Автори /
Ельфійка Галадріель
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Є місто сотні вогнів...
•
Я сьогодні проспала весь дощ
•
Кава
•
Ванільно-вінілове небо
•
Вітер
•
Час ніде не спішить...
•
Сліди
•
Бути котиком...
•
Вже зовсім літо...
•
Я не хочу музики
•
Самотня зоря
•
Весняна ніч розцвітає фіалками
•
Пробивається сонце несміле крізь туман і ранковий ще холод
•
Чорне кошенятко
•
Обіймаюся з тишею
•
В повітрі вже пахне весною...
•
Тиша
•
Пілігрим
•
Весна прилітає завтра...
•
Швидкий поїзд
•
Серця в дефіциті
•
Березневі коти :)
•
Третю ніч в місті падає дощ
•
А в Австраліїї зараз літо
•
Квіткова рапсодія
•
Котячі поцілунки
•
Роса
•
Послання в асьці о пів-третій ночі. Експромт.
•
Наші ночі пахнуть пелюстками диких троянд...
•
Зірки
•
Завари мені кави
•
Летіло листя
•
Нам здавалося, що ця осінь так ніколи й не закінчиться
•
Якби ти був зі мною поруч...
•
Спочатку ми були рибами
•
Ніч
•
Вірш, що шукає свій прототип
•
Коли серед осені раптом запахне весною
•
Зоряний хлопчик
•
Тепло
•
Прогулянки вечірнім Львовом
•
"Розчиняються запахи, лінії, барви і звуки..."
•
Кольору дощу
•
Зараз
•
Щастя
•
Танець душ
•
Дощ приносить вночі чарівні, тихі сни (рондель)
•
Дні так швидко минають...
•
19 літо
•
Крила
•
Мої мешти червоного кольору...
•
Ода котам
•
Затишок
•
Вуаль
•
Одним рядком
•
Сонце
•
Бути хорошою
•
Старенький трамвай
•
Постурбаністичне
•
Світло-музика
•
Six floor
•
Теплий вітер
•
Закон Джунглів (Переклад з Р. Кіплінг "The Law of the Dgungle(From the Djungle Book)")
•
Рожеві слоненята
•
Дивлячись на ліс сніговим вечором (Переклад Р. Фрост "Stopping by Woods on a Snoowy Evening.")
•
Добраніч
•
Дотик
•
Мені тебе треба
•
Танку
•
Таке буває лише влітку (рондель)
•
Яка відрада...
•
Сонячний вітер
•
На даху
•
Чекаю тепла
•
Ще далеко до ранку
•
Краплі дощу
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Є місто сотень вогнів і шаленої музики
В ньому безліч стежок і шляхів і відкритих дверей
В ньому безліч стежок і шляхів і відкритих дверей
Я сьогодні проспала весь дощ
Він співав, а я доганяла в снах літо
Він співав, а я доганяла в снах літо
Ніч така чорна й тягуча, мов кава із карамеллю
Солодка, гірка, гаряча і пара неначе подих
Солодка, гірка, гаряча і пара неначе подих
Ванільно-вінілове небо всміхається сонцю на зустріч
Прогнавши зажуру з чола сивооких хмарин
Прогнавши зажуру з чола сивооких хмарин
Його просто ще треба було дочекатись
Чорноокого красеня-вітру, що зміни приносить
Чорноокого красеня-вітру, що зміни приносить
Час ніде не спішить
Втім його ніде й не чекають
Втім його ніде й не чекають
Не відривати руки, не шукати думок поміж хмарами
Не ховати очей, що закохані в синяву неба
Не ховати очей, що закохані в синяву неба
Холодно, мокро і сиро
І хочеться бути котиком
І хочеться бути котиком
Вже зовсім літо, шепоче листя
Колише тіні і місить тісто
Колише тіні і місить тісто
Я не хочу музики, я хочу обіймів
Щоб сильно і назавжди і тиша
Щоб сильно і назавжди і тиша
Сьогодні постукала в шибку самотня зоря
Запросила з собою літати – удвох веселіше
Запросила з собою літати – удвох веселіше
Весняна ніч розцвітає фіалками
І зорі пахнуть, немов бузок.
І зорі пахнуть, немов бузок.
Пробивається сонце несміле крізь туман і ранковий ще холод
Золотить у будинків дахи, а в церков – куполи із хрестами
Золотить у будинків дахи, а в церков – куполи із хрестами
Чорне кошенятко ловить яскравих метеликів
Воно ще не знає, що виросте чорним котом
Воно ще не знає, що виросте чорним котом
Обіймаюся з тишею, й сон відганяю до завтра
По краплинах на вікнах відгадую, що несе день
По краплинах на вікнах відгадую, що несе день
В повітрі вже пахне весною, хоч поки ще лютий
Та скоро бурульки на гіллі білітимуть бруньками
Та скоро бурульки на гіллі білітимуть бруньками
Така зараз тиша панує в північнім місті,
Що чуть, як шепочуться поміж собою думки
Що чуть, як шепочуться поміж собою думки
Запалена свічка, зашторені щільно вікна
Тебе дочекалась я, стомлений мій Пілігриме,
Тебе дочекалась я, стомлений мій Пілігриме,
Весна прилітає завтра, змінивши імідж
Я вийду її зустрічати аж за ворота
Я вийду її зустрічати аж за ворота
Твій швидкий поїзд засвітить зелене світло
У моїм місті. І може скоріше весна
У моїм місті. І може скоріше весна
Тебе тут немає – кімната пуста, наче Всесвіт
Лишився лиш запах парфумів твоїх і здається,
Лишився лиш запах парфумів твоїх і здається,
Дахами гуляють поважно коти березневі
Всміхаються й гублять із вусів іскриночки сонця
Всміхаються й гублять із вусів іскриночки сонця
Третю ніч в місті падає дощ
Відбиваючи вікна в калюжах
Відбиваючи вікна в калюжах
А в Австралії зараз літо
І, між іншим, найдовший день
І, між іншим, найдовший день
Вітер
Шумить у дерев верховітті
Шумить у дерев верховітті
Вусата кішка цілується з вусатим котом,
Їхні вуса у носики ніжно лоскочуть
Їхні вуса у носики ніжно лоскочуть
Блищить роса на яблуневім цвіті
То певно сльози ніжних пелюсток
То певно сльози ніжних пелюсток
Привіт, сонечко, мені зараз дуже скучно.
У мене безсоння, і я не люблю префікс «без»
У мене безсоння, і я не люблю префікс «без»
Наші ночі пахнуть пелюстками диких троянд
Ніжний запах нічний все п’янкіший стає десь під ранок
Ніжний запах нічний все п’янкіший стає десь під ранок
Так, чомусь, завжди легко з вікна виглядати зірки
Наче вперше щоразу їх бачу, чи, може, востаннє
Наче вперше щоразу їх бачу, чи, може, востаннє
Завари мені кави міцної, гіркої, як чорна ніч
Буду пити малими ковтками… Щоб стало надовго… Назавжди…
Буду пити малими ковтками… Щоб стало надовго… Назавжди…
Летіло листя… Летіло золото…
Летіли златники, драхми і соліди
Летіли златники, драхми і соліди
Нам здавалося, що ця осінь так ніколи й не закінчиться
І дерева зі своїх сховків діставатимуть нове листя
І дерева зі своїх сховків діставатимуть нове листя
Якби ти був зі мною поруч
То ми б гуляли алеями
То ми б гуляли алеями
Спочатку ми були рибами,
Перш, ніж стати мавпами
Перш, ніж стати мавпами
В таку ніч на землі має ходити Любов
Бо інакше тоді ж для чого
Бо інакше тоді ж для чого
Ти не сумуєш від того, що зникають за обрієм хмари
Що не можеш приборкати память,
Що не можеш приборкати память,
Коли серед осені раптом запахне весною
І в небі, мов казка, кружлятиме згадка про літо
І в небі, мов казка, кружлятиме згадка про літо
Падають дні, падають ночі,
В трави, мережані срібними росами
В трави, мережані срібними росами
Тепло...
Закотилось кудись, де його не знайдуть
Закотилось кудись, де його не знайдуть
Прогулянки вечірнім Львовом
В обіймах запахів гіркої кави
В обіймах запахів гіркої кави
«Розчиняються запахи, лінії, барви і звуки»,
Проростає у кроки мої тихий шелест дерев
Проростає у кроки мої тихий шелест дерев
Сірий кіт, кольору дощу
Жовті очі, кольору блискавки
Жовті очі, кольору блискавки
Знаєш, зараз нічим не гірше ніж колись
Воно відноситься з ним майже так само
Воно відноситься з ним майже так само
Я щаслива кожного дня
Кожного кроку, кожного подиху
Кожного кроку, кожного подиху
Мабуть Ви іще мене не знали
Я ще теж про Вас ні сном, ні духом
Я ще теж про Вас ні сном, ні духом
Дощ приносить вночі чарівні, тихі сни
Тихо так шарудить і співає «кап-кап»
Тихо так шарудить і співає «кап-кап»
Дні так швидко минають
Я загублю годинник
Я загублю годинник
Моє дев’ятнадцяте літо
Десь поділось, сплило за водою
Десь поділось, сплило за водою
Якби я мала крила
То я би полетіла
То я би полетіла
Залишаю позаду кілометри
Розчарувань,самотності й неправди,
Розчарувань,самотності й неправди,
Шаную дуже я котів
Вони мені пісні муркочуть
Вони мені пісні муркочуть
Затишок живе на сторінках словника
Серед тисяч цікавих слів
Серед тисяч цікавих слів
Сучасна мода не лишає вибору
Крім вибору зразка чужих стандартів
Крім вибору зразка чужих стандартів
Запах сіна, терпкий та прозорий, мов олія
ефірна із трав, що на березі моря
ефірна із трав, що на березі моря
На світі багато сонця –
У вікнах, калюжах, дзеркалах, очах...
У вікнах, калюжах, дзеркалах, очах...
Це не професія – бути просто хорошою
В світі ж є стільки відтінків хорошості
В світі ж є стільки відтінків хорошості
Дві прямі, що ніколи не перетнуться
Дві струни, що співають мелодію руху
Дві струни, що співають мелодію руху
Ксерокопією розмножу посмішки
Подарую їх всім перехожим
Подарую їх всім перехожим
Боляче-лоскотно по серці акордами
Світло розіб’ється сотнею крапель
Світло розіб’ється сотнею крапель
Я живу на шостому поверсі
Моя six floor натерта воском
Моя six floor натерта воском
Теплий вітер дмухає в шибку
Теплохвилею бухає в груди
Теплохвилею бухає в груди
Ось вам Джунглів закон, правдивий, як небо старе.
Вовк, що шанує його – живе, Вовк, що зневажить його – помре.
Вовк, що шанує його – живе, Вовк, що зневажить його – помре.
Одно, друге, третє,
Гарненько, рядочком,
Гарненько, рядочком,
Я думаю, що знаю чий це ліс
Он дім його в селі неподалік
Он дім його в селі неподалік
Ти вже спиш – а я ще пишу вірші,
Шукаю рими, підбираю ноти
Шукаю рими, підбираю ноти
Ніжний дотик по шкірі морозом, і жаром, і холодом
Вибиває з-під ніг тверду землю, кордони ламає,
Вибиває з-під ніг тверду землю, кордони ламає,
Мені тебе треба інколи вдень
І майже завжди вночі,
І майже завжди вночі,
На небі місяць
Відображення світла
Відображення світла
Таке буває лише влітку
Десь між туманом і грозою
Десь між туманом і грозою
Яка відрада
Через літню річку
Через літню річку
Між коштовних розсипів міліардів зірок
На межі двох галактик, що єднаються світлом
На межі двох галактик, що єднаються світлом
На даху, там де зорі можна руками дістати
Видно, як унизу люди бігають, наче мурашки,
Видно, як унизу люди бігають, наче мурашки,
Чекаю тепла...
Сумую дощем
Сумую дощем
Ще далеко до ранку,
Ще спить навіть удосвітна тиша,
Ще спить навіть удосвітна тиша,
Швидко котяться краплі, розбиваючи з дзенькотом шибку
На кусочки у сотні каратів, на життєві уривки
На кусочки у сотні каратів, на життєві уривки