ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.07.23
12:51
Я - воїн. Ще учора був піїт,
В куточку пилом припада погруддя.
Творив, аби гармонію у світ
Приносити щодня на радість людям.
Вдягав Ерато в шати дорогі,
З віршаток їй стелив м'яку перину.
Тепер мій дар - душити ворогів,
В куточку пилом припада погруддя.
Творив, аби гармонію у світ
Приносити щодня на радість людям.
Вдягав Ерато в шати дорогі,
З віршаток їй стелив м'яку перину.
Тепер мій дар - душити ворогів,
2019.07.23
11:48
Із Івана Буніна
В’ється шлях в снігах одноманітних.
Потім - міст, яруга, чагарі,
під горою - селище самітне,
та забутий цвинтар на горі.
Ні душі в селі; не червоніють
В’ється шлях в снігах одноманітних.
Потім - міст, яруга, чагарі,
під горою - селище самітне,
та забутий цвинтар на горі.
Ні душі в селі; не червоніють
2019.07.23
10:03
Цвітом покрился яблуні,
Сад одягнув оксамит.
Хто ти, мій брате скацаплений -
Друг чи з гнилизною плід?
І на вороні є пір'ячко,
Каркає мудро з небес...
Брат, наче й рідна кровиночка,
Сад одягнув оксамит.
Хто ти, мій брате скацаплений -
Друг чи з гнилизною плід?
І на вороні є пір'ячко,
Каркає мудро з небес...
Брат, наче й рідна кровиночка,
2019.07.23
09:59
Варани - місцеві, приїжджі.
Канапки на таці травистій.
Вечірка влаштована Іржі.
Йде травесті-кралечка Христя...
Лягає, просовує ногу
в кільце від гранати повія.
До туї прив'язано дога.
Канапки на таці травистій.
Вечірка влаштована Іржі.
Йде травесті-кралечка Христя...
Лягає, просовує ногу
в кільце від гранати повія.
До туї прив'язано дога.
2019.07.23
08:58
Синичка шукала поживу…
Я ж відшукувала щастя. Хай коротке, як заячий хвостик.
* * *
У садку виросли маргаритки. Рожевощокі, мов карапузи.
Чи помічу їх біля твоєї лілії?
* * *
Розглядаю хмарини. Квітка, коник, динозавр…
Котра з них МОЯ?
* *
2019.07.23
06:47
Пульсує джерело, струмить.
Не відкладайте дня на завтра.
Бо зрештою настане мить –
Лиш гай про тебе прошумить
Й життя-буття погасне ватра.
Від пострілу стікає час.
Вбивати люди не повинні!
Не відкладайте дня на завтра.
Бо зрештою настане мить –
Лиш гай про тебе прошумить
Й життя-буття погасне ватра.
Від пострілу стікає час.
Вбивати люди не повинні!
2019.07.23
06:32
Смієшся ти - і я радію,
Сумуєш ти - і я журюсь,-
Розчарування і надії
Знедавна ділимо чомусь.
Немов злились в єдине ціле
Озерце змушено струмки,
А там на двох і штиль, і хвилі,
І риби, й полиски луски.
Сумуєш ти - і я журюсь,-
Розчарування і надії
Знедавна ділимо чомусь.
Немов злились в єдине ціле
Озерце змушено струмки,
А там на двох і штиль, і хвилі,
І риби, й полиски луски.
2019.07.23
03:12
На листі потьмяніла бірюза,
І ніч ковтнула обриси пресвітлі.
Осінній смуток в душу заповза,
Вогні у небі, як відьомські мітли.
Літак у темряві летить, свистить,
І сопла випускають скрип і скрегіт.
У моторошних призвуках на мить
І ніч ковтнула обриси пресвітлі.
Осінній смуток в душу заповза,
Вогні у небі, як відьомські мітли.
Літак у темряві летить, свистить,
І сопла випускають скрип і скрегіт.
У моторошних призвуках на мить
2019.07.22
22:06
Коли од раббі Нахмана я був далеко.
Набагато далі, ніж Умань од Єрусалима,
І був наївним, бо гадав, що потім
Побачу, прочитаю,послухаю, зустрінусь...
Роки громадили слухняно сподівання
І чи не полетіли б вони зі мною в надсвіти,
Якби на старості, уж
Набагато далі, ніж Умань од Єрусалима,
І був наївним, бо гадав, що потім
Побачу, прочитаю,послухаю, зустрінусь...
Роки громадили слухняно сподівання
І чи не полетіли б вони зі мною в надсвіти,
Якби на старості, уж
2019.07.22
22:01
День закінчує вечір
Нескінченності літа. І ось
В небі пташка щебече,
Що замерзне в зимовий мороз...
І метелик літає
Від кульбаби до хмелю... Та ні...
Він свою відшукає
Поміж скелець труну у вікні.
Нескінченності літа. І ось
В небі пташка щебече,
Що замерзне в зимовий мороз...
І метелик літає
Від кульбаби до хмелю... Та ні...
Він свою відшукає
Поміж скелець труну у вікні.
2019.07.22
17:34
Ще не бачу таємної кнопки.
Викликати спецназівців - зась.
Йде нападник: перевертнем, гопки...
Таргану висота не здалась.
Висихає невдаха тропічний.
Дві петарди по ньому... і тиш.
Повз до мене повз Ямпіль та Ічню,
Викликати спецназівців - зась.
Йде нападник: перевертнем, гопки...
Таргану висота не здалась.
Висихає невдаха тропічний.
Дві петарди по ньому... і тиш.
Повз до мене повз Ямпіль та Ічню,
2019.07.22
15:18
Мурчить і грається з тобою, мов з клубком,
смугастий тигр з оранжевим оскалом.
Це ти вдихнув і видихнув магічне "Ом"
і приручив його своїм язичним жалом.
Ти не псуєш нас, мову джунґлів знаєш ти,
і кожне дерево тобі підзвітне над тобою.
Ти сірій
смугастий тигр з оранжевим оскалом.
Це ти вдихнув і видихнув магічне "Ом"
і приручив його своїм язичним жалом.
Ти не псуєш нас, мову джунґлів знаєш ти,
і кожне дерево тобі підзвітне над тобою.
Ти сірій
2019.07.22
13:19
Варить гарно в торгаша кебета,
Не потрібна бізнесу війна.
Мають дезертири президента
Не солдата, а веселуна.
Цирк на дроті років п'ять ітиме,
Віп-паяца полк охороня...
Мій окоп патьоками рудими
Не потрібна бізнесу війна.
Мають дезертири президента
Не солдата, а веселуна.
Цирк на дроті років п'ять ітиме,
Віп-паяца полк охороня...
Мій окоп патьоками рудими
2019.07.22
13:16
Не впаду! Уже трималась
за життя прозорі весни,
за ковток води причала,
кригу, що повік не скресне.
Так трималася за небо,
що аж пальці заніміли -
над хатиною, іще ж бо
за життя прозорі весни,
за ковток води причала,
кригу, що повік не скресне.
Так трималася за небо,
що аж пальці заніміли -
над хатиною, іще ж бо
2019.07.22
11:25
За Фаренгейтом
вже під чотириста п’ятдесят.
Рею! Ще зовсім трохи – і…
все спалахне,
й не врятуватись нам від невігластва (свят-свят-свят!),
хоч би і Світязь на полум’я вилити. Ч
вже під чотириста п’ятдесят.
Рею! Ще зовсім трохи – і…
все спалахне,
й не врятуватись нам від невігластва (свят-свят-свят!),
хоч би і Світязь на полум’я вилити. Ч
2019.07.22
10:00
А брехня не куля і не меч -
змій лускатий, з-за ліани виліз.
Обирай війну чи не переч,
друг мовчить, покашлює: "Не в силі...".
Із пащеки ллється лабуда,
виверти фіксуються на плівку.
Снивсь у зливу дух-Сковорода,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...змій лускатий, з-за ліани виліз.
Обирай війну чи не переч,
друг мовчить, покашлює: "Не в силі...".
Із пащеки ллється лабуда,
виверти фіксуються на плівку.
Снивсь у зливу дух-Сковорода,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2019.07.12
2019.07.07
2019.04.04
2018.09.05
2018.06.04
2017.11.11
2017.09.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Здійснилось. Маленька поема
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Здійснилось. Маленька поема
Ця ніч віршування відточує стиль.
Неначе чорнило розлите на стіл,
Вона тобі в душу втіка, ніби жах,
Що вірш не напишеться... Пишеться... Ах...
.....................................
Складаються зорі. Підходить пора...
Ще тоне у мороці твій Катр-Бра,
Ця битва з собою у рівності сил...
Ти здатись на милість себе не просив.
Ти інше просив... І збігає рядок,
Неначе на душу ляга холодок,
Що пОкровом речення жар укрива,
На успіх приречений... А голова
Від думи йде обертом... Може, не йде,
А просто тяжіє від гіперідей,
Які ти чорнилами виллєш у світ...
...і нудить від пам"яті... Пам"яті від
Розправонашіптувань ницих нездар,
(Як серце твоє? Ще тримає удар?)
Обмежених дурнів... Їм не зрозуміть-
Що вдіяно- того не в силах змінить
Вже й сам Господь Бог... На оцій ось землі,
Що заздрісний недруг тобі опалив,
Руками у опіках маєш творить.
Саджати троянди свої. Боронить
Цей клапоть, аби що нове проросло,
На щастя (а ім на загибель) зійшло,
Бо броду одвіку нема у вогні.
(...як точка опори потрібна мені,
Щоб зсунути землю. Та вкрали ж. Нема.
І Гоголь Великий сказав недарма
На те запитання- Ну що на Русі?
-ТА КРАДУТЬ!..) А судді... Та Боже впаси
Лихого суддівства... І куплене все.
Навіщо той вірш?.. Написав би ессе
Про те, як підсудки судили ягня...
Чи байку... Дожити б до СУДНОГО ДНЯ,
Щоб бачить, як суддів судитиме Суд...
Гаразд. Я римовано це занесу
До твору. Хай судять прийдешні роки...
Роки... Чи віки... Бо потрібні віки,
Можливо, щоб якось змінити цей стан,
Як вовка голодного судить баран...
Гаразд. Повернемось до наших бара...
...лягло, мов влите. Викладати пора
У простори нету, прозоро-ясні,
І темні, немов заговорена ніч,
Чорнилом розлита у дУші одвіч.
Живи, у життя відлітаюча РІЧ!!!
Бий, бубон шамана, немов барабан,
Буди Валенштейнів роз"єднаний стан!
Хай заспані сови злітають із віт
І творять у мороці ниций політ!
Хай жовті їх очі словами сліпить,
Словами, нікому яких не спинить!
Які, наче сонце осяють цей світ!..
Це яв? А чи сон це?..
..................................
Втомився я від...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117092006975
Неначе чорнило розлите на стіл,
Вона тобі в душу втіка, ніби жах,
Що вірш не напишеться... Пишеться... Ах...
.....................................
Складаються зорі. Підходить пора...
Ще тоне у мороці твій Катр-Бра,
Ця битва з собою у рівності сил...
Ти здатись на милість себе не просив.
Ти інше просив... І збігає рядок,
Неначе на душу ляга холодок,
Що пОкровом речення жар укрива,
На успіх приречений... А голова
Від думи йде обертом... Може, не йде,
А просто тяжіє від гіперідей,
Які ти чорнилами виллєш у світ...
...і нудить від пам"яті... Пам"яті від
Розправонашіптувань ницих нездар,
(Як серце твоє? Ще тримає удар?)
Обмежених дурнів... Їм не зрозуміть-
Що вдіяно- того не в силах змінить
Вже й сам Господь Бог... На оцій ось землі,
Що заздрісний недруг тобі опалив,
Руками у опіках маєш творить.
Саджати троянди свої. Боронить
Цей клапоть, аби що нове проросло,
На щастя (а ім на загибель) зійшло,
Бо броду одвіку нема у вогні.
(...як точка опори потрібна мені,
Щоб зсунути землю. Та вкрали ж. Нема.
І Гоголь Великий сказав недарма
На те запитання- Ну що на Русі?
-ТА КРАДУТЬ!..) А судді... Та Боже впаси
Лихого суддівства... І куплене все.
Навіщо той вірш?.. Написав би ессе
Про те, як підсудки судили ягня...
Чи байку... Дожити б до СУДНОГО ДНЯ,
Щоб бачить, як суддів судитиме Суд...
Гаразд. Я римовано це занесу
До твору. Хай судять прийдешні роки...
Роки... Чи віки... Бо потрібні віки,
Можливо, щоб якось змінити цей стан,
Як вовка голодного судить баран...
Гаразд. Повернемось до наших бара...
...лягло, мов влите. Викладати пора
У простори нету, прозоро-ясні,
І темні, немов заговорена ніч,
Чорнилом розлита у дУші одвіч.
Живи, у життя відлітаюча РІЧ!!!
Бий, бубон шамана, немов барабан,
Буди Валенштейнів роз"єднаний стан!
Хай заспані сови злітають із віт
І творять у мороці ниций політ!
Хай жовті їх очі словами сліпить,
Словами, нікому яких не спинить!
Які, наче сонце осяють цей світ!..
Це яв? А чи сон це?..
..................................
Втомився я від...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117092006975
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0969 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0969 seconds