ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лариса Чаєчка (1970) /
Проза
День народження (5)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
День народження (5)
5. Баба Оксана тушкувала капусту та доварювала борщ. Завиванці з маком напекла напередодні, а ще — хліба домашнього; готувалась зустрічать гостей з міста — любу Даринку та її батьків (своїх доньку та зятя).
У баби Оксани було свято — День народження. Вона хвилювалась як у дитинстві. Присіла коло столу, задумалась — пригадалась їй мати, батько, брати й сестри. У них велика була родина, дружня. Минулося все те... У неї самої лиш одна донька та онучечка Дариночка, як ясний промічник, що душу розраджує і звеселяє.
- А хто вдома, — почулося із сіней.
- Лишенько, та чого ж я розсілася?! Мої ж гості вже на порозі!
- Бабуню! Вітаємо тебе! Зичимо щастя, здоров'я!
- Дариночко, дякую!
- То ще не все... Бажаємо не хворіти...
- І ніколи не знати, як ліки називаються, — озвався тато Даринки.
- Бути веселою, — продовжувала дівчинка.
- І ми всі тебе любимо, — підсумувала Даринчина мама.
Всі засміялись і одночасно почали обдаровувати іменинницю квітами, цукерками та ще якимись пакунками, що в них було загорнуто і светрик шерстяний, щоб у зимові вечори не мерзнути у кімнаті, і хустка нова “шелянова”, як казала баба Оксана, щоб до церкви одягнути на свята, і ще якогось дріб'язку, як ото мило та крем для рук.
У вітальні пахло квітами. Даринка звично кинула погляд на бабин креденсик, у якому за рядочком скляних фужерів стояло декілька фотографій — он баба Оксана молодою, вродлива чорнявка, а ондечки разом із дідусем — ставним чоловіком, а ось і їхня сім'я — мама, тато, і Даринка між ними сидить, як горобенятко. Заусміхалася — Даринка любила своїх батьків, і бабу Оксану теж.
- Даринко, а поможи-но бабі поставити на стіл тарілки, та виделки розклади і серветочки не забудь.
- Ой, бабуню, зараз! Лише руки з дороги помию!
Даринка вибігла на ґанок і стала зачудована — яке ж у баби Оксани гарне подвір'я! Чорнобривці ще цвітуть, а флокси вже пожовтіли, майорці ще хоробряться, а на мальві квітконоси баба вже позрізала — одцвів віночок, літо минулося.
Зітхнула: “І чого те літо завше так швидко закінчується?!” Кинула оком на сусідське подвір'я, Юрка не видно. Казав, що поїде на змагання. Таки записався у гурток моделювання літаків. Їздить два рази на тиждень до міста, а це таки далеченько.
- Дарино, тарілки!
- Біжу, бабуню, вже!
І прудко, як кізонька, шасть до вмивальника, що його ще Даринчин дідо поставив під липою. Сусіди кажуть, що від лип — тінь на усе подвір'я — то й дарма. Влітку не так спекотно )
12. 10. 2014
У баби Оксани було свято — День народження. Вона хвилювалась як у дитинстві. Присіла коло столу, задумалась — пригадалась їй мати, батько, брати й сестри. У них велика була родина, дружня. Минулося все те... У неї самої лиш одна донька та онучечка Дариночка, як ясний промічник, що душу розраджує і звеселяє.
- А хто вдома, — почулося із сіней.
- Лишенько, та чого ж я розсілася?! Мої ж гості вже на порозі!
- Бабуню! Вітаємо тебе! Зичимо щастя, здоров'я!
- Дариночко, дякую!
- То ще не все... Бажаємо не хворіти...
- І ніколи не знати, як ліки називаються, — озвався тато Даринки.
- Бути веселою, — продовжувала дівчинка.
- І ми всі тебе любимо, — підсумувала Даринчина мама.
Всі засміялись і одночасно почали обдаровувати іменинницю квітами, цукерками та ще якимись пакунками, що в них було загорнуто і светрик шерстяний, щоб у зимові вечори не мерзнути у кімнаті, і хустка нова “шелянова”, як казала баба Оксана, щоб до церкви одягнути на свята, і ще якогось дріб'язку, як ото мило та крем для рук.
У вітальні пахло квітами. Даринка звично кинула погляд на бабин креденсик, у якому за рядочком скляних фужерів стояло декілька фотографій — он баба Оксана молодою, вродлива чорнявка, а ондечки разом із дідусем — ставним чоловіком, а ось і їхня сім'я — мама, тато, і Даринка між ними сидить, як горобенятко. Заусміхалася — Даринка любила своїх батьків, і бабу Оксану теж.
- Даринко, а поможи-но бабі поставити на стіл тарілки, та виделки розклади і серветочки не забудь.
- Ой, бабуню, зараз! Лише руки з дороги помию!
Даринка вибігла на ґанок і стала зачудована — яке ж у баби Оксани гарне подвір'я! Чорнобривці ще цвітуть, а флокси вже пожовтіли, майорці ще хоробряться, а на мальві квітконоси баба вже позрізала — одцвів віночок, літо минулося.
Зітхнула: “І чого те літо завше так швидко закінчується?!” Кинула оком на сусідське подвір'я, Юрка не видно. Казав, що поїде на змагання. Таки записався у гурток моделювання літаків. Їздить два рази на тиждень до міста, а це таки далеченько.
- Дарино, тарілки!
- Біжу, бабуню, вже!
І прудко, як кізонька, шасть до вмивальника, що його ще Даринчин дідо поставив під липою. Сусіди кажуть, що від лип — тінь на усе подвір'я — то й дарма. Влітку не так спекотно )
12. 10. 2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію