Автори /
Чорнява Жінка (1965)
|
Рубрики
/ Переклади
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Луиза, Магда… сколько вам осталось? (Из Лины Костенко)
•
Мені що до того (Вєніамін Блаженний)
•
у крылатого льва моего голубая грива (Из Юлии Мусаковской)
•
Стикс льётся в море Черное, глухое (Из Романа Скибы)
•
Мерещилось Булгакову и Кафке (Из Р. Скибы)
•
Живу. Стараюсь ненавидеть деньги (Из Игоря Павлюка)
•
Я здесь, королева (Из Романа Скибы)
•
А ты всё не являешься, Мария… (Перевод из Р. Скибы)
•
Я помнил всё, что в жизни ещё будет (Из Романа Скибы)
•
Мы будем долговечны, как печаль (Из Романа Скибы)
•
Снова осень среди рощи плачет (Из А. Наюка)
•
Вже скільки їх упало в цю безодню (З М. Цвєтаєвої)
•
Звоните мне, когда захочется (Перевод из Андрея Наюка)
•
Діалог біля новорічної ялинки (З Юрія Левітанського)
•
Я люблю оці дні (З Ю. Левітанського)
•
Лета бабьего слепые паутинки (Из И. Павлюка)
•
Она хотела сына от Христа (Из И. Павлюка)
•
Сеткою нервов ловлю зарю (Из И. Павлюка)
•
Сага (А. Вознесенський)
•
Всього і треба (Ю. Левітанський)
•
Хозяин возвращается (Из А. Осадко)
•
Медея знов ...(Переклад з Л. Борозенцева)
•
Я не побачу знамениту «Федру» (З О. Мандельштама)
•
Чарівна скрипка (З М. Гумільова)
•
Шосте чуття (М. Гумільов)
•
Мій тихий сон (За О. Мандельштамом)
•
Мушля (за О. Мандельштамом)
•
Непройдений шлях (за Робертом Фростом)
•
Нас мало – юних, білокрилих (В. Набоков)
•
Ось і літо втекло (За А.Тарковським)
•
Двадцять першого ніч. Понеділок (За А. Ахматовою)
•
Лише збагни! (із Роберта Вільяма Сервіса)
•
До Лесбії (З Гая Валерія Катулла)
•
Шабат (З Ганни Осадко)
•
Хроники Бумажного Змея
•
А в сером городе дожди
•
Езотер-Рiка (Переклад)
•
Розгойдуючись до небес. Зовсiм легка еротика (Переклад)
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Луиза, Магда… сколько вам осталось?
Огромный мир, холодные ветра.
Огромный мир, холодные ветра.
Мені що до того – живий ачи мертвий
Зі мною співає у дружнім дуеті,
Зі мною співає у дружнім дуеті,
у крылатого льва моего голубая грива
есть ворота из меди выходы перекрыты
есть ворота из меди выходы перекрыты
Стикс льётся в море Черное, глухое,
Где по ночам рыдает Полифем,
Где по ночам рыдает Полифем,
Мерещилось Булгакову и Кафке,
И снится в надземнóй несуете
И снится в надземнóй несуете
Живу. Стараюсь ненавидеть деньги,
Познавши счастье радуги и гроз.
Познавши счастье радуги и гроз.
Я здесь, королева. Узнали? Тот самый.
Да нет, то не взгляд, а Луна так печёт…
Да нет, то не взгляд, а Луна так печёт…
А ты всё не являешься, Мария…
А тут ни вербы не растут, ни злаки…
А тут ни вербы не растут, ни злаки…
Я помнил всё, что в жизни ещё будет.
В моих каретах прели скакуны.
В моих каретах прели скакуны.
Мы будем долговечны, как печаль.
А может, долговечнее печали.
А может, долговечнее печали.
Снова осень среди рощи плачет.
Золотеют люди и дожди.
Золотеют люди и дожди.
Вже скільки їх упало в цю безодню,
Розверсту вдалині.
Розверсту вдалині.
Звоните мне, когда захочется.
Я буду нежным, словно снег.
Я буду нежным, словно снег.
– Коїться що на цім світі? – А просто зима.
– Просто зима, Ви гадаєте? – Так, я гадаю.
– Просто зима, Ви гадаєте? – Так, я гадаю.
Я люблю оці дні, коли задум уже прояснився і тема відгадана,
і опісля все швидше і швидше, підвладно ключу,–
і опісля все швидше і швидше, підвладно ключу,–
Лета бабьего слепые паутинки
Золотеют, словно Божья кровь.
Золотеют, словно Божья кровь.
Она хотела сына от Христа.
Судьбу красиво называла бренной.
Судьбу красиво называла бренной.
Сеткою нервов ловлю зарю
В час базарно-советский.
В час базарно-советский.
Ти мене на світанку розбудиш,
на порозі, роззута, заплачеш.
на порозі, роззута, заплачеш.
Всього і треба, що вдивитись,– боже мій,
Всього і справи, що уважно придивитись,–
Всього і справи, що уважно придивитись,–
Какая дура! Ткала и порола,
Порола, ткала и порола вновь,
Порола, ткала и порола вновь,
Медея знов занурює в ріку
Скривавлені бинти вечірніх сонцекраїв,
Скривавлені бинти вечірніх сонцекраїв,
Я не побачу знамениту «Федру»,
У старовиннім яруснім театрі,
У старовиннім яруснім театрі,
Милий хлопчику веселий, усмішка твоя сяйлива,
Не проси такого щастя, що отруює світи,
Не проси такого щастя, що отруює світи,
Прекрасне в нас закохане вино,
І добрий хліб, що в піч для нас сідає,
І добрий хліб, що в піч для нас сідає,
Мій тихий сон зі мною щохвилинно –
Захований моїм чаклунством ліс,
Захований моїм чаклунством ліс,
Можливо, я тобі не милий,
Ноче; з безодні світу мрій
Ноче; з безодні світу мрій
Крізь жовтий ліс два шляхи вели,
Шкода, не пройти мені обох,
Шкода, не пройти мені обох,
Нас мало – юних, білокрилих,
ще не загублених у млі,
ще не загублених у млі,
Ось і літо втекло,
Наче і не бувало.
Наче і не бувало.
Двадцять першого ніч. Понеділок.
Ледь помітно столицю в імлі.
Ледь помітно столицю в імлі.
Лише збагни! Де ночі мить
На камінь срібло ллє,
На камінь срібло ллє,
О, Лесбіє! Живі ми – тож кохаймось,
Плітки старих не варті навіть аса!
Плітки старих не варті навіть аса!
…Монетка валидола под язык –
И можно жить вот так, как жить привык,
И можно жить вот так, как жить привык,
Ударило громом
о голые ветки
о голые ветки
А в сером городе дожди,
но сверху радуга улыбкой,
но сверху радуга улыбкой,
Коли ти лежиш на піску
І тобі байдуже
І тобі байдуже
Якi несхожi ми, але якi єдинi
у нiч глибоку,
у нiч глибоку,