ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Оксана Алексеєва
2026.05.01 21:38
* * *
Не шукай мене у високості —
де на мотузці крутиться земля,
дірявлячи порожній нескінчений простір,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.

У цей час немилосердний, ставши на коліна,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
То сила гравітації, важка і неупинн

Світлана Пирогова
2026.05.01 20:19
Життя, як зебра (квартон)
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих
Біжить, а не стоїть буття на місці.
І випускає ненароком стріли,
Буває біль надмірно в серці містить.

Як важко не було б, живе надія.
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих.
Проходиш гартування, й знову досвід

хома дідим
2026.05.01 20:18
* 63 *
ван гог · картинка · черевики
убиті майже але втім
художник ловить кожну тінь
ці черевики небезликі
за тими тінями роки
як є схололі і бездарні
таке життя · немає правди
надій нема для бідняків

Артур Курдіновський
2026.05.01 19:08
Записки дяді Жори. Записка 2. Мій друг #владімірмаяковский
Не пам'ятаю, на якому році життя застрелився мій друг, видатний поет Владімір Маяковський. Але перед тим, як застрелитися, він мені сказав: "Жоро, я тебе прошу: будь у поезії другим новатором після мене!" Я мовчки кивнув головою. А коли він уже застрел

С М
2026.05.01 16:42
Щастя це тепла зброя (The Beatles)
Ніколи їй не схибити
(ду ду ду ду ду ду, ужеж)
Обізнана із оксамитовим дотиком
Ящіркою оце, на склі вікна
Тип, що у натовпі, чоботи з люстерками
Всіх кольорів
Бреше очима, наднормово руками
Опрацьовує

Борис Костиря
2026.05.01 12:51
* * *
Покинутий дім залишається в серці.
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.

Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний

Юрко Бужанин
2026.05.01 12:35
Професор і множинність алкогольного буття
Сидить професор
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)

Юрій Гундарів
2026.05.01 12:16
Вибране і вибрані-2
Стосовно мого нарису «Вибране і вибрані» я отримав такі коментарі Редакції Майстерень (далі - РМ). Перший коментар: «Чому принижуєте гідкими виразами цілком заслужені досягнення наших авторів…» (РМ пише: «гІдкими», а правильно: «гИдкими». Утім, РМ мен

Володимир Невесенко
2026.05.01 12:05
Стріляли в нього – вбивали Бога
Стріляли в нього – вбивали Бога,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.

Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,

Тетяна Левицька
2026.05.01 10:45
За життя
Вже міллю сточене руно,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,

За соломинку майбуття,

Віктор Кучерук
2026.05.01 06:29
* * *
Сонце сяє понад містом
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.

Артур Курдіновський
2026.04.30 19:48
Його поезія не згасне! (віланела). Пам'яті Ярослава Чорногуза
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!

Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.

хома дідим
2026.04.30 18:19
* 61 *
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно

Євген Федчук
2026.04.30 14:26
Облога Вишгорода у вересні-листопаді 1173 року
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си

Охмуд Песецький
2026.04.30 14:06
Чистої води
Витоки свідомості – це ті джерела,
які не стільки напувають, як звучать
милозвучністю твоїх думок а капела,
розмиваючи і зносячи тиху благодать
западин рахманного смиренства.

Мряка безсонячних просторів ущелин,
кулуари сходів минулих лавин і водос

Артур Курдіновський
2026.04.30 11:17
Записки дяді Жори. Записка 1. Мій друг #юрійгагарін
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Чорнява Жінка (1965) / Вірші / Переклади

 у крылатого льва моего голубая грива (Из Юлии Мусаковской)
у крылатого льва моего голубая грива
есть ворота из меди выходы перекрыты
волосами смущённые плечи на миг накрыла
и пустила его на ветер – пускай ловил бы

я легка как пушинка ветер вчера признался
я задумала бегство меня убеждает ангел
золоченые крылья глазища открыты настежь
розой рта он касается пьяного тела нагло

у крылатого льва грива оттенка печали
серебро ворот окаянных сияет дивно
снова черти небесное варево раскачали
есть дороги дороги только пути не видно

заходите ко мне в глазницы мои немые
тонконогая тишь слепая стоит на страже
я настолько привыкла что нету меня отныне
что сама себя вряд ли сегодня узнаю даже

в горле косточка персика дерево выше больше
чешуёй обрастает похоже теперь на змея
улыбается лев дитя не познало боли
я иду по воде
ведь плавать я не умею

ангел тычется в бок ласкаясь как пес голодный
втихаря лижет сердце чтобы оно не тлело
я крылатого льва своего убью сегодня

подопру врата золотые бескрылым телом

у крилатого мого лева блакитна грива
є ворота із міді виходи перекрито
я волоссям розгублені плечі на мить накрила
і пустила його на вітер ловити вітер

я легка як пір'їна вітер мені признався
я викохую втечу напосідає янгол
в нього крила золочені очі відкриті навстіж
він трояндою рота обмацує тіло п'яне

у крилатого лева грива під колір смутку
є ворота зі срібла кляті ворота срібні
хто це знову небесне вариво скаламутив
є дороги дороги тільки шляху не видно

ви заходьте до мене у вічі мої незвані
тонконога незряча тиша стає на чати
я настільки звикла до свого неіснування
що сама себе розівчилася помічати

в горлі кісточка персика дерево вище більше
обростає лускою схоже тепер на змія
усміхається лев дитя не пізнало біль ще
я іду по воді
адже плавати не умію

янгол тулиться в бік ласкавий як пес голодний
і облизує стиха серце аби не тліло
я крилатого свого лева уб'ю сьогодні

підіпру золоті ворота безкрилим тілом





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-05-21 17:02:09
Переглядів сторінки твору 14530
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.313 / 5.5  (4.999 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 5.312 / 5.5  (5.005 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.818
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2018.09.20 11:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-22 09:11:15 ]
Вдало, НМСДД, напрочуд вдало передано емоційний стан плечей. Якщо лев блакитний, то плечі, наскільки я розумію, почервоніли. І в моїй уяві виникає майже райдужна гама кольорів отієї поетичної дійсності. А, може, вони бліді? Бо вони (цитую) розгублені.
Мені чомусь пригадалась пісня Б.Гребенщікова «Под нєбом голубим». Вона не менш мальовнича, ніж цей вірш. Потім пригадалась ще одна радянська пісня, рядок з тексту якої характеризує емоційний стан теж, мабуть, живої істоти «Я смущонний прєд тобой» із к/ф «В бой ідут одні старікі».
Обидва вірші мені сподобались. Все інше – нюанси сприйняття.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-22 10:35:23 ]
Які багаті у Вас асоціації :) Дякую, Гаррі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-05-22 12:37:18 ]
В оригіналі в першому рядку мало би бути "могО"... А потім і "свогО"
Ну і внутрішні паузи виглядають не зовсім доглянутими...
Це, останнє, перейшло і в переклад...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-22 21:09:18 ]
"Ніхто не досконалий" (с)

І якщо це всі зауваження, то можна вважати, що переклад вдався :)
Хоча є пару моментів, які варто було б виправити, але навряд вони пов"язані з цезурами.

А щодо наголосів, то є в них певна чарівність, така, як "легка косинка Наталі Гончарової".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2012-05-22 13:07:02 ]
одне задоволення. легка рука!

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-22 21:10:12 ]
тішуся :)
дяка, Терцинко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2012-05-22 21:57:02 ]
класно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-23 14:42:27 ]
дяка, Яно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-05-23 13:53:58 ]
"Ніхто не досконалий" (с)

І якщо це всі зауваження, то можна вважати, що переклад вдався :)
Хоча є пару моментів, які варто було б виправити (С)

Таки є, Чорі, НМСД, і я побачив ось такі:

1) розой рта он касается пьяного тела нагло (c)
він трояндою рота обмацує тіло п'яне (c) - в оригіналі відсутнє "нахабно", це домисел перекладача.

2) улыбается лев дитя не познало боли (c) усміхається лев дитя не пізнало біль ще (c) - НМСД, важлива втрата частки "ще".

3) я настолько привыкла что нету меня отныне
что сама себя вряд ли сегодня узнаю даже (c)
я настільки звикла до свого неіснування
що сама себе розівчилася помічати (c) - якщо з перекладом першого рядка ще можна погодитись, то переклад другого, НМСД, все-таки суттєво відрізняється, Чорі ("помічати" і "впізнавати" - не одне і те ж).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-23 14:48:40 ]
1) "обмацує" само по собі несе присмак нахабності, тоу "нагло" цілком вписується в контекст.
2) так, мабуть, "ще" важлива, але не критично.
3) це місце мене теж хвилює, але не з тієї причини, про яку Ви кажете - просто звучить дещо кострубато. Я ще над цим подумаю.

Дякую :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-05-23 15:52:38 ]
1) можливо

3) не помітив жодної кострубатості в наведених рядках

Прошу :)

До речі, мені теж одразу пригадалася пісня Грєбєнщікова, і навіть зауваження Даніїла Андрєєва, що насправді потрібно співати "Над небом голубым". :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-23 16:11:58 ]
Ну, так, палітра нагадує.
Взагалі-то. це старовинна французька мелодія, БГ її лише модернізував :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2012-05-31 15:27:22 ]
Дорога, Чорі!
Епохи Ренесансу канцону Франческо де Мілано (по нотах) мій син грає на гітарі...
У минулому столітті з'являється платівка, де схожа музика Вавілова, а потім вже Б.Г. Щось подібне і з текстом пісні... А де модернізація, інтерпретація, оранжування чи плагіат - це для фахівців.
Але я про інше.
Два мазки на "конопляному" мольберті, рукою, може, того про кого було написано: "Ты слишком нежен для воина", або тих, кого мучить - а де поділася активність?.. До хорошого звикаєш...
- Коли вперше випускаєш весною на луки коника, то він біжить бо зна куди, вихаючи, шарахається від метелика, що нечутно сідає на його гриву. А квітоньку конюшини не спроможний відрізнити від квітки будяка...
- Коли водій (пілот) "Формули - 1" залишає тимчасово авто, то він знімає кермо і: або забирає з собою, або передає в надійні руки...
:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-31 23:30:49 ]
Ой, Василю-Василю... А Ви хитрун :)
Мабуть, є часи розмовляти/писати і є часи слухати.

Все буде добре :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-01 10:20:50 ]
:))))))