
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.14
22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
2025.07.14
19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
2025.07.14
19:50
Народився експромт.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
2025.07.14
14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
2025.07.14
05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
2025.07.14
00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
2025.07.13
23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
2025.07.13
22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
2025.07.13
19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т
2025.07.13
16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
2025.07.13
13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
2025.07.13
12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.
А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.
А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,
2025.07.13
08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.
2025.07.12
22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами
2025.07.12
14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
2025.07.12
13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Геннадій Бакаєв (1950) /
Проза
Мар'яна.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мар'яна.
В місто мого дитинства я приїхав в липні місяці і зняв кімнату в невеликому приватному будинку на вулиці Толбухіна: у Ніни Петрівни, літньої жінки вельми округлих форм. Ніна Петрівна наразі жила зі своєю онукою Мар’яною, яку відправила мама зі Львова до бабці в Одесу. Мар’яні щойно виповнилося чотирнадцять років втім вона вже мала усі ознаки гормональних змін, які перетворюють дівчинку в юну панянку. Будучи людиною комунікабельною, я відразу заприятелював з господарями і вже наступного вечора дівчинка зайшла до мене в кімнату і невимушено та простодушно запропонувала:
- Відніміть в мене м’ячик. – І вона почала ним поводитися, як це роблять баскетболісти.
Я намагався відняти м’яча, але вона щоразу чітко поверталася до мене задом і притискалася до мене так, що мій пах опинявся між її сідниць. Я подумав, що це просто збіг через те, що дівчинка сантиметрів на п’ятнадцять нижча за мене, і я старався уникати дотиків. Але вона постійно опинялася в цій позиції і робила такі рухи, ніби намацувала моє господарство своїми сідницями. Я був спантеличений, перервав гру під приводом, що втомився і сів на диван перед увімкнутим телевізором. Вона сіла поруч, розкинувши руки в сторони, і одна її рука, ніби випадково, тильною стороною опинилася на моїх шортах просто на рівні мого члена. Я зробив вигляд, що не надаю цьому значення і дивлюся телевізор, але вся моя увага сконцентрувалася на тому, як кисть її руки ледь помітними рухами, намацувала те, що вочевидь було їй цікавим і потребувало бути зрозумілим.
-Чай будеш? – Зробив я дипломатичний хід.
Ми пили чай в моїй кімнаті, я почав розпитувати про стан її сім’ї, про школу, інтереси.
- Як мені з тобою розмовляти: як з дитиною, чи як з дорослою? - Спитався я.
- Як з дорослою,- впевнено відповіла вона.
- В тебе є хлопець?
- Ні. Подружки мають, а я ні.
- А був, може?
- Ні.
- Втім ти би хотіла?
- Так.
- Все в тебе обов’язково буде. Поспішати не вартує. Воно тільки здається, що це найважливіше. Насправді головне, - це гармонія в житті і щоб все відбувалося вчасно і відповідало саме твоєму світоглядові, і саме твоїм власним цінностям. У твоєму віці не варто мати за самоціль відносини з протилежною статтю. Ви прагнете бути як всі. Але можна опинитися в такому середовищі, де «бути таким, як усі», буде означати куріння, пиятику, наркоманію. – І тут я помітив, що моя співрозмовниця засумувала. - Тепер давай до себе. Час спати.
- Можна я завтра з вами на пляж?- спитала вона.
- Добре, але спитайся в бабці.
Коли ми зайняли місце на пляжі, я її запитав:
- Ти добре плаваєш?
- Так.
- Тож пішли?
І ми побігли до води.
Ми поплили в бік буйків. Мене охопило відчуття якоїсь небезпеки для неї і я плив за нею, готовий у будь яку мить рятувати її. Потім вона зависла на буйку, а я на сусідньому. Вона сміялася і бовтала ногами і я відчував, що починаю прив’язуватися до цієї дитини. Коли ми поплили назад до берега, вона наблизилася до мене, охопила руками мою шию, а ногами мої стегна і я знову відчув її сідниці на корені мого члена. Я ще не відчував дно і був змушений робити активні рухи аби втриматися з нею на поверхні води. Вона теж робила рухи і я все сильніше відчував самі найінтимніші частини її тіла.
- Добре плаваєш, - сказав я.
- Угу,- підтвердила вона.- І продовжувала робити рухи. Я дивився на її мокре обличчя і бачив, що вона явно отримує задоволення, яке починало наповзати і на мене.
Я обережно поцілував її гірко солені губи і вона відповідала мені тим же.
- За нами можуть спостерігати, сказав я.
Ми розділилися і на беріг вийшли окремо. Мені, старому, було ніяково. Я нишком поглядав довкола,- відсутність реакції людей мене дещо заспокоїла.
Я викручував мокрі плавки в пляжній переодягальні. Коли я нахилився і злегка присів щоб їх надіти, то помітив у відкритому просторі знизу, що за мною з цікавістю спостерігає Мар’яна, яка лежала на пісочку буквально в якомусь метрі від мене. Вона могла реально бачити мене до поясу. Я вийшов, не беручи це до уваги, що поробиш: у підлітковому віці діти мають підвищену цікавість до протилежної статі. Я ліг, підставив сонячним променям свій живіт, заплющив очі і мій мозок почав прокручувати спогади сивої давнини під заспокійливий шелест хвиль, які ритмічно напливали на пляжну смугу і, прошепотів щось таємниче, поверталися назад до морських таїнств.
Мені було ледь чотирнадцять, а їй тринадцять років. Її звали Іринкою і вона жила над нашою квартирою двоповерхового будинку з бабцею Сонею. Бабця здавала кімнату двом студенткам медичного університету. Одного разу Іринка була сама вдома і покликала мене до себе.
- Дивись, що тут! Мені це забороняють дивитися… - Промовила пошепки і показала мені підручник з акушерства і гінекології.
Ми залізли з нею під ліжко і розглядали малюнки. Я вже багато чого знав, але жіночі органи у розгорнутому вигляді не бачив. Бачив тільки голих жінок у бані, куди мене мати, дев’ятирічного хлопця, надумала якось взяти. Ця подія відбилася в пам’яті най неприємнішими асоціаціями: звислими цицками і животами з розтяжками, волохатими лобками і стегнами, понівеченими целлюлітом та варикозним розширенням вен. Але в спогадах лишалося і те, як колись ми з Іринкою і ще декількома дівчатками і хлопцями з нашого та сусіднього подвір’я купалися на голяка у морі, ховаючись від людей серед нагромаджень ракушняку. Сонце вже підпалило море, кинуло до нас вогняну доріжку, яка весело і сліпуче мерехтіла, і нам здавалося, що у цілому світі немає більшого щастя і краси. Ми були рівні і не переймалися ніякими статевими питаннями. Напевно саме спогади цнотливого голопузого дитинства і освітлювали мою пам’ять скрізь, де б тільки не кидала мене потім доля. Мені подумалося, що сучасні діти стали іншими: тепер в чотирнадцять років вони знаходяться на рівні шістнадцятирічних підлітків шістдесятих років двадцятого сторіччя.
Я злегка розплющив очі під відчуттям, що хтось роздивляється мною і побачив Мар’яну, яка сиділа навколішки біля мене і готувалася насипати на мій живіт пісок. Я знову заплющив очі і відчув, як повільно повзе тепла тоненька цівка піску від мого пупка нижче і, зупинившись на моїх плавках, перетворилася в теплий компрес на корені мого члена.
- Тобі подобається?-Спитав її.
- Так, - відповіла вона, не припиняючи сипати на мій кінець теплий пісок з-поміж своїх долонь.
- Отож Ви жили колись в Одесі? - Спитала вона.
- Це було в далекому дитинстві. Тепер все змінилося. Нема вже ані того будинку, ані подвір’я де я жив колись. Мої однолітки та друзі роз’їхалися світом. Лишилася тільки пам’ять.
- А де ви любили бавитися, загоряти?
- Було таке містечко серед ракушняку. Тепер там платні пляжі, готелі….
- Я хочу подивитися. – Вона дивилася на мене невинним поглядом,- ну, будь ласочка.
- Добре,- сказав я і подумав: «кого, або ЩО вона бачить в моїй особі?»
Бабці Ніни вдома не було. Мар’яна їй зателефонувала на мобілку і звітувалася, що вже вдома і все добре. Ніна Петрівна сказала, що буде пізно ввечері і наказала онучці бути чемною, а поїсти взяти з холодильника. Ніна Петрівна мала право на особисте життя, наскільки це дозволяло її здоров’я...
Я мав що до поїсти і запросив дівчинку скласти мені компанію. З того, що я запропонував, вона погодилася тільки на канапки з маслом і твердим сиром. Ми повечеряли, вона пила компот , а я, як зазвичай, пив чай.
- Я,- відпочивати. І ти лягай спати, або дивись телевізор. – І я пішов в свою кімнату. Сів на диван, взяв планшет і став продивлятися пошту.
Двері в кімнату тихо прочинилися і з шпарини виглянув злегка кирпатий носик і заблищало чорне оченятко.
Я міг спитати: «чого тобі?» , міг сказати: «а ну спати», міг відігнати, але не зміг. Я спитався:
- Тобі сумно?
- Так,-відповіла вона.
- Хочеш поговорити зі мною?
- Так.- Вона увійшла в кімнату і причинила за собою двері, сіла поруч і її рука знову опинилася на тому самому місці і робила ті ж самі рухи.
- Розкажи мені, про що ти думаєш, - сказав я і продовжував дивитися в планшет.
- Я хочу мати хлопця, - сказала вона.
Я обняв її, вона притулилася до мене:
-Ти хочеш поговорити про секс?
-Нам в школі на біології розповідали, як відбувається запліднення.
-А ти знаєш, як виглядає в хлопців пісюн і як він себе поводить?
-Ні.
-Ти хочеш побачити і помацати його?
-Так.
-Ти хочеш, щоб я тобі показав?
-Так.
-Але це має бути нашою таємницею, бо ж ти неповнолітня. В тебе вже менструація буває?
-Ні.
-А ти знаєш , що це?
-Так.
Я усвідомив, що шкільна програма надає дітям таке сексуальне виховання, щоб спровокувати їх цікавість до суті речей. Частка інформації завжди пробуджує зацікавленість до замовчуваних деталей, до тих самих деталей, в яких ховається Диявол.
Я ніжно притулив її до себе і тихо сказав:
-Дістань його.
-Я боюсь.
Тоді я спустив мої шорти і плавки.
-Тепер ти можеш доторкнутися до нього.
Вона взяла його в долоню і почала його мацати і стискати. Я доторкнувся до її руки і оголилася головка члена.
- Ой, що це?
- Це головка.
Потім вона обережно помацала яєчка. Я спостерігав за виразом її обличчя. Вона була під враженням і не більше того.
- Мені подружка казала, що хлопцям буває добре. Як це?
- Продовжуй робити такі рухи,- і я показав їй, які саме.
Вона робила мені мастурбацію задля розуміння того, про що не розповіли їй ані в школі, ані вдома і вона побачила, як оте «добре» відбувається. Це вже був її досвід, а не зі слів подружки.
Потім ми продовжували розмову. Я розповідав їй про те, чому їй ще рано мати натуральний статевий акт: що ще не повністю сформовані її статеві органи і це може спричинити їй біль і назавжди залишитися психологічною травмою, може обернутися захворюваннями, а до лікаря вона без мами не попаде, це вже травма для батьків. Крім того якщо дізнаються в школі, то може створитися нетерпиме відношення до неї з боку школярів, які почнуть її попросту переслідувати і навіть ґвалтувати.
Ставало пізно, ось-ось прийде бабця Ніна і я уговорив Мар’яну піти спати.
Я довго не міг заснути, в голові миготіли уривки думок: «Таке зі мною сталося вперше у житті. Чи я правильно вчиняю? Чи не підпаду під статтю 156 кк про розбещення неповнолітньої. Мною керує відчуття допомогти дитині розібратися в собі самій. Я не відчуваю до неї статевого потягу, але чи маю я право на таке «виховання». А може щось відчуваю? Якась тендітна ніжність і бажання пригорнути і захистити. Ні, напевно я схожу з розуму.»
Вранці я возився із своєю машиною. Мар’яна вибігла на подвір’я в піднесеному настрої. Вочевидь вона з нетерпінням чекала, коли я виконаю мою обіцянку щодо екскурсії місцями моєї «бойової слави».
Я возив її вулицями Одеси, щось розповідав, щось показував. Знайшов те саме місце серед ракушняку, де ми малюками любили купатися в морі. Тепер усе це було чиєюсь приватною власністю і часткою території платного пляжу з прилеглою територією готелю.
- Купіть мені морозиво,- попросила Мар’яна.
Я купив і ще взяв їй кока колу. Вона була задоволена і поводилася, як звичайна маленька дівчинка.
За цей час їй декілька разів телефонувала мама зі Львова і бабця Ніна. І ту і другу задовольняло, що дівчинка знаходиться в компанії надійної старшої людини, за віком як її бабця.
Ввечері Мар’яна весело розповідала бабці про поїздку Одесою.
Вночі я погано спав. Снилися вагітні діти і всякі нісенітниці. Я прокинувся і не міг заснути. Коли ж з вікна просто в очі мені засвітив повний місяць, я помалу погрузився в якусь дрімоту. Думки розбилися на фрагменти і незв'язно проносилися в голові, ніби мишачі хвостики, які неможливо привести до порядку свідомістю. Раптом я відчув, що лежу на жіночому тілі, явно відчував її груди, живіт, лобок, стегна і чув її дихання. Ззаду над моєю головою почали з’являтися якісь спотворені химерні істоти. Вони про щось розмовляли, але я їх не чув, втім розумів, що їхня увага прикута до мене і вони роздивляються мною чорними порожніми очницями. Мені стало моторошно, я кричав, але мій крик був беззвучним, як у вакуумі. І тут попереду всіх на мене висунувся сірий людський череп і такої чорноти, яка була в його очницях я не бачив за все моє життя. Попри паралізуючий жах, я зібрав усі свої сили і намагався відсторонити його від себе, але раптом моя рука опинилася в його щелепі, він стиснув зуби і я прокинувся. Місячне світло вже перенесло проекцію вікна метра на два в сторону від мене. Скільки ж часу тривало це марево?
Я знову заснув і прокинувся від стуку дощу у вікно кімнати. Було вже майже одинадцята година ранку. Боліла голова, відчувалася якась хандра і я вирішив не виходити з дому. Я пив на кухні каву і мені здалося, що я сам у будинку. Пережите мною нічне марево не виходило з голови хоча я ніколи не був забобонним. Я відчував якійсь страх. Щось непокоїло мене.
В моїй кімнаті я взявся за планшет і почав переглядати всяку всячину в інтернеті. Раптом увійшла Мар’яна і сіла поруч. Вона вже поводилася інакше. Заглядала в планшет. Потім сказала:
- Бабця Ніна поїхала на ринок.
- А ти не ідеш погуляти?- спитав її я.
- А я щойно з вулиці: ось мокра уся. Теплий був дощ. Вже скінчився.
Я поглянув на неї: і дійсно її сорочка і шорти були мокрі.
- Переодягнись, бо застудишся,- сказав я.
Вона вийшла і повернулася в коротенькому халатику.
- А на цьому планшеті можна подивитися порно?- вбила вона мене питанням.
- Хіба це цікаво? – я намагався бути спокійним і врівноваженим: адже дівчинка мені довіряється.
- Так.
- Розумієш, там постанова, актори, спец ефекти, які роблять картинку, яка відірвана від реальності і своєю вульгарністю збуджує в людини самі, що ні є ниці інстинкти. Людина звикає збуджуватися від картинки, а потім у реальному житті перестає отримувати повноцінні почуття. Це своєрідний наркотик, але психотропного ґатунку.
- Ну будь ласочка, хоча б трішки.
Я не міг їй відмовити повністю, оскільки дітям треба пояснювати чому погано, а не просто забороняти.
- Добре, хіба пару картинок.
Я зайшов на сайт, мигцем показав картинки і вимкнув планшет. Бачиш- це просто вульгарність.
Вона не заперечувала, замислилася і сказала:
- Я бачила, як одна дівчинка без верхнього одягу просто тупо терлася зверху на хлопці .
Мені хочеться попробувати як то.
«Вона хоче експериментувати,-думалось мені,- це ж природне бажання підлітків. Якщо я відмовлюся, то невідомо в чиї руки вона попаде»
Я ліг на диван. Вона опинилася зверху і я відчув її лобок на моєму. Потім вона почала робити рухи, які робляться під час справжнього статевого акту. Личко її почало червоніти і я спитався:
- Тобі приємно?
- Так, трохи.
- Тоді давай знімемо трусики.
Ми розділися зовсім, вона притиснулася до мене своїми пружними, як тенісні м’ячики грудьми з дещо шорсткими сосочками і я відчув на моєму члені її ніжні вологі малі статеві губи і свою ерекцію. Вона терлася на моєму, вже твердому члені і я бачив, що вона впадає в екстаз, як справжня жінка. Раптом вона сіла, я взяв в долоні її груди, вона злегка підвелася, взяла мій член рукою і вставила собі у піхву.
Далі був шалений секс, якого я не пам’ятаю за усе життя: я ніколи не торкався такого пружного гладкого і водночас ніжного тіла. Але головне- вона не була незайманою.
Після того всього, я спитався її:
- Так хто ж в тебе був першим, ти ж вже не дівчина ?
- Я дівчина і не мала нікого,- твердила вона.
Я більше не торкався цього питання. А вона сказала:
- Я хочу морозиво.
Я дав їй сто гривень, бо не мав дрібніших, і сказав принести решту. Вона повернулась сумна:
- Купила морозиво? – спитав її.
- Так, але я загубила решту,-і на її очах заблистіли сльози.
- Тільки не плач, -якомога ласкавіше заспокоював її я, а сам думав лише про те, що якщо Ніна Петрівна побачить заплакану онуку, то може подумати, що я скривдив дівчинку. – Є мудрість: знайшов не тіш ся, а загубив – не плач.
Я обняв її і поцілував.
Але наступні її слова мене насторожили:
- Ой, що буде, коли бабця довідається, чим ми тут займаємося»!
Мені згадався нічний жах. Скидалося на можливу «підставу».
- Я надіюся, що все залишиться між нами,- сказав я, а сам вже вирішив , що треба негайно повертатися до Києва.
Коли Ніна Петрівна повернулася, я сказав, що мені подзвонили і я мушу негайно їхати додому, а залишок проплаченої суми за кімнату я лишаю на її користь.
- Відніміть в мене м’ячик. – І вона почала ним поводитися, як це роблять баскетболісти.
Я намагався відняти м’яча, але вона щоразу чітко поверталася до мене задом і притискалася до мене так, що мій пах опинявся між її сідниць. Я подумав, що це просто збіг через те, що дівчинка сантиметрів на п’ятнадцять нижча за мене, і я старався уникати дотиків. Але вона постійно опинялася в цій позиції і робила такі рухи, ніби намацувала моє господарство своїми сідницями. Я був спантеличений, перервав гру під приводом, що втомився і сів на диван перед увімкнутим телевізором. Вона сіла поруч, розкинувши руки в сторони, і одна її рука, ніби випадково, тильною стороною опинилася на моїх шортах просто на рівні мого члена. Я зробив вигляд, що не надаю цьому значення і дивлюся телевізор, але вся моя увага сконцентрувалася на тому, як кисть її руки ледь помітними рухами, намацувала те, що вочевидь було їй цікавим і потребувало бути зрозумілим.
-Чай будеш? – Зробив я дипломатичний хід.
Ми пили чай в моїй кімнаті, я почав розпитувати про стан її сім’ї, про школу, інтереси.
- Як мені з тобою розмовляти: як з дитиною, чи як з дорослою? - Спитався я.
- Як з дорослою,- впевнено відповіла вона.
- В тебе є хлопець?
- Ні. Подружки мають, а я ні.
- А був, може?
- Ні.
- Втім ти би хотіла?
- Так.
- Все в тебе обов’язково буде. Поспішати не вартує. Воно тільки здається, що це найважливіше. Насправді головне, - це гармонія в житті і щоб все відбувалося вчасно і відповідало саме твоєму світоглядові, і саме твоїм власним цінностям. У твоєму віці не варто мати за самоціль відносини з протилежною статтю. Ви прагнете бути як всі. Але можна опинитися в такому середовищі, де «бути таким, як усі», буде означати куріння, пиятику, наркоманію. – І тут я помітив, що моя співрозмовниця засумувала. - Тепер давай до себе. Час спати.
- Можна я завтра з вами на пляж?- спитала вона.
- Добре, але спитайся в бабці.
Коли ми зайняли місце на пляжі, я її запитав:
- Ти добре плаваєш?
- Так.
- Тож пішли?
І ми побігли до води.
Ми поплили в бік буйків. Мене охопило відчуття якоїсь небезпеки для неї і я плив за нею, готовий у будь яку мить рятувати її. Потім вона зависла на буйку, а я на сусідньому. Вона сміялася і бовтала ногами і я відчував, що починаю прив’язуватися до цієї дитини. Коли ми поплили назад до берега, вона наблизилася до мене, охопила руками мою шию, а ногами мої стегна і я знову відчув її сідниці на корені мого члена. Я ще не відчував дно і був змушений робити активні рухи аби втриматися з нею на поверхні води. Вона теж робила рухи і я все сильніше відчував самі найінтимніші частини її тіла.
- Добре плаваєш, - сказав я.
- Угу,- підтвердила вона.- І продовжувала робити рухи. Я дивився на її мокре обличчя і бачив, що вона явно отримує задоволення, яке починало наповзати і на мене.
Я обережно поцілував її гірко солені губи і вона відповідала мені тим же.
- За нами можуть спостерігати, сказав я.
Ми розділилися і на беріг вийшли окремо. Мені, старому, було ніяково. Я нишком поглядав довкола,- відсутність реакції людей мене дещо заспокоїла.
Я викручував мокрі плавки в пляжній переодягальні. Коли я нахилився і злегка присів щоб їх надіти, то помітив у відкритому просторі знизу, що за мною з цікавістю спостерігає Мар’яна, яка лежала на пісочку буквально в якомусь метрі від мене. Вона могла реально бачити мене до поясу. Я вийшов, не беручи це до уваги, що поробиш: у підлітковому віці діти мають підвищену цікавість до протилежної статі. Я ліг, підставив сонячним променям свій живіт, заплющив очі і мій мозок почав прокручувати спогади сивої давнини під заспокійливий шелест хвиль, які ритмічно напливали на пляжну смугу і, прошепотів щось таємниче, поверталися назад до морських таїнств.
Мені було ледь чотирнадцять, а їй тринадцять років. Її звали Іринкою і вона жила над нашою квартирою двоповерхового будинку з бабцею Сонею. Бабця здавала кімнату двом студенткам медичного університету. Одного разу Іринка була сама вдома і покликала мене до себе.
- Дивись, що тут! Мені це забороняють дивитися… - Промовила пошепки і показала мені підручник з акушерства і гінекології.
Ми залізли з нею під ліжко і розглядали малюнки. Я вже багато чого знав, але жіночі органи у розгорнутому вигляді не бачив. Бачив тільки голих жінок у бані, куди мене мати, дев’ятирічного хлопця, надумала якось взяти. Ця подія відбилася в пам’яті най неприємнішими асоціаціями: звислими цицками і животами з розтяжками, волохатими лобками і стегнами, понівеченими целлюлітом та варикозним розширенням вен. Але в спогадах лишалося і те, як колись ми з Іринкою і ще декількома дівчатками і хлопцями з нашого та сусіднього подвір’я купалися на голяка у морі, ховаючись від людей серед нагромаджень ракушняку. Сонце вже підпалило море, кинуло до нас вогняну доріжку, яка весело і сліпуче мерехтіла, і нам здавалося, що у цілому світі немає більшого щастя і краси. Ми були рівні і не переймалися ніякими статевими питаннями. Напевно саме спогади цнотливого голопузого дитинства і освітлювали мою пам’ять скрізь, де б тільки не кидала мене потім доля. Мені подумалося, що сучасні діти стали іншими: тепер в чотирнадцять років вони знаходяться на рівні шістнадцятирічних підлітків шістдесятих років двадцятого сторіччя.
Я злегка розплющив очі під відчуттям, що хтось роздивляється мною і побачив Мар’яну, яка сиділа навколішки біля мене і готувалася насипати на мій живіт пісок. Я знову заплющив очі і відчув, як повільно повзе тепла тоненька цівка піску від мого пупка нижче і, зупинившись на моїх плавках, перетворилася в теплий компрес на корені мого члена.
- Тобі подобається?-Спитав її.
- Так, - відповіла вона, не припиняючи сипати на мій кінець теплий пісок з-поміж своїх долонь.
- Отож Ви жили колись в Одесі? - Спитала вона.
- Це було в далекому дитинстві. Тепер все змінилося. Нема вже ані того будинку, ані подвір’я де я жив колись. Мої однолітки та друзі роз’їхалися світом. Лишилася тільки пам’ять.
- А де ви любили бавитися, загоряти?
- Було таке містечко серед ракушняку. Тепер там платні пляжі, готелі….
- Я хочу подивитися. – Вона дивилася на мене невинним поглядом,- ну, будь ласочка.
- Добре,- сказав я і подумав: «кого, або ЩО вона бачить в моїй особі?»
Бабці Ніни вдома не було. Мар’яна їй зателефонувала на мобілку і звітувалася, що вже вдома і все добре. Ніна Петрівна сказала, що буде пізно ввечері і наказала онучці бути чемною, а поїсти взяти з холодильника. Ніна Петрівна мала право на особисте життя, наскільки це дозволяло її здоров’я...
Я мав що до поїсти і запросив дівчинку скласти мені компанію. З того, що я запропонував, вона погодилася тільки на канапки з маслом і твердим сиром. Ми повечеряли, вона пила компот , а я, як зазвичай, пив чай.
- Я,- відпочивати. І ти лягай спати, або дивись телевізор. – І я пішов в свою кімнату. Сів на диван, взяв планшет і став продивлятися пошту.
Двері в кімнату тихо прочинилися і з шпарини виглянув злегка кирпатий носик і заблищало чорне оченятко.
Я міг спитати: «чого тобі?» , міг сказати: «а ну спати», міг відігнати, але не зміг. Я спитався:
- Тобі сумно?
- Так,-відповіла вона.
- Хочеш поговорити зі мною?
- Так.- Вона увійшла в кімнату і причинила за собою двері, сіла поруч і її рука знову опинилася на тому самому місці і робила ті ж самі рухи.
- Розкажи мені, про що ти думаєш, - сказав я і продовжував дивитися в планшет.
- Я хочу мати хлопця, - сказала вона.
Я обняв її, вона притулилася до мене:
-Ти хочеш поговорити про секс?
-Нам в школі на біології розповідали, як відбувається запліднення.
-А ти знаєш, як виглядає в хлопців пісюн і як він себе поводить?
-Ні.
-Ти хочеш побачити і помацати його?
-Так.
-Ти хочеш, щоб я тобі показав?
-Так.
-Але це має бути нашою таємницею, бо ж ти неповнолітня. В тебе вже менструація буває?
-Ні.
-А ти знаєш , що це?
-Так.
Я усвідомив, що шкільна програма надає дітям таке сексуальне виховання, щоб спровокувати їх цікавість до суті речей. Частка інформації завжди пробуджує зацікавленість до замовчуваних деталей, до тих самих деталей, в яких ховається Диявол.
Я ніжно притулив її до себе і тихо сказав:
-Дістань його.
-Я боюсь.
Тоді я спустив мої шорти і плавки.
-Тепер ти можеш доторкнутися до нього.
Вона взяла його в долоню і почала його мацати і стискати. Я доторкнувся до її руки і оголилася головка члена.
- Ой, що це?
- Це головка.
Потім вона обережно помацала яєчка. Я спостерігав за виразом її обличчя. Вона була під враженням і не більше того.
- Мені подружка казала, що хлопцям буває добре. Як це?
- Продовжуй робити такі рухи,- і я показав їй, які саме.
Вона робила мені мастурбацію задля розуміння того, про що не розповіли їй ані в школі, ані вдома і вона побачила, як оте «добре» відбувається. Це вже був її досвід, а не зі слів подружки.
Потім ми продовжували розмову. Я розповідав їй про те, чому їй ще рано мати натуральний статевий акт: що ще не повністю сформовані її статеві органи і це може спричинити їй біль і назавжди залишитися психологічною травмою, може обернутися захворюваннями, а до лікаря вона без мами не попаде, це вже травма для батьків. Крім того якщо дізнаються в школі, то може створитися нетерпиме відношення до неї з боку школярів, які почнуть її попросту переслідувати і навіть ґвалтувати.
Ставало пізно, ось-ось прийде бабця Ніна і я уговорив Мар’яну піти спати.
Я довго не міг заснути, в голові миготіли уривки думок: «Таке зі мною сталося вперше у житті. Чи я правильно вчиняю? Чи не підпаду під статтю 156 кк про розбещення неповнолітньої. Мною керує відчуття допомогти дитині розібратися в собі самій. Я не відчуваю до неї статевого потягу, але чи маю я право на таке «виховання». А може щось відчуваю? Якась тендітна ніжність і бажання пригорнути і захистити. Ні, напевно я схожу з розуму.»
Вранці я возився із своєю машиною. Мар’яна вибігла на подвір’я в піднесеному настрої. Вочевидь вона з нетерпінням чекала, коли я виконаю мою обіцянку щодо екскурсії місцями моєї «бойової слави».
Я возив її вулицями Одеси, щось розповідав, щось показував. Знайшов те саме місце серед ракушняку, де ми малюками любили купатися в морі. Тепер усе це було чиєюсь приватною власністю і часткою території платного пляжу з прилеглою територією готелю.
- Купіть мені морозиво,- попросила Мар’яна.
Я купив і ще взяв їй кока колу. Вона була задоволена і поводилася, як звичайна маленька дівчинка.
За цей час їй декілька разів телефонувала мама зі Львова і бабця Ніна. І ту і другу задовольняло, що дівчинка знаходиться в компанії надійної старшої людини, за віком як її бабця.
Ввечері Мар’яна весело розповідала бабці про поїздку Одесою.
Вночі я погано спав. Снилися вагітні діти і всякі нісенітниці. Я прокинувся і не міг заснути. Коли ж з вікна просто в очі мені засвітив повний місяць, я помалу погрузився в якусь дрімоту. Думки розбилися на фрагменти і незв'язно проносилися в голові, ніби мишачі хвостики, які неможливо привести до порядку свідомістю. Раптом я відчув, що лежу на жіночому тілі, явно відчував її груди, живіт, лобок, стегна і чув її дихання. Ззаду над моєю головою почали з’являтися якісь спотворені химерні істоти. Вони про щось розмовляли, але я їх не чув, втім розумів, що їхня увага прикута до мене і вони роздивляються мною чорними порожніми очницями. Мені стало моторошно, я кричав, але мій крик був беззвучним, як у вакуумі. І тут попереду всіх на мене висунувся сірий людський череп і такої чорноти, яка була в його очницях я не бачив за все моє життя. Попри паралізуючий жах, я зібрав усі свої сили і намагався відсторонити його від себе, але раптом моя рука опинилася в його щелепі, він стиснув зуби і я прокинувся. Місячне світло вже перенесло проекцію вікна метра на два в сторону від мене. Скільки ж часу тривало це марево?
Я знову заснув і прокинувся від стуку дощу у вікно кімнати. Було вже майже одинадцята година ранку. Боліла голова, відчувалася якась хандра і я вирішив не виходити з дому. Я пив на кухні каву і мені здалося, що я сам у будинку. Пережите мною нічне марево не виходило з голови хоча я ніколи не був забобонним. Я відчував якійсь страх. Щось непокоїло мене.
В моїй кімнаті я взявся за планшет і почав переглядати всяку всячину в інтернеті. Раптом увійшла Мар’яна і сіла поруч. Вона вже поводилася інакше. Заглядала в планшет. Потім сказала:
- Бабця Ніна поїхала на ринок.
- А ти не ідеш погуляти?- спитав її я.
- А я щойно з вулиці: ось мокра уся. Теплий був дощ. Вже скінчився.
Я поглянув на неї: і дійсно її сорочка і шорти були мокрі.
- Переодягнись, бо застудишся,- сказав я.
Вона вийшла і повернулася в коротенькому халатику.
- А на цьому планшеті можна подивитися порно?- вбила вона мене питанням.
- Хіба це цікаво? – я намагався бути спокійним і врівноваженим: адже дівчинка мені довіряється.
- Так.
- Розумієш, там постанова, актори, спец ефекти, які роблять картинку, яка відірвана від реальності і своєю вульгарністю збуджує в людини самі, що ні є ниці інстинкти. Людина звикає збуджуватися від картинки, а потім у реальному житті перестає отримувати повноцінні почуття. Це своєрідний наркотик, але психотропного ґатунку.
- Ну будь ласочка, хоча б трішки.
Я не міг їй відмовити повністю, оскільки дітям треба пояснювати чому погано, а не просто забороняти.
- Добре, хіба пару картинок.
Я зайшов на сайт, мигцем показав картинки і вимкнув планшет. Бачиш- це просто вульгарність.
Вона не заперечувала, замислилася і сказала:
- Я бачила, як одна дівчинка без верхнього одягу просто тупо терлася зверху на хлопці .
Мені хочеться попробувати як то.
«Вона хоче експериментувати,-думалось мені,- це ж природне бажання підлітків. Якщо я відмовлюся, то невідомо в чиї руки вона попаде»
Я ліг на диван. Вона опинилася зверху і я відчув її лобок на моєму. Потім вона почала робити рухи, які робляться під час справжнього статевого акту. Личко її почало червоніти і я спитався:
- Тобі приємно?
- Так, трохи.
- Тоді давай знімемо трусики.
Ми розділися зовсім, вона притиснулася до мене своїми пружними, як тенісні м’ячики грудьми з дещо шорсткими сосочками і я відчув на моєму члені її ніжні вологі малі статеві губи і свою ерекцію. Вона терлася на моєму, вже твердому члені і я бачив, що вона впадає в екстаз, як справжня жінка. Раптом вона сіла, я взяв в долоні її груди, вона злегка підвелася, взяла мій член рукою і вставила собі у піхву.
Далі був шалений секс, якого я не пам’ятаю за усе життя: я ніколи не торкався такого пружного гладкого і водночас ніжного тіла. Але головне- вона не була незайманою.
Після того всього, я спитався її:
- Так хто ж в тебе був першим, ти ж вже не дівчина ?
- Я дівчина і не мала нікого,- твердила вона.
Я більше не торкався цього питання. А вона сказала:
- Я хочу морозиво.
Я дав їй сто гривень, бо не мав дрібніших, і сказав принести решту. Вона повернулась сумна:
- Купила морозиво? – спитав її.
- Так, але я загубила решту,-і на її очах заблистіли сльози.
- Тільки не плач, -якомога ласкавіше заспокоював її я, а сам думав лише про те, що якщо Ніна Петрівна побачить заплакану онуку, то може подумати, що я скривдив дівчинку. – Є мудрість: знайшов не тіш ся, а загубив – не плач.
Я обняв її і поцілував.
Але наступні її слова мене насторожили:
- Ой, що буде, коли бабця довідається, чим ми тут займаємося»!
Мені згадався нічний жах. Скидалося на можливу «підставу».
- Я надіюся, що все залишиться між нами,- сказав я, а сам вже вирішив , що треба негайно повертатися до Києва.
Коли Ніна Петрівна повернулася, я сказав, що мені подзвонили і я мушу негайно їхати додому, а залишок проплаченої суми за кімнату я лишаю на її користь.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію