ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.08
06:42
Я написав таємний звіт
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
2024.05.08
05:07
Не боюся сьогодні нічого
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
2024.05.08
00:19
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму.
Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі.
Росія без України – недодержава з недоісторією.
Що для українця відродження – то для москаля пог
2024.05.07
18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку.
«Ані разу не спадало на думку».
«А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі
2024.05.07
12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
2024.05.07
09:38
Зорані очі
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
2024.05.07
07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Криловець (1985) /
Проза
Середа і П’ятниця
Одна жінка поверталася додому із заробітків. Дорога була далека, а надворі вже починало темніти. Вирішила жінка попроситися до когось на ніч. Зайшла вона в першу-ліпшу хату, яка трапилася їй по дорозі. А в тій хатинці жили чоловік з жінкою. Не зовсім добра слава про них ходила. Та звідки жінці було знати про це?
– Добрий вечір вам, люди добрі! – зайшовши в хату, привіталася Уляна. – Чи дозволите мені у вас переночувати?
Господарі, переглянувшись, відповіли в один голос:
– Дозволимо!
– Не стійте в порозі, а проходьте, сідайте! – додала господиня і показала рукою на лавку, що стояла в куточку.
Жінка подякувала за гостинність і тихесенько присіла на лавку.
– А Ви йдете, мабуть, здалека? – з цікавістю запитав господар Уляну.
– Так, – тихенько відповіла Уляна. – Повертаюся додому із заробітків.
Чоловік з жінкою знову переглянулися, але вже більше Уляну ні про що не розпитували. Через півгодини повечеряли, і господиня простелила гості на землі. Подякувавши, Уляна лягла спочивати, бо дуже вже була стомленою. Однак вона ніяк не могла заснути, якась дивна тривога закралася їй в серце.
А господарі тим часом, вийшовши на двір, домовлялися, що, як тільки-но гостя засне, то вони її задушать, а гроші заберуть. Ну, а мертве тіло викинуть вночі в річку. Бідолашна жінка навіть не здогадувалася, яке нещастя чекає на неї.
Нарешті господарі лягли спати, але лампу не погасили, щоб було краще видно, коли жінка засне. Уляні було дивно, що лампа й досі горить, однак вона не посміла нічого в господарів питати.
Раптом хтось постукав в двері. Бідолашну Уляну охопив жах, її серце так почало швидко битися, що здавалося, ось-ось вискочить з грудей. “Це, напевно, по мене прийшли якісь розбишаки”, – з жахом подумала перелякана жінка.
– Відчиніть двері! Не бійтеся, ми нічого нікому не заподіємо! Нам потрібна Уляна. Ми її друзі, – почувся голос із-за дверей.
Господарі не знали, що робити, і врешті-решт вирішили відчинити двері. Господар тремтячою рукою відсунув засув – в хату зайшло двоє чоловіків.
А Уляна в цей час не знала, на якому вона світі! В бідолашної жінки від страху розривалося серце. Накрившися з головою, Уляна завмерла в очікуванні найстрашнішого – своєї смерті. Їй здавалося, що ось зараз до неї прийдуть ці люди і прикінчать її. Жінка чула, як хтось підходить все ближче й ближче, і врешті-решт вона не витримала й щосили закричала: “Господи, прости і помилуй!” Запанувала тиша...
Коли жінка розплющила очі, то побачила над собою двох незнайомих чоловіків. Незнайомці лагідно посміхалися, й один з них тихо мовив Уляні:
– Уляно, не бійтеся нас! Ми нічого Вам не заподіємо! Ходімо з нами! – і незнайомець подав руку.
Уляна зі страху нічого не бачила й не чула, вона автоматично простягнула руку. Чоловіки, взявши її під руки, вивели з хати. Здивовані господарі з подиву аж роти пороззявляли – так і стояли, навіть жодного слова не сказавши.
Вийшовши на двір, Уляна заплющила очі, чекаючи останньої миті.
– Уляно, не бійтеся нас! – знову мовив до жінки незнайомець.
Нарешті Уляна розплющила очі і почала роздивлятися незнайомців. На мить їй здалося, що від цих двох чоловіків ніби випромінюється якесь дивовижне світло. “Мабуть, я вже божеволію!” – подумала жінка.
– Не божеволієте! – промовив до Уляни той самий чоловік, ніби читаючи її думки. – Ми послані Богом, щоб Вас врятувати від смерті. Я – Середа, а він – П’ятниця! Ми Вас проведемо додому!
В Уляни ніби якийсь тягар впав з плечей, на душі стало легко-легко, аж сльози заблищали на очах. Тепер їй не було страшно, вона спокійно почала розглядати своїх рятівників. Нарешті обізвався й другий чоловік, той, що був П’ятницею:
– Ви хороша людина, Уляно! Постійно молитеся, ходите до церкви, намагаєтеся не грішити, постите не лише в піст, а й кожної середи і п’ятниці – тому ми й послані, щоб Вас врятувати від загибелі і цілою й неушкодженою провести додому.
Середа взяв Уляну за руку і також тихо мовив:
– Не бійтеся з нами нічого – ми Вас доведемо до самої хати. А тут Вас чекала нагла смерть: ці нечестиві господарі хотіли Вас вбити й забрати гроші, та тепер усе позаду!
– Ходімо! – додав П’ятниця, і, взявши жінку під руки, вони рушили далі.
Уляна вже нічого не боялася, вона почувалася захищеною, ніби за сімома замками. Хоч надворі було й темно, але жінці було видно, як вдень. Це так її рятівники освітлювали собою дорогу. Навіть незчулася Уляна, як вже стояла перед своєю хатою.
– Ось Ви і вдома! – лагідно усміхаючись, мовив Середа.
– Дякую вам! – щиро подякувала жінка своїм рятівникам.
– Не нам дякуйте – Богу! – промовив П’ятниця. І раптом святі посланці зникли, немовби розтанули в повітрі.
Ще деякий час Уляна стояла, немов зачарована, а потім хутенько забігла до хати. Тільки-но зайшовши, жінка кинулася на коліна перед образами й почала ревно молитися Богу і всім святим угодникам Божим. Вона, ридаючи, дякувала святим за те, що врятували її, не дозволили загинути наглою смертю.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Середа і П’ятниця
Одна жінка поверталася додому із заробітків. Дорога була далека, а надворі вже починало темніти. Вирішила жінка попроситися до когось на ніч. Зайшла вона в першу-ліпшу хату, яка трапилася їй по дорозі. А в тій хатинці жили чоловік з жінкою. Не зовсім добра слава про них ходила. Та звідки жінці було знати про це?
– Добрий вечір вам, люди добрі! – зайшовши в хату, привіталася Уляна. – Чи дозволите мені у вас переночувати?
Господарі, переглянувшись, відповіли в один голос:
– Дозволимо!
– Не стійте в порозі, а проходьте, сідайте! – додала господиня і показала рукою на лавку, що стояла в куточку.
Жінка подякувала за гостинність і тихесенько присіла на лавку.
– А Ви йдете, мабуть, здалека? – з цікавістю запитав господар Уляну.
– Так, – тихенько відповіла Уляна. – Повертаюся додому із заробітків.
Чоловік з жінкою знову переглянулися, але вже більше Уляну ні про що не розпитували. Через півгодини повечеряли, і господиня простелила гості на землі. Подякувавши, Уляна лягла спочивати, бо дуже вже була стомленою. Однак вона ніяк не могла заснути, якась дивна тривога закралася їй в серце.
А господарі тим часом, вийшовши на двір, домовлялися, що, як тільки-но гостя засне, то вони її задушать, а гроші заберуть. Ну, а мертве тіло викинуть вночі в річку. Бідолашна жінка навіть не здогадувалася, яке нещастя чекає на неї.
Нарешті господарі лягли спати, але лампу не погасили, щоб було краще видно, коли жінка засне. Уляні було дивно, що лампа й досі горить, однак вона не посміла нічого в господарів питати.
Раптом хтось постукав в двері. Бідолашну Уляну охопив жах, її серце так почало швидко битися, що здавалося, ось-ось вискочить з грудей. “Це, напевно, по мене прийшли якісь розбишаки”, – з жахом подумала перелякана жінка.
– Відчиніть двері! Не бійтеся, ми нічого нікому не заподіємо! Нам потрібна Уляна. Ми її друзі, – почувся голос із-за дверей.
Господарі не знали, що робити, і врешті-решт вирішили відчинити двері. Господар тремтячою рукою відсунув засув – в хату зайшло двоє чоловіків.
А Уляна в цей час не знала, на якому вона світі! В бідолашної жінки від страху розривалося серце. Накрившися з головою, Уляна завмерла в очікуванні найстрашнішого – своєї смерті. Їй здавалося, що ось зараз до неї прийдуть ці люди і прикінчать її. Жінка чула, як хтось підходить все ближче й ближче, і врешті-решт вона не витримала й щосили закричала: “Господи, прости і помилуй!” Запанувала тиша...
Коли жінка розплющила очі, то побачила над собою двох незнайомих чоловіків. Незнайомці лагідно посміхалися, й один з них тихо мовив Уляні:
– Уляно, не бійтеся нас! Ми нічого Вам не заподіємо! Ходімо з нами! – і незнайомець подав руку.
Уляна зі страху нічого не бачила й не чула, вона автоматично простягнула руку. Чоловіки, взявши її під руки, вивели з хати. Здивовані господарі з подиву аж роти пороззявляли – так і стояли, навіть жодного слова не сказавши.
Вийшовши на двір, Уляна заплющила очі, чекаючи останньої миті.
– Уляно, не бійтеся нас! – знову мовив до жінки незнайомець.
Нарешті Уляна розплющила очі і почала роздивлятися незнайомців. На мить їй здалося, що від цих двох чоловіків ніби випромінюється якесь дивовижне світло. “Мабуть, я вже божеволію!” – подумала жінка.
– Не божеволієте! – промовив до Уляни той самий чоловік, ніби читаючи її думки. – Ми послані Богом, щоб Вас врятувати від смерті. Я – Середа, а він – П’ятниця! Ми Вас проведемо додому!
В Уляни ніби якийсь тягар впав з плечей, на душі стало легко-легко, аж сльози заблищали на очах. Тепер їй не було страшно, вона спокійно почала розглядати своїх рятівників. Нарешті обізвався й другий чоловік, той, що був П’ятницею:
– Ви хороша людина, Уляно! Постійно молитеся, ходите до церкви, намагаєтеся не грішити, постите не лише в піст, а й кожної середи і п’ятниці – тому ми й послані, щоб Вас врятувати від загибелі і цілою й неушкодженою провести додому.
Середа взяв Уляну за руку і також тихо мовив:
– Не бійтеся з нами нічого – ми Вас доведемо до самої хати. А тут Вас чекала нагла смерть: ці нечестиві господарі хотіли Вас вбити й забрати гроші, та тепер усе позаду!
– Ходімо! – додав П’ятниця, і, взявши жінку під руки, вони рушили далі.
Уляна вже нічого не боялася, вона почувалася захищеною, ніби за сімома замками. Хоч надворі було й темно, але жінці було видно, як вдень. Це так її рятівники освітлювали собою дорогу. Навіть незчулася Уляна, як вже стояла перед своєю хатою.
– Ось Ви і вдома! – лагідно усміхаючись, мовив Середа.
– Дякую вам! – щиро подякувала жінка своїм рятівникам.
– Не нам дякуйте – Богу! – промовив П’ятниця. І раптом святі посланці зникли, немовби розтанули в повітрі.
Ще деякий час Уляна стояла, немов зачарована, а потім хутенько забігла до хати. Тільки-но зайшовши, жінка кинулася на коліна перед образами й почала ревно молитися Богу і всім святим угодникам Божим. Вона, ридаючи, дякувала святим за те, що врятували її, не дозволили загинути наглою смертю.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію