Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.05
22:17
Коло покинутої хати старий колодязь,
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
2026.05.05
22:03
життя картини поллока
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
2026.05.05
13:44
Розлився туман велемудрий, тужавий,
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
2026.05.05
12:08
Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
2026.05.05
10:16
Можливо десь за вісім днів до свят
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.
В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.
В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки
2026.05.05
08:36
Цвіла магнолія, бузок
схиляв додолу віти.
В кишені загубивсь квиток
на потяг «Інтерсіті».
Не встигла сісти у вагон —
спіткнулась, то й не варто.
Давно згорів пустий перон
схиляв додолу віти.
В кишені загубивсь квиток
на потяг «Інтерсіті».
Не встигла сісти у вагон —
спіткнулась, то й не варто.
Давно згорів пустий перон
2026.05.05
05:47
Передпокій літа - травень духовитий
І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби
І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби
2026.05.04
23:35
Дражнити ведмедя погано,
Не варто дражнити ведмедя.
Дражнив якось ведмедя Фєдя-
Ну і де тепер цей ваш Фєдя?
Дражніть краще власну дружину,
Або назвіть тещу "мамо!",
Але дражнити ведмедя-
Не варто дражнити ведмедя.
Дражнив якось ведмедя Фєдя-
Ну і де тепер цей ваш Фєдя?
Дражніть краще власну дружину,
Або назвіть тещу "мамо!",
Але дражнити ведмедя-
2026.05.04
22:00
Не витримує кишка
Сатиричну штангу.
А зате мої прогнози -
Як у баби Ванги!
Сатиричну штангу.
А зате мої прогнози -
Як у баби Ванги!
2026.05.04
21:14
Ще трішки, і засвітиться каштан,
Свічки запалить білі в канделябрах.
Між іншими каштан - ошатний пан,
Що живиться у потаємних надрах.
Шипи у квітах настовбурчив глід -
Дивись, перестраховуйся як слід!
Свічки запалить білі в канделябрах.
Між іншими каштан - ошатний пан,
Що живиться у потаємних надрах.
Шипи у квітах настовбурчив глід -
Дивись, перестраховуйся як слід!
2026.05.04
21:13
смак має значення однак
естетики христові рани
хтось каравани дерибанить
красиво та не аби-як
уп’явся снайпер у приціл
утримуючи зброю рівно
і реагуючи підшкірно
полює вишукану ціль
естетики христові рани
хтось каравани дерибанить
красиво та не аби-як
уп’явся снайпер у приціл
утримуючи зброю рівно
і реагуючи підшкірно
полює вишукану ціль
2026.05.04
18:34
Напишу вам віланелу,
І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!
Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -
І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!
Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -
2026.05.04
15:38
Наша зима розлуки не минула з лютим,
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога –
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких – і моя нехолонуча тривога.
Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога –
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких – і моя нехолонуча тривога.
Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти
2026.05.04
15:10
Не дає болоту жити
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!
2026.05.04
14:15
Там вечір п’є із горщика туман,
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож
2026.05.04
10:58
Розвиднюються обриси зникомі
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.
І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.
І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Гора (1964) /
Публіцистика
Русофобія
Росію хочуть знищити лише тому, що вона явлена як Совість Світу. І всі заяви про те, що русичі не слов'яни, і навіть не європейці, поширюються тими ізгоями, які були видалені з свого племені за негідну і нетрудову поведінку. А їх нащадки з родів різних національностей збиралися в цілі армії і здійснювали пограбування та вбивали мирних людей, складаючи кістяк майбутніх держав, розташованих на землях вигнаних зі своїх місць та знищених народів. Вся Європа, за рідкісним винятком, складається з таких утворень.
Русофобія стала якоюсь коридою для всього світу. Але труїти російського ведмедя небезпечно, як і робити з нього причину всіх бід на планеті. І нехай пани з західноєвропейських країн, наступаючи на шкуру білого ведмедя в стінах розкішних віталень, не думають, що вони зневажають померлу Росію чи її решту оболонки. Росія жила тоді, коли цих племен не було і в помині, і буде жити, коли вони підуть з обрію історії, розчинившись у хвилі афро-азіатської міграції, яка є відповіддю на жорстоке вигнання маврів з Європи в середні століття.
Росію будуть боятися і ненавидіти не за станом політичного устрою, будь воно комуністичне або релігійне. Росія, як і Іран та інші країни, що належать до слов'яно-арійського світу, буде завжди викликати роздратування ділового світу своїми спробами затвердити дружній і добросусідський порядок відносин, всупереч імперської, загарбницької психології Заходу.
Звинувачуючи Росію в агресивності, Захід, сам того не відаючи, підкреслює своє власне до неї вороже ставлення. І хіба самі розбійники світового рівня повірять у миролюбність іншого, якщо в їх шкіру і кров в'їлася ідеологія власної винятковості?
Загроза миру йде саме з Заходу. Представляючи себе вищою нацією, англосакси хочуть психологію людей всього світу переробити таким чином, щоб вони почували себе рабами і не сміли думати по-іншому. Але російського Івана не перевиховало навіть кріпосне право як самий гіркий осад запізнілого рабства.
Окрики в бік Росії лише стусан вмираючого осла. Імперія темряви руйнується, і зміни вже видно в самій Америці. Ця країна повинна зібрати урожай ненависті, який колись виростила в світі.
Нападки на Росію оголюють диявольську суть США. І, звичайно ж, буде велика злість і бажання покарати нас санкціями. Але вони забувають, що Русь стояла і буде стояти, тому що її дух створив сучасні обриси держав, культуру відносин і всю структуру управління планетою. І те, до чого спрямовані думки сучасних фюрерів, які намагаються вести за собою планету, давно вже виконано. Тільки м'яч долі на іншій стороні поля.
Цькування російського ведмедя не пройде ні для однієї країни безболісно. І це найбільше розуміють бізнесмени Європи та Америки, які зазнають чималих збитків на тлі санкцій проти Росії.
Русі не страшні санкції і загрози з-за океану. Загрозливі з усіх боків самі трясуться від страху. Але їм, як вампірам, постійно потрібна свіжа кров. І вона ллється на вівтар їх жахливої богині у вигляді статуї Свободи.
Ресурс Росії такий великий, що вона взагалі може жити автономно. А спроба ізолювати нас здається настільки смішною, що навіть не гідна будь-якої уваги. Росія — це не країна, а цілий континент, в якому можуть потонути не тільки санкції, а й багатомільйонні ворожі армії. Гітлер не дійшов до Уралу. А якби це сталося, то в Сибіру його армія вимерла б сама собою, позбавлена будь-якої організації, тому що ніякий "новий порядок" не здатний панувати над Сіверією, де територія районів перевищує площу європейських держав.
Нагнітання русофобії — це підготовка до застосування ядерної зброї. Але якщо США захочуть це зробити, воно не спрацює. Найбільша трагедія була допущена лише один раз в сучасній історії, щоб показати, якою силою руйнування це зброя має.
Ураган ненависті до Росії звернеться проти самих організаторів цих дій, бо досі на їх землях діє прокляття Атлантиди. Якщо порахувати кількість смерчів, торнадо і ураганів, що зароджуються в Атлантиці, то там їх набагато більше утворюється, ніж в інших частинах Світового океану. І тут винен не тільки Гольфстрім, який колись був набагато потужніший, омиваючи береги Ат-Лу. Вся справа якраз в пам'яті простору і води. Місця, де зароджуються ці вихори, пов'язані з культом прокляття Сонця, який і з'явився породителем обурення стихій, став зворотним ударом на цей акт.
Зворотний удар набирає силу і щодо Європи. Варто було тільки їй допустити диктат США, як її захлеснули хвилі мігрантів. Але за своєю звичкою вважати себе людьми вищої категорії та за сформованним уявленням про те, що Європа завжди буде ситою і багатою, правляча еліта потрапила в пастку.
Розсудливість покинуло країни "Золотого мільярда". І всупереч здоровому глузду йде цькування Росії. Але скільки б бруду, наклепу і наклепів не виливали на нашу Батьківщину, вона буде зміцнюватися і повертати собі втрачені землі. Справедливість буде відновлена у всіх загальних і приватних проявах. І малі народи повернуться під крило Російського Орла. Час Великого Мороку закінчується. І психоз русофобії, що загострився останнім часом, - ознака цього кінця. Дух Росії, дух світла планети ніколи не згасне: інакше і світу не бути вільним.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Русофобія
Росію хочуть знищити лише тому, що вона явлена як Совість Світу. І всі заяви про те, що русичі не слов'яни, і навіть не європейці, поширюються тими ізгоями, які були видалені з свого племені за негідну і нетрудову поведінку. А їх нащадки з родів різних національностей збиралися в цілі армії і здійснювали пограбування та вбивали мирних людей, складаючи кістяк майбутніх держав, розташованих на землях вигнаних зі своїх місць та знищених народів. Вся Європа, за рідкісним винятком, складається з таких утворень.
Русофобія стала якоюсь коридою для всього світу. Але труїти російського ведмедя небезпечно, як і робити з нього причину всіх бід на планеті. І нехай пани з західноєвропейських країн, наступаючи на шкуру білого ведмедя в стінах розкішних віталень, не думають, що вони зневажають померлу Росію чи її решту оболонки. Росія жила тоді, коли цих племен не було і в помині, і буде жити, коли вони підуть з обрію історії, розчинившись у хвилі афро-азіатської міграції, яка є відповіддю на жорстоке вигнання маврів з Європи в середні століття.
Росію будуть боятися і ненавидіти не за станом політичного устрою, будь воно комуністичне або релігійне. Росія, як і Іран та інші країни, що належать до слов'яно-арійського світу, буде завжди викликати роздратування ділового світу своїми спробами затвердити дружній і добросусідський порядок відносин, всупереч імперської, загарбницької психології Заходу.
Звинувачуючи Росію в агресивності, Захід, сам того не відаючи, підкреслює своє власне до неї вороже ставлення. І хіба самі розбійники світового рівня повірять у миролюбність іншого, якщо в їх шкіру і кров в'їлася ідеологія власної винятковості?
Загроза миру йде саме з Заходу. Представляючи себе вищою нацією, англосакси хочуть психологію людей всього світу переробити таким чином, щоб вони почували себе рабами і не сміли думати по-іншому. Але російського Івана не перевиховало навіть кріпосне право як самий гіркий осад запізнілого рабства.
Окрики в бік Росії лише стусан вмираючого осла. Імперія темряви руйнується, і зміни вже видно в самій Америці. Ця країна повинна зібрати урожай ненависті, який колись виростила в світі.
Нападки на Росію оголюють диявольську суть США. І, звичайно ж, буде велика злість і бажання покарати нас санкціями. Але вони забувають, що Русь стояла і буде стояти, тому що її дух створив сучасні обриси держав, культуру відносин і всю структуру управління планетою. І те, до чого спрямовані думки сучасних фюрерів, які намагаються вести за собою планету, давно вже виконано. Тільки м'яч долі на іншій стороні поля.
Цькування російського ведмедя не пройде ні для однієї країни безболісно. І це найбільше розуміють бізнесмени Європи та Америки, які зазнають чималих збитків на тлі санкцій проти Росії.
Русі не страшні санкції і загрози з-за океану. Загрозливі з усіх боків самі трясуться від страху. Але їм, як вампірам, постійно потрібна свіжа кров. І вона ллється на вівтар їх жахливої богині у вигляді статуї Свободи.
Ресурс Росії такий великий, що вона взагалі може жити автономно. А спроба ізолювати нас здається настільки смішною, що навіть не гідна будь-якої уваги. Росія — це не країна, а цілий континент, в якому можуть потонути не тільки санкції, а й багатомільйонні ворожі армії. Гітлер не дійшов до Уралу. А якби це сталося, то в Сибіру його армія вимерла б сама собою, позбавлена будь-якої організації, тому що ніякий "новий порядок" не здатний панувати над Сіверією, де територія районів перевищує площу європейських держав.
Нагнітання русофобії — це підготовка до застосування ядерної зброї. Але якщо США захочуть це зробити, воно не спрацює. Найбільша трагедія була допущена лише один раз в сучасній історії, щоб показати, якою силою руйнування це зброя має.
Ураган ненависті до Росії звернеться проти самих організаторів цих дій, бо досі на їх землях діє прокляття Атлантиди. Якщо порахувати кількість смерчів, торнадо і ураганів, що зароджуються в Атлантиці, то там їх набагато більше утворюється, ніж в інших частинах Світового океану. І тут винен не тільки Гольфстрім, який колись був набагато потужніший, омиваючи береги Ат-Лу. Вся справа якраз в пам'яті простору і води. Місця, де зароджуються ці вихори, пов'язані з культом прокляття Сонця, який і з'явився породителем обурення стихій, став зворотним ударом на цей акт.
Зворотний удар набирає силу і щодо Європи. Варто було тільки їй допустити диктат США, як її захлеснули хвилі мігрантів. Але за своєю звичкою вважати себе людьми вищої категорії та за сформованним уявленням про те, що Європа завжди буде ситою і багатою, правляча еліта потрапила в пастку.
Розсудливість покинуло країни "Золотого мільярда". І всупереч здоровому глузду йде цькування Росії. Але скільки б бруду, наклепу і наклепів не виливали на нашу Батьківщину, вона буде зміцнюватися і повертати собі втрачені землі. Справедливість буде відновлена у всіх загальних і приватних проявах. І малі народи повернуться під крило Російського Орла. Час Великого Мороку закінчується. І психоз русофобії, що загострився останнім часом, - ознака цього кінця. Дух Росії, дух світла планети ніколи не згасне: інакше і світу не бути вільним.
Все минется, одна правда залишиться.
Правда, що шило в мішку - не сховаєш.
Хліб-сіль їж, а правду-матку ріж..!
Нема чого Бога гнівити, треба правду говорити.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
