ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.28 08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:

Ілахім Поет
2024.04.28 08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.

Леся Горова
2024.04.28 07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.

Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн

Віктор Кучерук
2024.04.28 05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг

Микола Соболь
2024.04.27 09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Омелян Курта (1940) / Проза

 Хто шампанське не п`є, той не ризикує
Був у мене добрий знайомий – Петро Сорока. Жив він із сімєю по сусідству , у сімейному гуртожитку . Хлопці його дразнили , що який такий він Сорока , коли він соловей . А це через те , що він був уродженець Курської області . По давній традиції всіх курян прозивали курськими соловями . Була в Петра одна мрія . Він дуже хотів стати мисливцем .Сорока спав і у вісні бачив себе з мисливською рушницею в руках . Він навіть марив полюванням . А скільки наплатився могоричів , аби його прийняли в мисливський колектив , це тільки одному Богу відомо . Якби за витрачені гроші купив ковбаси , то її б вистачило для всієї родини на цілий рік . Чи то йому подобалося бути власником рушниці ,чи йому подобалось оте ба-бахканя , це тільки він один знає . Нарешті його прийняли в мисливці з видачею всіх необхідних дозволів та документів . Скільки то було радості , скільки , розмов . Він уже і свою жінку Улю заразив своїми розмовами . Прийду , бувало , до них вечером посидіти , як вони обоє тут – же починають розмову про полювання . І все цікавляться , яка рушниця най ліпша , яка сильніше стріляє , яка дальше бє . Одним словом – фанатики . Ми звичайно , брали його на полювання і до того як став членом колективу . Деколи і постріляти дали , бо було за що . Адже він ніколи не йшов з дому з порожнім рюкзаком . І ось нарешті , завтра його перше полювання , як справжнього члена мисливського колективу . На завтра було вирішено посвячення Петра в мисливці . Ця процедура мала відбутися в мисливських угіддях у полі . За здалегідь було все обдумано . Все напечено і наварено , все спаковано у три великі рюкзаки . Сорока постійно бігав до мене через вулицю питати чи до сить буде напоїв яких він купив , чи досить буде закуски . Жінка разів десять нагадувала йому : « Петре , не забудь покласти стакани , аби не вийшло , як у тому гнидоті .» Скільки разів Петро їй казав : « Уля ,то не гнидоти , то анекдоти» . А Уля кожного разу своє –гнидоти .
До світанку було ще далеко коли Петро зайшов за мною . Були з ним і два міхоноші , його сини - восьмикласник Петро і шестикласник Сергійко . Ми пішли в поле на сопку Кохання , де мали зустрітися з іншими мисливцями . Як на зло , погода в той ранок була такою , що гіршої і не придумаєш . Туман , мряка , вночі була відлига , а на ранок морозець . Під ногами храпустеніло , зайці схоплювалися із своїх лежанок за межами нашої видимості . Та й видимість була не більше 8-10 метрів перед носом . Ми ще надіялися , що сонце підніметься і розсіє туман . Та де там! Скоро обід , а туман ще густішає . Раптом з під самих моїх ніг вискочив якийсь зайчисько . Петро був недалеко . Я не став стріляти , а по товариські дав йому шанс відзначитися . Та ще й заєць з просоння побіг прямо на нього . Дивлюсь , Петро цілиться . Чекаю , зараз має пролунати – ба-бах . Ні не пролунало . Зате чую – цок . Чую другий раз – цок . Ну , думаю , осічка , напевно порох вогкий . Та виявилося Петро забув зарядити набої до рушниці . Я порадив Петрові , коло хлопців не проговоритися , бо цілий вік будуть сміятися . Він правда послухав мене . Того дня ми так більше нічого із звірини і не побачили . Хлопці , як могли так втішали новачка , на зразок того , що ще на своєму віку настріляється . Ми вибрали місце під розлогим кущем караганника , розстелили клейонку і виклали все що було в наших та Петрових рюкзаках . Наповнили стакани . Той що був най старший та найповажніший серед нас , почав проголошувати тост , бажаючи Петрові всіх благ і в майбутньому вдалого полювання . Не забув згадати і Петрову Улю , котра наготувала для всіх нас так багато і головне таких смачних заїдків . Я приготував для Петра сюрприз . Подарував йому мисливський ніж чеського виробництва . Це був дуже гарний , красивий ніж , на широкому лезі якого була надпись чеською мовою виконана шляхом травлення : « Здар на ловах» . Ці слова переводилися як – вдалого полювання . Ніж переходив з рук в руки , всі розглядали йог , прицмокували язиками , просили аби і їм дістав такого .
Після чергової випивки Петро дістав з рюкзака пляшку шампанського аби «обмочити» подарок . Почав відкорковувати . Ну думаю зараз таки ба-бахне . Чую тільки пс-с-с-с-с.Не бахнуло . Почав наливати , а вино не тече . Як виявилося , у в’язках пляшки застряла миша . Мабуть на винзаводі перед розливом не промили і не провірили склотару . Це хлопців не знітило , а навпаки , розвеселило .
- Оце Петре твоя перша здобич . Ну й звірище , ну й трофеї !
- Нічого це добра прикмета .
А хтось пожартував : «Хто шампанське не п’є , той не ризикує отруїтися .»





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-02-08 14:12:21
Переглядів сторінки твору 629
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2015.09.27 10:04
Автор у цю хвилину відсутній