, я вбив тебе вчора пробач!
Три ночі горіли вогні і калатали дзвони,
Три ночі горіли вогні і калатали дзвони,
забудь усі пусті слова й листи спали,
без нас у круговерті інший день настане.
без нас у круговерті інший день настане.
з-під вій, з-під снів, з-під місяця й небес,
в сузір'ї тіней ще наснися, мій мольфаре!
в сузір'ї тіней ще наснися, мій мольфаре!
Я вертаюсь додому, знесилена шляхом, запізно...затемно...
В стінах б'ється душа і дитинством сповитий куточок.
В стінах б'ється душа і дитинством сповитий куточок.
аби мені стало терпіння і сили мовчати
слова мов каміння із вуст вирива насупротив
слова мов каміння із вуст вирива насупротив
А йшла біда так тихо, безупинно й сокровенно -
Ховалася по закутках у тінь дерев.
Ховалася по закутках у тінь дерев.
ці темні кімнати: чотири стіни,
вузькі лабіринти й таємні забуті провулки...
вузькі лабіринти й таємні забуті провулки...
Цю ніч, закодовану снами, спивати і снити.
Спіймають марення сіті рибачі над морем,
Спіймають марення сіті рибачі над морем,
Дякую, Боже, за осінь, щастям вбрану,
За кожен листок, що стежинами ліг,
За кожен листок, що стежинами ліг,
Мені казали про ризик та небезпечну сейсмічність,
Що там, де ти, вростають у хмари кошлаті гори,
Що там, де ти, вростають у хмари кошлаті гори,
Я п'ю печаль із домішками кофеїну,
Мій чорно-білий ранок розмальовують пастелі...
Мій чорно-білий ранок розмальовують пастелі...
Лечу до тебе, Майстре, вкотре, знов і знов...
Обабіч неба - зоряне бадилля,
Обабіч неба - зоряне бадилля,
Вітре, чую твоє голосіння:
Тихе звучання сліпого жалю...
Тихе звучання сліпого жалю...
Я чекаю, а ночі, мов змії - зрадами,
Виплітають із серця руде мереживо...
Виплітають із серця руде мереживо...
А життя - повноводна ріка:
Я не відаю броду, але пірнаю...
Я не відаю броду, але пірнаю...
Скажи, що вертати? До кого вертатись?
Віч-на-віч із болем, немов божевільна...
Віч-на-віч із болем, немов божевільна...
...ти кажеш їй, дівчинко-панно, очі - отрута, пече, мов полум'я, мідяний шовк коси...ще трохи...ще трохи чекаєш...замерзлий грудень, зважнілий інієм, вистудить голоси.
мереживом сріблим укриє вогкі стежини...нікому з льодяних снів нема вороття, а ніч синьоока сипле у жмені ожини...ожини, стиглі, солодкого забуття!
мереживом сріблим укриє вогкі стежини...нікому з льодяних снів нема вороття, а ніч синьоока сипле у жмені ожини...ожини, стиглі, солодкого забуття!
Самотня, спалена вогнем...
Яким? Ніхто не відає...не знає...
Яким? Ніхто не відає...не знає...
Ну як воно там тобі? Як тобі там
В чужій стороні недосяжних світлин сліпучого світла?
В чужій стороні недосяжних світлин сліпучого світла?
не пиши ніколи, я більше листів не читаю,
кожну ніч палю з них рум'яне багаття,
кожну ніч палю з них рум'яне багаття,
ти їй пишеш щоденно спекотного літа: la vie est belle
з оксамитово-золотих берегів Середземномор'я Італії...
з оксамитово-золотих берегів Середземномор'я Італії...
Хтось вимкнув сонце, тепло та літо,
Та чути осінь, як грає ретро!
Та чути осінь, як грає ретро!
хлопчику мій - мореокий демоне,
скільки у серці ніжної фальші, ми
скільки у серці ніжної фальші, ми
А я піду завжди далі!
Ще далі, ніж всі прогнози -
Ще далі, ніж всі прогнози -
а осінь визріла багатим врожаЄм:
весілля, зустрічі, гіркі розлуки;
весілля, зустрічі, гіркі розлуки;
оксамитова тиша...там ніч - ворожка,
темінь чорна - заварений чай.
темінь чорна - заварений чай.
Дівчинко сонця - мідь та лава,
Марення твої - солодкий світ.
Марення твої - солодкий світ.
Засинай, моя пташко, ніч солодко пахне дощами...
На задвірках прокинулись в сутінках маревні тіні...
На задвірках прокинулись в сутінках маревні тіні...
ця війна - це моя безнадійна війна!
я нікого не зву до безжального бою.
я нікого не зву до безжального бою.
Я, напевно, дитя дощу:
Мені солодко й затишно в цій купелі.
Мені солодко й затишно в цій купелі.
За муром декілька майне століть
У сірих вицвілих донжонах.
У сірих вицвілих донжонах.
Як всі ті, хто тебе любив,
Розривав на клапті, віддавши душу,
Розривав на клапті, віддавши душу,
Не буде сьогодні міді,
Лиш кілька мазків пастелі...
Лиш кілька мазків пастелі...
Цей захід сонця темніше крові,
Цей холод вежі старіше нас,
Цей холод вежі старіше нас,
а зорі тут тихі, а верби тут плачуть,
а небо - найглибший колодязь Землі...
а небо - найглибший колодязь Землі...
Зупиняюся...ще хвилина...
Тиша дмуха опалим листям.
Тиша дмуха опалим листям.