ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.04.30 14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…

Світлана Пирогова
2024.04.30 13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.

Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...

Іван Потьомкін
2024.04.30 11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.

Микола Соболь
2024.04.30 09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…

Ілахім Поет
2024.04.30 09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на

Леся Горова
2024.04.30 09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -

Віктор Кучерук
2024.04.30 06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,

Ірина Вовк
2024.04.29 23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.

Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.

Микола Дудар
2024.04.29 13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…

Олександр Сушко
2024.04.29 12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.

За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,

Ігор Шоха
2024.04.29 11:37
                ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,

Леся Горова
2024.04.29 07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.

Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві

Світлана Пирогова
2024.04.29 07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.

Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,

Ілахім Поет
2024.04.29 07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –

Віктор Кучерук
2024.04.29 05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.

Артур Курдіновський
2024.04.28 23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.

Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Блоха / Проза

 Воспоминания на утро или путешествие на машине времени.
Воспоминания на утро или путешествие на машине времени.

Проснувшись утром, понимаю, что сплю на полу квартиры друга, при этом болит нога и голова. И прохлада веет из открытого окна или двери балкона:
- Интересно? – есть у Виталика балкон или нет, что так холодно.
Натянув на себя курточку, которой вчера укрылся, понимаю, что ноги укрыты чем-то другим и возникает вопрос:
- Что вчера било?
Приоткрыв глаза, посмотрел на курточку, и не узнал её.
- Не моя, наверно Витьки, а моя где?
В ответ в голове возникают не понятные образы, но разобраться не получается.
Закончились шашлыки, водка и пиво, и компании трёх не мелких парней возник вопрос; что дальше?
Витя посмотрел на Виталика и поинтересовался:
- Ну что на Музычи?
- На Музычи. – И одобрительно кивнул Виталик, потом посмотрел на Колю и спросил:
- Коля ты домой?
- Да.
Парни, встав из-за стола, вышли их забегаловки. Несколько минут и перед ними остановилась машина такси. Виталик договорился с водителем о цене, вернувшись, сказал:
- Поехали. - И открывая заднюю дверь такси.
Но открытая дверь такси натолкнула на мысль:
- Что могут быть проблемы.
Коля, испугавшись когда понял, что ему надо ехать, с друзьями .
И он спросил у Виталика:
- Не чего если я с вами поеду?
- Садись.
Машина неслась за город, всё было хорошо, и Коля позвонил домой сказать, что его сегодня не будет. А потом он спрашивал себя, зачем он поехал? – видь завтра ему надо добраться как то на работу, а как добраться из села?
Но их машина остановилась, и Коля в красном свете фонарей автомобиля впереди понял, что все ждут, когда уедет машина что перегородила дорогу их такси. Время тянулось, и Коля не имея желания ждать сказал:
- Я попрошу, пусть отъедут.
Коля нашёл ручку двери и вышел из машины, заметил у двери водителя стоял парнишка и что-то пытался объяснить, через закрытое окно. И Коля подошёл к нему со словами:
- Что ты к водителю пристал? – убери свою машину лучше.
- А ты кто такой?
- Я еду в этом такси.
Провал.
- Ладно, пойду, поговорю с водителем.
Коля подошёл к машине, это была «Беха семёрка» и он, подойдя к двери водителя «Бехи», постучал по стеклу со словами:
- Отгони машину.
Провал.
Возникший из неоткуда парнишка, махнул рукой и произнёс:
- Ты что возникаешь?
Коля улыбнулся и ответил
- Я ещё не возникаю, ты ещё и не видел, как я возникаю. – А в его голове возник вопрос:
- Я видь, не хочу их бить?
И он просто произнёс:
- Ты лучше машину убери.
Но тут подошёл друг парня и оттащил его от Коли, со словами:
- Отстань от него.
Коля в непонимании смотрел на то, как парни быстро ретировались и «Буха» уехала, в свете её фонарей, Коля, возвращаясь в такси, посмотрел на молодого таксиста, что сидел в шоке, и подмигнул ему.
Такси неслось вслед за «Бехой» с красными номерами, а таксист связался по рации с диспетчером и рассказал о происшедшем.
Пару минут спустя, сидя за столом квартире Виталия, парни обсуждали происшедшее, Витя, отпив пива, произнёс:
- Вернулись горячие девяностые.
Коля представил, что будет, если это, правда и произнёс:
- Будем, наедятся, что мы просто катались на машине времени.
Виталик только улыбнулся, и рассказал, что было с ним:
- Смотрю Коля месится на улице, мне стало интересно. Думаю, пойду, посмотрю, вышел, подбегает тело, ну месимся. Потом он спрашивает:
- Ты кто?
- А ты кто?
- Местный.
- Так и я местный.
Напавший, ответил ему.
- Ладно.
И они разошлись.
Рассказ рассмешил друзей, и Витя рассказал свою историю:
- Сижу в машине, смотрю все вышли, выпел пиво, и шел из машины, поставил бутылку, тут подлетает тело, и мне в челюсть, и кричит:
- Что ты возбухаешь?
- Я беру его за барки.
Витя продемонстрировал, как это он сделал, и парни посмотрели, на него понимая как это было смешно, видя его огромную руку.
Вздрогнув от холода Коля, посмотрел в сторону окна, и понял, у Виталика есть балкон, и вот почему так холодно на полу.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-10-26 16:50:13
Переглядів сторінки твору 1337
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (2.051 / 2.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (1.646 / 2.17)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
ЩОДЕННИК
ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2009.07.16 16:02
Автор у цю хвилину відсутній