ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Чорнява Жінка (1965) / Вірші / Переклади

 у крылатого льва моего голубая грива (Из Юлии Мусаковской)
у крылатого льва моего голубая грива
есть ворота из меди выходы перекрыты
волосами смущённые плечи на миг накрыла
и пустила его на ветер – пускай ловил бы

я легка как пушинка ветер вчера признался
я задумала бегство меня убеждает ангел
золоченые крылья глазища открыты настежь
розой рта он касается пьяного тела нагло

у крылатого льва грива оттенка печали
серебро ворот окаянных сияет дивно
снова черти небесное варево раскачали
есть дороги дороги только пути не видно

заходите ко мне в глазницы мои немые
тонконогая тишь слепая стоит на страже
я настолько привыкла что нету меня отныне
что сама себя вряд ли сегодня узнаю даже

в горле косточка персика дерево выше больше
чешуёй обрастает похоже теперь на змея
улыбается лев дитя не познало боли
я иду по воде
ведь плавать я не умею

ангел тычется в бок ласкаясь как пес голодный
втихаря лижет сердце чтобы оно не тлело
я крылатого льва своего убью сегодня

подопру врата золотые бескрылым телом

у крилатого мого лева блакитна грива
є ворота із міді виходи перекрито
я волоссям розгублені плечі на мить накрила
і пустила його на вітер ловити вітер

я легка як пір'їна вітер мені признався
я викохую втечу напосідає янгол
в нього крила золочені очі відкриті навстіж
він трояндою рота обмацує тіло п'яне

у крилатого лева грива під колір смутку
є ворота зі срібла кляті ворота срібні
хто це знову небесне вариво скаламутив
є дороги дороги тільки шляху не видно

ви заходьте до мене у вічі мої незвані
тонконога незряча тиша стає на чати
я настільки звикла до свого неіснування
що сама себе розівчилася помічати

в горлі кісточка персика дерево вище більше
обростає лускою схоже тепер на змія
усміхається лев дитя не пізнало біль ще
я іду по воді
адже плавати не умію

янгол тулиться в бік ласкавий як пес голодний
і облизує стиха серце аби не тліло
я крилатого свого лева уб'ю сьогодні

підіпру золоті ворота безкрилим тілом





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-05-21 17:02:09
Переглядів сторінки твору 13830
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.313 / 5.5  (4.967 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 5.312 / 5.5  (4.968 / 5.57)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.818
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2018.09.20 11:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-22 09:11:15 ]
Вдало, НМСДД, напрочуд вдало передано емоційний стан плечей. Якщо лев блакитний, то плечі, наскільки я розумію, почервоніли. І в моїй уяві виникає майже райдужна гама кольорів отієї поетичної дійсності. А, може, вони бліді? Бо вони (цитую) розгублені.
Мені чомусь пригадалась пісня Б.Гребенщікова «Под нєбом голубим». Вона не менш мальовнича, ніж цей вірш. Потім пригадалась ще одна радянська пісня, рядок з тексту якої характеризує емоційний стан теж, мабуть, живої істоти «Я смущонний прєд тобой» із к/ф «В бой ідут одні старікі».
Обидва вірші мені сподобались. Все інше – нюанси сприйняття.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-22 10:35:23 ]
Які багаті у Вас асоціації :) Дякую, Гаррі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-05-22 12:37:18 ]
В оригіналі в першому рядку мало би бути "могО"... А потім і "свогО"
Ну і внутрішні паузи виглядають не зовсім доглянутими...
Це, останнє, перейшло і в переклад...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-22 21:09:18 ]
"Ніхто не досконалий" (с)

І якщо це всі зауваження, то можна вважати, що переклад вдався :)
Хоча є пару моментів, які варто було б виправити, але навряд вони пов"язані з цезурами.

А щодо наголосів, то є в них певна чарівність, така, як "легка косинка Наталі Гончарової".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2012-05-22 13:07:02 ]
одне задоволення. легка рука!

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-22 21:10:12 ]
тішуся :)
дяка, Терцинко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2012-05-22 21:57:02 ]
класно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-23 14:42:27 ]
дяка, Яно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-05-23 13:53:58 ]
"Ніхто не досконалий" (с)

І якщо це всі зауваження, то можна вважати, що переклад вдався :)
Хоча є пару моментів, які варто було б виправити (С)

Таки є, Чорі, НМСД, і я побачив ось такі:

1) розой рта он касается пьяного тела нагло (c)
він трояндою рота обмацує тіло п'яне (c) - в оригіналі відсутнє "нахабно", це домисел перекладача.

2) улыбается лев дитя не познало боли (c) усміхається лев дитя не пізнало біль ще (c) - НМСД, важлива втрата частки "ще".

3) я настолько привыкла что нету меня отныне
что сама себя вряд ли сегодня узнаю даже (c)
я настільки звикла до свого неіснування
що сама себе розівчилася помічати (c) - якщо з перекладом першого рядка ще можна погодитись, то переклад другого, НМСД, все-таки суттєво відрізняється, Чорі ("помічати" і "впізнавати" - не одне і те ж).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-23 14:48:40 ]
1) "обмацує" само по собі несе присмак нахабності, тоу "нагло" цілком вписується в контекст.
2) так, мабуть, "ще" важлива, але не критично.
3) це місце мене теж хвилює, але не з тієї причини, про яку Ви кажете - просто звучить дещо кострубато. Я ще над цим подумаю.

Дякую :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-05-23 15:52:38 ]
1) можливо

3) не помітив жодної кострубатості в наведених рядках

Прошу :)

До речі, мені теж одразу пригадалася пісня Грєбєнщікова, і навіть зауваження Даніїла Андрєєва, що насправді потрібно співати "Над небом голубым". :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-23 16:11:58 ]
Ну, так, палітра нагадує.
Взагалі-то. це старовинна французька мелодія, БГ її лише модернізував :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2012-05-31 15:27:22 ]
Дорога, Чорі!
Епохи Ренесансу канцону Франческо де Мілано (по нотах) мій син грає на гітарі...
У минулому столітті з'являється платівка, де схожа музика Вавілова, а потім вже Б.Г. Щось подібне і з текстом пісні... А де модернізація, інтерпретація, оранжування чи плагіат - це для фахівців.
Але я про інше.
Два мазки на "конопляному" мольберті, рукою, може, того про кого було написано: "Ты слишком нежен для воина", або тих, кого мучить - а де поділася активність?.. До хорошого звикаєш...
- Коли вперше випускаєш весною на луки коника, то він біжить бо зна куди, вихаючи, шарахається від метелика, що нечутно сідає на його гриву. А квітоньку конюшини не спроможний відрізнити від квітки будяка...
- Коли водій (пілот) "Формули - 1" залишає тимчасово авто, то він знімає кермо і: або забирає з собою, або передає в надійні руки...
:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-31 23:30:49 ]
Ой, Василю-Василю... А Ви хитрун :)
Мабуть, є часи розмовляти/писати і є часи слухати.

Все буде добре :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-01 10:20:50 ]
:))))))