ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Проза
«Пристосованість» української столиці до потреб людини з неповносправністю."
Вирішив висвітлити цю актуальну та складну проблему, спираючись на власний досвід та враження від нещодавньої поїздки у Київ.
Відверто кажучи «пристосованість» транспортної інфраструктури до потреб людей – візочників дається взнаки вже з початку подорожі, адже незважаючи на те, що на Львівському залізничному вокзалі, теоретично, створено всі необхідні умови для пересування інвалідів і всі сходи обладнані пандусами, практично користуватися ними просто нереально. Через неправильний кут нахилу пандуси є непридатними, можна сказати, навіть небезпечними для пересування, і лише завдяки підтримці та зусиллям брата мені вдавалося подолати архітектурні бар»єри.
Аналогічна ситуація виникла під час посадки в поїзд, адже жодний інвалідний візок не вміщається за габаритами в двері вагону, на шляху до яких слід подолати, як мінімум, три сходинки. Оптимісти можуть зауважити, що мовляв, існує можливість замовити спеціальний вагон з підйомником для перевезення людей з особливими потребами. Така можливість дійсно існує, але практичне її втілення вимагає значних затрат часу та виснажливої б»юрократичної паперової волокіти , адже навіть, якщо зробити все необхідне, то замовленого заздалегідь спеціального вагона доводиться чекати кілька місяців!!, що, погодьтеся, не дуже зручно.
А подорож в Київському метрополітені взагалі потребує крім фізичних зусиль людини, яка супроводжує інваліда, ще й значних емоційних та вольових зусиль самої людини з особливими потребами, тому що деякі працівники метрополітену забезпечуючи безпеку візочника більше хвилюються за власну премію аніж за відчуття пасажира. Звичайно, можна погодитись, що працівник столичного метрополітену, надаючи цілком окремий ескалатор для інваліда, прагне зробити для людини краще, але уявіть мої відчуття, коли Вельмишановна пані на касі з відвертим цинізмом криком кричить в телефон до працівниці станції призначення: «Галя, в мене інвалід на участку!!!!», пропускає на ескалатор і затримує весь натовп людей, але при цьому вимагає від мами жетон і не пропускає «третього, а лише інваліда з супроводжуючим». Потім надають двох працівників метрополітену для супроводу, які бояться візка, як вогню, бо не мають навичок техніки правильного підйому сходами. При цьому на сходах при виході з метрополітену, де є велика їх кількість вже, навіть близько, немає жодного запопадливого службовця і брат покладається лише на власні сили. Крім цього навіть ті незручні та небезпечні пандуси, які таки є, завалені продуктами та крамом продавців стихійних ринків. Почувши, цілком ввічливе запитання: «скажіть, як можна проїхати пандусом»?, шановна пані продавець спочатку подивилася на мене так, ніби я хочу, щоб вона полетіла на Марс ))), а вже потім після зауважень численних перехожих почала прибирати ящики з таким виглядом, ніби робить мені велику послугу.
Вищевикладене ще раз доводить, що незважаючи на те, що в Україні діє «Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 № 875-ХІІ, згідно ст. 28 якого, «Підприємства та організації, що здійснюють транспортне обслуговування населення, зобов'язані забезпечити спеціальне обладнання транспортних засобів, вокзалів, аеропортів та інших об'єктів, яке б дало змогу інвалідам безперешкодно користуватися їх послугами.У тих випадках, коли діючі транспортні засоби не можуть бути пристосовані для використання інвалідами, органи місцевого самоврядування створюють інші можливості для їх пересування.
При проектуванні і створенні нових засобів пересування, реконструкції і будівництві аеропортів, залізничних вокзалів і автовокзалів, морських і річкових портів обов'язково передбачається можливість їх використання інвалідами.», всі практичні заходи, щодо реалізації норм цього закону залишаються лише солодкими обіцянками, які не мають нічого спільного з жорстокими сучасними реаліями нашого сьогодення, в якому розмови про людиноцентризм є просто черговими «байками дідуся Панаса»))).
4.08.2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Пристосованість» української столиці до потреб людини з неповносправністю."
Про життя, як воно є
Вирішив висвітлити цю актуальну та складну проблему, спираючись на власний досвід та враження від нещодавньої поїздки у Київ.
Відверто кажучи «пристосованість» транспортної інфраструктури до потреб людей – візочників дається взнаки вже з початку подорожі, адже незважаючи на те, що на Львівському залізничному вокзалі, теоретично, створено всі необхідні умови для пересування інвалідів і всі сходи обладнані пандусами, практично користуватися ними просто нереально. Через неправильний кут нахилу пандуси є непридатними, можна сказати, навіть небезпечними для пересування, і лише завдяки підтримці та зусиллям брата мені вдавалося подолати архітектурні бар»єри.
Аналогічна ситуація виникла під час посадки в поїзд, адже жодний інвалідний візок не вміщається за габаритами в двері вагону, на шляху до яких слід подолати, як мінімум, три сходинки. Оптимісти можуть зауважити, що мовляв, існує можливість замовити спеціальний вагон з підйомником для перевезення людей з особливими потребами. Така можливість дійсно існує, але практичне її втілення вимагає значних затрат часу та виснажливої б»юрократичної паперової волокіти , адже навіть, якщо зробити все необхідне, то замовленого заздалегідь спеціального вагона доводиться чекати кілька місяців!!, що, погодьтеся, не дуже зручно.
А подорож в Київському метрополітені взагалі потребує крім фізичних зусиль людини, яка супроводжує інваліда, ще й значних емоційних та вольових зусиль самої людини з особливими потребами, тому що деякі працівники метрополітену забезпечуючи безпеку візочника більше хвилюються за власну премію аніж за відчуття пасажира. Звичайно, можна погодитись, що працівник столичного метрополітену, надаючи цілком окремий ескалатор для інваліда, прагне зробити для людини краще, але уявіть мої відчуття, коли Вельмишановна пані на касі з відвертим цинізмом криком кричить в телефон до працівниці станції призначення: «Галя, в мене інвалід на участку!!!!», пропускає на ескалатор і затримує весь натовп людей, але при цьому вимагає від мами жетон і не пропускає «третього, а лише інваліда з супроводжуючим». Потім надають двох працівників метрополітену для супроводу, які бояться візка, як вогню, бо не мають навичок техніки правильного підйому сходами. При цьому на сходах при виході з метрополітену, де є велика їх кількість вже, навіть близько, немає жодного запопадливого службовця і брат покладається лише на власні сили. Крім цього навіть ті незручні та небезпечні пандуси, які таки є, завалені продуктами та крамом продавців стихійних ринків. Почувши, цілком ввічливе запитання: «скажіть, як можна проїхати пандусом»?, шановна пані продавець спочатку подивилася на мене так, ніби я хочу, щоб вона полетіла на Марс ))), а вже потім після зауважень численних перехожих почала прибирати ящики з таким виглядом, ніби робить мені велику послугу.
Вищевикладене ще раз доводить, що незважаючи на те, що в Україні діє «Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 № 875-ХІІ, згідно ст. 28 якого, «Підприємства та організації, що здійснюють транспортне обслуговування населення, зобов'язані забезпечити спеціальне обладнання транспортних засобів, вокзалів, аеропортів та інших об'єктів, яке б дало змогу інвалідам безперешкодно користуватися їх послугами.У тих випадках, коли діючі транспортні засоби не можуть бути пристосовані для використання інвалідами, органи місцевого самоврядування створюють інші можливості для їх пересування.
При проектуванні і створенні нових засобів пересування, реконструкції і будівництві аеропортів, залізничних вокзалів і автовокзалів, морських і річкових портів обов'язково передбачається можливість їх використання інвалідами.», всі практичні заходи, щодо реалізації норм цього закону залишаються лише солодкими обіцянками, які не мають нічого спільного з жорстокими сучасними реаліями нашого сьогодення, в якому розмови про людиноцентризм є просто черговими «байками дідуся Панаса»))).
4.08.2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"«Люди не хочуть рятувати душі. Тільки тіла»"
• Перейти на сторінку •
"Книга, що спонукає замислитись про… Літературу!"
• Перейти на сторінку •
"Книга, що спонукає замислитись про… Літературу!"
Про публікацію