Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
2026.10.25
14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
2026.10.25
14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Руїна. Дівочі мрії. Маленька поема
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Руїна. Дівочі мрії. Маленька поема
Що в світі за оклик тужливий луна?
За вітром розноситься слово - війна...
Палають подвір"я козацькі... Палають...
Це Каїна "братство". Вбивають... Вбивають...
.........................................
...Ти дівчина юна. В лихії віки
Які женихання та чоловіки?
Горілка та грубість.
Та тіло немите.
Загублена юність,
Мов мрія убита...
І ти вибігаєш подалі з оселі,
І дива чекаєш в часи невеселі...
Бо чула про Сходу краї чарівні
(не бути там зроду тобі чи мені...)
От тільки... Шлях куриться -
То незабаром
Можливо на хутір
Наїдуть татари...
Дівочі романи...
В полон заберуть...
І може, Султану
В гарем продадуть...
...........................................
Буде звать муедзин
З мінарету возславить Аллаха.
Ти зречешся Христа,
Хоч залишиться плач у душі.
За минулим уклін...
Та його ти забудеш без страху.
Бо удруге життя
Подарунок Всевишній лишив.
Східна мудрість зійде,
Ніби Сури Святого Корану,
І рядки Нізамі
Ти вдихатимеш, наче кальян.
Буде вчить Валіде
(Може навіть сама Роксолана!..)
Як вестися тобі,
Щоб, нарешті, помітив Султан...
Ти чекатимеш там,
У гаремі, своєї нагоди.
Там наїдки тонкі...
Мов в Едемі, дзвенять солов"ї...
І, можливо, Султан,
Повернувшись із дальніх походів,
Омовінням ріки
Прийме спраглі обійми твої...
........................................
Кохатися хочеш... І хочеться жить...
.........................................
...Посічене тіло дівоче лежить.
Всю ніч гвалтували. Весь ранок вбивали.
Бо крові все Віку Кривавому мало.
Бо Каїну брата любити не треба...
Життя марнотрати... І Пекло- не Небо...
Які ще татари?.. Це Морок нічний
Роздмухує жар братовбивчий війни!
І знов кровоточить роз"ятрена рана.
І доля дівоча блукає в туманах.
І брат йде на брата. І батько на сина.
І- з краю все хата... Руїна... Руїна...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116041610587
За вітром розноситься слово - війна...
Палають подвір"я козацькі... Палають...
Це Каїна "братство". Вбивають... Вбивають...
.........................................
...Ти дівчина юна. В лихії віки
Які женихання та чоловіки?
Горілка та грубість.
Та тіло немите.
Загублена юність,
Мов мрія убита...
І ти вибігаєш подалі з оселі,
І дива чекаєш в часи невеселі...
Бо чула про Сходу краї чарівні
(не бути там зроду тобі чи мені...)
От тільки... Шлях куриться -
То незабаром
Можливо на хутір
Наїдуть татари...
Дівочі романи...
В полон заберуть...
І може, Султану
В гарем продадуть...
...........................................
Буде звать муедзин
З мінарету возславить Аллаха.
Ти зречешся Христа,
Хоч залишиться плач у душі.
За минулим уклін...
Та його ти забудеш без страху.
Бо удруге життя
Подарунок Всевишній лишив.
Східна мудрість зійде,
Ніби Сури Святого Корану,
І рядки Нізамі
Ти вдихатимеш, наче кальян.
Буде вчить Валіде
(Може навіть сама Роксолана!..)
Як вестися тобі,
Щоб, нарешті, помітив Султан...
Ти чекатимеш там,
У гаремі, своєї нагоди.
Там наїдки тонкі...
Мов в Едемі, дзвенять солов"ї...
І, можливо, Султан,
Повернувшись із дальніх походів,
Омовінням ріки
Прийме спраглі обійми твої...
........................................
Кохатися хочеш... І хочеться жить...
.........................................
...Посічене тіло дівоче лежить.
Всю ніч гвалтували. Весь ранок вбивали.
Бо крові все Віку Кривавому мало.
Бо Каїну брата любити не треба...
Життя марнотрати... І Пекло- не Небо...
Які ще татари?.. Це Морок нічний
Роздмухує жар братовбивчий війни!
І знов кровоточить роз"ятрена рана.
І доля дівоча блукає в туманах.
І брат йде на брата. І батько на сина.
І- з краю все хата... Руїна... Руїна...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116041610587
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Байка про Скнару. Актуальненька така."
• Перейти на сторінку •
"Ням-ням мандрівника. Дитяча гумореска"
• Перейти на сторінку •
"Ням-ням мандрівника. Дитяча гумореска"
Про публікацію
