Поеми - Серго Сокольник - ЦЕ- ТЕМА. Маленька філософська поема

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2017.10.17 00:06

Поцілунок осені

Усміхнулося сонце і прОзиром*
Огорнуло пейзажні дива.
Мов одлите із золота озеро,
Де смарагду - оздоба жива.

Ти засмійся в гіллі мені, іволго,
Звесели неповторну цю мить.
Хай багрянець із денця красивого

Ірина Вовк

2017.10.16 20:41

Марія Заньковецька в матеріалах 1890-их-1940-их років. (Продовження1)

БІОГРАФІЯ МАРІЇ ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ. Додатки С.9 Геніальна українська артистка Марія Костянтинівна Заньковецька народилася в хуторі Заньки, Ніжинського повіту, на Чернігівщині, 22 липня 1860 року, в родині дрібного, збіднілого поміщика Адасовського. Стара б

Ірина Вовк

2017.10.16 20:36

Марія Заньковецька в матеріалах 1890-их - 1940-их років.

З АВТОБІОГРАФІЇ АРТИСТКИ ДЕРЖАВНОГО НАРОДНОГО ТЕАТРУ МАРІЇ КОСТЯНТИНІВНИ ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ С. 16 «Народилася я в 1860 році 22 липня в селі Заньки, Чернігівської губернії, Ніжинського повіту, в старій дворянській сім’ї поміщика Костянтина Адасовсько

Ґейко Марґо

2017.10.16 18:12

Осуарій пам'яті

Намагаюсь відкрити храм пам’яті
Підбираю відмичку навколішках
Нахилившись на сходинках паперті
До засувки дверей його зовнішніх

В тому храмі цінні літописи
Хронофаги буття зберігають
Колись юні - вже тлінні образи

Ґейко Марґо

2017.10.16 18:09

Жінка - це половина всього

Жінка – це половина всього
Чого половина? Чи може його?
Для нього вона є скоріш понад всім,
Бо пекло і рай носить в серці своїм.

Укупі коли, вони плоть є єдина
Кожен окремо - єства половина
Так вирішив Бог: «Сотворімо людину!»

Ґейко Марґо

2017.10.16 18:07

Трава диявола

де плазма кадить небосхил
малює фрески крипти неба
царю світил, я прошу сил
не марити вночі про тебе

де диск солярний догорів
в заграві утворивши ербу
лунає спів, не чутно слів

Ґейко Марґо

2017.10.16 18:07

Двоєслів між душею і тілом

Я вітаю тебе, моя плоте, ница й презренна!
Я твоя господиня, а ти хтива служниця мені,
В тобі тісна обитель моя, приземлена,
Твоя доля - це мить лише, а бажання блудні.

Я схиляю главу, моя вічна панно блаженна!
У юдолі земній я служитиму справно то

Ґейко Марґо

2017.10.16 18:04

Прохідний пішак

Невдалий хід буває робить доля
Фігура кожна в шахах має чин
Вона є королева в межах поля
Хоч не її маневр дає зачин

Ця ситуація цуг-цвангом зветься
Коли залежна від інакших величин
Таких як сила, воля, розум, серце

Ґейко Марґо

2017.10.16 17:58

Ейдос

і кожен з моїх задумів
складається із атомів
ядром у них закладено фантом

гомункулус то звабливо
наділений принадами
ідея що потрапила в симптом

Ґейко Марґо

2017.10.16 17:57

Я намалюю тобі ербу

я намалюю ніжними мазками
сюжет на гладі полотна води
переповім наочними казками
той сон, де фігуруєш ти один

де огортаю я тебе сатином
свого волосся, ніжністю долонь
та імпульси іскряться серпантином

Ґейко Марґо

2017.10.16 17:56

А ти б хотів...?

а ти б хотів, щоб я тебе торкалась
як в той короткий нескінченний день
коли вже сутеніло і смеркалось
в м'якому світлі сонця наш едем
дійшов кінця і ми були свідомі
що невідомо скільки сплине днів
допоки знов події над-вагомі
мене з Полтави прине

Олександр Сушко

2017.10.16 17:27

Пора іти

Нема про що писати. Цуцик здох.
Злостивець кряче "Вичерпались теми".
Але мене почув, урешті, Бог,
Наснажив на романа у поемі.

За музою далеко не ходив -
За стінкою варнякають сусіди.
В "закоханих" розчахнуті роти,

Маркіяна Рай

2017.10.16 17:16

Ти хворієш, поете!

Ти хворієш, поете! Глупо
Зануряти перо в отруту!
Точно муза цілує скупо -
Кличеш пристрасть давно забуту.

Воском скрапує мить, регоче,
Тінь вірша зазирає в очі,
Щось являє тобі пророче,

Маркіяна Рай

2017.10.16 17:08

Тепло-карим у горіхову ніч...

Тепло-карим, у горіхову ніч,
коли вітри колисанки свистіли,
і медово пролитим затишком небо вдягаючи не спішили зорі до ранків,
коли бранкою тиші гулкої добровільно й покірно назвалась святошна вишність думок,
й серед викорчуваних днів їх впізнава

Іван Потьомкін

2017.10.16 16:42

Із друзями пам'яттю скутий

Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує

Олександр Сушко

2017.10.16 15:57

Сонячний ранок

Прокинувся. Квітник. Пахтить садок.
Муркоче солодяточко на вушко.
Сідай, кохана, хутко у візок,
В амурних справах я удатний служка.

Спускаємося радісно з гори,
Возносимося у захмарні висі.
Усе, що є, любов моя, бери!

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

Поетичні Майстерні

Нові автори (Поеми):

2017.09.17

2017.06.14

2017.06.10

2017.04.20

2017.01.25

2016.05.02

2016.03.19

• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?

Дата публікації	2015-12-12 23:07:39
Переглядів сторінки твору	669
* Творчий вибір автора:	Майстер-клас
* Статус від Майстерень:	R2
* Народний рейтинг	0 / -- (4.651 / 5.4)
* Рейтинг "Майстерень"	0 / -- (4.703 / 5.57)
Оцінка твору автором	-
* Коефіцієнт прозорості:	0.732
Потреба в критиці	щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні	оцінювати
Автор востаннє на сайті	2017.10.14 22:20
Автор у цю хвилину	відсутній