Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Володимир Ляшкевич (1963)

Рубрики / Півсонети, мініатюри в сім рядків

Опис: Час - це не стільки тілесні, скільки відчуття безтілесні
Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Денники (3) Повернення
    А поїзди летять у невідомість
    до різних станцій круговерті волі
  •   Денники (2) Танок
    Дами захоплені вже кавалерами,
    зори палають, і мчаться думки, -
  •   Денники (І) Неповторність
    Предиво самоти: усі у світі,
    і люди, й звірі, цілісно повиті
  •   Чоловіче
    Пиши лише рядки магічних слів,
    аж доки не потане туга днів -
  •   Одіссей. Продовження
    Все глибші, тонші проминулого сліди,
    на упокореній сітківці бруку тільки
  •   Іншій Пенелопі
    Життя раптово іншим вийде, ніж дається.
  •   Весняний ноктюрн
    Палає замок льодяний, сльозяться грані,
    о дні безрадісні, о зорі невблаганні
  •   Її фламенко
    «Іди! І змий із серця наші руни!..»
    І аж у горлі хрипко рвуться струни.
  •   Не свята...
    А як у спогади нарине самота,
    не мчи до дзеркала - чи ти і нині та,
  •   Не голосніше за мить. Дон Ж VІІІ
    Не тонше за подумки, і не вірніше за мить,
    розчахнуту погляду вени тремкої тропу
  •   La Fleur Blanche. Дон Ж VІ
    О принеси спокутний на очах неспокій,
    Не просто білі чари тіла, а себе -
  •   Сум за його порою... Дон_Ж ІV
    І подих осені останнім жаром -
    всього того: з Далі і Ренуаром -
  •   В унісон. Дон_Ж ІІІ
    До жінки в листопадовій печалі
    додати трохи коньяку, і сталі
  •   Опій. Дон_Ж ІІ
    І море сумоти за недожитим -
    де ти, золотоока, й літа обрій!
  •   Жага його покрою. Дон_Ж І
    О скільки їх відкрито вже снагою
    цвітінню пристрасному! - і такою
  •   «Стара» любов
    Не подівалася моя любов нікуди,
    не обернулися літа у тло полуди.
  •   Ти... ІІ-V
    Початки!
    Красиві і ждані,
  •   Ти... І
    Закохатися? Нині? У гли́боко кризовий час...
    А чому би і ні. Та гадаючи тільки про вас.
  •   Його повернення
    • • • •
    І як вітрило уві сні майне
  •   Чоловіки
    О, від народження звані синами -
    Бути ви я́влені богатирями!
  •   Його прощання
    • •
    І сонцем тане у багряній піні
  •   Людина і Небо
    Приречений на забуття гляди у небо.
    Туди дивилися і до й опісля те́бе,
  •   Шестидесятник
    Колись ти намагався жити вищим,
    хто в юності того не прагне? Інші
  •   Сила “відьмацька”
    Віще полишена, в хащі захована,
    в норах і гніздах, у краї воронячім,
  •   Статки
    Чому - не знаю, а трапляється усюди:
    що більше різного майна у тебе - менше
  •   Старі сади
    А осінь одягне у шати старого саду -
    ти сивини не чорни, не пеняй на долю,
  •   Самотність
    Дитинство ніжне і сумну достоту старість
    єднає страх перед самотністю: тривожно,
  •   Акваріум
    Подібна до змії, плямиста донна рибка
    із потойбіччя, де вода і щедра зелень,
  •   Memento vivere. Пам'ятай про життя
    Перепочити зупинився під шатром,
    із неба зітканого і дерев, біля каміння

  • Огляди

    1. Денники (3) Повернення

      А поїзди летять у невідомість
      до різних станцій круговерті волі
      і безупинно ти пересідаєш,
      а там і на ходу - з одного в інший,
      з одної долі в іншу, знову й знову.
      аж раптом, як в дитинство, відлітаєш
      на павутинці сонної вітрилі

      ••
      Краплини суму з перламутру часу –
      ефірно, мірно, вірно, так собі
      неспішно линучи від парастасу
      в потойбіч пристрастям і суєті,
      кришталиками тверднуть: «я прожив!» -
      і по нових зіницях ллються сльози
      в Обійми Сяйні і такі Знайомі

      •••
      Не явлені іще й забуті форми,
      химерні тіні, обриси, льоди,
      туманні поклики зірок, тунелі -
      іскринками призначень кольорових
      вишукує бентежний промінець
      куди пристати, знову, не забувши,
      не розгубивши світла у собі.

      "Денники (2)"

      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Денники (2) Танок

      Дами захоплені вже кавалерами,
      зори палають, і мчаться думки, -
      мила красуне, твоїми манерами,
      в’яззю вагання за кроком струнким,
      подиху зривом у муки тремкі,
      я зачудований, знай – зачарований!
      в серці моєму надії п'янкі!


      Наче малює, танцює на кухні, сама,
      обмаль одежі, розкуті рухи, щось підгорає -
      в тоні з леткою засмагою тіла її,
      мрій перекатами, пульсу прибоями,
      снами, видіннями, - недоціловані
      линуть, кружляючи, тіні захоплені,
      чайного квіту трояндові подихи


      Те, що сльоту зав`южить, буде не ця зима,
      що за вікном, і ти вже знаєш про це сама, -
      доки ж тобою сяйно, доки біди нема,
      барвиться на долонях, і на його також,
      радості юний сонях - листячками уздовж
      нотного стану долі спільну виводить в’язь
      вдячної ніжності надто схожої на іпостась

      "Денники (1) Неповторність"

      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Денники (І) Неповторність

      Предиво самоти: усі у світі,
      і люди, й звірі, цілісно повиті
      у різноцвітті, де завжди одне,
      один, одна - це в тонкощах: лице,
      характер, відображення тілесне
      і не тілесне - створює мене,
      що не мине, і, танучи, не щезне.


      О давньо_жрецька – мудра і оманна.
      Все ніби так, хоч і не там, не з тими,
      і не важливо: Гера чи Юнона,
      чи просто Промисел в тобі нестиме
      насправді відображення небесне,
      а не меткого спадкоємця слави,
      яка злітає й тане тонше павутини

      душа
      Ти не одна у самоті тривожній!
      Як промінь, сонцем кинутий, сурми
      красою у печалі небуття -
      зігрівши пустку, вирізнивши форми,
      вдихнувши у подробиці життя,
      ти - Божий перст по Долі подорожній,
      надмузики нове серцебиття.

      "Ігор Римарук"

      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Чоловіче
      Пиши лише рядки магічних слів,
      аж доки не потане туга днів -
      пиши себе собі собою, - не жінкам,
      бо їм це - як безодні фіміам,
      бо все - співмірності, і хто б хотів
      знести донизу з високості храм,
      складаючи, так чи інакше, крам.

      " Поетичні баталії - чоловіки vs жінки "

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. Одіссей. Продовження
      Все глибші, тонші проминулого сліди,
      на упокореній сітківці бруку тільки
      дощу нічного пил і марево вітринне, -
      земного суму барвні вогники розмиті -
      і каблуки леткі нової Пенелопи
      виспівують так мідно, мірно, як щити
      колись услід моїм човнам зі скель Ітаки.

      "Одіссей 3"

      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    6. Іншій Пенелопі

      Життя раптово іншим вийде, ніж дається.

      Чекання промине. І та, що й не діждалась, -
      щодня, як море, виколисуючи тугу,
      в очікуванні доглядаючи за світом,
      шукаючи бодай якої, навіть вістки,
      що суджений не надто вірний їй, - Блаженна!..

      Творець жінок за світ доглянутий і любить.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    7. Весняний ноктюрн
      Палає замок льодяний, сльозяться грані,
      о дні безрадісні, о зорі невблаганні
      учора рідних ще очей і зрозумілих -
      та вже безсилі ми, такі безтілі нині,
      нові два дроби, не звести котрі до цілих, -

      і спрощуємося лише в сади без листя,
      і марно дихає весна в пусті обійстя.




      2012



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Її фламенко
      «Іди! І змий із серця наші руни!..»
      І аж у горлі хрипко рвуться струни.
      І дико коні мчать, і б’ються лу́ни
      пожежами палкої жінки тої -
      її грудей у пристрасті розвої…
      І закохання, як останній погляд
      (кудись увись) - «Не йди, прошу́, будь поряд»





      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Не свята...

      А як у спогади нарине самота,
      не мчи до дзеркала - чи ти і нині та,
      і не суди свої дороги надто строго –
      бо щастю правосуддя ні до чого,
      була би неосудна теплота…
      Жива жагою віку золотого?
      Як свято стрінь тоді, що не свята...

      2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Не голосніше за мить. Дон Ж VІІІ
      VІІІ
      Не тонше за подумки, і не вірніше за мить,
      розчахнуту погляду вени тремкої тропу
      бери, - обери, о, неначе, востаннє собі
      торкання не тіл - терезів коливальну ходу,
      оту «у_тобі»-not_to_be – «не_в_тобі»-or_to_be,
      і в серце камінчик, що біло-пребіло щемить -
      не більше за подумки, не голосніше за мить…


      20ІІ

      "Сін Семілья. Marina"

      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. La Fleur Blanche. Дон Ж VІ


      О принеси спокутний на очах неспокій,
      Не просто білі чари тіла, а себе -
      Оті, що в небо пробивалися крізь роки,
      Моєї сутності німих волань рядки.
      Усе, що знову повернеться, і мине,
      Сягнувши радості у далині глибокій,
      Куди печальний ангел твій веде мене.


      20ІІ

      " Запит у небесну канцелярію. Гренуіль де Маре"

      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Сум за його порою... Дон_Ж ІV
      ІV
      І подих осені останнім жаром -
      всього того: з Далі і Ренуаром -
      майне з її зіниці на осонні
      в обійми несподівано безсонні,
      до крику-спалаху понад зимою
      над білою, до березня, прямою,
      її жагою за його порою…


      2011



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. В унісон. Дон_Ж ІІІ
      ІІІ
      До жінки в листопадовій печалі
      додати трохи коньяку, і сталі
      у погляді на хугу за вікном,
      її журбі високій в унісон.
      ...........................
      І, не потрібен жоден Купідон,
      аби вона зняла із себе шати, -
      ...........................
      було б кому в скорботи скарб відняти...

      2011



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Опій. Дон_Ж ІІ
      ІІ
      І море сумоти за недожитим -
      де ти, золотоока, й літа обрій!
      Мов ангели вбирають щедрий опій
      із пряно-поспекотного «любити»,
      аби лиш полиски очам лишити,
      повити млою вижовклих мелодій
      пожежі серця в долі перецвіти…

      2011

      "Оленка Осінь. Каштаново-осіннє"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Жага його покрою. Дон_Ж І
      І
      О скільки їх відкрито вже снагою
      цвітінню пристрасному! - і такою
      сумною далі взято пеленою!..
      О їх іще втішатиме любов,
      і змучене зітхання казанов, -
      та тільки Дон Жуан не стане грою
      для кожної Жаги його покрою.

      2011





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    16. «Стара» любов
      Не подівалася моя любов нікуди,
      не обернулися літа у тло полуди.

      Була і будеш ти, кохана, у мені,
      як юне сонечко у зору бурштині,
      як мовчазна твоя печаль-застуда мною,

      з якою й Бог у дні мої, такі земні,
      глядить порою сумно - «що ж я кою?»…


      2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Ти... ІІ-V
      ІІ
      Початки!
      Красиві і ждані,
      як літа найперші дні!
      Лишив я б одні початки -
      земні й неземні загадки
      у їх первині́ - пелені,
      що досі у згадок півсні
      ви все ще несете мені.


      ІІІ
      О смутку добровільна браночко -
      у вас і личко, і легка осаночка,
      І шпильки на 16 см і мрії.
      То звідки суму снігові завії?!
      Вас полонив не той?
      не так?
      не там?
      Але тепер, коли ми сам на сам,
      Я виправлю усе, клянуся вам!


      ІV
      Колінце в руці тремке,
      торкання сердець - лунке!

      Чому ж не таке легке -
      кохання твого саке?!

      У танці ти неземна,
      а потім, як та зима…

      Як те, кришталеве бра,
      не бачиш в мені добра...


      V
      Пішла, і не вернеться вже, - у «ні»
      доріжка місячна зникає, тане слідом,
      і наче невтамовані жалі
      майнуть услід за жайворовим літом,
      подібно до печальної зорі
      потануть на світанні угорі,
      над випаленим почуттями світом.

      ______
      ____
      __

      О, ця несила, слабкості краси -
      на вістрі дотику, цілунку, прабажання!
      Внизу земля, Господня кузня, - Я!
      А Ви, - о Ви! – все там, де обіцяння,
      де вина світанкової роси
      і ангели сповідують братання.
      І вище тільки любощів єднання -

      і Ви.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    2. Ти... І

      Закохатися? Нині? У гли́боко кризовий час...
      А чому би і ні. Та гадаючи тільки про вас.

      Таїна нерозквітлих ніяк не займає мене -
      ви ж і красна, і ніжна, і вабна в усе неземне!

      Обійняти і з дива завмерти, ввібравши ураз,
      що суттєво не те, де я праведник, де ловелас,
      а лише ваші чари, і профіль тонкий, і анфас.


      2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Його повернення

      І як вітрило уві сні майне
      про тебе згадка з мрії Одіссея,
      його далеке незабутнє - "не..."
      розлукою в рою лунання слова
      понад Борея те́чею, - сяйне,
      і вмить, як долі усмішка раптова,
      злетить і згине марево земне

      "Його прощання"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    4. Чоловіки

      О, від народження звані синами -
      Бути ви я́влені богатирями!
      Вистане мужності, сили, і слави.
      Ярі віки́ би пишатися вами!
      І до пуття здобуття і нестями!..
      Але одспівані Святотцями
      Чоловіки стають
      Горобцями.


      2011



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Його прощання

      І сонцем тане у багряній піні
      його бездомний човен - вдалину,
      дівча у прихистку змарнілих піній
      всміхається кохання убранню,
      та Одіссея друг - осінній вітер,
      уже здуває позолоту літер,
      зі скель у море сипле: „я люблю!..”

      "Його повернення"

      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    6. Людина і Небо

      Приречений на забуття гляди у небо.
      Туди дивилися і до й опісля те́бе,
      і нинішні туди глядять у тузі ревній
      за тим, що поринає у бездонні далі
      позаду нас. А та, уся, краса над нами -
      минулого осяйність - у майбутнє
      вдивляється, яке в тобі - у кожнім.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Шестидесятник

      Колись ти намагався жити вищим,
      хто в юності того не прагне? Інші
      спинялися, а ти росточком віщим
      тягнувся із трави, бентежні вірші
      декламував над мовчазним покосом...
      Та все змінилося, минуло, крутиш носом -
      ані блакиті нині, ані тиші.

      2007

      "Мініатюри"

      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    8. Сила “відьмацька”

      Віще полишена, в хащі захована,
      в норах і гніздах, у краї воронячім,
      в моху зеленім, гілках переплетених,
      водах, на листі торішнім настояна,
      коренем стримана, світлом окормлена,
      тьмою обласкана, куплена-краплена,
      не таємниця, не зброя для воїна.


      2007

      "Мініатюри"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Статки

      Чому - не знаю, а трапляється усюди:
      що більше різного майна у тебе - менше
      тоді таланту, мудрості, терпіння.
      Ховати від самого сeбе статки? -
      здається вирішенням хибним, неприйнятним…
      І кожен крок поглиблює безвихідь,
      яку сприймаєш за нову нестачу - статків...


      2007

      "Мініатюри"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    10. Старі сади

      А осінь одягне у шати старого саду -
      ти сивини не чорни, не пеняй на долю,
      і надаремно місцеву не клич Палладу,
      до торгу позбудься тяги, відкинь звитягу
      над ворогом, другом давнім, уникни бою, -
      як той, що колись також палахне з грозою,
      стій над водою, вдивляйся, зринай собою.


      2007

      "Мініатюри"

      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    11. Самотність
      Дитинство ніжне і сумну достоту старість
      єднає страх перед самотністю: тривожно,
      кругом ввижається усяка чортівня,
      щемить докучливе “нікому не потрібен”…
      Але дитинство проминає, та у неміч
      хто із літами знову не впадає,
      у самоті не осягнувши досконалість?


      2007

      "Мініатюри"

      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Акваріум
      Подібна до змії, плямиста донна рибка
      із потойбіччя, де вода і щедра зелень,
      роками вже досліджує мене,
      як очевидне та непоясниме - зовні
      задовольнитися спроможні значно меншим,
      аніж потрібно задля існування...
      Мене бентежить глибина питання.


      2007

      "Мініатюри"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Memento vivere. Пам'ятай про життя
      Перепочити зупинився під шатром,
      із неба зітканого і дерев, біля каміння
      замшілого, як випадковий перехожий,
      що має купу пильних справ, і море планів,
      і з миттю кожною запізнюється більше,
      але стоїть, збентежений раптовим:
      “ти зупинився тут навіки, серед інших”.


      2007

      "Мініатюри"

      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 0