
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.15
22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,
2025.07.15
17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.
2025.07.15
11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...
2025.07.15
07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.
2025.07.15
05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.
2025.07.14
22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
2025.07.14
19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
2025.07.14
19:50
Народився експромт.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
2025.07.14
14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
2025.07.14
05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
2025.07.14
00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
2025.07.13
23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
2025.07.13
22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
2025.07.13
19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т
2025.07.13
16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
2025.07.13
13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ігор Шоха (1947) /
Поеми
Жахлива казка
Все розпочинається із того,
що не де-не-де, а десь-не-десь
до якогось крісла золотого
лізе царювати молодець.
Це така вам приказка, малята,
як оповідав дідусь Панас.
Ну а казку, діями багату,
хай овіє крилами Пегас.
Він уміє ночами літати
і іржати, поки ви малі,
що дур...ня́ – царевича чекати
поки будуть люди бідувати
там, де є ще голі королі.
Де існує Чахлик Невмирущий,
і Яга, і інші упирі,
поки пощезають на зорі...
А у нашій бучі неминучій
з'являться аж три богатирі,
і підуть герої косяками,
наче перелітні журавлі,
поки їх чекають рідні мами
і не косять кулями, рядами,
снайпери сусідньої землі.
І тоді по щучому велінню
на своїй броньованій печі
виродок Ємеля в Україні
не поїде їсти калачі.
Ну а поки – так воно буває,
що царі і цісарі усі
водяться лише у тому краї,
де нема казкової Русі.
ІІ
Одного разу десь-не-десь,
у заповідному пралісі,
у краї дурнів і чудес
жили Базіліо й Аліса.
Кіт готувався за бугор
і їв батони із металу.
Аліса – радниця його
йому у цьому помагала.
Котяра пакував добро
в камази, яхти, вертольоти.
У Рашії політбюро
чекало звіту про роботу.
Тікав у Крим автопілотом
агент із номером зеро.
За ним услід, на перего́нки
капелою Азіров-Пшонка
Тікали інші упирі.
А є стакани й самогонка –
ось вам і три богатирі.
ІІІ
Та заєць куцому – не рівня.
І на горі о цій порі,
коли ще не співали півні,
зібрались інші батирі,
достойні лицарі сумління:
П'єро із казочки Перро,
Атлет у ролі Арлекіна,
і дерев’яний на добро
юрбі і люду Буратіно.
Всі володіли язиком
і «Енеїду» цитували,
а мову ще із молоком
у мами рідної всотали.
У революцію вони
були, як вої, на арені
і як у мами три сини
являлись інколи на сцені.
Один хотів три кулі в лоб –
найбільший у кар'єрі козир,
Атлет виходив у народ
або у мерію – галоп.
Ну а П'єро обрав бульдозер.
IV
А ще раніше десь-не-десь,
де все увінчується гімном,
сиділа в теремі Мальвіна
Стеріг її недремний пес,
не Артамон, а зла єхидна.
І мали пильний інтерес
порятувати цю невинну
Бувалий, П'яний і Балбес
у колісниці на машині.
Коли ще сонце не зійшло
і тихо кралась позолота,
у краї дурнів, як на зло,
кипіла брага і робота.
Бійці невидимого фронту,
поцупивши чужий візок,
таємно рушили в СІЗО.
А відтіля одним ескортом
її примчали на Майдан.
І тут би їй явитись чортом,
а їй би в руки ятаган.
А їй би... скочити на сцену
і рятувати рідний край.
Але останній самурай
не потрапляє на арену.
А як її тоді вітав
по телефону Буратіно:
Мальвіна! Люлі! О! Мальвіна!
А потім дулю показав.
Юрма тупа, лохи лукаві.
І що за кадрами? Бай-бай
і люлі-люлі, спочивай,
а ми – рятуємо державу.
V
І ми вершити почали!
Ділити владу і портфелі.
А у Криму уже пустеля,
а на Донбасі вже козли.
Зривають українські стяги?
А хто по ворогу стріляв?
Забули воїни присягу
і караульного Устав.
На армію немає часу.
Бо ми рятуємо себе.
Очолює державу Пастор,
а добиває УеСБе.
Нові очільники ...глаголять!
Вірменська лінія тонка.
Кота Базіліо не ловлять,
а нищать Білого Сашка.
Що білий це, таки, не чорний,
а на границі – решето,
уже не згадує ніхто.
Який то був би батальйонний
під Іловайськом у АТО!
Як воювали б добровольці,
якби Обама не за...яв.
І скільки не убили б хлопців,
якби ВеО відвагу мав.
Якби не генерали НАТО
давили на авторетет,
a помагали захищати
околиці своєї хати
і бойовий імунітет.
Але не бійтеся, малята,
що дяді творять навмання...
Зате у викуреній хаті
ми лікті можемо кусати,
молитись, каятись щодня...
........................
А казку треба доказати,
бо получається ...ня,
якщо не явлені герої
і зрадники у всій красі,
і не наказані ізгої
моєї милої Русі.
Вертаємо на три дороги,
куди не їхав дід Панас,
кудою, взявши в руки ноги,
летів із бази Карабас.
VІ
У тісноті, у суєті
і у юдолі – не до Музи.
Але зате умови ті,
і дорогі, і золоті
іще можливі у Союзі,
де накопичується зло,
аби вулканом-землетрусом
діряві голови знесло
кацапам, украм, білорусам.
А поки цього ще нема,
усе бере у руки старша
правонаступниця ярма
або простіше – наша Раша.
...........................
У лісі чорному, де замок
ховається і вшир, і вглиб,
ще є гриби на всякий штиб,
і є у Рашії порядок –
нараду партії поганок
проводить сатанинський гриб.
І це уже не десь у Кончі,
де є захований мільйон,
а поміж пнями дні і ночі
уже не скаче шапкозйом.
Це може навіть не у Заспі,
де є у хащі пні очкасті,
але найкріщий до сих пір
і пріпіршівий міхімір.
Вони усі такі їстівні...
Як паразити розвелись,
як п’яте колесо потрібні –
кацапомовні, агресивні,
хапають долари, а гривні
усе пакують на колись.
..............................
Десь... Але не десь, а у країні,
де злодії не чекають уз,
у екзилі, у па-де-союз –
де не взявся рятувати Русь
комітет спасіння України –
дауни у сьомому коліні:
Яня, Ізя, Оля і Гарбуз.
Імена нікому невідомі.
У Толстого… Але – ну його!
І вони, й у них не всі удома,
а коли хвилює це кого?
Гетьмани, як мовиться, готові.
Всі герої, наче на підбір.
Слугували українській мові
особливо Ізя – Міхімір.
Треба знати дійові особи.
Хоч не п’єса це, а казочки,
ярлики чіпляємо худобі,
імена дали їм козаки.
Яня – це Базіліо і Овоч,
даун – це окремий ідіот,
типу, як Азіров-поліглот,
Оля – це Алєйников, що поруч
із Азіром надихав народ.
А Гарбуз це Арбузов по-фєні,
Шаріков – Іудушка Царьов,
що за Новоро́сію готов
воювати, як великий Лєнін.
Лєнін – це по-нашому Іскряга.
Нині це Сімонін в галіфе,
а тому і Швондєр, і Міляга,
що іде на аутодафе.
Батя їх – це залізяка Фелікс,
ну а у народі – це мурло,
а літературно – large penis,
щоб йому приємніше було.
А Сосо – це їх великий тато,
(не попутай з Йосьою-співцем,
що уміє віршами стріляти
на дуелі з Яцьою-бійцем).
А П'єро і інші Буратіни,
пес Барбос, Бувалий і Балбес,
і гриби отруйні і їстивні –
все це наші бувші і партійні.
Словом, не обійдемося без
чуда-юда в нашій самостійній
боротьбі за дохлий інтерес.
Хай читають неуки і УКИ
дифірамби бестіям своїм,
поки школяру не до науки,
це уроки, як ламають буки
і по с..ці, і по спині. Всім.
VІІ
Інтерполу, – увага! Ідеться,
за продажну іуду кремля
і героя «Собачого серця».
За агента звичайно дається
купа євро – за пук москаля.
Це не Гепа, а може й не Допа –
емісари на повну губу,
що молились мамоні Європи,
а не молоту, і не серпу.
Не куми і не родичі Яні,
що пішли на воєнну тропу,
а всього лише двоє – за..ні
яничари великого Пу.
Це є Пєтя по імені Швондєр,
що за євро у Рашу пішов,
ну і Шаріков із Лугандона –
войовничий іуда Царьов.
Це доволі відомі злочинці.
Є і інші сучасні ординці –
професура сокири й ножа.
На Росії – ці урки відомі.
Їх би якось вернути додому
із нового екзил-гаража.
VІІІ
Не швидко казка мовиться тямущим,
зате ви перші знаєте про це –
в країні дурнів Чахлик Невмирущий
висиджує собі яйце-райце.
А наші? Наші п'ятаки збирають,
оскільки є іще Поля Чудес
у Липецьку, офшорії, у краї,
де Дуремари мають інтерес.
Немає поки іншої причини
лякати всіх, коли усе не так.
«Нетачкою» ми їздили щоднини,
і «кучмовозом» у лиху годину...
А нині що? Той самий автопарк
і зоопарк, але, таки, донині
у новоросів виросла дитина –
троєголовий вилупок Горинич
по імені непереможний ФАК.
Не обіцяє абревіатура,
що це хороший образ без образ.
У їхніх лапах лопає культура,
і наша економіка, і здуру
вони і Буратіні кажуть, – фас!
І наш П'єро у них на побігеньках,
і депутати у кишенях їх,
і нація, і Україна-ненька,
купована у родичів чужих.
Ото й Кощій висиджує ще яйця,
Баба́ Яга чекає на курчат.
А восени наш Буратіно-Яця
а може й інша яйцелоба паця
на Прєсні теж прийматиме парад.
Епілог
Герої наші – всіх років
напівживої України.
Тиранів списано в архів.
А я все думаю донині:
І як той Тлустий уцілів,
що із Піноккіо зробив
іще живого Буратіну?
2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Жахлива казка
За наявності кризи жанру 16+
поема-казка
ІВсе розпочинається із того,
що не де-не-де, а десь-не-десь
до якогось крісла золотого
лізе царювати молодець.
Це така вам приказка, малята,
як оповідав дідусь Панас.
Ну а казку, діями багату,
хай овіє крилами Пегас.
Він уміє ночами літати
і іржати, поки ви малі,
що дур...ня́ – царевича чекати
поки будуть люди бідувати
там, де є ще голі королі.
Де існує Чахлик Невмирущий,
і Яга, і інші упирі,
поки пощезають на зорі...
А у нашій бучі неминучій
з'являться аж три богатирі,
і підуть герої косяками,
наче перелітні журавлі,
поки їх чекають рідні мами
і не косять кулями, рядами,
снайпери сусідньої землі.
І тоді по щучому велінню
на своїй броньованій печі
виродок Ємеля в Україні
не поїде їсти калачі.
Ну а поки – так воно буває,
що царі і цісарі усі
водяться лише у тому краї,
де нема казкової Русі.
ІІ
Одного разу десь-не-десь,
у заповідному пралісі,
у краї дурнів і чудес
жили Базіліо й Аліса.
Кіт готувався за бугор
і їв батони із металу.
Аліса – радниця його
йому у цьому помагала.
Котяра пакував добро
в камази, яхти, вертольоти.
У Рашії політбюро
чекало звіту про роботу.
Тікав у Крим автопілотом
агент із номером зеро.
За ним услід, на перего́нки
капелою Азіров-Пшонка
Тікали інші упирі.
А є стакани й самогонка –
ось вам і три богатирі.
ІІІ
Та заєць куцому – не рівня.
І на горі о цій порі,
коли ще не співали півні,
зібрались інші батирі,
достойні лицарі сумління:
П'єро із казочки Перро,
Атлет у ролі Арлекіна,
і дерев’яний на добро
юрбі і люду Буратіно.
Всі володіли язиком
і «Енеїду» цитували,
а мову ще із молоком
у мами рідної всотали.
У революцію вони
були, як вої, на арені
і як у мами три сини
являлись інколи на сцені.
Один хотів три кулі в лоб –
найбільший у кар'єрі козир,
Атлет виходив у народ
або у мерію – галоп.
Ну а П'єро обрав бульдозер.
IV
А ще раніше десь-не-десь,
де все увінчується гімном,
сиділа в теремі Мальвіна
Стеріг її недремний пес,
не Артамон, а зла єхидна.
І мали пильний інтерес
порятувати цю невинну
Бувалий, П'яний і Балбес
у колісниці на машині.
Коли ще сонце не зійшло
і тихо кралась позолота,
у краї дурнів, як на зло,
кипіла брага і робота.
Бійці невидимого фронту,
поцупивши чужий візок,
таємно рушили в СІЗО.
А відтіля одним ескортом
її примчали на Майдан.
І тут би їй явитись чортом,
а їй би в руки ятаган.
А їй би... скочити на сцену
і рятувати рідний край.
Але останній самурай
не потрапляє на арену.
А як її тоді вітав
по телефону Буратіно:
Мальвіна! Люлі! О! Мальвіна!
А потім дулю показав.
Юрма тупа, лохи лукаві.
І що за кадрами? Бай-бай
і люлі-люлі, спочивай,
а ми – рятуємо державу.
V
І ми вершити почали!
Ділити владу і портфелі.
А у Криму уже пустеля,
а на Донбасі вже козли.
Зривають українські стяги?
А хто по ворогу стріляв?
Забули воїни присягу
і караульного Устав.
На армію немає часу.
Бо ми рятуємо себе.
Очолює державу Пастор,
а добиває УеСБе.
Нові очільники ...глаголять!
Вірменська лінія тонка.
Кота Базіліо не ловлять,
а нищать Білого Сашка.
Що білий це, таки, не чорний,
а на границі – решето,
уже не згадує ніхто.
Який то був би батальйонний
під Іловайськом у АТО!
Як воювали б добровольці,
якби Обама не за...яв.
І скільки не убили б хлопців,
якби ВеО відвагу мав.
Якби не генерали НАТО
давили на авторетет,
a помагали захищати
околиці своєї хати
і бойовий імунітет.
Але не бійтеся, малята,
що дяді творять навмання...
Зате у викуреній хаті
ми лікті можемо кусати,
молитись, каятись щодня...
........................
А казку треба доказати,
бо получається ...ня,
якщо не явлені герої
і зрадники у всій красі,
і не наказані ізгої
моєї милої Русі.
Вертаємо на три дороги,
куди не їхав дід Панас,
кудою, взявши в руки ноги,
летів із бази Карабас.
VІ
У тісноті, у суєті
і у юдолі – не до Музи.
Але зате умови ті,
і дорогі, і золоті
іще можливі у Союзі,
де накопичується зло,
аби вулканом-землетрусом
діряві голови знесло
кацапам, украм, білорусам.
А поки цього ще нема,
усе бере у руки старша
правонаступниця ярма
або простіше – наша Раша.
...........................
У лісі чорному, де замок
ховається і вшир, і вглиб,
ще є гриби на всякий штиб,
і є у Рашії порядок –
нараду партії поганок
проводить сатанинський гриб.
І це уже не десь у Кончі,
де є захований мільйон,
а поміж пнями дні і ночі
уже не скаче шапкозйом.
Це може навіть не у Заспі,
де є у хащі пні очкасті,
але найкріщий до сих пір
і пріпіршівий міхімір.
Вони усі такі їстівні...
Як паразити розвелись,
як п’яте колесо потрібні –
кацапомовні, агресивні,
хапають долари, а гривні
усе пакують на колись.
..............................
Десь... Але не десь, а у країні,
де злодії не чекають уз,
у екзилі, у па-де-союз –
де не взявся рятувати Русь
комітет спасіння України –
дауни у сьомому коліні:
Яня, Ізя, Оля і Гарбуз.
Імена нікому невідомі.
У Толстого… Але – ну його!
І вони, й у них не всі удома,
а коли хвилює це кого?
Гетьмани, як мовиться, готові.
Всі герої, наче на підбір.
Слугували українській мові
особливо Ізя – Міхімір.
Треба знати дійові особи.
Хоч не п’єса це, а казочки,
ярлики чіпляємо худобі,
імена дали їм козаки.
Яня – це Базіліо і Овоч,
даун – це окремий ідіот,
типу, як Азіров-поліглот,
Оля – це Алєйников, що поруч
із Азіром надихав народ.
А Гарбуз це Арбузов по-фєні,
Шаріков – Іудушка Царьов,
що за Новоро́сію готов
воювати, як великий Лєнін.
Лєнін – це по-нашому Іскряга.
Нині це Сімонін в галіфе,
а тому і Швондєр, і Міляга,
що іде на аутодафе.
Батя їх – це залізяка Фелікс,
ну а у народі – це мурло,
а літературно – large penis,
щоб йому приємніше було.
А Сосо – це їх великий тато,
(не попутай з Йосьою-співцем,
що уміє віршами стріляти
на дуелі з Яцьою-бійцем).
А П'єро і інші Буратіни,
пес Барбос, Бувалий і Балбес,
і гриби отруйні і їстивні –
все це наші бувші і партійні.
Словом, не обійдемося без
чуда-юда в нашій самостійній
боротьбі за дохлий інтерес.
Хай читають неуки і УКИ
дифірамби бестіям своїм,
поки школяру не до науки,
це уроки, як ламають буки
і по с..ці, і по спині. Всім.
VІІ
Інтерполу, – увага! Ідеться,
за продажну іуду кремля
і героя «Собачого серця».
За агента звичайно дається
купа євро – за пук москаля.
Це не Гепа, а може й не Допа –
емісари на повну губу,
що молились мамоні Європи,
а не молоту, і не серпу.
Не куми і не родичі Яні,
що пішли на воєнну тропу,
а всього лише двоє – за..ні
яничари великого Пу.
Це є Пєтя по імені Швондєр,
що за євро у Рашу пішов,
ну і Шаріков із Лугандона –
войовничий іуда Царьов.
Це доволі відомі злочинці.
Є і інші сучасні ординці –
професура сокири й ножа.
На Росії – ці урки відомі.
Їх би якось вернути додому
із нового екзил-гаража.
VІІІ
Не швидко казка мовиться тямущим,
зате ви перші знаєте про це –
в країні дурнів Чахлик Невмирущий
висиджує собі яйце-райце.
А наші? Наші п'ятаки збирають,
оскільки є іще Поля Чудес
у Липецьку, офшорії, у краї,
де Дуремари мають інтерес.
Немає поки іншої причини
лякати всіх, коли усе не так.
«Нетачкою» ми їздили щоднини,
і «кучмовозом» у лиху годину...
А нині що? Той самий автопарк
і зоопарк, але, таки, донині
у новоросів виросла дитина –
троєголовий вилупок Горинич
по імені непереможний ФАК.
Не обіцяє абревіатура,
що це хороший образ без образ.
У їхніх лапах лопає культура,
і наша економіка, і здуру
вони і Буратіні кажуть, – фас!
І наш П'єро у них на побігеньках,
і депутати у кишенях їх,
і нація, і Україна-ненька,
купована у родичів чужих.
Ото й Кощій висиджує ще яйця,
Баба́ Яга чекає на курчат.
А восени наш Буратіно-Яця
а може й інша яйцелоба паця
на Прєсні теж прийматиме парад.
Епілог
Герої наші – всіх років
напівживої України.
Тиранів списано в архів.
А я все думаю донині:
І як той Тлустий уцілів,
що із Піноккіо зробив
іще живого Буратіну?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію