ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
12:54
Знов гучні тривоги звуки
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Колиску з дитиною.
Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Колиску з дитиною.
Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,
2024.03.29
11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
2024.03.29
11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
оленка коваль (1961) /
Рецензії
З висоти «Волошкового неба».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
З висоти «Волошкового неба».
«Волошкове небо» - під такою назвою вийшла збірка Володимира Криловця у видавництві «Твердиня» (Волошкове небо: поезії / В.А. Криловець. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2013. – 124с.) До трьох розділів книги («Горить свіча», «Кіт Мартин і пес Кудлач», «Гарно пахнуть матіоли») увійшло 93 вірші.
Кожна людина може знайти в цій багатогранній, багаторівневій поезії щось для себе. Хтось побачить тут добрі дитячі віршики («Приснилась зайчику подушка…»(с.61), «Метелики білі…» (с.87), «Мій горобчику, привіт!..»(с.51), «Світанкове небо…» (с.73), «Сидить липень…» (с.71)); хтось знайде мудрість дорослого із «заквітчаними сріблечком скронями» («Тоді важко дістати зеніту, коли крила з корінням зрослися в землі» (с.32)); хтось отримає вправи для логопедичних занять («Жук до жаби поспішав…»(с.57), «Сумували сірі гуси…»(с.49), «Чемна чалапала чапля болотом…» (с.55)). Хтось усміхнеться тонкому гумору, замилується несподіваними сюжетами та образними порівняннями, хтось почує досконалу мелодику та ритміку, хтось збагне тотожність росинки з людською кров’ю («... Ненароком терня подере, як стерня, і проступить роса на долоні» (с.9)).
Кожен побачить те, що готовий побачити, але всі зможуть побачити, почути, відчути, зрозуміти красу та біль світу з висоти «волошкового неба». У поетичних картинах, писаних словом, оживають кольори, звуки, запахи, почуття ( «Волошкове небо…» (с.69), «Лесикові» (с.18), «Сніг – не гарячий…» (с.31), «Цвітом білим каштани цвітуть…» (с.106), «Свято Зелене…» (с.104), «Буйне літо...» (с.72), « Жовте сонце…» (с.67), «- Крап-крап! - розтає вчорашній сніг…» (с.99), «У повітрі вже пахне весною…»(с.97), «Навесні зажурилась берізка...»(с. 103)).
Аби зрозуміти ці вірші, не потрібен словник іншомовних слів – всі слова свої, рідні, прості. Нічого зайвого, нічого випадкового. Жодної критики, жодного гніву - лише мудрість, милосердя та терпіння високого неба («Часто сняться вночі журавлині плачі…» (с.13), «Повертайтесь, лелеки…»(с.101)).
Яким смішним видається пес, що «щулить вуха, весь тремтить», втікаючи від кота; яким безпомічним стає великий птах, коли переживає, що на нього образився равлик («Що за дивна сміхота?..» (с.44), «У жовтому житі журився Журавлик…» (с.56)); якими дріб’язковими видаються наші тривоги перед величними обріями, що сяють вдалині («Чи, бува, не наснилось мені? ... Я лечу на крилатім коні…» (с.10)).
...Навіть серед снігів здатна прорости прекрасна квітка, яка несе в собі щастя, знання і безстрашність вічного неба:
Такий маленький і тендітний,
Поміж снігів він ледь помітний.
Надворі холод мінус два,
А він всміхається – дива!
Сердитий вітер завиває,
Але сміливця не лякає,
Що першим устає зі сну,
Щоб привітать свою весну.
Поглянеш із висоти «волошкового неба» і побачиш, серед якого дивосвіту, серед якої казки живеш. То світять краплі роси, чи зорі? То квіти відображаються в чистому небі, чи то волошки та дитячі очі увібрали в себе колір неба?
Липень 2013 р.
Олена Коваль
Кожна людина може знайти в цій багатогранній, багаторівневій поезії щось для себе. Хтось побачить тут добрі дитячі віршики («Приснилась зайчику подушка…»(с.61), «Метелики білі…» (с.87), «Мій горобчику, привіт!..»(с.51), «Світанкове небо…» (с.73), «Сидить липень…» (с.71)); хтось знайде мудрість дорослого із «заквітчаними сріблечком скронями» («Тоді важко дістати зеніту, коли крила з корінням зрослися в землі» (с.32)); хтось отримає вправи для логопедичних занять («Жук до жаби поспішав…»(с.57), «Сумували сірі гуси…»(с.49), «Чемна чалапала чапля болотом…» (с.55)). Хтось усміхнеться тонкому гумору, замилується несподіваними сюжетами та образними порівняннями, хтось почує досконалу мелодику та ритміку, хтось збагне тотожність росинки з людською кров’ю («... Ненароком терня подере, як стерня, і проступить роса на долоні» (с.9)).
Кожен побачить те, що готовий побачити, але всі зможуть побачити, почути, відчути, зрозуміти красу та біль світу з висоти «волошкового неба». У поетичних картинах, писаних словом, оживають кольори, звуки, запахи, почуття ( «Волошкове небо…» (с.69), «Лесикові» (с.18), «Сніг – не гарячий…» (с.31), «Цвітом білим каштани цвітуть…» (с.106), «Свято Зелене…» (с.104), «Буйне літо...» (с.72), « Жовте сонце…» (с.67), «- Крап-крап! - розтає вчорашній сніг…» (с.99), «У повітрі вже пахне весною…»(с.97), «Навесні зажурилась берізка...»(с. 103)).
Аби зрозуміти ці вірші, не потрібен словник іншомовних слів – всі слова свої, рідні, прості. Нічого зайвого, нічого випадкового. Жодної критики, жодного гніву - лише мудрість, милосердя та терпіння високого неба («Часто сняться вночі журавлині плачі…» (с.13), «Повертайтесь, лелеки…»(с.101)).
Яким смішним видається пес, що «щулить вуха, весь тремтить», втікаючи від кота; яким безпомічним стає великий птах, коли переживає, що на нього образився равлик («Що за дивна сміхота?..» (с.44), «У жовтому житі журився Журавлик…» (с.56)); якими дріб’язковими видаються наші тривоги перед величними обріями, що сяють вдалині («Чи, бува, не наснилось мені? ... Я лечу на крилатім коні…» (с.10)).
...Навіть серед снігів здатна прорости прекрасна квітка, яка несе в собі щастя, знання і безстрашність вічного неба:
Такий маленький і тендітний,
Поміж снігів він ледь помітний.
Надворі холод мінус два,
А він всміхається – дива!
Сердитий вітер завиває,
Але сміливця не лякає,
Що першим устає зі сну,
Щоб привітать свою весну.
Поглянеш із висоти «волошкового неба» і побачиш, серед якого дивосвіту, серед якої казки живеш. То світять краплі роси, чи зорі? То квіти відображаються в чистому небі, чи то волошки та дитячі очі увібрали в себе колір неба?
Липень 2013 р.
Олена Коваль
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію