
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.14
22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
2025.07.14
19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
2025.07.14
19:50
Народився експромт.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
2025.07.14
14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
2025.07.14
05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
2025.07.14
00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
2025.07.13
23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
2025.07.13
22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
2025.07.13
19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т
2025.07.13
16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
2025.07.13
13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
2025.07.13
12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.
А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.
А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,
2025.07.13
08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.
2025.07.12
22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами
2025.07.12
14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
2025.07.12
13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2023.02.18
2018.03.05
2017.01.26
2016.04.07
2015.11.30
2015.11.24
2015.10.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Галантний Маньєрист /
Головні поетичні огляди
Поетичні баталії - чоловіки vs жінки
Тема десята, містична
Г. М.
***
Ти заміжня, щаслива, і щодня
все лине по найкращому із русел:
улюблене, улюблені, і риси
любові не тьмяніють! А душа
вбирає знову й знову відчуття
кохання іншого, немов зі світу,
де тільки сниться нинішнє життя...
Тема дев'ята, літературна
Д. ПМ
Не жінкам!
Пиши лише рядки магічних слів,
аж доки не потане туга днів -
пиши себе собі собою, - не жінкам,
бо їм це - як безодні фіміам,
бо все в співмірності – і хто б хотів
знести донизу з високості храм,
купляючи так чи інакше крам.
Тема восьма, ілюзорна
Галантний Маньєрист
Не всі жінки темні крижинки )
Хай все менше жінок, за якими нутром тремчу,
і бентежать діоптрії досвіду ті ще речі
на поличках тонких і крилатих колись плечей,
що й не хочеться далі, аніж за одеж парчу,
тільки хмелю в крові, і з усохлого глузду течі, -
знаю, глибше, у кожної, світиться Божий слід,
і, буває, що в блиску Його ані попіл не чутно,
ні лід.
Тема сьома, релігійна
Галантний Маньєрист
VІІ. Тільки крізь вас
Так сяє сідничок світильник у стрінгах,
і небо в медових зринає стежинках!
Ти яра і світла, ще поки, місцями,
як жаль, що затьмариться все це роками.
О юні тому нас і ваблять доріжки,
що це чоловіку не просто там ніжки!
І вище це значно за флірт і нестями -
крізь ваше єство стаємо ми богами.
2015
Відповідь:
Марґо Ґейко
:(
Кохання у вірності прагне жіноцтво.
Без вірності брага життя буде оцтом.
Але популярно стає між митцями,
у мандри рушати чужими «місцями».
Аж раптом додому - тому що з доріжки
звернула дружина і ріжуться ріжки.
У пошуки мужа пішла манівцями,
і там заблукала сама - до нестями.
.....................
Тема шоста, містерійна
Даймон Пеем
VІ. Кольорові кульки
Вони лиш вітряні барвисті кульки -
зігріті спраглим чоловічим сонцем,
злітають високо і звуться щастям.
Та мить одна і вихолола кулька -
стрибай, лети, тягнися чи стелися,
лише б вона реалій не торкнулась,
не спорожніла, видихнувши все! -
таке колись задихано-прекрасне…
Відповідь:
Тетяна Роса
: ))
Вони лиш мильні райдужні бульки –
творіння ніжної жіночої руки,
що вміло заколочує піну.
Та булька завжди думає про ціни
своїх веселок, надуває щоки,
бо самовпевнена нівроку.
Тож бережи, аби не здулось диво,
бо поки є – допоки і щаслива… : )))
.....................
Тема п'ята, фаталістична
V.Дамська опінія
Що чоловіче їм, зрештою, речення -
раціо досвіду, зважене судження,
дотик до подиху духу латентного,
вічне питання бажання відчутного,
тембру мелодія, ждана прелюдія,
муки розлуки нового Овідія?..
Чи, як завжди́, тільки словосполучення
для перекручення "Цезаре-Фідія"... (
Відповідь:
Весняна Карамель
Марно шукати посутнє в відсутньому,
Попит на ринку складе пропозиція,
Розмір спіднички - угоди довершення,
Кожному привиду привід для зречення.
Всяк чоловікові мантія мариться,
Присуд невинності - ложе Офелії,
Манять у нетрі спокусливі гірки
То Клеопатри, то Скарлет О'Хари...
***
Опінія дам - фаталізм Ніагари)
.....................
Тема четверта, сенсова
ІV.Про всяк випадок ...
Даймон Пеем
Жінка - хоча і вінець безпорадності
(зветься жіночою це таємницею) -
гонором і темпераменту глицею
звана із дріб’язку правити складнощі.
І хай типові всі риси характеру,
і у майбутнє не складно вдивлятися -
щастя тому, хто перестрахуватися
смугою зміг для спасенного чартеру.
Відповідь:
Ольга Бражник
Так прикрашати чоло безпорадністю,
щоб володіти його таємницями,
щоб годувати борщем із яглицею,
щоб не звертати уваги на складнощі,
не проявляти упертість характеру,
і потихенько у небо вдивлятися
в прагненні м"яко на хмарці валятися
й тицяти дулі пілотові чартеру.
Відповідь:
Весняна Карамель
Не бездоганна й пелюстка трояндова -
Donna_парфюм_де_гламур_вже_зів'янула.
І не спасеться у косах розплетених
Той, хто у список закоханих внесений.
Па пелюсткове, у танці розбуджене,
Скрипкою плаче, тілом розчулене.
З нотного дріб'язку музики вервиця,
Жінка з характером щастям обернеться.
Тема третя, естетична
ІІІ. "Краса його сивин" ...
Даймон Пеем
Його веде змагання із богами,
Її - бажання упокорити його,
Він – цінить затишок і мить нестями,
Вона – круїзи і букетики всього.
Вкладаючи бажання у бажання,
які повинен розгадати він,
вона, тому, завжди лиш запитання, -
без нього, без Володаря причин.
(Де відповідь - печаль його сивин...)
Відповідь:
Ольга Бражник
І си́віє, бо марить все новими,
В азарті не помітивши того,
Що поки він спокутує провини -
Вона, вже не шукаючи причини,
У колісницю запрягла його.
.........................................................
І поки він "з богами на двобій" –
Шестериком таких вже колісниця
(як мінімум) підхоплена і мчиться,
Вона лиш заправляє вміло в ній...
(А він - то лівий задній пристяжний) :)
.........................................................
Тема друга, етична
ІІ. "Її портрет у рамі золотій" ...
Даймон Пеем
Кожна із них – це вершина приємності,
інше усе - чоловічі скаредності!
І, взагалі, не вдавай надто мудрого,
доки питання не знімеш посудного!
І без дурниць, наче в іншому знаєшся -
тільки одне – як у ній ти кохаєшся!
А не узрів її царської сутності -
Все, ти навіки у лоні осудності…
Відповідь:
Мрія Поета
Кожен із них – Фудзіяма надійності,
Міці, талантів, любові та вірності.
Що їм той посуд?! на крилах корозія!
Їжа посланців Олімпу – амброзія.
Леви у любощах, в побуті – ангели,
Годі й бажати і нікуди прагнути!
Нам залишається знати, як Отче наш:
В жінці – нещастя, бо жінка – це збочення.
Відповідь:
Любов Бенедишин
Кожна із нас - надвершина Таємності!
Щоб осягнути це - мало писемності.
Жінку читати - не блок із новинами
Переглядати очима невинними.
Жінка - природна - у гніві і в милості.
Легко - про сутність - в любові і ситості.
Вбийте в собі царювати_охочого,
Всі-бо ви родом із лона жіночого.
.................................
Тема перша, філософічна
І. "Найвища Помічниця чоловікові? Аякже ж…"
Даймон Пеем
В найважливі́шому ми не справлялися?
Але нівроку жилося - до шлюбощів,
муки із жінкою більше, не радощів,
досить було би і щиро кохатися,
і з тим Призначенням - сам лиш і маєшся,
ну ж бо яка у цім Поміч од ближньої?!
"Дай", "забезпеч", "начаруй" - аж до нижньої…
Марно ТАКОГО ребра ми позбулися...
..................................
Відповідь:
Гренуіль де Маре
Найважливішого ви й не второпали
(певно, наркоз попустив не одразу вас):
Не «помічниця», як вчулося зопалу,
«Се є цариця твоя» - було сказано!..
Відповідь:
Сін Семілья
Кажеш "даремно", а згадуєш марево,
Як милувався духмяними косами.
Першим коханням чи лютою карою,
Радістю, примхою, липою, просом, - о
Ким не була лиш! А ким ще попросиш-бо...
Ребра, мій милий, рахують по осені.
Відповідь:
Мрія Поета
З «дійсно Величним» ухекався, хлопчику?
Важко, мабуть, зізнаватися в слабкості?
Це ж не у зраді чи скоєнні злочину,
Що ж ти на жінку киваєш ображено?
Чом не спитаєш, які в неї враження
Від носія і ребрового донора?
Ноша твоя – не підстава для гонору.
Буде для кого, знайдуться і ласощі...
Відповідь:
Ксенія Озерна
о, не втечеш, коли ти вже ошлюблений,
весь у глазурі - шукав_то за здобою -
здобиччю став, біля жінки - оздобою,
скільки таких, як і ти, вже загублено
будь ти хуаном, жуаном чи містером,
жінка вправніше орудує міксером
вмить і окрутить, і спінить, й зіб'є
(в міру, та все ж уважай, бо це боляче),
о, ще шепочеш про марність призначення???...
ЖІНКА І МАТИ - "я" - й це лиш і знáчиме!
Відповідь:
Любов Бенедишин
В найважливішому, певно б, справлялися.
(Мали б канапу, й канапку із шинкою.)
Та, якби Бог не вдостоїв вас жінкою,
З ким, перепрошую, ви би кохалися?
Прагнете Свого, і дійсно Великого.
(Велич - одна. А дрібниць - тільки тисяча).
Жінка - з ребра, тож і вправна, і мисляча.
Їй - поміч нащо? Кохати - покликана.
..................................
А ще: • Поединок поэтов: мужчины vs женщины.
(Тут будуть, можливо, відповіді і нові теми)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Поетичні баталії - чоловіки vs жінки
Тільки вірші!

Тема десята, містична
Г. М.
***
Ти заміжня, щаслива, і щодня
все лине по найкращому із русел:
улюблене, улюблені, і риси
любові не тьмяніють! А душа
вбирає знову й знову відчуття
кохання іншого, немов зі світу,
де тільки сниться нинішнє життя...
Тема дев'ята, літературна
Д. ПМ
Не жінкам!
Пиши лише рядки магічних слів,
аж доки не потане туга днів -
пиши себе собі собою, - не жінкам,
бо їм це - як безодні фіміам,
бо все в співмірності – і хто б хотів
знести донизу з високості храм,
купляючи так чи інакше крам.
Тема восьма, ілюзорна
Галантний Маньєрист
Не всі жінки темні крижинки )
Хай все менше жінок, за якими нутром тремчу,
і бентежать діоптрії досвіду ті ще речі
на поличках тонких і крилатих колись плечей,
що й не хочеться далі, аніж за одеж парчу,
тільки хмелю в крові, і з усохлого глузду течі, -
знаю, глибше, у кожної, світиться Божий слід,
і, буває, що в блиску Його ані попіл не чутно,
ні лід.
Тема сьома, релігійна
Галантний Маньєрист
VІІ. Тільки крізь вас
Так сяє сідничок світильник у стрінгах,
і небо в медових зринає стежинках!
Ти яра і світла, ще поки, місцями,
як жаль, що затьмариться все це роками.
О юні тому нас і ваблять доріжки,
що це чоловіку не просто там ніжки!
І вище це значно за флірт і нестями -
крізь ваше єство стаємо ми богами.
2015
Відповідь:
Марґо Ґейко
:(
Кохання у вірності прагне жіноцтво.
Без вірності брага життя буде оцтом.
Але популярно стає між митцями,
у мандри рушати чужими «місцями».
Аж раптом додому - тому що з доріжки
звернула дружина і ріжуться ріжки.
У пошуки мужа пішла манівцями,
і там заблукала сама - до нестями.
.....................
Тема шоста, містерійна
Даймон Пеем
VІ. Кольорові кульки
Вони лиш вітряні барвисті кульки -
зігріті спраглим чоловічим сонцем,
злітають високо і звуться щастям.
Та мить одна і вихолола кулька -
стрибай, лети, тягнися чи стелися,
лише б вона реалій не торкнулась,
не спорожніла, видихнувши все! -
таке колись задихано-прекрасне…
Відповідь:
Тетяна Роса
: ))
Вони лиш мильні райдужні бульки –
творіння ніжної жіночої руки,
що вміло заколочує піну.
Та булька завжди думає про ціни
своїх веселок, надуває щоки,
бо самовпевнена нівроку.
Тож бережи, аби не здулось диво,
бо поки є – допоки і щаслива… : )))
.....................
Тема п'ята, фаталістична
V.Дамська опінія
Що чоловіче їм, зрештою, речення -
раціо досвіду, зважене судження,
дотик до подиху духу латентного,
вічне питання бажання відчутного,
тембру мелодія, ждана прелюдія,
муки розлуки нового Овідія?..
Чи, як завжди́, тільки словосполучення
для перекручення "Цезаре-Фідія"... (
Відповідь:
Весняна Карамель
Марно шукати посутнє в відсутньому,
Попит на ринку складе пропозиція,
Розмір спіднички - угоди довершення,
Кожному привиду привід для зречення.
Всяк чоловікові мантія мариться,
Присуд невинності - ложе Офелії,
Манять у нетрі спокусливі гірки
То Клеопатри, то Скарлет О'Хари...
***
Опінія дам - фаталізм Ніагари)
.....................
Тема четверта, сенсова
ІV.Про всяк випадок ...
Даймон Пеем
Жінка - хоча і вінець безпорадності
(зветься жіночою це таємницею) -
гонором і темпераменту глицею
звана із дріб’язку правити складнощі.
І хай типові всі риси характеру,
і у майбутнє не складно вдивлятися -
щастя тому, хто перестрахуватися
смугою зміг для спасенного чартеру.
Відповідь:
Ольга Бражник
Так прикрашати чоло безпорадністю,
щоб володіти його таємницями,
щоб годувати борщем із яглицею,
щоб не звертати уваги на складнощі,
не проявляти упертість характеру,
і потихенько у небо вдивлятися
в прагненні м"яко на хмарці валятися
й тицяти дулі пілотові чартеру.
Відповідь:
Весняна Карамель
Не бездоганна й пелюстка трояндова -
Donna_парфюм_де_гламур_вже_зів'янула.
І не спасеться у косах розплетених
Той, хто у список закоханих внесений.
Па пелюсткове, у танці розбуджене,
Скрипкою плаче, тілом розчулене.
З нотного дріб'язку музики вервиця,
Жінка з характером щастям обернеться.
Тема третя, естетична
ІІІ. "Краса його сивин" ...
Даймон Пеем
Його веде змагання із богами,
Її - бажання упокорити його,
Він – цінить затишок і мить нестями,
Вона – круїзи і букетики всього.
Вкладаючи бажання у бажання,
які повинен розгадати він,
вона, тому, завжди лиш запитання, -
без нього, без Володаря причин.
(Де відповідь - печаль його сивин...)
Відповідь:
Ольга Бражник
І си́віє, бо марить все новими,
В азарті не помітивши того,
Що поки він спокутує провини -
Вона, вже не шукаючи причини,
У колісницю запрягла його.
.........................................................
І поки він "з богами на двобій" –
Шестериком таких вже колісниця
(як мінімум) підхоплена і мчиться,
Вона лиш заправляє вміло в ній...
(А він - то лівий задній пристяжний) :)
.........................................................
Тема друга, етична
ІІ. "Її портрет у рамі золотій" ...
Даймон Пеем
Кожна із них – це вершина приємності,
інше усе - чоловічі скаредності!
І, взагалі, не вдавай надто мудрого,
доки питання не знімеш посудного!
І без дурниць, наче в іншому знаєшся -
тільки одне – як у ній ти кохаєшся!
А не узрів її царської сутності -
Все, ти навіки у лоні осудності…
Відповідь:
Мрія Поета
Кожен із них – Фудзіяма надійності,
Міці, талантів, любові та вірності.
Що їм той посуд?! на крилах корозія!
Їжа посланців Олімпу – амброзія.
Леви у любощах, в побуті – ангели,
Годі й бажати і нікуди прагнути!
Нам залишається знати, як Отче наш:
В жінці – нещастя, бо жінка – це збочення.
Відповідь:
Любов Бенедишин
Кожна із нас - надвершина Таємності!
Щоб осягнути це - мало писемності.
Жінку читати - не блок із новинами
Переглядати очима невинними.
Жінка - природна - у гніві і в милості.
Легко - про сутність - в любові і ситості.
Вбийте в собі царювати_охочого,
Всі-бо ви родом із лона жіночого.
.................................
Тема перша, філософічна
І. "Найвища Помічниця чоловікові? Аякже ж…"
Даймон Пеем
В найважливі́шому ми не справлялися?
Але нівроку жилося - до шлюбощів,
муки із жінкою більше, не радощів,
досить було би і щиро кохатися,
і з тим Призначенням - сам лиш і маєшся,
ну ж бо яка у цім Поміч од ближньої?!
"Дай", "забезпеч", "начаруй" - аж до нижньої…
Марно ТАКОГО ребра ми позбулися...
..................................
Відповідь:
Гренуіль де Маре
Найважливішого ви й не второпали
(певно, наркоз попустив не одразу вас):
Не «помічниця», як вчулося зопалу,
«Се є цариця твоя» - було сказано!..
Відповідь:
Сін Семілья
Кажеш "даремно", а згадуєш марево,
Як милувався духмяними косами.
Першим коханням чи лютою карою,
Радістю, примхою, липою, просом, - о
Ким не була лиш! А ким ще попросиш-бо...
Ребра, мій милий, рахують по осені.
Відповідь:
Мрія Поета
З «дійсно Величним» ухекався, хлопчику?
Важко, мабуть, зізнаватися в слабкості?
Це ж не у зраді чи скоєнні злочину,
Що ж ти на жінку киваєш ображено?
Чом не спитаєш, які в неї враження
Від носія і ребрового донора?
Ноша твоя – не підстава для гонору.
Буде для кого, знайдуться і ласощі...
Відповідь:
Ксенія Озерна
о, не втечеш, коли ти вже ошлюблений,
весь у глазурі - шукав_то за здобою -
здобиччю став, біля жінки - оздобою,
скільки таких, як і ти, вже загублено
будь ти хуаном, жуаном чи містером,
жінка вправніше орудує міксером
вмить і окрутить, і спінить, й зіб'є
(в міру, та все ж уважай, бо це боляче),
о, ще шепочеш про марність призначення???...
ЖІНКА І МАТИ - "я" - й це лиш і знáчиме!
Відповідь:
Любов Бенедишин
В найважливішому, певно б, справлялися.
(Мали б канапу, й канапку із шинкою.)
Та, якби Бог не вдостоїв вас жінкою,
З ким, перепрошую, ви би кохалися?
Прагнете Свого, і дійсно Великого.
(Велич - одна. А дрібниць - тільки тисяча).
Жінка - з ребра, тож і вправна, і мисляча.
Їй - поміч нащо? Кохати - покликана.
..................................
А ще: • Поединок поэтов: мужчины vs женщины.
(Тут будуть, можливо, відповіді і нові теми)
* Можливі різні теми для "одкровень"
** Кращі відповіді з коментарів переноситимуться на публікаційну сторінку
*** Розмір (і той, і той) відповіді повинен відповідати розміру оригіналу "виклику".
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Неправильні пиріжки із пристрастями"
• Перейти на сторінку •
"Chopin's Nocturne No.20 (разом із О.Б.)"
• Перейти на сторінку •
"Chopin's Nocturne No.20 (разом із О.Б.)"
Про публікацію