Автори /
Анатолій Кичинський (1950)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
Інтимна лірика
•
Із книги “Дорога завдовжки з любов” (К.: Молодь, 1988)
•
Із книги «Жива і скошена тече в мені трава» (Херсон: Айлант, 1999)
•
Із книги «Пролітаючи над листопадом» (Херсон: Айлант, 2004)
•
Із книги «Танець вогню» (Херсон: Айлант, 2005)
•
Із книжки “Вулиця закоханих дерев” (К.: Молодь, 1976).
•
З книги “Землі зелена кров” (К.: Молодь, 1982)
•
З книги “Листоноша-Земля” (Сімферополь: Таврія, 1985)
•
З книги «ПОВТОРЕННЯ НЕПРОЙДЕННОГО» (К.: Дніпро, 1990)
•
З книги “Світло трави” (Сімферополь: Таврія, 1979)
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ЗАСТІЛЬНА БАЛАДА
•
ЧОРНИЙ ГУМОР
•
ЯРОСЛАВУ СТЕЛЬМАХУ - НА ПРОЩАННЯ
•
* * *
•
ЧОРНІ ЧЕРЕШНІ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ГЕРА КВІТ (Володимиру Чуприні )
•
ПУСТЕЛЯ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ГОДИННИК
•
* * *
•
МИ - НЕ ПОЕТИ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
***
•
***
•
Свічка
•
За течією
•
* * *
•
* * *
•
Пересохле річище
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Між тобою і мною одна лиш сукенка тонка,
під якою пливе по тобі, ніби човник озерцем,
під якою пливе по тобі, ніби човник озерцем,
Кипить у жилах кров. Бурлять жадані води.
Виходить з берегів нестримна течія.
Виходить з берегів нестримна течія.
ПЕРЕСОХЛЕ РІЧИЩЕ
Де ріка протікала,
Де ріка протікала,
Злітаю. З матір ю на пару.
Гніздо під нами кружеля.
Гніздо під нами кружеля.
Розгорни цей жорстокий папір
з ніжним текстом, написаним кров’ю,
з ніжним текстом, написаним кров’ю,
СВІДОК
Мій горішку міцненький, колись!
Мій горішку міцненький, колись!
Я знаю щастя – трудне, чоловіче.
Заради нього, певно, ми й жили.
Заради нього, певно, ми й жили.
Тихше, музико, - грає вино!
Ні, не грає — нівроку співає.
Ні, не грає — нівроку співає.
НАРОДЖЕНИЙ В СОРОЧЦІ
Зайшовши до хати,
Зайшовши до хати,
Відхилила мати
з-перед вікна акацію
з-перед вікна акацію
Світяться трави, світяться трави.
Міниться-грає проміння трави.
Міниться-грає проміння трави.
Дні западають, мов клавіші,
і життя починає нагадувати
і життя починає нагадувати
Поглядом, довгим, як сірий осінній дощ,
доторкнутися до останнього журавлиного клину,
доторкнутися до останнього журавлиного клину,
Червоним - по чорному.
Інакше не можна.
Інакше не можна.
"Рівно триста, як скло,
Товариство лягло… "
Товариство лягло… "
Ти питаєш мене:
"Що таке чорний гумор?"
"Що таке чорний гумор?"
Там, у далекім колись,
ще наші душі - мов храми,
ще наші душі - мов храми,
гола-голісінька
нічим не прикрита
нічим не прикрита
Надламлена гілка у шибку скребе.
Дорога додому позаду нарешті.
Дорога додому позаду нарешті.
Все ніколи, говоримо, все ніколи.
Навіть ніколи, кажемо, вгору глянути.
Навіть ніколи, кажемо, вгору глянути.
Я тебе роздягаю.
Я тебе визволяю з полону
Я тебе визволяю з полону
І світлий шлях, і темний манівець
примхлива доля зводить нанівець,
примхлива доля зводить нанівець,
Напхом напханий тролейбус -
бочка, повна оселедців.
бочка, повна оселедців.
1.Пісок
І ступнеш ти за отчий поріг,
і наб'ється по зав'язки сніг
і наб'ється по зав'язки сніг
Віконце в Європу мале іще.
На заході день догора.
На заході день догора.
Ранок недільний. Хрестик натільний.
Дзвін великодній.
Дзвін великодній.
Стелиться лис по траві
димом рудим.
димом рудим.
легендарний герой загадки
без ніг а ходить
без ніг а ходить
Непомітні в кривавій заграві
наче білі тільця у крові,
наче білі тільця у крові,
"Ми - не поети. Поети - в землі."
Ігор Римарук
Ігор Римарук
І було Слово. І було сотворіння. І було диво.
І були явища. І не було предметів.
І були явища. І не було предметів.
Божі персти
зліплять блакить
зліплять блакить
Котиться камінь наріжний
схилами тисячоліть.
схилами тисячоліть.
Пролітаючи над листопадом,
вітер задмухує тополині свічі.
вітер задмухує тополині свічі.
Наприкінці літа наприкінці літнього дня
потоки зеленого світла трави і дерев
потоки зеленого світла трави і дерев
Відлуння уздовж ріки
червень червінь чара чар
червень червінь чара чар
А жінка сидить, як свічка горить...
Народна пісня
Народна пісня
За течією
– Куди нас ці води несуть?
– Куди нас ці води несуть?
Золота моя жінка, золота моя муко...
Золота моя жінко, золота моя муко,
Золота моя жінко, золота моя муко,
Так голосно кує
зозуля ковалю.
зозуля ковалю.
Де ріка протікала,
тече борозна.
тече борозна.