ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.08
06:42
Я написав таємний звіт
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
2024.05.08
05:07
Не боюся сьогодні нічого
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
2024.05.08
00:19
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму.
Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі.
Росія без України – недодержава з недоісторією.
Що для українця відродження – то для москаля пог
2024.05.07
18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку.
«Ані разу не спадало на думку».
«А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі
2024.05.07
12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
2024.05.07
09:38
Зорані очі
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
2024.05.07
07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Марина Гал (1988) /
Проза
Я - голка.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Я - голка.
Я голка. Я не маю очей. Я просто лежу, а час повільно плине час за межами мойого маленького світу – щілини між плінтусами, в яку я закотилася. Або закотилося. Бо в мене немає статі. І плоті в мене теж немає. А от у нього є – і стать, і плоть.
Я поводилося дуже погано. Я вкололо свого господаря. Мій господар – мій Бог. Вколоти Господаря – теж саме, що й вірити, начебто Бога не існує. А він є. Бог – це як господар. Він є у кожного – свій господар. А Господар – Бог.
А боги теж мають ґудзики. Принаймні, мій точно має. Небагато, але все одно вони є. Отже, я вчинило страшну річ – відмовилося пришити того клятого ґудзика.
Але це не моя вина.
Я голка. Я це пам’ятаю.
Одного дня прийшла Вона. Я не знало, що це означає. Вона ходила по кімнаті, торкалася речей, які були власністю мого Господаря, сиділа на Його ліжку, пила з Його горнятка каву, посміхалася Йому.
Потім Він торкнувся Неї.
Я не маю плоті. Я не маю статі. Я можу тільки лежати і дивитися.
Він торкався Її. А Вона торкалася Його.
Я більше нічого не бачило, бо світло вимкнулося.
Я лише голка. У мене не може бути того, що буває у всіх людей. У людей бувають почуття, а у мене їх немає. Я завжди пам’ятало, що я голка, що я лише голка і нічого не більше, і, звісно, не менше.
Мій господар – мій бог. Але боги теж бувають різні. Є боги, народжені для того, щоби піклуватися і любити. А є боги іншого призначення. Якщо у бога може бути призначення. Але у кожного – і у речі, і у людини – є призначення. От, наприклад, у голки призначення – служити своєму господареві, зашивати дірки на його речах, пришивати ґудзики, виймати занози.
От якраз у мойого бога було інше призначення. Я не знаю яке. Але точно не піклуватися і не любити.
Мій бог точно нікого не любив. Він кожного ранку пив з горнатка каву, але розбийся горнятко – і він навіть не пошкодував би. Він кожного вечору приходив додому і багато разів курив, струшуючи порох у попільницю, але кожного разу, як вона наповнювалася, Він її просто кидав у смітник. До Нього кожного вечору приходила Вона, але я було впевнене, що колись настане той день, коли Вона зникне так само, як повна попільничка.
Але Вона приходила й приходила, посміхалася і брала Його за руки.
Вона приходила кожного вечору, і не було жодної ночі, щоб Вона не лягала разом із ним у ліжко, яке належало Йому.
Я ж лише голка, а насмілилося вколоти свого Бога.
Я лише голка. Лише голка з ниткою. Я лежу у щілині між плінтусами і вже не бачу Бога.
Може, його не існує?
29.12.2007
Я поводилося дуже погано. Я вкололо свого господаря. Мій господар – мій Бог. Вколоти Господаря – теж саме, що й вірити, начебто Бога не існує. А він є. Бог – це як господар. Він є у кожного – свій господар. А Господар – Бог.
А боги теж мають ґудзики. Принаймні, мій точно має. Небагато, але все одно вони є. Отже, я вчинило страшну річ – відмовилося пришити того клятого ґудзика.
Але це не моя вина.
Я голка. Я це пам’ятаю.
Одного дня прийшла Вона. Я не знало, що це означає. Вона ходила по кімнаті, торкалася речей, які були власністю мого Господаря, сиділа на Його ліжку, пила з Його горнятка каву, посміхалася Йому.
Потім Він торкнувся Неї.
Я не маю плоті. Я не маю статі. Я можу тільки лежати і дивитися.
Він торкався Її. А Вона торкалася Його.
Я більше нічого не бачило, бо світло вимкнулося.
Я лише голка. У мене не може бути того, що буває у всіх людей. У людей бувають почуття, а у мене їх немає. Я завжди пам’ятало, що я голка, що я лише голка і нічого не більше, і, звісно, не менше.
Мій господар – мій бог. Але боги теж бувають різні. Є боги, народжені для того, щоби піклуватися і любити. А є боги іншого призначення. Якщо у бога може бути призначення. Але у кожного – і у речі, і у людини – є призначення. От, наприклад, у голки призначення – служити своєму господареві, зашивати дірки на його речах, пришивати ґудзики, виймати занози.
От якраз у мойого бога було інше призначення. Я не знаю яке. Але точно не піклуватися і не любити.
Мій бог точно нікого не любив. Він кожного ранку пив з горнатка каву, але розбийся горнятко – і він навіть не пошкодував би. Він кожного вечору приходив додому і багато разів курив, струшуючи порох у попільницю, але кожного разу, як вона наповнювалася, Він її просто кидав у смітник. До Нього кожного вечору приходила Вона, але я було впевнене, що колись настане той день, коли Вона зникне так само, як повна попільничка.
Але Вона приходила й приходила, посміхалася і брала Його за руки.
Вона приходила кожного вечору, і не було жодної ночі, щоб Вона не лягала разом із ним у ліжко, яке належало Йому.
Я ж лише голка, а насмілилося вколоти свого Бога.
Я лише голка. Лише голка з ниткою. Я лежу у щілині між плінтусами і вже не бачу Бога.
Може, його не існує?
29.12.2007
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію