ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя тобі нехай, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя тобі нехай, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
2024.05.01
05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
2024.04.30
22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лариса Чаєчка (1970) /
Проза
Історії з життя (1)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Історії з життя (1)
Дві сусідки, як завше, здибалися коло плоту.
– Йой, Маруню, до Паски стіко роботи, а мій Іван ніц то ся не гризе!
Розмови про чоловіків були улюбленою темою до розмови. Потім йшла мова про дітей, сусідів та про інше: вариво, ґосподарка, поля, бульби-жуки і тому подібне.
– Йой, Маруню, – продовжувала Йванка, чорнява пишна молодичка, – який файний рецепт пляцка я дістала! Ще-м такого не куштувала!
Маруня аж здуміла* – як то сусідка щось швидше взнала за неї…
– І що то за пляцок? – ліниво розтягуючи слова, спитала вона.
– А-а, то тре’ й-но штири яйця, трохи воливи, муки капіцюнцю (далі йшов перелік продуктів, які неймовірним чином мали сполучитись між собою і, в результаті, – дати витвір кулінарного мистецтва). Рецепт був просто фантастичний, чи правильніше сказати мало схожий на правдивий, але Маруня й на мить не засумнівалась у його достовірності. Швидко попрощавшись із сусідкою, чимдуж побігла до хати – готувати сей шедевр! Про себе щасливо посміхалась: «от прийдуть діти зі школи, і вона почастує їх солоденьким!»
Маруня швидко заторохтіла баняками, поспішаючи збила ненароком два яйця, розсипала білосніжною стрічечкою борошно вищого ґатунку, вихлюпнула кисляку на стіл (теж один зі складників), тоді дещо заспокоївшись, стала те все змішувати, не забувши додати й інші компоненти, які, будучи у стані спокою й розважливості, ніколи б не додала до тіста. Все файненько заколотивши, влила у бритванку**. Поки пляцок випікався, по хаті розносився приємний запах домашньої випічки, та коли Маруня витягла своє творіння із духової шафки, була вражена його виглядом – і не «виріс», і кольором не вийшов… Ледь дочекалася, поки трохи підстиг, щоб скуштувати. Врізала шматочок на пробу – у роті розтягнувся неприємний смак чогось гірко-солодко-содового та ще якогось занадто масного… Вона з огидою відсунула тарілку і тут же побігла до телефону.
– Йванка, чи ти здуріла?! Що за рецепт ти мені підсунула?! Я через тебе згаїла стілько часу і продуктів?!
– А ти нащо, мене дурну, слухала? – усміхнулась сусідка у відповідь :)
*здуміла (з пол., наголос припадає на другий склад) – здивувалась;
**бритванка – ємність із легкого металу для випікання борошняних виробів.
6. 03. 2013
– Йой, Маруню, до Паски стіко роботи, а мій Іван ніц то ся не гризе!
Розмови про чоловіків були улюбленою темою до розмови. Потім йшла мова про дітей, сусідів та про інше: вариво, ґосподарка, поля, бульби-жуки і тому подібне.
– Йой, Маруню, – продовжувала Йванка, чорнява пишна молодичка, – який файний рецепт пляцка я дістала! Ще-м такого не куштувала!
Маруня аж здуміла* – як то сусідка щось швидше взнала за неї…
– І що то за пляцок? – ліниво розтягуючи слова, спитала вона.
– А-а, то тре’ й-но штири яйця, трохи воливи, муки капіцюнцю (далі йшов перелік продуктів, які неймовірним чином мали сполучитись між собою і, в результаті, – дати витвір кулінарного мистецтва). Рецепт був просто фантастичний, чи правильніше сказати мало схожий на правдивий, але Маруня й на мить не засумнівалась у його достовірності. Швидко попрощавшись із сусідкою, чимдуж побігла до хати – готувати сей шедевр! Про себе щасливо посміхалась: «от прийдуть діти зі школи, і вона почастує їх солоденьким!»
Маруня швидко заторохтіла баняками, поспішаючи збила ненароком два яйця, розсипала білосніжною стрічечкою борошно вищого ґатунку, вихлюпнула кисляку на стіл (теж один зі складників), тоді дещо заспокоївшись, стала те все змішувати, не забувши додати й інші компоненти, які, будучи у стані спокою й розважливості, ніколи б не додала до тіста. Все файненько заколотивши, влила у бритванку**. Поки пляцок випікався, по хаті розносився приємний запах домашньої випічки, та коли Маруня витягла своє творіння із духової шафки, була вражена його виглядом – і не «виріс», і кольором не вийшов… Ледь дочекалася, поки трохи підстиг, щоб скуштувати. Врізала шматочок на пробу – у роті розтягнувся неприємний смак чогось гірко-солодко-содового та ще якогось занадто масного… Вона з огидою відсунула тарілку і тут же побігла до телефону.
– Йванка, чи ти здуріла?! Що за рецепт ти мені підсунула?! Я через тебе згаїла стілько часу і продуктів?!
– А ти нащо, мене дурну, слухала? – усміхнулась сусідка у відповідь :)
*здуміла (з пол., наголос припадає на другий склад) – здивувалась;
**бритванка – ємність із легкого металу для випікання борошняних виробів.
6. 03. 2013
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію