•  ...

Сутінки приходять, не питаючи, і сідають докупи –
Говорити-вечеряти-відпускати совість…

•  * * *

скільки тобі ще треба моїх «пробач»?
наша вина суцільна, а з тим - фантомна.

•  * * *

ніч затуляє очі – й серпом на серце.
як же тобі самому десь там живеться?

•  * * *

Навпомацки, тривожно, ледь піти…
Лишити на подушці сни і завтра.

•  -------

…заговори мій біль мій крик мій час
коли скінчиться музика і вальс

•  * * *

Ти мені – сад,
ти мені – суд,

•  п'ять з половиною

Всі листи, то чиясь околиця,
що болить і пече, аж колеться,

•  * * *

Осінь. Метелик. Холодно скоро. Де ж ти взялося?
Ніч-безрукавка. Місячна меса. Вітер. Волосся.

•  ... і, ану його!

Я не згадую день прожитий –
відлежався на пузі світу,

•  І тільки тиша...

І тільки тиша, немов розламана шоколадка,
Впаде до рота – розтане вічність, пройде хвилина.

•  Віриш?

Відкрий мене – сторінка номер п’ять, абзац останній зліва попід серцем.
Читай впівголосу, допоки те хлоп’я, що у тобі, зі мною не зживеться.

•  Ми

Малює пальцями на шибці
безбарвне видиво мороз,

•  Не про стріху...

Равлику, повзи по моїй руці,
по моїй щоці, по моїх вустах,

•  Підглянуте (сивочола гастроль кохання)

Виллю тугу за поріг, як воду,
У якій обмила всі жалі.

•  Вже близько до зими...

І ми – як ми, бо ближче до зими –
І ти – не я, і жереб крутить світом:

•  * * *

Купувати купу вати,
потім Богу продавати

•  Скоромне

Вішаю совість на гак –
Так і не ставши святою.

•  Осінь дихає на ладан…

Облиш трави розкурену печаль –
То просто осінь дихає на ладан,

•  ...or not to be?

Смажена сонцем тиша.
Жирне, мов тінь, мовчання.

•  Цаца

Я не вмію брехати... Вода, як і кров, безлика –
Зачерпнеш журавлем – повна кварта води чи крові…

•  Очі холодних сідниць...

Забудь про усе, що ти бачив – малюй-но, юначе!
Як пензель всевидячий – слухай і просто малюй…

•  * * *

Все тій же Н. Н.

•  * * *

А ми згубилися – два яблучка – ранети
З одного саду і з одної гілки.

•  Я знала її...

Настояна тиша. Їй місце і час, і дія –
О пів на четверту по зорях в будинку навпроти зізнань.

•  У напівдорозі...

                 Любій Н. Н.

•  Таких не беруть в космонавти...

А таких не беруть в космонавти – і от і все,
Застигає на денці чашки гірке глясе,

•  Німий полон

Так бракує тебе… Як ніч розбиває шибку,
Як самотня свіча захлинається воском… Ти…

•  Маленька...

Ну, поламай гілляку! – вітре - врятуєш душу;
Скільки отого бруду випало, наче сніг?!

•  Сонце-апельсин

Розгойдай мене на вітах помаранчевих історій, -
Я на мить торкнуся неба, наче сонце-апельсин.

•  illusion

І любити, і дихати... Парко. Пітніють стегна.
Пропливає кораблик пристрасті між бажань.

•  * * *

І лягає година на плаху в чеканні свободи,
Головою від тіла злітає і кров’ю іскриться,

•  * * *

І той, хто ітиме за нами – якийсь нетутешній,
Напишуться книги – премудрі – з німої потуги,

•  Любов зла...

Понад думами, в вишині,
Хтось згадає про нас чи ні,

•  * * *

Господь дивиться не стільки на наші слабкості чи гріхи, як на нашу любов.
Мирна Назур

•  ***

Не коханка і не кохана...
Дві дороги і два хрести...

•  * * *

Цей сніг серед весни, як ти, нежданий, в хату.
Які ж тебе вітри до мене принесли?

•  * * *

Перепливами-перестрибами
Вічні пошуки до любові.

•  Творча мить

Міліє день. Навшпиньках ніч
Спускає сни на переправі,

•  ***

І ніби відболіло, а щемить,
І наче призвичаїлась, та де там?!

•  ***

Ти не повернешся.
Слова

•  ***

Ваша осінь не дружить з моїм зачарованим літом,
Вам би – в тінь, а мені...

•  Помста

І оголену плоть поцілує голодний мольберт...
Вимальовує пензель жадано жіночії обриси –

•  Муза

Зупиніть цей світанок - як згуба, його пришестя,
Бо на ранок, як завжди, я маю безспірно піти.