Сидорів Юрій сказав(ла) про критику Пиріжкова поезія , автор Майстерень Редакція (2020.01.08 21:22)

рожева мрія дуремара
місток упав ставок засох
пасеться жаб'яча отара
а він вигулює п'яво́к
........

певно, такий план дуремарів сайтових
Юрій тонко, іронічно прогнозує...чи мені здалося.

Не проти будь яких розумних тлумачень.
Автор не з числа любителів "прозорих" текстів, в яких літо - це літо, а зима - це зима. І так далі та все таке інше.

Головне - щоб не "поїхати головою" у сатиризм (любителів сатири просив би не турбуватися. Це різні речі), не виставлятися казановою-хуаном-переможцем. Краще, нмд, скромно навпаки - невдахою, тим більше, що насправді не самим собою.
І ще більше, що це є тайною за десятком пересторог і засувів.
Це ж поезія - країна вигадок, банальностей, дешевої та дорожчої популярності.
Кому яка випаде і хто за чим до неї прийшов.

Та й пиріжки - що в них серйозного.
Щоправда, останнє, якщо є до чого його прикласти, то так воно і вийде.

Дякую за увагу,
Ю. С.

......Усі ми розуміємо, що критика озлоблює людей, робить їх серця кам'яними і зменшує емпатію. Попри те, що основна її мета - воювати із чимось неідеальним, критика не завжди увінчується успіхом і той, кого критикують, рідко-коли стає перфектним... Сальвадор Далі казав: "Не бійтеся досконалості, вам її не досягти".
С. Запоржанин, фейсбук.

Щодо пиріжків, я переглядаю і сміюся.
Сатирики... я б порадила таким придбати дзеркало нове, є таке. Електронне, багато чого про свій фейс і нутро дізналися б. Гаяти хвилину на таке зась, не те що години.
Тому пішла. Хай озеро й риба дуремарам та купальницям. Та перехожим, що заблукали.

Переклад свіжий на Фейсбуці, глянете. Ви ж там наче маєте профіль - здогадуюся.

Такої охоти - сперечатися - не мала, та примусили полюбити цей марудний процес). Треба ж було змітати жабуриння, скукоблене листя... Отримала досвід: поет не має ходити серед чужих.
"Опріч людей собі ходила" - таке ліпше. Бо люди... різномасті, хочуть бачити у мені (в мене) своє... буває - наділяють невластивими рисами... свої вишиванки секендівські пропонують...
Тепер таким негаціям назва газлайтинг. Щоб не отримати епічне засмічення мозку, варто лишити цю запінену сайтівську оазу.
І нести лотос творчості гідно.
Хай нам щастить.

https://www.youtube.com/watch?v=LALl8B6970k&app=desktop

я спешу...
Юрію, для відходу пана Г... саме та мелодія. На пиріжковій сторінці таку наводку побачила.
Посміялася.

Хотілося, щоби негативні моменти залишилися в минулому.
Слова "я спєшу - ізвінітє мєня" пригадалися самі собою. Пісні російською - пісні мого отроцтва.

Ще є один шанс - на Василя (і Новий рік за старим стилем). Друга спроба Нового року.

З пів десятка нових "пиріжків" - і та скандальна сторінка зміниться наступною, і гарно, якщо таки не скандальною, а знову з гумором.

Гарного настрою.
Щасти.
Ю. С.

Світлано, я не знаю, що треба робити у випадку міжособистих конфліктів на сайті, але я знаю, чого не треба робити. Не треба звертатися до редакції – допомоги не буде. Чим вони керуються, коли не бажають видалити хоча б найбільш брутальні коментарі (мова навіть не про забанення) -- таємниця за сімома замками Мабуть, їх втішає кількість читачів – люди злітаються на скандал, як мухи (чим, власне, й користується частина авторів). Той вірш, під яким усе почалося, за нормальних умов набрав би у кращому випадку зо 20-30 читачів, але зі скандалом – аж 600! І друге – не втягуйтесь у вияснення стосунків із цією групою чоловіків. Ви не переможете їх у їхній примітивній брутальності, і перемагати тут вам не потрібно. Ваші пояснення і спроби порозумітися із ними виглядають наївно, і тільки під’южують їх до ще більшого глузування. Якщо вони вже взялися висміювати зовнішність жінки, анатомічні особливості її будови – то їм уже далі падати нікуди. І знову ж таки – на поміч редакції розраховувати марно. Не відповідайте їм, пишіть. публікуйтесь, помагайте тим, хто це цінує, використовуйте інші сайти...

Вікторіє...
Брутальні чоловіки самі лисіючі, сивіючі, підтоптані... вони виглядають старшими за мене років на 7... Мені соромитися нічого. Навпаки.Породиста.
Мріють про перемоги... Вчора порозглядала світлини одного з претендентів на мою увагу: соняшник похилений серед студенток...
Наївно - не те слово.
Я обрала модус: крапля скелю точить.
І лише тому коментувала їхні випади. Не наївно, а з ціллю змінити хоч щось на сайті... Стоїчно.
Нічого не змінилося. Збайдужів до ПМ власник давно... модерування відсутнє........
Перебувати серед болота я не хочу!
Осушити не вдалося.
Тепер про анатомічні... Про що мова? Їхні дружини на світлинах є поряд? Нема. Ті пані моделі? Авжеж...на городах чи за столами...земні мадонни.
Бо соромляться показати! Своє ж не в'яне...не пропадає...
чого соромитися мені - у 56 років? Про що мова? Я імпозантна, молодява жінка. Ніхто не писав, не казав подібного - "свиня"... як можна...Сала не вживаю. ці дурбили тим салом свої старіючі обличчя намазали і лізуть мені межи очі. Чому мені? та я ж терпляча... добра.
Є фото, де Сушко, я і ще дехто.
Та я від них ліпше й досі виглядаю.
Я порадила одному розглядати фото Анни Ахматової молодої і в зрілості.
Найліпше вдивлятися у свої обличчя. Мені соромитися точно нічого.
Пишна? Всі мої родичі такі. І що? Професори, знавці мов, я поетка. А оті жевжики - хто... Римувальники пересічні. Сухі, пузаті... нечемні.
Я козацького роду, а не засохла грушка при дорозі.
Нема про що.
Дякую за небайдужість.