Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Панін (1948) /
Поеми
Вибір
1.
«Він облетів усі закапелки
Всесвіту»,
Так можна було б сказати,
якби Всесвіт
не був нескінченним…
Зупинись, перепочинь,
дивний чоловік,
чому і куди жене тебе
доля?
Десь у космічних нетрях,
де примари чорних дір
переплітаються
з примарами спалахів
наднових зірок,
його обпалений
корабель – човник
завмер,
закляк
перед жахливими фігурами:
Світлою і Темною.
2.
«Стій, чоловіче, скінчено
путь,
Долю свою обери.
Життя принади,
чи смерті лють?
Крок вирішальний
зроби».
Він мовчки
слухав голос долі,
З обличчям непорушним,
скам’янілим,
Хто був страшнішим – він,
Чи ті,
які його спинити
спромоглись?
Він вирішальний крок
Зробив,
ані ліворуч, ані праворуч -
Лише поміж
примар:
Між Світлою і Темною
Зробив!
Фігура Світла зникла –
Життя пішло,
залишилась лише
Фігура Темна,
Смерть її ім’я!
3.
«Не схаменувся, нема каяття –
Сам собі визначив страту!
Більше не вийде –
ні смерть, ні життя:
Нещасних жінок забагато!
Не спокушав,
уникав,
не чіпав,
Міг – не бажав обирати,
Серце їм краяв, души зминав,
За лиходійство – розплата!
Пестила Доля тебе до пори,
Далі – несила терпіти…
той,
хто Кохання відкинув дари,
Права не має
жити!
Сіре, безсиле, зім’яте
фуфло*
Вмієш
лиш біль завдавати,
Ти – дарувати не здатен
Тепло,
Ти – не спроможен
кохати!»
Він посміхнувся майже
непомітно, сумно,
Він зазирнув в провалля чорні
і бездонні
Черепа
сліпучо-білого
І враз -
Смерть застогнала глухо,
затремтіла,
На
гострі
на
коліна
перед ним
зненацька впала, заридала
глухо,
У страшних корчах битись
почала,
Вона пізнала раптом,
що то значить –
Кохання Невзаємне
і Любов Нещасна.
(У ці хвилини самокатувань
зникало і з’являлось враз
видіння,
Красуні неземної,
може Смерть
Колись і десь
була
Богинею Кохання!?)
Р. S.
Знову летить
між проклятих світів,
Єдину кохану шукає,
Буде колись і він не один,
Сумнівів жодних не має…
P. P. S.
У світовій круговерті
Лунає
ізнов
та ізнов
Ревіння / Хрипіння
розпачливе
Смерті,
Яка пізнала
(а може згадала),
Нещасне
Кохання,
Нещасну
Любов…
……………….
*жаргонізм
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вибір
1.
«Він облетів усі закапелки
Всесвіту»,
Так можна було б сказати,
якби Всесвіт
не був нескінченним…
Зупинись, перепочинь,
дивний чоловік,
чому і куди жене тебе
доля?
Десь у космічних нетрях,
де примари чорних дір
переплітаються
з примарами спалахів
наднових зірок,
його обпалений
корабель – човник
завмер,
закляк
перед жахливими фігурами:
Світлою і Темною.
2.
«Стій, чоловіче, скінчено
путь,
Долю свою обери.
Життя принади,
чи смерті лють?
Крок вирішальний
зроби».
Він мовчки
слухав голос долі,
З обличчям непорушним,
скам’янілим,
Хто був страшнішим – він,
Чи ті,
які його спинити
спромоглись?
Він вирішальний крок
Зробив,
ані ліворуч, ані праворуч -
Лише поміж
примар:
Між Світлою і Темною
Зробив!
Фігура Світла зникла –
Життя пішло,
залишилась лише
Фігура Темна,
Смерть її ім’я!
3.
«Не схаменувся, нема каяття –
Сам собі визначив страту!
Більше не вийде –
ні смерть, ні життя:
Нещасних жінок забагато!
Не спокушав,
уникав,
не чіпав,
Міг – не бажав обирати,
Серце їм краяв, души зминав,
За лиходійство – розплата!
Пестила Доля тебе до пори,
Далі – несила терпіти…
той,
хто Кохання відкинув дари,
Права не має
жити!
Сіре, безсиле, зім’яте
фуфло*
Вмієш
лиш біль завдавати,
Ти – дарувати не здатен
Тепло,
Ти – не спроможен
кохати!»
Він посміхнувся майже
непомітно, сумно,
Він зазирнув в провалля чорні
і бездонні
Черепа
сліпучо-білого
І враз -
Смерть застогнала глухо,
затремтіла,
На
гострі
на
коліна
перед ним
зненацька впала, заридала
глухо,
У страшних корчах битись
почала,
Вона пізнала раптом,
що то значить –
Кохання Невзаємне
і Любов Нещасна.
(У ці хвилини самокатувань
зникало і з’являлось враз
видіння,
Красуні неземної,
може Смерть
Колись і десь
була
Богинею Кохання!?)
Р. S.
Знову летить
між проклятих світів,
Єдину кохану шукає,
Буде колись і він не один,
Сумнівів жодних не має…
P. P. S.
У світовій круговерті
Лунає
ізнов
та ізнов
Ревіння / Хрипіння
розпачливе
Смерті,
Яка пізнала
(а може згадала),
Нещасне
Кохання,
Нещасну
Любов…
……………….
*жаргонізм
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
