ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.08.24 18:10
MAMITA (квартон)

"Матуся" іспанською буде "mamita"...
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.

У тиші глухій я плачу долі мито.

Володимир Бойко
2026.08.24 14:59
Все за звичаєм у Феодосії,
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.

Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.

Вячеслав Руденко
2026.08.24 13:14
Ніщо не є важливішим за кокон! -
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...

Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну

Володимир Каразуб
2026.08.24 12:45
Про що розмови в нас? Про часовиння
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною

Ірина Вовк
2026.08.24 12:33
Фінал. Останній крок Лагіди «Історія запам'ятає її як коханку Риму. Мені ж вона залишить право бути його єдиним незавойованим ворогом». З уст царівни Єгипту Арсіної, наймолодшої з Лагідів Римський офіцер стоїть на відстані удару меча.

Ольга Садкова
2026.08.24 12:14
Не заганяй себе у кут
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.

Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток

Борис Костиря
2026.08.24 11:28
То дощ холодний, то нервовий сніг.
Спектакль природи чи її тортури.
Ти до мети крізь вічність швидко біг,
Крізь творчість пробирався до натури.
Біжить крізь сніг стрімкий єдиноріг.
Стоять застигло крижані скульптури.

Природа іспит приготує нам.

Віктор Кучерук
2026.08.24 07:32
Металися бурі, згори гримкотіло,
Ще голод додався до різних всіх бід,
Але не розпалася ти, не зотліла,
Не зникла, як спалах комети чи слід.
Ти глибоко дуже пустила коріння
І стала сильніше давно від трави, -
Найкраща країна, - моя Україно,
Заради с

С М
2026.08.23 22:31
Трава волоссям, а ти левиця на осонні
Неспокій твій, уста зволожиш язиком
Вино ллючи, твій згляд зустрів мій, сяючи
Твого лиця торкаюсь пальцем, знаючи

Для мене ти – Вода, яка танцює


хома дідим
2026.08.23 21:17
на що мені сумнівних істин
проблем закреслено потреб
я радше обираю відстань
і незавершений портрет
кидаючи в простий горнець
відомі всім інгредієнти
додам іще насамкінець
дещицю прянощів секретних

Галина Кучеренко
2026.08.23 19:37
Чи ми трипільці, чи скіфи, сармати…
Йдемо вперед попри війни і втрати…
Ми - українці, від славних - нащадки
І за плечима про давніх є згадки -

Не клич в минуле, знання - настанови
Як жити далі і жити знову,
Як не творити для себе кумирів,

Артур Курдіновський
2026.08.23 18:45
Героїне мого роману!
Незабаром - глуха зима.
Усвідомлюю: ти - омана,
Розумію: тебе нема.

А проте, відчуваю ніжний,
Теплий дотик твоїх долонь.
Вже у віці моїм "колишні"

Кока Черкаський
2026.08.23 15:06
Я купляю в атебе
Плавлений сирок-
І тому я точно знаю:
З ним все буде ок!

Не купляю я сирки
Десь поза атебе,
Бо всюди хочуть наї.. обдурити

Євген Федчук
2026.08.23 14:05
Московіти завжди були нахабні й підступні.
Як не збрешуть, то і кроку, напевно не ступлять.
Хоч що хоч наобіцяють та будуть клянутись.
І ножа у спину встромлять, варто відвернутись
І вони такими були, мабуть ще одвіку.
Давні літописні зводи тому гарн

М Менянин
2026.08.23 13:27
Барва знамена і тло Ворог наш такий як є – віднімає, топче, б’є. Чи настав, чи настає час забрати все своє. Спадок наш, країв Земля – зазіхання від кремля. Ця околиця Русі хоче землі наші всі. Крила в леті, хижий птах, чар кінець, останній

Борис Костиря
2026.08.23 13:23
Крізь роти кленів бачу вдалині
Тендітний образ, дорогий і любий.
Злились бажання вищі і земні,
Які мене відродять і погублять.
Проб'юсь крізь товщу льоду і страхів,
Крізь непорушні і міцні фортеці
До радісних нескорених світів.
Доходить крайній і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Панін (1948) / Поеми

 Вибір

1.

«Він облетів усі закапелки
Всесвіту»,
Так можна було б сказати,
якби Всесвіт
не був нескінченним…

Зупинись, перепочинь,
дивний чоловік,
чому і куди жене тебе
доля?

Десь у космічних нетрях,
де примари чорних дір
переплітаються
з примарами спалахів
наднових зірок,
його обпалений
корабель – човник
завмер,
закляк
перед жахливими фігурами:
Світлою і Темною.

2.

«Стій, чоловіче, скінчено
путь,
Долю свою обери.
Життя принади,
чи смерті лють?
Крок вирішальний
зроби».

Він мовчки
слухав голос долі,
З обличчям непорушним,
скам’янілим,
Хто був страшнішим – він,
Чи ті,
які його спинити
спромоглись?

Він вирішальний крок
Зробив,
ані ліворуч, ані праворуч -
Лише поміж
примар:
Між Світлою і Темною
Зробив!

Фігура Світла зникла –
Життя пішло,
залишилась лише
Фігура Темна,
Смерть її ім’я!

3.

«Не схаменувся, нема каяття –
Сам собі визначив страту!
Більше не вийде –
ні смерть, ні життя:
Нещасних жінок забагато!
Не спокушав,
уникав,
не чіпав,
Міг – не бажав обирати,
Серце їм краяв, души зминав,
За лиходійство – розплата!
Пестила Доля тебе до пори,
Далі – несила терпіти…
той,
хто Кохання відкинув дари,
Права не має
жити!

Сіре, безсиле, зім’яте
фуфло*
Вмієш
лиш біль завдавати,
Ти – дарувати не здатен
Тепло,
Ти – не спроможен
кохати!»

Він посміхнувся майже
непомітно, сумно,
Він зазирнув в провалля чорні
і бездонні
Черепа
сліпучо-білого
І враз -
Смерть застогнала глухо,
затремтіла,
На
гострі
на
коліна
перед ним
зненацька впала, заридала
глухо,
У страшних корчах битись
почала,
Вона пізнала раптом,
що то значить –
Кохання Невзаємне
і Любов Нещасна.

(У ці хвилини самокатувань
зникало і з’являлось враз
видіння,
Красуні неземної,
може Смерть
Колись і десь
була
Богинею Кохання!?)

Р. S.

Знову летить
між проклятих світів,
Єдину кохану шукає,
Буде колись і він не один,
Сумнівів жодних не має…

P. P. S.

У світовій круговерті
Лунає
ізнов
та ізнов
Ревіння / Хрипіння
розпачливе
Смерті,
Яка пізнала
(а може згадала),
Нещасне
Кохання,
Нещасну
Любов…
……………….
*жаргонізм




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-03-10 13:41:57
Переглядів сторінки твору 1226
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.623 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.559 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.719
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.02.02 00:59
Автор у цю хвилину відсутній