ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.01.16
00:44
З Томаса Венцлова
Відмовимось від патетичного звучання,
та це - щось незвичайне, не просте.
Яка художником прихована тут тайна,
що полотно палило, як костер?
Над барикадою з туману квітне заклик,
Відмовимось від патетичного звучання,
та це - щось незвичайне, не просте.
Яка художником прихована тут тайна,
що полотно палило, як костер?
Над барикадою з туману квітне заклик,
2019.01.15
22:15
Куди зникає твоє тепло?
Чому дзвінки лунають рідше?
З тобою добре так було:
душа співала, писались вірші!
Із часом попит на тебе зріс -
І вже турбує чергова курва.
Ти, милий хлопче, таки підріс,
Чому дзвінки лунають рідше?
З тобою добре так було:
душа співала, писались вірші!
Із часом попит на тебе зріс -
І вже турбує чергова курва.
Ти, милий хлопче, таки підріс,
2019.01.15
21:58
Влізла киця у шухляду
І від того вельми рада,
Бо непросто кошенятку
Відшукати власну хатку.
І від того вельми рада,
Бо непросто кошенятку
Відшукати власну хатку.
2019.01.15
21:11
Я знаю, що все перебутнє, а ти?
Як мул під водою, як бризки над нею
Пощезне. Не вірте в оту ахінею,
Що час – уроборос, бо він – серпантин.
І вдруге фрегату отут не плисти.
Хай море забуде хореї і ямби,
А ти не кричи мені зверху, що «я би-м...!»
Як мул під водою, як бризки над нею
Пощезне. Не вірте в оту ахінею,
Що час – уроборос, бо він – серпантин.
І вдруге фрегату отут не плисти.
Хай море забуде хореї і ямби,
А ти не кричи мені зверху, що «я би-м...!»
2019.01.15
20:36
Сьогодні зранку було неймовірно блакитне небо. І на ньому, як на порцеляновому блюді, смаколики рожевих хмаринок. Ніби вірна прикмета, що щось таки має статися.
Неодмінно мало статися, бо вже багато днів я не бачила неба. Воно все було затягнуте суцільни
2019.01.15
15:36
Усе було війна... Перони, рани, вибухи.
І чийсь загиблий пес. І чийсь загиблий син.
На написи в метро (мовляв, немає виходу),
якби вони були, не вистачило б сил.
Лякав телеекран ще більшими масштабами.
Волали всі стовпи: «Рятуймо ушпиталених!»
І чийсь загиблий пес. І чийсь загиблий син.
На написи в метро (мовляв, немає виходу),
якби вони були, не вистачило б сил.
Лякав телеекран ще більшими масштабами.
Волали всі стовпи: «Рятуймо ушпиталених!»
2019.01.15
14:06
Інна порпалася у пісочниці, їй було чотири, і вона точно знала, що вона дівчинка, у платтячку, а напроти сидить хлопчик. Хлопчик приязно усміхався і грався своїм совочком. Інна ліпила пасочки, пекла пиріжки і тортики. Незнайомий хлопчик рив ямку, і рів бу
2019.01.15
13:32
А у небі ніби інші зодіаки –
поросята не такі уже й собаки.
Одіозні лики,
ратиці та пики.
А мордяки!
Філіали зоопарку...
***
поросята не такі уже й собаки.
Одіозні лики,
ратиці та пики.
А мордяки!
Філіали зоопарку...
***
2019.01.15
12:58
Невдатної поезії нема,
Всі -генії, померли графомани.
Від кожного піїта без ума,
А от у мене строфи незугарні.
Пишу як Біг на душу положив,
Кривульками обписую блокнотик.
Та головне - прещиро! Від душі!
Всі -генії, померли графомани.
Від кожного піїта без ума,
А от у мене строфи незугарні.
Пишу як Біг на душу положив,
Кривульками обписую блокнотик.
Та головне - прещиро! Від душі!
2019.01.15
12:58
Я присоромлений гульвіса.
Мене дражнив твій темний шовк.
Коли твоя важка завіса
Розкрилася – театр замовк.
Вогнем яскравим роз’єднало
Нас рампи золоте кільце,
І музика, що пролунала,
Мене дражнив твій темний шовк.
Коли твоя важка завіса
Розкрилася – театр замовк.
Вогнем яскравим роз’єднало
Нас рампи золоте кільце,
І музика, що пролунала,
2019.01.15
11:37
Щедрувальники під вікнами хати:
"Ой рано-рано кури запіли,
а ще раніше пан Василь встав.
Ой устав-устав, три свічки сукав,
при першій свічці - личко вмивав,
при другій свічці - одежу вбирав,
при третій свічці - коня сідлав.
"Ой рано-рано кури запіли,
а ще раніше пан Василь встав.
Ой устав-устав, три свічки сукав,
при першій свічці - личко вмивав,
при другій свічці - одежу вбирав,
при третій свічці - коня сідлав.
2019.01.14
22:26
Звертаюся вкотре до адміністрації сайту «Поетичні майстерні», літературної громади сайту.
Скільки ще часу ми будемо терпіти антихудожні, антилітературні випади у бік високих майстрів графоманських стріл Олександра Сушка, людини, позбавленої не лише
2019.01.14
18:42
А ведмедик Косолапко
Тягне до полиці лапку.
Бо стоїть там банка меду-
Приховали до потреби,
Щоб не просто ласувати,
А корисні ліки мати.
Хоча горло не болить,
Солоденького кортить!
Тягне до полиці лапку.
Бо стоїть там банка меду-
Приховали до потреби,
Щоб не просто ласувати,
А корисні ліки мати.
Хоча горло не болить,
Солоденького кортить!
2019.01.14
14:18
мир безусловно тесен
еще увидимся
но
для тебя у меня нету песен
он
по повадкам
безусловный гаврош
такой же его лексикон
еще увидимся
но
для тебя у меня нету песен
он
по повадкам
безусловный гаврош
такой же его лексикон
2019.01.14
11:58
той, що приходить нізвідки, як водиться
той, що глузує з неписаних правил
той, що вичікує & до кінця
начебто зайвий
плутано знуджений від лапідарності
склянотверезими днями за днями
часто пасивний & передчасно
той, що глузує з неписаних правил
той, що вичікує & до кінця
начебто зайвий
плутано знуджений від лапідарності
склянотверезими днями за днями
часто пасивний & передчасно
2019.01.14
11:13
Знову болісний крик несподівано спокій порушив,
На сеанс терапії отримав жмутину заяв.
А чи мій це обов'язок - гоїти втомлені душі?
Є для цього психологи, друзі та власна сім'я.
Бачу в кожного плями на совісті, гріх у стодолі,
Той живе безголоси
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На сеанс терапії отримав жмутину заяв.
А чи мій це обов'язок - гоїти втомлені душі?
Є для цього психологи, друзі та власна сім'я.
Бачу в кожного плями на совісті, гріх у стодолі,
Той живе безголоси
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2018.09.05
2018.06.04
2017.11.11
2017.09.17
2017.06.14
2017.06.10
2017.04.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Здійснилось. Маленька поема
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Здійснилось. Маленька поема
Ця ніч віршування відточує стиль.
Неначе чорнило розлите на стіл,
Вона тобі в душу втіка, ніби жах,
Що вірш не напишеться... Пишеться... Ах...
.....................................
Складаються зорі. Підходить пора...
Ще тоне у мороці твій Катр-Бра,
Ця битва з собою у рівності сил...
Ти здатись на милість себе не просив.
Ти інше просив... І збігає рядок,
Неначе на душу ляга холодок,
Що пОкровом речення жар укрива,
На успіх приречений... А голова
Від думи йде обертом... Може, не йде,
А просто тяжіє від гіперідей,
Які ти чорнилами виллєш у світ...
...і нудить від пам"яті... Пам"яті від
Розправонашіптувань ницих нездар,
(Як серце твоє? Ще тримає удар?)
Обмежених дурнів... Їм не зрозуміть-
Що вдіяно- того не в силах змінить
Вже й сам Господь Бог... На оцій ось землі,
Що заздрісний недруг тобі опалив,
Руками у опіках маєш творить.
Саджати троянди свої. Боронить
Цей клапоть, аби що нове проросло,
На щастя (а ім на загибель) зійшло,
Бо броду одвіку нема у вогні.
(...як точка опори потрібна мені,
Щоб зсунути землю. Та вкрали ж. Нема.
І Гоголь Великий сказав недарма
На те запитання- Ну що на Русі?
-ТА КРАДУТЬ!..) А судді... Та Боже впаси
Лихого суддівства... І куплене все.
Навіщо той вірш?.. Написав би ессе
Про те, як підсудки судили ягня...
Чи байку... Дожити б до СУДНОГО ДНЯ,
Щоб бачить, як суддів судитиме Суд...
Гаразд. Я римовано це занесу
До твору. Хай судять прийдешні роки...
Роки... Чи віки... Бо потрібні віки,
Можливо, щоб якось змінити цей стан,
Як вовка голодного судить баран...
Гаразд. Повернемось до наших бара...
...лягло, мов влите. Викладати пора
У простори нету, прозоро-ясні,
І темні, немов заговорена ніч,
Чорнилом розлита у дУші одвіч.
Живи, у життя відлітаюча РІЧ!!!
Бий, бубон шамана, немов барабан,
Буди Валенштейнів роз"єднаний стан!
Хай заспані сови злітають із віт
І творять у мороці ниций політ!
Хай жовті їх очі словами сліпить,
Словами, нікому яких не спинить!
Які, наче сонце осяють цей світ!..
Це яв? А чи сон це?..
..................................
Втомився я від...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117092006975
Неначе чорнило розлите на стіл,
Вона тобі в душу втіка, ніби жах,
Що вірш не напишеться... Пишеться... Ах...
.....................................
Складаються зорі. Підходить пора...
Ще тоне у мороці твій Катр-Бра,
Ця битва з собою у рівності сил...
Ти здатись на милість себе не просив.
Ти інше просив... І збігає рядок,
Неначе на душу ляга холодок,
Що пОкровом речення жар укрива,
На успіх приречений... А голова
Від думи йде обертом... Може, не йде,
А просто тяжіє від гіперідей,
Які ти чорнилами виллєш у світ...
...і нудить від пам"яті... Пам"яті від
Розправонашіптувань ницих нездар,
(Як серце твоє? Ще тримає удар?)
Обмежених дурнів... Їм не зрозуміть-
Що вдіяно- того не в силах змінить
Вже й сам Господь Бог... На оцій ось землі,
Що заздрісний недруг тобі опалив,
Руками у опіках маєш творить.
Саджати троянди свої. Боронить
Цей клапоть, аби що нове проросло,
На щастя (а ім на загибель) зійшло,
Бо броду одвіку нема у вогні.
(...як точка опори потрібна мені,
Щоб зсунути землю. Та вкрали ж. Нема.
І Гоголь Великий сказав недарма
На те запитання- Ну що на Русі?
-ТА КРАДУТЬ!..) А судді... Та Боже впаси
Лихого суддівства... І куплене все.
Навіщо той вірш?.. Написав би ессе
Про те, як підсудки судили ягня...
Чи байку... Дожити б до СУДНОГО ДНЯ,
Щоб бачить, як суддів судитиме Суд...
Гаразд. Я римовано це занесу
До твору. Хай судять прийдешні роки...
Роки... Чи віки... Бо потрібні віки,
Можливо, щоб якось змінити цей стан,
Як вовка голодного судить баран...
Гаразд. Повернемось до наших бара...
...лягло, мов влите. Викладати пора
У простори нету, прозоро-ясні,
І темні, немов заговорена ніч,
Чорнилом розлита у дУші одвіч.
Живи, у життя відлітаюча РІЧ!!!
Бий, бубон шамана, немов барабан,
Буди Валенштейнів роз"єднаний стан!
Хай заспані сови злітають із віт
І творять у мороці ниций політ!
Хай жовті їх очі словами сліпить,
Словами, нікому яких не спинить!
Які, наче сонце осяють цей світ!..
Це яв? А чи сон це?..
..................................
Втомився я від...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117092006975
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту "Altopix"
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1091 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1091 seconds