ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Ганенко /
Проза
/
Добірка в «Новій Прозі» (2009)
Перше Різдво
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Перше Різдво
Різдво. Дощ. Почалася ранкова служба. Нудне і монотонне говоріння священика. До позіхання бездоганні наряди дам. Святі вирази обличь і мирські, ласі до пліток, позирки. Життя ледь-ледь тремтить у мерехтливих вогнях зелених прибраних ялинок, у світлі лілових мозаїк на вікнах чудового храму.
Виходжу на вулицю. У "російському" магазині "Інтернешнел Дейлі"з"явилися з європейським смаком виконані вітальні листівки, надруковані в Україні. Поздоровлення - слов"янськими мовами.
Пошкодувала, що перед тим купила племіннику і подрузі іменинні картки поміж американських. Довго тоді бродила серед невиразних кольорів і несмаку форм; вибрала з розрахунком на те, що додам фантазії у зміст привітання.
Продавець і власник "Інтернешнел Дейлі"- Валерій (Ламбадзе?), колишній член відомого грузинського вокально-інструментального ансамблю радянських часів "Орера", у Різдво забіг до свого магазину в надії на випадкового покупця - бізнес не дасть спати. Моя поява не дуже пожвавлює його обличчя. Знає, що я - занадто "свіжий" емігрант для його крамниці. Але я сьогодні, окрім традиційного чорного бруклінського хліба, купую ще й газету. І Валерій веселішає, виймає мені десь із-під прилавка ще два - безплатні - видання. Він уже збирається додому - бізнес цього дня "не вигорає".
А я чомусь раптом вирішую купити ще чогось смачненького. Різдво. Та й у Валерієвому магазині завжди витають спокусливі запахи.
Повертаюсь додому з десятком копчених рибенят і паундом* смачнюще зготованого м"яса. Зараз запалю свічки, наллю у скляні видовжені келихи італійського вермуту, і позву до гостини мого сьогодні розхлюпленого чоловіка. Він не завжди хоче розуміти усякі мої поетичні бунти (як от сьогоднішні розтрати), і вони тільки повергають його у глибоку тугу.
По гостині, знов долаючи опір мого дорогого чоловіка, порушу в маленькій кімнаті раз і назавжди встановлений ним порядок речей. Зів"ю своє поетичне кубло, і візьмусь за ручку.
Різдво. Американське, католицьке. Ні пече, ні гріє душу, але вся країна, і в тому числі частина українців, святкує його.
Для мене ж магічним лишається тільки саме слово "Різдво". Гоголівська "Ніч перед Різдвом". Високі зорі, глибокі сніги українського дорогого дитинства. Червоні носики замерзлих колядувальників.
- Зайдіть, -поради іншим малим "колегам", - он у ту хату, там дають "Білочки" (або "Ведмедики на Півночі", найсмачніші цукерки тодішньої Вітчизни). А в хаті ялинка - така-а велика, під стелю! Батько з лісу приніс. Правда, по дорозі занадто "наколядувався", що тепер спить без задніх ніг, а хата наповнилася запахами остогидлого перегару.
Сестричка - за мною хвостиком.Завжди - меншенька, завжди - десь відстане, - зашпортається, хникає. Зате після того, як я, нетерпляча, швидко поїм усі свої найкращі цукерки з наколядованого, її порція - ще незачеплена. Моя розважлива сестричка любить подумати, поберегти скарби, полюбуватись. І зарікається не ділитися зі мною, і сердиться на мої нахабні прохання про половину смачної цукерки, - це несправедливо, бо я вже свої поїла. Але щось все-таки дає, потім знов і знов, кожного разу аж задихаючись од образи, що я, мовляв, ось така ось є...
Новий рік, Різдво - казкові празники дитинства. Вони лишаються в людині на все життя. І дарують їй радість, фантазії, бережуть глибину.
Свічки мерехтять в модерних підсвічниках, які невідомо якими асоціаціями нагадують мені білі лілії з річки дитинства - Раставиці. Вони освітлюють контури витончених вітальних листівок, надісланих нам на чужину найдорожчими людьми з України.
Сьогоднішнє Різдво кінчається. Але, - так смішно, - скоро буде друге - українське, справжнє...
Від Різдва до Різдва!
25 грудня 1997
*паунд-1pound - 0, 453 кг.
Виходжу на вулицю. У "російському" магазині "Інтернешнел Дейлі"з"явилися з європейським смаком виконані вітальні листівки, надруковані в Україні. Поздоровлення - слов"янськими мовами.
Пошкодувала, що перед тим купила племіннику і подрузі іменинні картки поміж американських. Довго тоді бродила серед невиразних кольорів і несмаку форм; вибрала з розрахунком на те, що додам фантазії у зміст привітання.
Продавець і власник "Інтернешнел Дейлі"- Валерій (Ламбадзе?), колишній член відомого грузинського вокально-інструментального ансамблю радянських часів "Орера", у Різдво забіг до свого магазину в надії на випадкового покупця - бізнес не дасть спати. Моя поява не дуже пожвавлює його обличчя. Знає, що я - занадто "свіжий" емігрант для його крамниці. Але я сьогодні, окрім традиційного чорного бруклінського хліба, купую ще й газету. І Валерій веселішає, виймає мені десь із-під прилавка ще два - безплатні - видання. Він уже збирається додому - бізнес цього дня "не вигорає".
А я чомусь раптом вирішую купити ще чогось смачненького. Різдво. Та й у Валерієвому магазині завжди витають спокусливі запахи.
Повертаюсь додому з десятком копчених рибенят і паундом* смачнюще зготованого м"яса. Зараз запалю свічки, наллю у скляні видовжені келихи італійського вермуту, і позву до гостини мого сьогодні розхлюпленого чоловіка. Він не завжди хоче розуміти усякі мої поетичні бунти (як от сьогоднішні розтрати), і вони тільки повергають його у глибоку тугу.
По гостині, знов долаючи опір мого дорогого чоловіка, порушу в маленькій кімнаті раз і назавжди встановлений ним порядок речей. Зів"ю своє поетичне кубло, і візьмусь за ручку.
Різдво. Американське, католицьке. Ні пече, ні гріє душу, але вся країна, і в тому числі частина українців, святкує його.
Для мене ж магічним лишається тільки саме слово "Різдво". Гоголівська "Ніч перед Різдвом". Високі зорі, глибокі сніги українського дорогого дитинства. Червоні носики замерзлих колядувальників.
- Зайдіть, -поради іншим малим "колегам", - он у ту хату, там дають "Білочки" (або "Ведмедики на Півночі", найсмачніші цукерки тодішньої Вітчизни). А в хаті ялинка - така-а велика, під стелю! Батько з лісу приніс. Правда, по дорозі занадто "наколядувався", що тепер спить без задніх ніг, а хата наповнилася запахами остогидлого перегару.
Сестричка - за мною хвостиком.Завжди - меншенька, завжди - десь відстане, - зашпортається, хникає. Зате після того, як я, нетерпляча, швидко поїм усі свої найкращі цукерки з наколядованого, її порція - ще незачеплена. Моя розважлива сестричка любить подумати, поберегти скарби, полюбуватись. І зарікається не ділитися зі мною, і сердиться на мої нахабні прохання про половину смачної цукерки, - це несправедливо, бо я вже свої поїла. Але щось все-таки дає, потім знов і знов, кожного разу аж задихаючись од образи, що я, мовляв, ось така ось є...
Новий рік, Різдво - казкові празники дитинства. Вони лишаються в людині на все життя. І дарують їй радість, фантазії, бережуть глибину.
Свічки мерехтять в модерних підсвічниках, які невідомо якими асоціаціями нагадують мені білі лілії з річки дитинства - Раставиці. Вони освітлюють контури витончених вітальних листівок, надісланих нам на чужину найдорожчими людьми з України.
Сьогоднішнє Різдво кінчається. Але, - так смішно, - скоро буде друге - українське, справжнє...
Від Різдва до Різдва!
25 грудня 1997
*паунд-1pound - 0, 453 кг.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію