ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2024.04.30 22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.

Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --

Микола Дудар
2024.04.30 14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…

Світлана Пирогова
2024.04.30 13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.

Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...

Іван Потьомкін
2024.04.30 11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.

Микола Соболь
2024.04.30 09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…

Ілахім Поет
2024.04.30 09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на

Леся Горова
2024.04.30 09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -

Віктор Кучерук
2024.04.30 06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,

Ірина Вовк
2024.04.29 23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.

Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.

Микола Дудар
2024.04.29 13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…

Олександр Сушко
2024.04.29 12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.

За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,

Ігор Шоха
2024.04.29 11:37
                ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,

Леся Горова
2024.04.29 07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.

Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві

Світлана Пирогова
2024.04.29 07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.

Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,

Ілахім Поет
2024.04.29 07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –

Віктор Кучерук
2024.04.29 05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Вітер (1993) / Проза

 Чорний лебідь
Образ твору Як скиглить море, спалене обрієм, крізь струни тривоги знову просочується сміливий жаль. Не варто згадувати те, що минулось, але сьогодні дорога здається такою широкою, ти серед неї непомітною, а ніч забирає твої руки, заглиблює їх у нестримний холод. Тобі здавалось, що зірки близько, та ти лише дивилась у воду на відзеркалення неба. Не залишилось нічого окрім того, щоб вселити у чорне горнятко білу тишу, думати про неможливе, боятися ніжних поглядів та слів.
Сьогодні вона розчинялась каштановим листочком із білою піною в час дощу, а завтра невчасно пройде сутульними сходами і запізниться на лекцію. Кожна секунда будитиме у ній новий шлях для створення вірша. Друзі дивитимуться на неї, як на втрачену людину, не розуміючи, що гноблять самі себе, гріхами вони робитимуть книгу життя важчою, сторінки нелегально розписаними. Поки не знайдеш своє щастя, приходилось сповідатися небу в думках, чи не так? Можливо, вкладати душу в папір на декілька днів, а потім тихо забувати її біля під'їзду у смітнику, прокидатися і запевняти себе, що це не любов, губити закладки до улюбленої збірки сонетів Шекспіра, мовляв ти вселяєш у мене лише жаль, віру та згубу... Насправді, отримуючи одне крило, надіятися на безпечний політ, а в результаті залишатися жертвою, або ж просто безкрилим на даху, вічним і тим, що полюбляє повний місяць та свист поїздів під спів майже загаслих ліхтарів. Вселяючи у себе віру, вона не помічала, хто іде по вулиці. Люди були для неї простими химерами, а їхні душі корабликами, приречиними допливати до чиєїсь пристані, що безпосередньо зловживає цигарками із м'яти. Передивляючись у своєму короткому житті перони, вона, з очима, наче здає перший екзамен, насмілилась вже вкотре напитися солоної емоційної води з новою отрутою. Боялась, а кохання прийшло. Воно легким поштовхом меча звалило її у прірву. Там, що видалось дивним, не було таких банальностей, як кров, чи каплі дощу по шибках, а натомість, скло із них вічність пролежало розбитим... Життя там заставило її нарешті задуматися над тим, що треба бути самою собою, бо воно занадто коротке, щоби бути кимось. Не звертаючи уваги, ми проходимо через неї алеями і парками, навіть не розуміючи, що у дівчинки в душі відкрився новий світ, який не потребує змін, як наш. Він ніколи не змінюватиметься та не копіюватиме інших, тому що в його файловій системі накопичується не лише зрада та брехня, а й віра у когось.
Сьогодні їй жахливо, як ніколи. Зрада батьків і друзів не дає спочити думкам уже другу весну, яка передусім розквітає лише синіми трояндами, а не білим пахучим бузком. Це літо принесло подарунок. Делікатний срібний змій розкошує у неї на шиї. Перехожі думають, що вона - поклик сатани. Багатьма різними словами називають дівчину, проте немає такого, щоб свою сміливість й терпеливість вона забула в домі, якого у неї нема. Жага до життя і надія, що усе змінить, завжди присутня з нею. Їй немає ким опікуватися, крім них. Але секунди закувають чуттєвість в небеса, і вона розчиняється у наших очах, наче дим й єдине у місті світло з вікна, де панує такий же сум. Знову повільно приходила осінь. Розмальовувала очі у колір закоханості, засипала жовтомінорними снами.Довго спостерігаючи, як з розбитого фонтана лише капає вода, сидить спрагла й уявляє себе чорним лебедем, бо білим не заслужила бути...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-08-25 23:40:36
Переглядів сторінки твору 1782
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.530 / 5.23)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.324 / 5.11)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2011.01.08 00:30
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Вілінська (М.К./Л.П.) [ 2009-04-26 01:12:20 ]
класно написано. в цьому творі впізнала себе. вибачай, але у мене є кілька дрібних зауважень:)))
надіятися - сподіватися(мені здається краще вливається в текст);
безкрилим - безкрилою(адже жертва)
каплі - краплі:)))
Вибачай, якщо щось не так:))))