Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.17
13:30
Куди крокує
злодій світ,
в якому Бог –
лише прохожий,
в якому –
злодію він свій,
мені – не свій,
та і не божий?
злодій світ,
в якому Бог –
лише прохожий,
в якому –
злодію він свій,
мені – не свій,
та і не божий?
2026.02.17
12:27
Зимовий день, паєтками на снігу,
виблискує промінням золотим.
Купає у Дніпрі прозору кригу,
мов кришталеві витвори сльоти.
На узбережжі дубне сокорина,
лоскоче вітер сиві буклі* хмар.
За горизонтом снігову перину
виблискує промінням золотим.
Купає у Дніпрі прозору кригу,
мов кришталеві витвори сльоти.
На узбережжі дубне сокорина,
лоскоче вітер сиві буклі* хмар.
За горизонтом снігову перину
2026.02.17
10:56
Прокидаюсь під звуки птахів
Так раптово, неждано і нагло.
Прокидаюсь під звуки гріхів,
Як народжений заново Нарбут.
Прокидаюсь під звуки весни,
Під симфонію сонця і вітру.
Входить з гуркотом сонце у сни,
Так раптово, неждано і нагло.
Прокидаюсь під звуки гріхів,
Як народжений заново Нарбут.
Прокидаюсь під звуки весни,
Під симфонію сонця і вітру.
Входить з гуркотом сонце у сни,
2026.02.17
09:15
Я не вмію давати життя - вмію лиш забирати.
Без емоцій і слів. Повсякденно. Рутина проста.
Доки можу - лечу, бо коротке життя у пернатих:
перемелює піря та крила смертельний верстат.
Я сьогодні - герой, урочистості, держнагороди.
Побратима плече, П
Без емоцій і слів. Повсякденно. Рутина проста.
Доки можу - лечу, бо коротке життя у пернатих:
перемелює піря та крила смертельний верстат.
Я сьогодні - герой, урочистості, держнагороди.
Побратима плече, П
2026.02.17
07:26
Хоч на гілках сріблястий іній зрана,
Та небосхил уже теплом пропах
І все частіш склубоченим туманом
Сніги куритись стали на полях.
Іде весна і відзначати кличе
Свій кожен крок спрямований до нас,
Але своє усміхнене обличчя,
Не завжди виставляє нап
Та небосхил уже теплом пропах
І все частіш склубоченим туманом
Сніги куритись стали на полях.
Іде весна і відзначати кличе
Свій кожен крок спрямований до нас,
Але своє усміхнене обличчя,
Не завжди виставляє нап
2026.02.16
22:56
Ти поміж мрій застряг навічно
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.
2026.02.16
20:51
На зламі долі як і мій народ,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.
Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.
Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,
2026.02.16
20:36
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
2026.02.16
20:35
Зима тече струмками у весну,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.
Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.
Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,
2026.02.16
17:42
Стече переболілими обрАзами
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.
Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.
Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,
2026.02.16
12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
2026.02.16
07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
2026.02.15
23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
2026.02.15
17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
2026.02.15
16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
2026.02.15
15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Гора (1964) /
Публіцистика
Русофобія
Росію хочуть знищити лише тому, що вона явлена як Совість Світу. І всі заяви про те, що русичі не слов'яни, і навіть не європейці, поширюються тими ізгоями, які були видалені з свого племені за негідну і нетрудову поведінку. А їх нащадки з родів різних національностей збиралися в цілі армії і здійснювали пограбування та вбивали мирних людей, складаючи кістяк майбутніх держав, розташованих на землях вигнаних зі своїх місць та знищених народів. Вся Європа, за рідкісним винятком, складається з таких утворень.
Русофобія стала якоюсь коридою для всього світу. Але труїти російського ведмедя небезпечно, як і робити з нього причину всіх бід на планеті. І нехай пани з західноєвропейських країн, наступаючи на шкуру білого ведмедя в стінах розкішних віталень, не думають, що вони зневажають померлу Росію чи її решту оболонки. Росія жила тоді, коли цих племен не було і в помині, і буде жити, коли вони підуть з обрію історії, розчинившись у хвилі афро-азіатської міграції, яка є відповіддю на жорстоке вигнання маврів з Європи в середні століття.
Росію будуть боятися і ненавидіти не за станом політичного устрою, будь воно комуністичне або релігійне. Росія, як і Іран та інші країни, що належать до слов'яно-арійського світу, буде завжди викликати роздратування ділового світу своїми спробами затвердити дружній і добросусідський порядок відносин, всупереч імперської, загарбницької психології Заходу.
Звинувачуючи Росію в агресивності, Захід, сам того не відаючи, підкреслює своє власне до неї вороже ставлення. І хіба самі розбійники світового рівня повірять у миролюбність іншого, якщо в їх шкіру і кров в'їлася ідеологія власної винятковості?
Загроза миру йде саме з Заходу. Представляючи себе вищою нацією, англосакси хочуть психологію людей всього світу переробити таким чином, щоб вони почували себе рабами і не сміли думати по-іншому. Але російського Івана не перевиховало навіть кріпосне право як самий гіркий осад запізнілого рабства.
Окрики в бік Росії лише стусан вмираючого осла. Імперія темряви руйнується, і зміни вже видно в самій Америці. Ця країна повинна зібрати урожай ненависті, який колись виростила в світі.
Нападки на Росію оголюють диявольську суть США. І, звичайно ж, буде велика злість і бажання покарати нас санкціями. Але вони забувають, що Русь стояла і буде стояти, тому що її дух створив сучасні обриси держав, культуру відносин і всю структуру управління планетою. І те, до чого спрямовані думки сучасних фюрерів, які намагаються вести за собою планету, давно вже виконано. Тільки м'яч долі на іншій стороні поля.
Цькування російського ведмедя не пройде ні для однієї країни безболісно. І це найбільше розуміють бізнесмени Європи та Америки, які зазнають чималих збитків на тлі санкцій проти Росії.
Русі не страшні санкції і загрози з-за океану. Загрозливі з усіх боків самі трясуться від страху. Але їм, як вампірам, постійно потрібна свіжа кров. І вона ллється на вівтар їх жахливої богині у вигляді статуї Свободи.
Ресурс Росії такий великий, що вона взагалі може жити автономно. А спроба ізолювати нас здається настільки смішною, що навіть не гідна будь-якої уваги. Росія — це не країна, а цілий континент, в якому можуть потонути не тільки санкції, а й багатомільйонні ворожі армії. Гітлер не дійшов до Уралу. А якби це сталося, то в Сибіру його армія вимерла б сама собою, позбавлена будь-якої організації, тому що ніякий "новий порядок" не здатний панувати над Сіверією, де територія районів перевищує площу європейських держав.
Нагнітання русофобії — це підготовка до застосування ядерної зброї. Але якщо США захочуть це зробити, воно не спрацює. Найбільша трагедія була допущена лише один раз в сучасній історії, щоб показати, якою силою руйнування це зброя має.
Ураган ненависті до Росії звернеться проти самих організаторів цих дій, бо досі на їх землях діє прокляття Атлантиди. Якщо порахувати кількість смерчів, торнадо і ураганів, що зароджуються в Атлантиці, то там їх набагато більше утворюється, ніж в інших частинах Світового океану. І тут винен не тільки Гольфстрім, який колись був набагато потужніший, омиваючи береги Ат-Лу. Вся справа якраз в пам'яті простору і води. Місця, де зароджуються ці вихори, пов'язані з культом прокляття Сонця, який і з'явився породителем обурення стихій, став зворотним ударом на цей акт.
Зворотний удар набирає силу і щодо Європи. Варто було тільки їй допустити диктат США, як її захлеснули хвилі мігрантів. Але за своєю звичкою вважати себе людьми вищої категорії та за сформованним уявленням про те, що Європа завжди буде ситою і багатою, правляча еліта потрапила в пастку.
Розсудливість покинуло країни "Золотого мільярда". І всупереч здоровому глузду йде цькування Росії. Але скільки б бруду, наклепу і наклепів не виливали на нашу Батьківщину, вона буде зміцнюватися і повертати собі втрачені землі. Справедливість буде відновлена у всіх загальних і приватних проявах. І малі народи повернуться під крило Російського Орла. Час Великого Мороку закінчується. І психоз русофобії, що загострився останнім часом, - ознака цього кінця. Дух Росії, дух світла планети ніколи не згасне: інакше і світу не бути вільним.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Русофобія
Росію хочуть знищити лише тому, що вона явлена як Совість Світу. І всі заяви про те, що русичі не слов'яни, і навіть не європейці, поширюються тими ізгоями, які були видалені з свого племені за негідну і нетрудову поведінку. А їх нащадки з родів різних національностей збиралися в цілі армії і здійснювали пограбування та вбивали мирних людей, складаючи кістяк майбутніх держав, розташованих на землях вигнаних зі своїх місць та знищених народів. Вся Європа, за рідкісним винятком, складається з таких утворень.
Русофобія стала якоюсь коридою для всього світу. Але труїти російського ведмедя небезпечно, як і робити з нього причину всіх бід на планеті. І нехай пани з західноєвропейських країн, наступаючи на шкуру білого ведмедя в стінах розкішних віталень, не думають, що вони зневажають померлу Росію чи її решту оболонки. Росія жила тоді, коли цих племен не було і в помині, і буде жити, коли вони підуть з обрію історії, розчинившись у хвилі афро-азіатської міграції, яка є відповіддю на жорстоке вигнання маврів з Європи в середні століття.
Росію будуть боятися і ненавидіти не за станом політичного устрою, будь воно комуністичне або релігійне. Росія, як і Іран та інші країни, що належать до слов'яно-арійського світу, буде завжди викликати роздратування ділового світу своїми спробами затвердити дружній і добросусідський порядок відносин, всупереч імперської, загарбницької психології Заходу.
Звинувачуючи Росію в агресивності, Захід, сам того не відаючи, підкреслює своє власне до неї вороже ставлення. І хіба самі розбійники світового рівня повірять у миролюбність іншого, якщо в їх шкіру і кров в'їлася ідеологія власної винятковості?
Загроза миру йде саме з Заходу. Представляючи себе вищою нацією, англосакси хочуть психологію людей всього світу переробити таким чином, щоб вони почували себе рабами і не сміли думати по-іншому. Але російського Івана не перевиховало навіть кріпосне право як самий гіркий осад запізнілого рабства.
Окрики в бік Росії лише стусан вмираючого осла. Імперія темряви руйнується, і зміни вже видно в самій Америці. Ця країна повинна зібрати урожай ненависті, який колись виростила в світі.
Нападки на Росію оголюють диявольську суть США. І, звичайно ж, буде велика злість і бажання покарати нас санкціями. Але вони забувають, що Русь стояла і буде стояти, тому що її дух створив сучасні обриси держав, культуру відносин і всю структуру управління планетою. І те, до чого спрямовані думки сучасних фюрерів, які намагаються вести за собою планету, давно вже виконано. Тільки м'яч долі на іншій стороні поля.
Цькування російського ведмедя не пройде ні для однієї країни безболісно. І це найбільше розуміють бізнесмени Європи та Америки, які зазнають чималих збитків на тлі санкцій проти Росії.
Русі не страшні санкції і загрози з-за океану. Загрозливі з усіх боків самі трясуться від страху. Але їм, як вампірам, постійно потрібна свіжа кров. І вона ллється на вівтар їх жахливої богині у вигляді статуї Свободи.
Ресурс Росії такий великий, що вона взагалі може жити автономно. А спроба ізолювати нас здається настільки смішною, що навіть не гідна будь-якої уваги. Росія — це не країна, а цілий континент, в якому можуть потонути не тільки санкції, а й багатомільйонні ворожі армії. Гітлер не дійшов до Уралу. А якби це сталося, то в Сибіру його армія вимерла б сама собою, позбавлена будь-якої організації, тому що ніякий "новий порядок" не здатний панувати над Сіверією, де територія районів перевищує площу європейських держав.
Нагнітання русофобії — це підготовка до застосування ядерної зброї. Але якщо США захочуть це зробити, воно не спрацює. Найбільша трагедія була допущена лише один раз в сучасній історії, щоб показати, якою силою руйнування це зброя має.
Ураган ненависті до Росії звернеться проти самих організаторів цих дій, бо досі на їх землях діє прокляття Атлантиди. Якщо порахувати кількість смерчів, торнадо і ураганів, що зароджуються в Атлантиці, то там їх набагато більше утворюється, ніж в інших частинах Світового океану. І тут винен не тільки Гольфстрім, який колись був набагато потужніший, омиваючи береги Ат-Лу. Вся справа якраз в пам'яті простору і води. Місця, де зароджуються ці вихори, пов'язані з культом прокляття Сонця, який і з'явився породителем обурення стихій, став зворотним ударом на цей акт.
Зворотний удар набирає силу і щодо Європи. Варто було тільки їй допустити диктат США, як її захлеснули хвилі мігрантів. Але за своєю звичкою вважати себе людьми вищої категорії та за сформованним уявленням про те, що Європа завжди буде ситою і багатою, правляча еліта потрапила в пастку.
Розсудливість покинуло країни "Золотого мільярда". І всупереч здоровому глузду йде цькування Росії. Але скільки б бруду, наклепу і наклепів не виливали на нашу Батьківщину, вона буде зміцнюватися і повертати собі втрачені землі. Справедливість буде відновлена у всіх загальних і приватних проявах. І малі народи повернуться під крило Російського Орла. Час Великого Мороку закінчується. І психоз русофобії, що загострився останнім часом, - ознака цього кінця. Дух Росії, дух світла планети ніколи не згасне: інакше і світу не бути вільним.
Все минется, одна правда залишиться.
Правда, що шило в мішку - не сховаєш.
Хліб-сіль їж, а правду-матку ріж..!
Нема чого Бога гнівити, треба правду говорити.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
