ПОЕЗІЯ.ОГЛЯДИ САМВИДАВУ
__Друзі, відкривайте нам очі, публікуйтесь вільно й невимушено, до Ваших послуг InterNetri - "Віртуальні вірші", всі Ваші публікації автоматично беруть участь у наших конкурсах. __Постулати
___Ми взяли на себе нахабство робити те, чого нас ніхто не просив. А саме, займатись оглядом Ваших безсмертних і смертних творінь. Одначе, друзі, Ви скористалися свободою дії і тому повинні допустити, що інші зроблять те саме. Проте ми намагатимемося бути коректними відповідно до коректності Вашої i наше незнання чи там нерозуміння, не прикрашати дешевими шпильками. "Voila tout". | Осінній марафон. Огляд: 1.09. - 1.12. 2002p: |
От і осінь минула. Ніби і не бувала... Залишилися вірші, поетичний урожай, подекуди не зібраний, ось він, з-під снігу визирає - по-осінньому щедро і свідчить про реальність минулого, про інші виміри - поза днем сьогоднішнім.
"Віртуальні вірші"
Літні враження, щодо тенденцій "самвидаву" ("Підвищується. Неухильно наростає..."), схоже співпадають з осінніми. Постійні автори намагаються підтвердити свою творчу позицію характерними творами. Виринають з творчого туману риси, образи, сутності. Щоправда, інколи народжується відчуття, що ступаєш не стільки дивними просторами і краями, але й по колії, і назустріч... Словом, з чим тільки не зустрічаєшся. Та так, чи інакше, задоволення осінній перегляд творів усе ж приносить більші, ніж перед цим. Хоча й ніби немає яскравих відкриттів, одначе нині й веселіше й різноманітніше. Можливо, тому, що гормональні вибухи восени - рідкість?
 ЩО СПОДОБАЛОСЯ?
Гордій Безкоровайний
День
молоді (фрагмент)
Публікація Stephen, Dublin 20 Вересень 2002
Минає час, і я уже не молодь,
а так собі... Оцвіття, хижа
волоть
сум'ять і молодої марноти,
яка мене, премудрого,
водила
стезями різними, допоки не пошила
у вчені дурні... Вітер
заплети
собі у косу, доню! Чорний вітер...
Бо тато твій, що міг за вечір
літр
отрути випити, лежить під перелогом
свого мовчання, наче під
парканом.
Пустившись берега, між берегом і Богом
його душа гуцульська не
арканом,
а зашморгом від розпачу звивалась...
А те, що мало статися, не
сталось.
Без особливих вивертів і прикрас? Зате щиро, і печально і обсяжно. І це добре.
А ось і наша знайома, Ніна Кур'ята:
Липовий
липень
Публікація Ніна, Одеса 10 Вересень 2002
Липовий липень час розчахнув.
Що ж він молитви мої не чув?
Зріють і вишні, і небеса.
В трави принишклі впала роса,
Ластівка простір крає крилом...
Як же непросто гоїть розлом!
Довга дорога надто слизька.
Зірка дворога впала з візка...
Сльози? То просто крапа з дерев.
Місячний острів... Зоряний лев
Шляху Чумацького злизує сіль...
Липень - зненацька.
Липень - і
біль.
Видається, Ніна з кожним оглядом виглядає цікавішою. Добре звучать і "Рвуться старі
конверти...", - насолоджуємося Ніно, дякуємо. Одначе, це, напевно, наша загальна хвороба - концентрація інформації - дуже багато, цілі ріки, різного прагнемо вмістити в кожен вірш, а, здебільшого, достатньо просто уважно прослідкувати і за малим струмочком, - в його водах і на його бережках теж Всесвіт?
Стале варті уваги і світи Володимира Півторака , щоправда легкі формальні упущення, з якими так гарно і ефективно бореться, наприклад, Ніна Кур'ята, заважають точному сприйняттю гармоній в приведеному автором вірші. Але, і Ніні, таки варто придивитися, як Володимир знаходить складніші форми вибудови віршів на підкріплення своїм думкам. Можете переконатися в цьому самі, звернувшись до його бібліотечки.
Радує і очікувана пісенність Галини Кантерук. Отримувати те, на що сподіваєшся, теж добре...
Кантерук Галина
Пішов...
Публікація Галя, Lviv 06
Вересень 2002
За вітрами - хурделиця,
А коханий мій жениться;
Плаче сивая горлиця –
Інша к серденьку горнеться.
Замело всі стежки і дороги, -
До самотнього мого порогу;
Вороги
веселяться, радіють,
Що боротись не в силах, не смію.
О, мій милий, коханий, прийди,
Я благаю – до неї не йди,
Обійми,
пригорни, проведи...
Ти мовчиш. Облітають сади.
Десь за обрієм тануть сліди –
Ти відходиш. Ридають сади.
І назад вже
нема вороття...
Забуття.
Забуття. Забуття..
Таке у поетеси відчуття близьких завірюх, з рефренами і круговертями: "Вітру пісня студена /І багряна земля.../ Листя падає з клена - / І кружляє, кружля..." - тепле і привабливе...
Заінтригувала і раніше невідома мені, п. Світлана Скляр. В обох її віршах багато кинутих довкола себе поглядів, - можливо, без плавності перетікання, але своєрідно.
Світлана Скляр
Якщо
німа...
Публікація Світлана Скляр, Запоріжжя 12 Вересень 2002 Якщо німа я, то мене нема.
Мине безвинним сном твоя зима.
А хто весну Весною нарече -
Сховається в найглибшій із печер
У червні, де повітря, наче дим
Без кисню і вогню. Додай води,
І йди, шукай луну вчорашніх слів
На південь, напів-дно, напів, напів...
...Але те все, напевне, вже дарма.
Коли не мій ти, то тебе нема.
Цікава своїми контрастами і добре відома нам Любонька,
Любонька
Отак -от ....
Публікація Любов, Львів 10
Вересень 2002 Я ...посмішку побачила твою
Подумав ти: " Вона іще дитина..."
І розтопилось серце з кришталю
І розлилися ріками години.
Ми відчували дихання життя ,
тріпочучи від дотиків чекання.
Та хтось не витримав...
І
це чуття перетворилось раптом на кохання.
Тепер ми дихали разом у такт,
Ковтали щастя жадними ривками,
Пливли-тонули в небесах
птахами...
...І знову хтось не стримався ...отак...
Отак-от стрімко
падали додолу
Я й ти, та виникало знову
нове бажання ,нові відчуття:
Нам дали шанс на ще одне життя... Можливо, виділяю цей вірш і тому, що раніше у Любоньки все було простіше, і дії плинули площиною переднього плану, а зараз "дихали разом у такт..." і ...отак ... , хоча файніше було би без повторення загадки "хтось", наприклад, продовживши течію початкової загадки далі, або майже до відгадки?
А ось найнапруженішим твором осінніх "Віртуальних віршів", думаю, є "НЕАНДЕРТАЛЬЦІ, ПІТЕКАНТРОПИ..." Анні Багряної, Київ 30 Вересень 2002 . Мені подобається позиція Ані , - прямо і в обличчя нам багато чого сказано. Але в цілому вірш, як самостійне явище, схоже, не відбувся. Тобто, ту страшенну висоту, чи там безодню, яку Багряна хотіла подолати, чисто поетичною гармонією охопити не вдалося. Інша справа, що загадка Ані Багряної і в тому, що вона чудовий автор-виконавець, і звучання даного твору в поєднанні із полум'ям самої Ані зовсім інше.
ПРО ІНШЕ:
Як і було сказано раніше - кохання стало менше. В основному, народ займався підбиттям підсумків. І, як це вже помітив свого часу п. Вольтер, люд дивується, чому це з таких маленьких, миленьких, звабливих причинок, можуть виникати о-отакі наслідки... Одначе, нас, в осінньому "самвидаві" більше цікавить гармонія авторських світів, а вона, в принципі, може існувати окремо від цих самих "наслідків". Cаме тому, широко представленій на шпальтах нинішнього "самвидаву" Лілії , хочеться інтимно прошепотіти на вушко, - Лілія - відійдіть трохи далі від дзеркала, ближче до вікна. Техніка у вас достатня, але варто розширити володіння.
Цікавий і Armando Biancone , (з невідомих до сьогоднішнього дня мені авторів), на жаль, твори ще не зовсім самостійні, можливо варто потурбуватися про достатню внутрішню освітленість текстів.Armando Biancone
Concerto con violino
Публікація Armando, Київ 16
Вересень 2002 Я думаю, день слід на завтра відкласти.
Холодної ночі так важко знайти
загублене в темряві слово "сьогодні",
забути про сльози, що плакала ти. Ще вчора я втратив cебе серед зливи,
хотів зупинитись, але не зумів.
По краплі стікав перехожим під ноги
і далі по вулиці річкою плив. Те ж саме можна сказати і про Торохтія "Наталі С." Публікація Алла, Київ 26 Вересень 2002 :
"Засиділась, ледь не до ночі над темним і запиленим вченням
Про мотивацію і планування і науково обгрунтованим життям:.."
...Без вивчення передумов природньо обумовлених тендінцій...
Хоч плач, а верхня надбудова до нижньої з позиції стає,
Що на лопатках та експлуатована радіє..."
Цікава тканина думок, образів, дуже навіть маньєристично.
А ось
Ярославу Драганчуку, ніби саме цієї накрученості трохи не вистачає. Йому "осінньому" так характерні наступні рядки, прикрашені знахідками і недоробками, -
"...Серце застигне, як в кухлику чай.
Згаснуть чуття, мов покинута ватра.
Не забувай мене, не забувай.
Я ж тебе вічно буду пам’ятати..."
здається, що в цих творах таки переобтяжено перший план, і ось Ярослав пробує різноплановість в "Ноктюрні". Щоправда, таке змістове покращення і ускладнення привело до втрати формальної гармонії (рими) і звичного відчуття поезії, але "стереокартинка" подій довкола прекрасної дами усе ж вималювалася.
А ось тимчасову крапку на "Вольтерівських" роздумах, напевно, поклала Катерина Ельф у " Екранізації
життя..." - Екран згорів
Скінчилося кіно
Ніхто не знає
Що ж в кінці
було
І тільки режисер десь там
Ховаючись в пітьмі сказав:
Для кожного
із вас
Я свій кінець пишу
Вже час…" -, моцно сказано! Але на цьому не скінчилося, бо далі, без екрану, життя у Каті набуває особливого розмаху. Катерина Ельф
"Стіни і
стеля..."
Публікація Каті 30
Жовтень 2002
Стіни і стеля
Домівка без краю
Єдиним вибухом
Собі я дах зриваю Останні хвилини
Життя усліпу
Ба-бах! — бачу небо
Не в сліпу вже живу В очах тільки небо —
Блакитний мій дах
Зірвала собі стелю —
Тепер я вільний птах
ЩО ВРАЗИЛО:
Вражає незмінне бажання нас усіх писати. Щось у цьому є. Думок, аж забагато, чого не скажеш про перлини-висловлювання, які незмінно заносимо до "Пантеону закам'янілих образів" НАЙВРАЗЛИВІШЕ: Звичайно, Катя Ельф була претенденткою на цю номінацію, але, по-перше, її творчість - річ серйозна і революційна, а по-друге, знову і різко пішли догори акції М.Колиби, - після "літніх невдач" - осінні перемоги! Максиме, ви і справді Молодець. У всіх відношеннях, і зі всіма наголосами.
"Все"
Публікація Максим Колиба, Львів 30
Вересень 2002
Мила. Мила могила.
Довго цю могилу
Предки наші рили.
Спомин.
Не мій, а долин.
Довго моїм болем
Грав я свої ролі.
Рай.
Це Божий край.
Добре чекай
І Рай свій май.
Краса.
Прекрасна коса.
Яку мило чеса
Та прекрасна краса.
Любов.
Як завжди в світі мов.
Відчуваєш знов,
Як булькоче кров. Все.
Тебе несе
То про те, про се.
Та кінець вже. Все.
7.07.2002
- І дата стоїть, що характерно.
І, здавалося, куди вже далі? Але осінь на прощання подарувала нам Вікторію Ставчук:
"... А я сиджу одна, в квартирі
не прибрано. Я слухаю Земфіру.
Собака загубився, зник мій кіт...
Тепер я слухаю лише Aerosmith
На люстрі вже давно висить петля,
і є стілець, бажання є, і мило,
і я помру, сьогодні, в цю хвилину
під музику, що зветься "психоделія"...
О, Вікторіє, це незабутньо! Я сподіваюся ви вижили - пізня осінь така небезпечна...
Ну що ж, тепер чекатимемо зимових творів. Шановний п. Котовичу, подаруйте нам продовження серіалу.
Бо "... стрілка мчить, і мчить, і мчить.
Життя ж біжить, біжить, біжить. " (М. Колиба).
Шановні колеги, з огляду на те, що сторінки "Віртуальних віршів" не мають легко доступного славного минулого, - ми відтворюємо посилання на авторів, які пропонували поетичним масам свою продукцію.
Осінні "ІnterNetri" - 2002р.
Всі учасники:
Катерина Ельф Екранізація життя... - Каті 30 Жовтень 2002
Марта Бісті Дзеркало - Марта 30 Жовтень 2002
............................................................................................................
............................................................................................................
Любонька Сонце - Любонька 04 Вересень 2002
Драганчук Ярослав Ноктюрн - slavko 02 Вересень 2002
andy віршик - andy 02 Вересень 2002
............................................................................................................
Пишіть нам. |
|
