ПОЕЗІЯ. РЕТРО ОГЛЯДИ - 2003 рік
__Друзі, відкривайте нам очі, публікуйтесь вільно й невимушено, до Ваших послуг були колись InterNetri - "Віртуальні вірші", а нині наш "Самвидав" - всі Ваші публікації візьмуть участь у наших конкурсах.
"Самвидав" Огляди "Пояснення та Рекомендації"
___Ми взяли на себе нахабство робити те, чого нас ніхто не просив. А саме, займатись оглядом Ваших безсмертних і смертних творінь. Одначе, друзі, Ви скористалися свободою дії і тому повинні допустити, що інші зроблять те саме. Проте ми намагатимемося бути коректними відповідно до коректності Вашої i наше незнання чи там нерозуміння, не прикрашати дешевими шпильками. "Voila tout".
Так, першого українського поетичного самвидаву "Віртуальні вірші" з ресурсу "InterNetri" вже пару років немає, але вдячна пам'ять живе й перемагає...
| Зелений огляд: 1.03.2003 - 1.06.2003рр. |
Зима проминула, народ оговтується, жадає кохання, кохання жадає віршів. І де вони?
"Віртуальні вірші"
 ЩО СПОДОБАЛОСЯ?
Відразу зацікавив Гнат Рузвий
Буковинські хокку i танка
***
Твій поцілунок
Мій руйнує мозок
Чому, скажи, цілуєш не мене...
***
Моя любов, безмовна, безіменна
Коробкою з паперу під дверима
Лежить давно. Та не працює дзвоник...
***
Навіщо ти торкнулася мене,
Коли вже я зумів тебе забути?
Вже з дерева упав останній лист...
Публікація Гнат Рузвий, Світ Сонця та Тіні 2003-05-04
Але найцікавішими, особисто мені видаються обриси
Ірини Венжик
Травнева мозаїка
В канделябри каштанів
поставиш свічки
Травневому духу
І загрузнеш в мелодіях
по кісточки –
Слухай!
То вальсує-тече
пелюстковий розмай
Лебединих рапсодій,
Аж втрачає свідомість
антеновий рай -
Годі!
Досить схлипів шаленства
і мрійних зітхань
Всіх романтиків - досить,
Онде вітер закоханий
тінь свою:“Встань!”
Просить.
Він сьогодні побачив
крилатості щем –
Не гнуздайте мустанга!
Там на вежі собору
з двогострим мечем –
Янгол.
Публікація Ірина 2003-04-15
Ось так ось - безкомпромісно і рішуче. Скажіть на милість, і як ми, маю на увазі суб'єктів із пролісками, можемо набратися сміливості знайомитись із такими двогострими і рішучими, наприклад на галявинці? Але ж варто! І Юрій Завадський, здається
роздумував над цим.
* * *
А ВСЕ Ж БОЮСЬ ТЕБЕ ЗНАЙТИ СЬОГОДНІ
в площинах площ, на дзеркалах калюж!
Твій зір встає.
Замаслені полотна
екстерять місто камінцями душ.
Я рву, сумний, в прозорій плівці одяг,
в під'їзд шмигнувши тихим хором лап.
За мною світ підошвами заходить,
щоб винести в труні на просвіт ламп.
Заглянь туди, - на висхлі руки слова,
рядків німих безмовні тихі брови, -
я квіт блідий між пальцями затис…
Ти вже не взнаєш, як вагався вчора
твій сум розбити на асфальтах чорних!
Ти вже не взнаєш, як не знала ти
всіх почуттів сором'язливу тишу,
всіх слів, думок прогалини німі.
Гадала, вистачить свободи і мені,
гадала, я ніколи не залишу
цей божевільний, галасливий світ, -
та ось лежу з поблідлими руками,
моє чоло порізане роками,
і під повіками - мільйони літ.
Хто вічно жив, того хоч раз померти
уперто змушує обов'язок в житті.
А смерть руда навідується вперто,
і тінню сунеться по темнім покритті
доріг смугастих, мов спітніла зебра
поміж гієн, в тролейбуснім витті…
...................................
1998
Публікація Юрій Завадський, Тернопіль 2003-04-03 Хороший вірш, треба занести на поличку п. Юрія, подумав я, проте сторіночки Юрія Завадського у нас і не знайшов. Тому швидко і виправився - тепер вже є. Сподіваємося отримати туди поповнення, пане Юрію, дякуємо.
ПРО ІНШЕ:
Наче відгомін близького літа, звучить трохи втомлений саундтрек Ірини
* * *
Чашка кави, дешеве вино на столі,
Чистий аркуш, тупий олівець.
Трохи сексу без тебе на голій землі,
І кохання, життя - нанівець...
Три цигарки - ілюзія гідності,
Філософськи осмислюю долю,
Ні романтики, ні відповідності,
Ані навіть найменшого болю.
Сліз немає - сумління іронія,
Може, дихаю, може, боюся...
Це остання чи перша симфонія?
Я уже ні живу, ні борюсь я..Публікація Ірина, Прага 2003-04-10
Що тут сказати, хіба що - Ірино тримайтесь, все буде добре, бо все ж - у вашому житті є місце симфоніям, а там, де звучать симфонії, тихо дохнуть різні Фільки.
Варто відзначити і спробу Станіслава Яценко, особливо останній рядок його віршу
Повстанський прапор
Давно вже нема різниці -
Брати ми, чи вороги:
Червоний - то колір крові,
Чорний - Колір війни.
Тому, із знамен, що існують,
Найрідніший - прапор УПА*:
Червоний - наче калина,
Чорний - родюча земля...
Червоний - колір кохання,
Чорний - колір журби...
Марні були сподівання,
Та хіба ж ми інакше могли?.. Публікація Стас, Київ 2003-04-23
ЩО ВРАЗИЛО:
Як завжди, колоритний Максим Колиба.
Ти - неприбраний слід
"Ти - неприбраний слід
У моєму безежнім тумані,
Що розпалює гнів гасить зимню жагу до весни.
Ти - розведений лід
Разом з сонцем. Живеш ти в омані,
Й мене тягнеш у хлів
Божевілля. Залиш мені сни!.."
НАЙВРАЗЛИВІШЕ:
Пишіть нам. |
|
