Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.12
22:21
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
2025.12.12
19:50
По грудках їхав грудень,
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
2025.12.12
14:44
Є чуття у моєму серці
Не знаю я що і робити
О ти чудовий світе о світе
Як мені бути і що робити?
Чи знаєш ти що виснував я?
Ти міг би і сам осягнути
Сьогодні всякчас завтра але й учора
Недільно-дівчачий блюз із її горем
Не знаю я що і робити
О ти чудовий світе о світе
Як мені бути і що робити?
Чи знаєш ти що виснував я?
Ти міг би і сам осягнути
Сьогодні всякчас завтра але й учора
Недільно-дівчачий блюз із її горем
2025.12.12
14:03
У мене на грудях ти стогнеш, і довго,
звитяжуєш голосно щем.
А рима – проста й заримована Богом,
й окреслена віщим дощем.
Про що ця розмова? Коли ані слова?
Про що нереально тужу?
Ти плачеш білугою, дещо з совою.
звитяжуєш голосно щем.
А рима – проста й заримована Богом,
й окреслена віщим дощем.
Про що ця розмова? Коли ані слова?
Про що нереально тужу?
Ти плачеш білугою, дещо з совою.
2025.12.12
12:51
Марія Лавренюк. Улиянка. Роман. —Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2024. —216 с.
Чи не кожен автор рецензії замислюється над тим, чому не оминув увагою твір того чи іншого письменника, що підштовхнуло його до роздумів про прочитане і, власне, якими б
2025.12.12
07:59
ця присутність незримо гріє
ізсередини
як свіча
проростає в думки
надією
вперто спалюючи печаль
її дихання тихше тиші
її голос як неба глиб
ізсередини
як свіча
проростає в думки
надією
вперто спалюючи печаль
її дихання тихше тиші
її голос як неба глиб
2025.12.12
07:34
Дзвінок бентежний тишу зранив —
не мріяла узріть тебе
через сніги і океани,
захмарні молитви небес
такого дивного, чужого
без квітів і ковтка води.
Навіщо ж не лишив за рогом
свої непрохані сліди?
не мріяла узріть тебе
через сніги і океани,
захмарні молитви небес
такого дивного, чужого
без квітів і ковтка води.
Навіщо ж не лишив за рогом
свої непрохані сліди?
2025.12.12
06:55
Заспаний ранок туманиться
Стишено далі в півсні, -
Росами вкрита вівсяниця
Губить краплини ясні.
Чується каркання галичі,
В озері - слески плотви, -
Запах цвітіння вчучається
І шелестіння трави.
Стишено далі в півсні, -
Росами вкрита вівсяниця
Губить краплини ясні.
Чується каркання галичі,
В озері - слески плотви, -
Запах цвітіння вчучається
І шелестіння трави.
2025.12.12
01:13
Чому спізнивсь у школу ти? –
Питає вчителька Сашка Гудзя.
- На рибу з татом нині мали йти,
Та він мене з собою не узяв.
- Тобі ж, напевно, батько пояснив,
Чому до школи йти. Не на ставок.
- Еге ж. Сказав, чому не піду з ним.
Питає вчителька Сашка Гудзя.
- На рибу з татом нині мали йти,
Та він мене з собою не узяв.
- Тобі ж, напевно, батько пояснив,
Чому до школи йти. Не на ставок.
- Еге ж. Сказав, чому не піду з ним.
2025.12.11
21:42
Відколоситься, відголоситься,
Відцвіте, відшумить, відіграє.
Сива осінь - журлива пророчиця
Позбирає лелеки у зграї.
І відплаче дощем, і відмолиться,
Відгорить, порозносить димами.
Побілішає місто та вулиця,
Відцвіте, відшумить, відіграє.
Сива осінь - журлива пророчиця
Позбирає лелеки у зграї.
І відплаче дощем, і відмолиться,
Відгорить, порозносить димами.
Побілішає місто та вулиця,
2025.12.11
21:24
Ітимеш у лютий мороз
Босоніж крізь поле стооке,
Крізь спогади, сосни тривог,
Крізь мороку дивні мороки.
Ітимеш стернею кудись,
До крові поранивши стопи.
Ітимеш у даль чи у вись
Босоніж крізь поле стооке,
Крізь спогади, сосни тривог,
Крізь мороку дивні мороки.
Ітимеш стернею кудись,
До крові поранивши стопи.
Ітимеш у даль чи у вись
2025.12.11
21:00
Розлючений Куремса у шатрі
Своєму собі місця не знаходив.
Кляв і Данила, й дощову погоду,
Й набіги шаленіючих вітрів.
Вже стільки літ він прагне одного:
Розширити монгольські володіння,
В Данила землі відібрати з півдня,
Улуса щоб розширити свого.
Своєму собі місця не знаходив.
Кляв і Данила, й дощову погоду,
Й набіги шаленіючих вітрів.
Вже стільки літ він прагне одного:
Розширити монгольські володіння,
В Данила землі відібрати з півдня,
Улуса щоб розширити свого.
2025.12.11
20:24
Де безмежність засяяла спалахом зірки новОї
Де космічні потоки сплітають галактикам коси,
Там у просторі часу лунає наспІв із любові
Нам про те, що чекає на нас і що вже відбулося.
А любов - вона вічна Чумацького шляху скиталиця,
Не погасне на Обру
Де космічні потоки сплітають галактикам коси,
Там у просторі часу лунає наспІв із любові
Нам про те, що чекає на нас і що вже відбулося.
А любов - вона вічна Чумацького шляху скиталиця,
Не погасне на Обру
2025.12.11
13:19
Зима безсніжна оселилась
У час оголених дерев,
І десь далеко чути рев,
Пропаща рветься гірко сила.
Для попелищ нема різниці.
За роком рік одне і теж.
Червоне ллють сповна без меж
У час оголених дерев,
І десь далеко чути рев,
Пропаща рветься гірко сила.
Для попелищ нема різниці.
За роком рік одне і теж.
Червоне ллють сповна без меж
2025.12.11
11:25
Ніч стелила сиві сни
на стежину білу.
За п'ять років до війни
я тебе зустріла.
Посиділи сам на сам
у кафе готичнім:
Музика... поезій храм
і слова ліричні.
на стежину білу.
За п'ять років до війни
я тебе зустріла.
Посиділи сам на сам
у кафе готичнім:
Музика... поезій храм
і слова ліричні.
2025.12.11
07:14
Десь отам за видноколом
Край спокою і добра, -
Там в яскраво-синій колір
Вбрані лагідні моря.
Там хмариночки прозорі
Не затінюють блакить
І немає вбитих горем,
І стривожених щомить...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Край спокою і добра, -
Там в яскраво-синій колір
Вбрані лагідні моря.
Там хмариночки прозорі
Не затінюють блакить
І немає вбитих горем,
І стривожених щомить...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Руїна. Дівочі мрії. Маленька поема
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Руїна. Дівочі мрії. Маленька поема
Що в світі за оклик тужливий луна?
За вітром розноситься слово - війна...
Палають подвір"я козацькі... Палають...
Це Каїна "братство". Вбивають... Вбивають...
.........................................
...Ти дівчина юна. В лихії віки
Які женихання та чоловіки?
Горілка та грубість.
Та тіло немите.
Загублена юність,
Мов мрія убита...
І ти вибігаєш подалі з оселі,
І дива чекаєш в часи невеселі...
Бо чула про Сходу краї чарівні
(не бути там зроду тобі чи мені...)
От тільки... Шлях куриться -
То незабаром
Можливо на хутір
Наїдуть татари...
Дівочі романи...
В полон заберуть...
І може, Султану
В гарем продадуть...
...........................................
Буде звать муедзин
З мінарету возславить Аллаха.
Ти зречешся Христа,
Хоч залишиться плач у душі.
За минулим уклін...
Та його ти забудеш без страху.
Бо удруге життя
Подарунок Всевишній лишив.
Східна мудрість зійде,
Ніби Сури Святого Корану,
І рядки Нізамі
Ти вдихатимеш, наче кальян.
Буде вчить Валіде
(Може навіть сама Роксолана!..)
Як вестися тобі,
Щоб, нарешті, помітив Султан...
Ти чекатимеш там,
У гаремі, своєї нагоди.
Там наїдки тонкі...
Мов в Едемі, дзвенять солов"ї...
І, можливо, Султан,
Повернувшись із дальніх походів,
Омовінням ріки
Прийме спраглі обійми твої...
........................................
Кохатися хочеш... І хочеться жить...
.........................................
...Посічене тіло дівоче лежить.
Всю ніч гвалтували. Весь ранок вбивали.
Бо крові все Віку Кривавому мало.
Бо Каїну брата любити не треба...
Життя марнотрати... І Пекло- не Небо...
Які ще татари?.. Це Морок нічний
Роздмухує жар братовбивчий війни!
І знов кровоточить роз"ятрена рана.
І доля дівоча блукає в туманах.
І брат йде на брата. І батько на сина.
І- з краю все хата... Руїна... Руїна...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116041610587
За вітром розноситься слово - війна...
Палають подвір"я козацькі... Палають...
Це Каїна "братство". Вбивають... Вбивають...
.........................................
...Ти дівчина юна. В лихії віки
Які женихання та чоловіки?
Горілка та грубість.
Та тіло немите.
Загублена юність,
Мов мрія убита...
І ти вибігаєш подалі з оселі,
І дива чекаєш в часи невеселі...
Бо чула про Сходу краї чарівні
(не бути там зроду тобі чи мені...)
От тільки... Шлях куриться -
То незабаром
Можливо на хутір
Наїдуть татари...
Дівочі романи...
В полон заберуть...
І може, Султану
В гарем продадуть...
...........................................
Буде звать муедзин
З мінарету возславить Аллаха.
Ти зречешся Христа,
Хоч залишиться плач у душі.
За минулим уклін...
Та його ти забудеш без страху.
Бо удруге життя
Подарунок Всевишній лишив.
Східна мудрість зійде,
Ніби Сури Святого Корану,
І рядки Нізамі
Ти вдихатимеш, наче кальян.
Буде вчить Валіде
(Може навіть сама Роксолана!..)
Як вестися тобі,
Щоб, нарешті, помітив Султан...
Ти чекатимеш там,
У гаремі, своєї нагоди.
Там наїдки тонкі...
Мов в Едемі, дзвенять солов"ї...
І, можливо, Султан,
Повернувшись із дальніх походів,
Омовінням ріки
Прийме спраглі обійми твої...
........................................
Кохатися хочеш... І хочеться жить...
.........................................
...Посічене тіло дівоче лежить.
Всю ніч гвалтували. Весь ранок вбивали.
Бо крові все Віку Кривавому мало.
Бо Каїну брата любити не треба...
Життя марнотрати... І Пекло- не Небо...
Які ще татари?.. Це Морок нічний
Роздмухує жар братовбивчий війни!
І знов кровоточить роз"ятрена рана.
І доля дівоча блукає в туманах.
І брат йде на брата. І батько на сина.
І- з краю все хата... Руїна... Руїна...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116041610587
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Байка про Скнару. Актуальненька така."
• Перейти на сторінку •
"Ням-ням мандрівника. Дитяча гумореска"
• Перейти на сторінку •
"Ням-ням мандрівника. Дитяча гумореска"
Про публікацію
