ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2026.02.19 21:13
А воїни не одинокі в полі
утримують і змія на межі,
і тризуб волі
як забрало долі,
що захищає наші рубежі.

***
А демократій остається купка

Артур Курдіновський
2026.02.19 19:42
Ця вулиця, розради милий шлях, -
Непримиренний ворог злої згуби.
Світився вечір мрією в очах,
Навколо - казка! Подивитись любо!

Шляхетний жовтень, мов сучасний Бах,
З повітря будував органні труби.
Лежали на асфальтових стежках

Євген Федчук
2026.02.19 19:18
У Кам’янці серед ринку в корчмі велелюдно.
Сизий дим висить від стелі майже до підлоги.
Пробивається ледь світло із вікон крізь нього.
Стоїть гомін, що і слово розібрати трудно.
В дальньому кутку усілись за стіл два козаки.
Видно, давно не бачились,

Іван Потьомкін
2026.02.19 18:06
Сумують узбережжя часом
За любим ручаєм.
Чимало в нашім краї висхлих ручаїв.
Я бачив якось узбережжя,
Покинуте й забуте ручаєм,
Лишилося воно з розбитим серцем
Серед піску й каміння.
Також і чоловік,

Борис Костиря
2026.02.19 11:02
Вибухи дронів...
Сон - мовби випалена земля
у вирвах від снарядів
і віспою від розривних куль.
Вибухи дістануть тебе
де завгодно,
як наймані вбивці,
як небачена пошесть.

Світлана Пирогова
2026.02.19 10:04
Зітхнули дахи, скинувши гучно срібну парчу,
І небо солодким туманом осіло на скроні.
Я більше про зиму і стужу тепер не шепчу,
Тримаю краплину, мов пульс, у гарячій долоні.

Ще вчора завія крутила свій білий сувій,
А нині калюжі - дзеркала утрачених

Віктор Кучерук
2026.02.19 07:24
Уже повиривались
З оков зими струмки, -
Купається в них галич
Щоденно й залюбки.
Під сонцем сніг підтанув
І став щезати лід, -
І нявкає, мов п'яний,
Чи одурілий, кіт.

Олена Побийголод
2026.02.19 07:12
Із І.Тургенєва (1818-1883)

Сиве світання, туманом сповите,
ниви зажурливі, снігом укутані...
Раптом згадаєш колись пережите,
й лиця, що довго здавались забутими.

Враз пригадаєш гарячі зізнання,

Тетяна Левицька
2026.02.18 22:18
Не чекаю на звістку з далеких доріг —
відпустила минуле у вічність.
Є сьогодні, а завтра, цей пористий сніг,
у відлизі потоне циклічно.

Ти мене не читав по складах власноруч;
проковтнув сторінки обважнілі.
Мимохідь прогорнувши та нашвидкуруч

Володимир Невесенко
2026.02.18 18:20
На небі – хоча б хмаринка!
Хтось ніби граблями вискріб.
Поникла моя зоринка –
боюся, не згасла в іскрі б.

Розкрилилась ніч привільно,
півсвіту уже накрила,
а місяць блукав безцільно

Володимир Невесенко
2026.02.18 18:04
Поник в заграві горизонт,
багрянцем хмари обдало,
і, мов згори спускався зонт,
спадала сутінь на село.

Тьмяніла неба бірюза,
дзвенів кришталем ожелест ,
мечем, уткнутим в гарбуза,

Володимир Невесенко
2026.02.18 17:58
Лізе в очі пітьма тягуча,
біля вуха дзеленька час.
Звисла туча, немов онуча,
закриваючи Волопас.
Тільки й видно: зорить окраєць
закоптілих у тьмі небес.
Он збліднілий мигає Заєць,
ось яріє Великий Пес.

Володимир Невесенко
2026.02.18 17:54
Столочений день утомно
за обрій злетів пелюсткою,
похнюпився звід розлогий
і світоч небесний згас.
Густий опустився морок
і світ закапканив пусткою,
і мов розчинився простір,
і ніби спинився час...

Іван Потьомкін
2026.02.18 17:48
Коли вийшов Ізраїль з Єгипту,
Дім Яакова – від чужого народу,
Стала Юдея Йому за святиню,
Ізраїль – підвладним Йому.
Побачило море й побігло,
Йордан порачкував назад,
Гори стрибали, немов барани,
Пагорби – немов ягнята.

Володимир Бойко
2026.02.18 16:34
І розворушили давні київські князі угро-фінське болото на нашу голову. Хтось зостається у пам’яті, а хтось – у прокльонах. Поки виборсувався із трясовини давніх ілюзій – вляпався у новітні фантазії. За кількістю накопиченої отрути деякі токсичні

Сергій Губерначук
2026.02.18 14:52
І кажуть всі мені,
що добрий я –
дивуються…
А мені ж смішно! –
Злують.
А я добрий – хай кажуть…

20 червня 1989 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / Півсонети, мініатюри в сім рядків

 «Стара» любов

М.Л.

Образ твору Не подівалася моя любов нікуди,
не обернулися літа у тло полуди.

Була і будеш ти, кохана, у мені,
як юне сонечко у зору бурштині,
як мовчазна твоя печаль-застуда мною,

з якою й Бог у дні мої, такі земні,
глядить порою сумно - «що ж я кою?»…


2011


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-08-19 21:51:48
Переглядів сторінки твору 6663
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.201 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.211 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.935
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Портрети
Півсонети
Автор востаннє на сайті 2026.02.16 18:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-08-19 22:00:17 ]
таку любов усі ми пережили...(а мо" ще й досі нею є)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-08-19 22:10:19 ]
Очень хорошо воспринимается на слух. Словно камушки перекатываются, а затем тают. Морские, но конфетные.
А история печальная. Я вокзалов опасаюсь. Едва ли не все разлуки происходили на их перронах. Встречались-сходились мы в космосах, а расходились-разъезжались - да, на вокзалах.
Благодарствую. Проникающее ранение прямо в сердце.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-08-19 22:13:00 ]
О так, Володимире, Олексію, - це наші блюзи, безперервна мелодія недосказаного, не зробленого, але не втраченого, доки ми є...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-08-19 23:45:59 ]
ніщо нікуди ніколи не зникає. особливо справжнє )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-08-20 08:31:12 ]
Дуже романтично і в міру сентиментально...

Пане Володимире, а Ви б не хотіли перші два рядки зробити в одному часі?
Або
"Ні, не поділася моя любов нікуди,
не обернулися літа у тло полуди"
Або
"Не подівалася моя любов нікуди,
не оберталися літа на тло полуди".

Бо особисто я, як читач, у цих двох рядках трішки дезорієнтувалася. (Хоч, певно, то мої проблеми...)

А в останньому рядку особливо цікаво і глибоко розкривається образ, коли розумієш, що "порою" це зовсім не "часом" чи "буває". Що це та пора у природі чи житті, якою Бог сумно дивиться на нас...
"Мовчазна печаль-застуда" - дуже гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-08-20 09:12:07 ]
Дякую, Мріє, і я вважаю, що справжнє і добротне має ще більше значення, ніж ми іноді думаємо...
Життя безмежне )

О, дорога Любове, так, всі ці варіанти в моїй голові крутилися і ще крутяться... Зараз, ніби найбільш цілісний варіант, але потрібен час для осягання...
Ну так, останній рядок трохи нахабний зі сторони ліргероя, що дозволяє собі можливо надмірну багатозначність бачення...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ккк ох (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 12:10:31 ]
міні-експромт (навіяло)

Сильні почуття, які, здається, на все життя,
і час від часу крають серце, зігрівають душу.
Тільки той,за ким летить у спогад дума моя
перетворився на гладкого кабана, і дружина при нім - свиня, і діти голодні-обідрані.
А суть життя-існування тільки б поїсти, попить...
І куди прикипало серце моє, про що думало, мріяло!?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-08-20 17:15:32 ]
Ну, тому йдеться про наш смак? Він захищає нас від бід...
Але бувають такі ситуації, коли навіть два любячих серця розлучає простір і Призначення...
Любов не зникає, але руки роз'єднуються...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ккк ох (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 18:21:01 ]
Це точно, а от "на щастя" чи "на жаль" мені складно сказати. Але точно знаю, відбувається так як повинно бути. Якщо воно повинно ТАК бути, то ти (маленький всесвіт у Великому Всесвіті) нічого не зможеш зробити, тільки час і сили свої витратиш, або все зіпсуєш так, що потім, хоч у петлю лізь!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-08-20 12:14:38 ]
Поету дозволяється бути трохи нахабним. Це, навіть, цікавіше.
Мені особливо сподобалось це:
як мовчазна твоя печаль-застуда мною.
Печаль-застуда - це так точно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-08-20 17:12:27 ]
І ми це бачимо, пане Василю, але що можемо вдіяти...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 16:44:23 ]
Заходячи у ПМ я люблю милуватись ніжною чуттєвістю віршів Люби Бенедишин, її відчуттям слова, але тут я з нею не погоджуюсь, виходячи з наступних міркувань:
«Не подівалася моя любов нікуди» - тихий, спокійний плин води у струмочку, що вже давно знайшов вихід на поверхню і знає свій шлях. (Говорячи більш сухою мовою – констатація факту.) «Ні, не поділася моя любов нікуди» - джерельце виривається з-під землі, намагаючись довести своє існування. (За емоційним фоном більш личить, як відповідь на чиїсь чи власні сумніви) На мій погляд, для тої лінії думки, що розвивається далі, перший (той, що в оригіналі) варіант підходить більше.
Отже, чи змінювати другу строчку. «Не оберталися літа на тло полуди» - слово «оберталися» вказує або на незавершеність дії, або на її повторюваність у часі, що, з моєї точки зору, теж не в’яжеться з ідеєю вірша. «Не обернулися літа на тло полуди» - тобто все гаразд позаду, отже, гаразд і зараз, то має сенс бажати, аби так було і далі – і це є базою, інтригою вірша, бо закінчення його дисонує з початком.
А все ж… Кохана ЛГ викликає співчуття, бо її кохання – «печаль-застуда» - схоже на хворобу, змушує її страждати, але ж це кохання, таблеткою не вилікуєш… Ох, ці чоловіки, вони не тільки жіночі, а і власні почуття здатні замутити…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-08-20 17:11:10 ]
Дякую, дорога Тетянко, за тонке відтворення течій )
На захист чоловіків мав би сказати, що ключем до комплексного розуміння взаємин у любові, які чомусь не надто щасливі, може бути і Промисел, звідси і смиренне ремство гол.героя до Бога...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-08-20 17:18:07 ]
Ну так, ще борюся з - "у тло" чи "на тло"...
Ще деякі нюанси втримують мене на "у тло"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 19:58:10 ]
Тут уже не так однозначно, але й не настільки суттєво. З одного боку, за моїми власними відчуттями, «обернутися на…» ближче українській мові, аніж «обернутися у…», крім цього, у тексті, начебто, і так забагато «у»… але… коефіцієнт прозорості на боці «у» - це раз, всі ці «у» вносять деяку співзвучність з мелодійним, повільним соло на скрипці… (хоча можливий і інший інструмент… це несуттєво) – це два, і, відштовхуючись від значень слів «у» та «на»: перше вносить відчуття глибини «тла» (не конкретизує його кордонів, а викликає відчуття напівпрозорого туману, за котрим ховається глибина невизначеного тьмяно-холодного кольору), а друге, тобто «на», викликає відчуття пласкої поверхні… і це мені не подобається. Але ж це мої асоціації, не більше, не можна опиратись на асоціації іншої людини, адже у Вас є власні. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-08-21 14:34:29 ]
Саме так, дорога Тетяно, о, ви вкрай небезпечна жінка, бачите майже все... Але бачите з поблажливою усмішкою, це одне і рятує бідолашного автора... )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2011-12-31 16:53:53 ]
Затишку, любові,
сонячного настрою
помережаного натхненням.
Веселих новорічних свят!
Щасливого Різдва! Куті смачної!)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-12-31 22:53:59 ]

Так і буде, так і буде у нас усіх!
Нам нікуди від цього, дорога Терцинко, подіватися. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-08 04:35:05 ]
Веселого Різдва.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-02-12 09:44:47 ]
Отак, Юлечко, не було би Різдва саме взимку - то зовсім сумно було би...