ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Пашук (1982) /
Проза
Добре серце
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Добре серце
Бути альтруїстом, рятувати сонце з калюжі – вимагається від тих, у кого начебто добрі очі. У кого очі колобки ніколи не втечуть із дому. Добрі очі кажуть на добраніч усім звіряткам на стелі і вкладаються спати, не помічаючи, що звірятка у клітці, голодні і приречені жити як мухи, або ще навіть гірше, як мертві мухи.
Бути добрим – це не тільки посміхатися на усі пломби, а й так, щоби видно було серце, чи немає на ньому випадково ерозії. Добре серце здригається, коли падають будинки, люди, літаки чи навіть каштани. Каштани теж вміють гучно падати, розбивати в друзки люстерка калюж.
Збираєш осіннє листя і прикладаєш собі до серця як подорожник. Кожне серце потребує подорожника, кожне серце б’ється заради чогось. Моє – для кохання, твоє – для трансплантації. Цікаво би було відчувати твоє серце у моєму тілі, чи любили б я себе, так як ти мене, чи любила б я футбол, групу Depech Mode та усіх неземних (незайманих) істот. Я мушу вірити в неземних істот, бо якби я не вірила у них, то на один страх у моєму житті було би менше. А навіщо жити, якщо нічого не боятися. Нічого не боятися – це теж хвороба, якою особисто я ніколи не захворію. Бо моє серце вже звикло боятися усього, що повзає, слизьке, чи ходить крізь стіни. І твоє серце у моєму тілі мусило би теж щоразу прискорюватися, залишившись наодинці у моєму тілі, у темній кімнаті.
Напевно, люди з доброти топлять кошенят, щоб ті не тинялися голодними й облізлими по підвалах. Люди з доброти їдять слимаків живими, щоб ті не страждали під час приготування. Люди з доброти починають війни, вбивають одне одного, турбуючись за комфортне майбутнє нашої планети. Людей багато, а глобус маленький. Куди усіх заселиш? А тому залишається чекати, доки Бог перестане крутити глобуса, а то у людей запаморочення, час від часу вони втрачають пам’ять, не впізнають близьких і здатні до вбивства у стані афекту. А як же інакше? Ми всі народжені у стані афекту. А тому під час сну небо над нами подряпане кігтями.
Скільки разів тобі казала, не будь таким добрим. Бо бабусю, яку ти вкотре переведеш через вулицю, одного разу буде звати Смерть.
Бути добрим – це не тільки посміхатися на усі пломби, а й так, щоби видно було серце, чи немає на ньому випадково ерозії. Добре серце здригається, коли падають будинки, люди, літаки чи навіть каштани. Каштани теж вміють гучно падати, розбивати в друзки люстерка калюж.
Збираєш осіннє листя і прикладаєш собі до серця як подорожник. Кожне серце потребує подорожника, кожне серце б’ється заради чогось. Моє – для кохання, твоє – для трансплантації. Цікаво би було відчувати твоє серце у моєму тілі, чи любили б я себе, так як ти мене, чи любила б я футбол, групу Depech Mode та усіх неземних (незайманих) істот. Я мушу вірити в неземних істот, бо якби я не вірила у них, то на один страх у моєму житті було би менше. А навіщо жити, якщо нічого не боятися. Нічого не боятися – це теж хвороба, якою особисто я ніколи не захворію. Бо моє серце вже звикло боятися усього, що повзає, слизьке, чи ходить крізь стіни. І твоє серце у моєму тілі мусило би теж щоразу прискорюватися, залишившись наодинці у моєму тілі, у темній кімнаті.
Напевно, люди з доброти топлять кошенят, щоб ті не тинялися голодними й облізлими по підвалах. Люди з доброти їдять слимаків живими, щоб ті не страждали під час приготування. Люди з доброти починають війни, вбивають одне одного, турбуючись за комфортне майбутнє нашої планети. Людей багато, а глобус маленький. Куди усіх заселиш? А тому залишається чекати, доки Бог перестане крутити глобуса, а то у людей запаморочення, час від часу вони втрачають пам’ять, не впізнають близьких і здатні до вбивства у стані афекту. А як же інакше? Ми всі народжені у стані афекту. А тому під час сну небо над нами подряпане кігтями.
Скільки разів тобі казала, не будь таким добрим. Бо бабусю, яку ти вкотре переведеш через вулицю, одного разу буде звати Смерть.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"народитися під колючою шкіркою каштану"
• Перейти на сторінку •
"а ночі теж старіють мовчки як вино"
• Перейти на сторінку •
"а ночі теж старіють мовчки як вино"
Про публікацію