:) :(
Музо Медузо, скажи з власного досвіду - надовго вистачає "ниток слів", якщо сама шкарпета прогнила? І що потім з нею робити? Якщо весь час зашивати, то в кінцевому результаті, то вже буде шкарпета з зовсім інших ниток... не той узір, не та текстура...

Дякую, Юліє!

Ольго, якщо любов - шкарпета, то і нитки, аби її зашити потрібні теплі, уважні, чуйні, душевні.., люблячі, інакше любов не зашити. Тому ні узор не зміниться, ні текстура, а коли шкарпета повністю зноситься, то любов перейде у інший вимір...
Дякую за запитання!

Головне щоб серце гріла та любов, а ноги... ноги прийдеться гріти в ліжку;-)

Варваро, любов присутня, а значить, і серце зігріте, і душа. Та трапляються невеличкі чвари, непорозуміння чи навіть відчуття приїдливості. Тоді шкарпета світиться дірочками і мерзнуть сумніви. Та й не сильно нагрієш ті ноги в ліжку, якщо тіла розкидані по різних краях хоч і одного ліжка. Варто жінці сказати тепле слово, бути меншою і поступливішою, тоді сумніви розвіюються і любов пускає сукровицю.

Миросю, певною мірою то залежить і від чоловіка, жінка може бути і часом має бути поступливою, але за умови, що це оціниться, чи правильніше сказати не накличе на себе зазіхання на різні там права і т.д. Жінка на те і жінка щоб часом хитрістю, часом ніжністю, але зашивати ті шкарпети;-)

Так, залежить. Але якщо є любов, то це найвища мірка всьому - і правам, і обов'язкам, і можливостям, і бажанням... Не хочу комусь віддвати у такому рівноправ'ї перевагу, але мені здається, що жінка має бути м'якішою у душевних справах і це її перевага, а чоловік має бути сильнішим у принципово важливих діяннях, що несе у собі його першість. Але то не так важливо. За думки чоловіків не можу відповідати, та і у даному вірші, як на мене, явно вираженні думки жінки (але не всіх жінок, у кожного своя любов, хоч схожі і трапляються). Тобто, одна сторона медалі.

Рівноправ'я то утопія. Повністю рівноправних стосунків не буває, які б ідеальні стосункb не були і то ні пагано ні добре, так є.

Цікаво. Хороший вірш.
За аналогією, якщо любов - шкарпета,
то вона, як і взуття - коли добре розношене - не відчувається :)

Цікаво підмічено, Олеже, саме тому особисто я рідко кажу слова любові... Щоб вони не стали звичними.

Якби не було рівноправ'я, то не було би і шлюбів, що створюються на небесах. :)

Цікава думка, Олеже. :)
Але варто залишитися без взуття чи із зіпсованим взуттям, відразу знову відчувається. :)

Абсолютний модернізм.
Я категорично проти - слова мають відповідати своїм справжнім значенням! Згідний, кохання може бути що та шкарпета, але ж не любов, любов це зовсім інше :(

Володимире, ось Ваші слова - суто чоловічий погляд через чоловіче сприйняття шкарпеток. Жінка, думаю (а тут скажу радше за себе особисто), шкарпети асоціює з теплом, затишком. Коли після холодного дощу з двору приходиш в дім і одягаєш шкарпети, відчутя неймовірного задоволення зовсім простою річчю. Для жінки така шкарпета - не та шкарпета, що стоїть в кутку. :)

А мені сподобалося! Чому б не любов як шкарпетка? Чи шкарпетка як любов?

Всім дуже дякую!От як не в'яжи чоловікам шкарпету, як не зашивай її з любові, а для них вона як була простою шкарпетою, так і лишилася, а турботи зовсім не помічають:-)))

От і добре, Музо, що вистачає Вам терпіння і слів, аби латати ту єдину шкарпетку, аби назло морозам зберегти Тепло і затишок в домі!

Ах, чергова незбагненність жінки! Ярославе, не робіть вигляду, що ви їх розумієте! :)

Ярославе Нечуйвітер, дуже дякую за спробу розуміння! Виявляється, є чоловіки, здатні розгледіти істинність почуттів.