ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.05.01 10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна

Світлана Пирогова
2024.05.01 08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.

Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,

Микола Соболь
2024.05.01 05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя тобі нехай, донечко,
ранок травневий приносить.

Віктор Кучерук
2024.05.01 05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.

Артур Курдіновський
2024.05.01 05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.

Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...

Ярослав Чорногуз
2024.04.30 22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.

Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --

Микола Дудар
2024.04.30 14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…

Світлана Пирогова
2024.04.30 13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.

Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...

Іван Потьомкін
2024.04.30 11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.

Микола Соболь
2024.04.30 09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…

Ілахім Поет
2024.04.30 09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на

Леся Горова
2024.04.30 09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -

Віктор Кучерук
2024.04.30 06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,

Ірина Вовк
2024.04.29 23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.

Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.

Микола Дудар
2024.04.29 13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…

Олександр Сушко
2024.04.29 12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.

За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 ТИПУС ИСРАЭЛИ


– Ну, что скажешь? – спросил меня приятель после финального матча на Кубок Европейской лиги по баскетболу.- Молодцы наши! Играли не против кого-нибудь, а против самого «Панатинайкоса»… Э, да ты вроде и не радуешься победе “Маккаби”?..
– И да, и нет.
– Это как же?
– Разве ты не слышал, что о нас говорят иностранцы?
– Небось завидуют и несут всякую чушь.
– Да поведение наших болельщиков напоминает им радость африканцев или же в лучшем случае – неистовство бразильцев.
– Ну и пусть. Не понять им природу такого явления как “типус исраэли”.
– Ты и себя причисляешь к нему?
– К сожалению, нет. Для этого нужно здесь родиться.
– А я ничуть не жалею. Более того – не переношу людей этого типа.
– Ты наверняка имеешь в виду такую себе развязность, неряшливость в одежде...
– И в обещаниях тоже. А эта манера не говорить, а кричать. В споре опираться не на логику, а исключительно на силу голоса. Словом, все то, что заставляет меня в Израиле чаще всего закрывать уши, а за его пределами – не подавать виду, что и я сам оттуда... Кстати, ты не задумывался, откуда все это?
– И откуда же?
Вместо ответа я прочитал строки из гимна бейтаровцев, написанного, как известно, Жаботинским:
“Помни, еврей,
Ты царь, ты потомок царей.
Корона Давида
С рожденья дана”.
– Ты что – оригинальничаешь или же просто..? – и я впервые услышал от него то, что в смягченном варианте можно перевести как “рехнулся” или же “белены объелся”.
– Да о Жаботинском, – продолжал тот, в ком я искал поддержку, – с пиететом говорят даже те, кому он и сегодня – поперек горла...
И он посмотрел на меня взглядом, в котором легко можно было прочитать: “ Вроде бы и неглупый человек, а на поверку – дурак дураком”.
– А разве не страдаем мы от этих “царей” и их наперсников? От их бесцеремонности и вседозволенности, отлитых в формулу: ”Все, что запрещено, – позволено!”?..
– Эге, да я вижу, что Жаботинского ты если и читал, то с явной предубежденностью. А в том самом гимне, откуда ты почерпнул ответ на свои вопросы, есть, между прочим, и нечто другое:
“Восстань
Против жалкой
Среды прозябанья!
Зажги негасимое
Пламя восстанья,
Молчание – трусость и грязь.
Восстань!
Душою и кровью ты князь! “

К тому же, речь шла не о кибуцниках тогдашней Палестины, от которых, полагаю, произошел “типус исраэли”, а о тишайших евреях Европы в преддверии надвига¬ющейся катастрофы. То есть, ничего общего с нашими сегодняшними израильтянами.
– Но как же все-таки получилось, что их потомки стали такими крикунами и нахалами?
– Смею заверить тебя, что те, кому ты навязываешь в наставники Жаботинского, знают о нем скорее всего понаслышке. То есть он тут ни при чем.
– Тогда кто же?
– Думаю, что более всего – горемычная судьба народа. Крик радости освобождения из египетского рабства, впервые изданный “поколением пустыни”, несколько тысячелетий вынужден был томиться в душе тех, кого изгнали из Земли Обетованной...
– А теперь, выходит, прорывается наружу?
– Вот именно.
– Но как долго будем мы оставаться страной всеобщего крика, где никто не слышит друг друга?
– А тут ты ошибаешься. И крепко. Слышим мы друг друга, когда нужно прийти на помощь, разделить горе утраты. И тогда кричим молча, роняя слезу на плечо соседа... Но зачем, собственно, я все это рассказываю тебе? Не иностранец же ты в конце концов...
– Ты прав. Уж лучше крик, нежели то, о чем так любили петь в стране нашего исхода: “Отряд не заметил потери бойца...”
– Что верно – то верно. Поэтому у нас нет ни могил, ни памятников Неизвестному солдату...
Будто сраженные этим открытием, мы замолчали. И в это время протяжно и надсадно завыла сирена, напоминая о наступлении Дня поминовения всех павших в войнах за независимость Израиля. Мы оба застыли на минуту. Как, собственно, и весь наш край крикунов.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-10 11:01:43
Переглядів сторінки твору 854
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.025 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.205 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.05.01 10:27
Автор у цю хвилину відсутній