Лише у семи рядках ви зуміли змалювати СУТЬ проблеми (і свого погляду на неї), для розкриття якої іншим, часто-густо, - не вистачає роману :)
Це плюс. В мінусі лише відсутність ВЛАСНЕ ПОЕТИЧНОГО викладу, бідність на образи.
Хоча... знаєте, Володю, як не крути, а все геніальне - врешті-решт...

Дякую за щедрі аванси :)
Безумовно, над образністю працюю. Важливо було відчути ваші емоції :)
Хоча це в мене такий цикл "Мініатюр", де я свідомо намагаюсь зменшити вплив одних поетичних прийомів, і посилити вплив деяких інших, менш традиційних. 8(

Ярославе, думаю, що з лаконічністю Біблійного рядка, а особливо в оригіналах, нам, слов'янам, не вдасться порівнятися. :(
Про "прийоми". Я мав на увазі Ярославе теж дещо, не таке далеке від медицини, хоча, можливо, і протилежне офіційній її позиції.
Якщо ми говоримо про традиційну образність, метафоричність, то здебільшого маємо на увазі речі, пов'язані з досвідом наших 5 органів відчуття, так? Але очевидно, що робота цих органів із часом притупляється, функціональність різко понижується. Складається враження, що для зрілого індивідуума подальша діяльність цих органів уже не так важлива, як дещо інше, в тій чи іншій мірі набуте в онтогенезі , відкрите і закріплене вищою нервовою системою з їх (відчуттів) допомогою.
Тобто йдеться про дещо трансцендентальне, відірване від прямої практики щоденних відчуттів, що мені хотілося б поетичним (а яким ще?) шляхом дослідити :)
В першу чергу – позачасовість? Тобто стати самим часом? Потім, зупинка на (при) осі життя? Потім, абсолютна стійкість тут, потім… і т.д. :)
Очевидно, що всі ці міркування нагадують рух у темній кімнаті, напомацки, чи швидше згадки про вчорашній сон :(

Щось у тому є. Дякую, що пояснили - починаю дещо по-іншому дивитись на цей твір :))