Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.23
21:12
Я прочитати дам вогню твої листи,
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
2025.12.23
19:57
Я іду забутими стежками
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
2025.12.23
17:30
Перше моє прозвисько (в дитинстві) -- Євик, Свинопас, і пішло -- Сем, Кальок, Борода, Будулай, Татарин, Боніфацій, Лабух...
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
2025.12.23
17:18
Я босоніж пройду
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
2025.12.23
15:31
Ой, нема чого читати,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
2025.12.23
11:38
Повертатися годі
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
2025.12.23
08:01
Шумить стривожено Дніпро,
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
2025.12.22
19:59
Видно не того любила,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
2025.12.22
17:40
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський загарбник-мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Тере
2025.12.22
15:26
Ліс як віддзеркалення
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.
2025.12.22
13:54
Із Олександра Васильовича Некрасова *
Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
2025.12.22
13:39
Дама. Вино.
У цих Броварах за кожним столом
грають у дурня!
А як до кишені за козирем!
А як переможно сміються!
Дотепність!
Дотепність!
Цілуйте чемпіона!
У цих Броварах за кожним столом
грають у дурня!
А як до кишені за козирем!
А як переможно сміються!
Дотепність!
Дотепність!
Цілуйте чемпіона!
2025.12.22
09:43
Сліди імперської сваволі
Рясніють досі навкруги,
Бо заганяють у неволю
Нас знов неправедні торги.
Вчуваю ясно силу впливу
Боліт на дії та думки,
Коли читаю директиви
Про те, куди нам йти з руки.
Рясніють досі навкруги,
Бо заганяють у неволю
Нас знов неправедні торги.
Вчуваю ясно силу впливу
Боліт на дії та думки,
Коли читаю директиви
Про те, куди нам йти з руки.
2025.12.22
07:16
Пройшло сьогодні найкоротший шлях,
Торкаючись верхівок, сонце срібне,
Й занурилось у жовте сяйво німба,
Який за лісом підіймався, ніби
Фантомна позолота із гіллЯ.
А стовбурів увіткнуті списИ
Врізалися у небо, рвали хустя
Торкаючись верхівок, сонце срібне,
Й занурилось у жовте сяйво німба,
Який за лісом підіймався, ніби
Фантомна позолота із гіллЯ.
А стовбурів увіткнуті списИ
Врізалися у небо, рвали хустя
2025.12.21
22:38
Політиків із бездоганною репутацією не буває, є недостатньо скомпрометовані.
Спільні вороги об’єднують надійніше, аніж спільні друзі.
Люди приручаються набагато краще за тварин завдяки розвиненим товарно-грошовим відносинам.
Інстинкт самознищенн
2025.12.21
18:35
А ми на мапі світу трохи інші.
Воюємо, не вішаємо ніс
як і раніше...
та у моно більше
спецоперацій, бо у них безвіз.
***
А бути дурнями відомими
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Воюємо, не вішаємо ніс
як і раніше...
та у моно більше
спецоперацій, бо у них безвіз.
***
А бути дурнями відомими
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Гора (1964) /
Публіцистика
Русофобія
Росію хочуть знищити лише тому, що вона явлена як Совість Світу. І всі заяви про те, що русичі не слов'яни, і навіть не європейці, поширюються тими ізгоями, які були видалені з свого племені за негідну і нетрудову поведінку. А їх нащадки з родів різних національностей збиралися в цілі армії і здійснювали пограбування та вбивали мирних людей, складаючи кістяк майбутніх держав, розташованих на землях вигнаних зі своїх місць та знищених народів. Вся Європа, за рідкісним винятком, складається з таких утворень.
Русофобія стала якоюсь коридою для всього світу. Але труїти російського ведмедя небезпечно, як і робити з нього причину всіх бід на планеті. І нехай пани з західноєвропейських країн, наступаючи на шкуру білого ведмедя в стінах розкішних віталень, не думають, що вони зневажають померлу Росію чи її решту оболонки. Росія жила тоді, коли цих племен не було і в помині, і буде жити, коли вони підуть з обрію історії, розчинившись у хвилі афро-азіатської міграції, яка є відповіддю на жорстоке вигнання маврів з Європи в середні століття.
Росію будуть боятися і ненавидіти не за станом політичного устрою, будь воно комуністичне або релігійне. Росія, як і Іран та інші країни, що належать до слов'яно-арійського світу, буде завжди викликати роздратування ділового світу своїми спробами затвердити дружній і добросусідський порядок відносин, всупереч імперської, загарбницької психології Заходу.
Звинувачуючи Росію в агресивності, Захід, сам того не відаючи, підкреслює своє власне до неї вороже ставлення. І хіба самі розбійники світового рівня повірять у миролюбність іншого, якщо в їх шкіру і кров в'їлася ідеологія власної винятковості?
Загроза миру йде саме з Заходу. Представляючи себе вищою нацією, англосакси хочуть психологію людей всього світу переробити таким чином, щоб вони почували себе рабами і не сміли думати по-іншому. Але російського Івана не перевиховало навіть кріпосне право як самий гіркий осад запізнілого рабства.
Окрики в бік Росії лише стусан вмираючого осла. Імперія темряви руйнується, і зміни вже видно в самій Америці. Ця країна повинна зібрати урожай ненависті, який колись виростила в світі.
Нападки на Росію оголюють диявольську суть США. І, звичайно ж, буде велика злість і бажання покарати нас санкціями. Але вони забувають, що Русь стояла і буде стояти, тому що її дух створив сучасні обриси держав, культуру відносин і всю структуру управління планетою. І те, до чого спрямовані думки сучасних фюрерів, які намагаються вести за собою планету, давно вже виконано. Тільки м'яч долі на іншій стороні поля.
Цькування російського ведмедя не пройде ні для однієї країни безболісно. І це найбільше розуміють бізнесмени Європи та Америки, які зазнають чималих збитків на тлі санкцій проти Росії.
Русі не страшні санкції і загрози з-за океану. Загрозливі з усіх боків самі трясуться від страху. Але їм, як вампірам, постійно потрібна свіжа кров. І вона ллється на вівтар їх жахливої богині у вигляді статуї Свободи.
Ресурс Росії такий великий, що вона взагалі може жити автономно. А спроба ізолювати нас здається настільки смішною, що навіть не гідна будь-якої уваги. Росія — це не країна, а цілий континент, в якому можуть потонути не тільки санкції, а й багатомільйонні ворожі армії. Гітлер не дійшов до Уралу. А якби це сталося, то в Сибіру його армія вимерла б сама собою, позбавлена будь-якої організації, тому що ніякий "новий порядок" не здатний панувати над Сіверією, де територія районів перевищує площу європейських держав.
Нагнітання русофобії — це підготовка до застосування ядерної зброї. Але якщо США захочуть це зробити, воно не спрацює. Найбільша трагедія була допущена лише один раз в сучасній історії, щоб показати, якою силою руйнування це зброя має.
Ураган ненависті до Росії звернеться проти самих організаторів цих дій, бо досі на їх землях діє прокляття Атлантиди. Якщо порахувати кількість смерчів, торнадо і ураганів, що зароджуються в Атлантиці, то там їх набагато більше утворюється, ніж в інших частинах Світового океану. І тут винен не тільки Гольфстрім, який колись був набагато потужніший, омиваючи береги Ат-Лу. Вся справа якраз в пам'яті простору і води. Місця, де зароджуються ці вихори, пов'язані з культом прокляття Сонця, який і з'явився породителем обурення стихій, став зворотним ударом на цей акт.
Зворотний удар набирає силу і щодо Європи. Варто було тільки їй допустити диктат США, як її захлеснули хвилі мігрантів. Але за своєю звичкою вважати себе людьми вищої категорії та за сформованним уявленням про те, що Європа завжди буде ситою і багатою, правляча еліта потрапила в пастку.
Розсудливість покинуло країни "Золотого мільярда". І всупереч здоровому глузду йде цькування Росії. Але скільки б бруду, наклепу і наклепів не виливали на нашу Батьківщину, вона буде зміцнюватися і повертати собі втрачені землі. Справедливість буде відновлена у всіх загальних і приватних проявах. І малі народи повернуться під крило Російського Орла. Час Великого Мороку закінчується. І психоз русофобії, що загострився останнім часом, - ознака цього кінця. Дух Росії, дух світла планети ніколи не згасне: інакше і світу не бути вільним.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Русофобія
Росію хочуть знищити лише тому, що вона явлена як Совість Світу. І всі заяви про те, що русичі не слов'яни, і навіть не європейці, поширюються тими ізгоями, які були видалені з свого племені за негідну і нетрудову поведінку. А їх нащадки з родів різних національностей збиралися в цілі армії і здійснювали пограбування та вбивали мирних людей, складаючи кістяк майбутніх держав, розташованих на землях вигнаних зі своїх місць та знищених народів. Вся Європа, за рідкісним винятком, складається з таких утворень.
Русофобія стала якоюсь коридою для всього світу. Але труїти російського ведмедя небезпечно, як і робити з нього причину всіх бід на планеті. І нехай пани з західноєвропейських країн, наступаючи на шкуру білого ведмедя в стінах розкішних віталень, не думають, що вони зневажають померлу Росію чи її решту оболонки. Росія жила тоді, коли цих племен не було і в помині, і буде жити, коли вони підуть з обрію історії, розчинившись у хвилі афро-азіатської міграції, яка є відповіддю на жорстоке вигнання маврів з Європи в середні століття.
Росію будуть боятися і ненавидіти не за станом політичного устрою, будь воно комуністичне або релігійне. Росія, як і Іран та інші країни, що належать до слов'яно-арійського світу, буде завжди викликати роздратування ділового світу своїми спробами затвердити дружній і добросусідський порядок відносин, всупереч імперської, загарбницької психології Заходу.
Звинувачуючи Росію в агресивності, Захід, сам того не відаючи, підкреслює своє власне до неї вороже ставлення. І хіба самі розбійники світового рівня повірять у миролюбність іншого, якщо в їх шкіру і кров в'їлася ідеологія власної винятковості?
Загроза миру йде саме з Заходу. Представляючи себе вищою нацією, англосакси хочуть психологію людей всього світу переробити таким чином, щоб вони почували себе рабами і не сміли думати по-іншому. Але російського Івана не перевиховало навіть кріпосне право як самий гіркий осад запізнілого рабства.
Окрики в бік Росії лише стусан вмираючого осла. Імперія темряви руйнується, і зміни вже видно в самій Америці. Ця країна повинна зібрати урожай ненависті, який колись виростила в світі.
Нападки на Росію оголюють диявольську суть США. І, звичайно ж, буде велика злість і бажання покарати нас санкціями. Але вони забувають, що Русь стояла і буде стояти, тому що її дух створив сучасні обриси держав, культуру відносин і всю структуру управління планетою. І те, до чого спрямовані думки сучасних фюрерів, які намагаються вести за собою планету, давно вже виконано. Тільки м'яч долі на іншій стороні поля.
Цькування російського ведмедя не пройде ні для однієї країни безболісно. І це найбільше розуміють бізнесмени Європи та Америки, які зазнають чималих збитків на тлі санкцій проти Росії.
Русі не страшні санкції і загрози з-за океану. Загрозливі з усіх боків самі трясуться від страху. Але їм, як вампірам, постійно потрібна свіжа кров. І вона ллється на вівтар їх жахливої богині у вигляді статуї Свободи.
Ресурс Росії такий великий, що вона взагалі може жити автономно. А спроба ізолювати нас здається настільки смішною, що навіть не гідна будь-якої уваги. Росія — це не країна, а цілий континент, в якому можуть потонути не тільки санкції, а й багатомільйонні ворожі армії. Гітлер не дійшов до Уралу. А якби це сталося, то в Сибіру його армія вимерла б сама собою, позбавлена будь-якої організації, тому що ніякий "новий порядок" не здатний панувати над Сіверією, де територія районів перевищує площу європейських держав.
Нагнітання русофобії — це підготовка до застосування ядерної зброї. Але якщо США захочуть це зробити, воно не спрацює. Найбільша трагедія була допущена лише один раз в сучасній історії, щоб показати, якою силою руйнування це зброя має.
Ураган ненависті до Росії звернеться проти самих організаторів цих дій, бо досі на їх землях діє прокляття Атлантиди. Якщо порахувати кількість смерчів, торнадо і ураганів, що зароджуються в Атлантиці, то там їх набагато більше утворюється, ніж в інших частинах Світового океану. І тут винен не тільки Гольфстрім, який колись був набагато потужніший, омиваючи береги Ат-Лу. Вся справа якраз в пам'яті простору і води. Місця, де зароджуються ці вихори, пов'язані з культом прокляття Сонця, який і з'явився породителем обурення стихій, став зворотним ударом на цей акт.
Зворотний удар набирає силу і щодо Європи. Варто було тільки їй допустити диктат США, як її захлеснули хвилі мігрантів. Але за своєю звичкою вважати себе людьми вищої категорії та за сформованним уявленням про те, що Європа завжди буде ситою і багатою, правляча еліта потрапила в пастку.
Розсудливість покинуло країни "Золотого мільярда". І всупереч здоровому глузду йде цькування Росії. Але скільки б бруду, наклепу і наклепів не виливали на нашу Батьківщину, вона буде зміцнюватися і повертати собі втрачені землі. Справедливість буде відновлена у всіх загальних і приватних проявах. І малі народи повернуться під крило Російського Орла. Час Великого Мороку закінчується. І психоз русофобії, що загострився останнім часом, - ознака цього кінця. Дух Росії, дух світла планети ніколи не згасне: інакше і світу не бути вільним.
Все минется, одна правда залишиться.
Правда, що шило в мішку - не сховаєш.
Хліб-сіль їж, а правду-матку ріж..!
Нема чого Бога гнівити, треба правду говорити.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
