Автори /
Ванда Савранська (1979)
|
Рубрики
• Чуф-чуф-чуф
• Ліричні послання
• Коли заговорить душа
• Переклади
• Про любов до неї й печаль
• Кохання рядки
• Життєві сходинки
• Веселий світ
• Іншомовні вірші
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***!
•
Другу
•
Думки
•
Думки
•
Думки
•
З поезії Марини Цвєтаєвої
•
Прощавай
•
Гінкго білоба
•
***
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Весняне танго
•
Баба і лимони
•
Афган
•
Діти з Америки в українських сім`ях
•
Розповідь жінки про те, як їй подзвонив друг юності
•
Вітер
•
* * *
•
Загублений у часі друг
•
Корсунський пам’ятник закоханим
•
Дощ за вікном
•
* * *
•
Майже за класиком
•
Діду, якого я не знала
•
* * *
•
Жінка складає пісню
•
* * *
•
До третьої річниці Майдану
•
Люди осені
•
* * *
•
Дім-1, Дім-2 (із С.Маршака)
•
Самотня жінка
•
Сіли лебеді
•
Розповідь жінки про чоловіка-росіянина
•
Лугань 2,3,4
•
З листів на фронт
•
* * *
•
Лугань - рассвет Украины
•
* * *
•
Ти йдеш до мене із автоматом
•
Розповідь жінки про знайомство в Інтернеті
•
* * *
•
З Марини Цветаєвої, Над Феодосією згас...
•
З М.Цвєтаєвої, Поема Кінця
•
Пада дощ
•
Свистунам
•
Лягай!
•
* * *
Поза обрії: версти, милі…
•
З М. Цветаєвої, Моїм віршам
•
Емігрантка ( за М.Цветаєвою)
•
Два лицарі
•
Червоний прапор Першотравня
•
Як хороше, що ваш кумир - не я,
•
Марина Цветаєва. Дві пісні
•
Марина Цветаєва. Дві пісні
•
Спроба ревнощів
•
Сором
•
Скорилася? Ні, я прийшла сама...
•
Вже не часто снишся, слава Богу...
•
У Києві, в храмі...
•
Виноград на балконі
•
Плач
•
Пісня про другу переможну битву війська Богдана Хмельницького у 1648 році під Корсунем
•
МУРКОТА І ДРІМОТА
•
Дороговкази
•
Украине
•
* * *
•
Валентинка Присвячую однокласниці N
•
ON TRANSLATING
•
Кіт Туман
•
* * *
•
Трава-нетреба
•
Захисникам Сталіна ( з А. Ахматової)
•
Розповідь жінки на ім'я Анна про друзів
•
Про класичну тему
•
На Купала. Хоровод на галявині
•
Ведмеді в малині
•
Найкраща хатинка
•
Біля комп’ютера
•
Квасолька росте
•
Коник з лозини
•
Гарна мова
•
З думкою про Грузію
•
* * *
•
Менестрель
•
Лютий
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Котик і джмелик
•
Ліричне послання. Поезія Мойсея Фішбейна
•
Чуф-чуф-чуф
•
Хто живе на дачі?
•
Чарівний ліфт
•
Тебе любила
•
22 листопада біля телевізора
•
Помаранчева стрічка
•
Не пропадай, метелику
•
Розповідь жінки про побачення з коханим
•
Я вірю, що колись жила.
•
Йдуть мурашки
•
Пристрасть
•
Останній вояк
•
Лист від мами
•
* * *
•
Тому й згрішила
•
* * *
•
Інтимний романс
•
* * *
•
Вже вересень
•
Тропи
•
З М.Цветаєвої
•
В мені живе твоє тепло
•
Чужа дружина
•
Ні, знову не мани
•
Хто учив лелеку?
•
З Тютчева
•
Все те, що тихо стало снами
•
Календар природи
•
Сучасна поетична мода
•
У веб-клубі поетів
•
Щастя
•
Провесінь
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Не пиши і не шли навіть смайлів личини.
Мушу сильною бути. Забути. Тепер - й поготів.
Мушу сильною бути. Забути. Тепер - й поготів.
Скільки мов пам'ятаєш нині?
А у мене лишилась - рідна.
А у мене лишилась - рідна.
Не час каміння розкидати.
Маленький світ і затісний.
Маленький світ і затісний.
Не час каміння розкидати.
Маленький світ і затісний.
Маленький світ і затісний.
Не час каміння розкидати.
Маленький світ і затісний.
Маленький світ і затісний.
Легковажносте! - Милий гріх,
Мій супутник і ворог милий!
Мій супутник і ворог милий!
Прощавай,
не осуди
не осуди
(Переклад)
У темні часи ковідні,
Що світ тримають в напрузі,
Що світ тримають в напрузі,
Чумацький шлях проліг навскіс,
Моргають рідні нам зірки.
Моргають рідні нам зірки.
* * *
Бузок, ви скажете, не диво,
Та поєднання – дивина:
Та поєднання – дивина:
В запашну весну занурююсь
поволі я,
поволі я,
Зашарілись верболози над водою,
Де весна пройшла нечутною ходою.
Де весна пройшла нечутною ходою.
Йде старенька – високі калоші,
Чорні валянки шиті, суконні,
Чорні валянки шиті, суконні,
Чорні безсонням ночі.
З ворожих дальніх доріг
З ворожих дальніх доріг
"Їсти, їсти!" – сміються знову,
зображаючи наших мам.
зображаючи наших мам.
Хтось подзвонив. Питаю: «Хто ви?
Без імені нема розмови».
Без імені нема розмови».
"Почепила прання біля хати -
Позривало прищіпки ураз!
Позривало прищіпки ураз!
А ми такі вже оптимісти,
Що і не говори!
Що і не говори!
Заходь до мене на Фейсбук
(Звучить як фейсконтроль :)),
(Звучить як фейсконтроль :)),
А їм не холодно удвох,
І не страшить обох ніколи,
І не страшить обох ніколи,
Як колись-то до́щик набридав мені!
Стукав у шибки́, гукав, кудись-то кликав...
Стукав у шибки́, гукав, кудись-то кликав...
Ці спогади в бентежнім сні — неждані спами —
Ковзнули тихо по мені, немов устами…
Ковзнули тихо по мені, немов устами…
Ми розлучились, та портрет,
Ваш образ милий, – він зі мною,
Ваш образ милий, – він зі мною,
Дід Іван, студент, що був під Крутами, —
З роду козаків.
З роду козаків.
Ми перетерпимо ці дні,
Ці дні, похмурі і сумні,
Ці дні, похмурі і сумні,
Ось і жовтень. А лист не жовтіє
(Чи то краще сказати “не жовкне”?),
(Чи то краще сказати “не жовкне”?),
З любов'ю старою стрічатись не треба:
Згадаєш, як біль наплива,
Згадаєш, як біль наплива,
Давно гримить страшна війна.
Моя найперша в тім вина,
Моя найперша в тім вина,
Ми – люди осені. Осінні,
Ми зіткані із світла й тіні,
Ми зіткані із світла й тіні,
Прийшла пора листи спалити, стерти файли,
Порвати зошити старі і фото.
Порвати зошити старі і фото.
Як, Цапе Цаповичу, справи?
Давно вас в гості жду на каву!
Давно вас в гості жду на каву!
Самотня жінка в тиші край вікна.
Чому самотня? І чому сумна?
Чому самотня? І чому сумна?
Сіли лебеді на дзеркало Росі,
Наче матінці, вклонилися усі,
Наче матінці, вклонилися усі,
Уночі похиливсь на моє плече:
- Як пече мені кров моя, як пече!
- Як пече мені кров моя, як пече!
Лугань-2
«Загадки» истории
«Загадки» истории
Мій перший лист в житті – до тебе,
Туди, де «гради» ріжуть небо,
Туди, де «гради» ріжуть небо,
Переселенцями -
В який Нью-Йорк?
В який Нью-Йорк?
Рассказ участника митинга
за федерализацию в городе N
за федерализацию в городе N
Плине кача… Сльози плинуть…
Полягли за Україну.
Полягли за Україну.
Ти йдеш до мене із автоматом –
«Брате»?!
«Брате»?!
Ой, дівчата, ну що за горе?
Він мені: – Ви же прєлєсть, Люба!
Він мені: – Ви же прєлєсть, Люба!
О, твій портрет знайшла у мережі.
Дивлюся в очі, стомлені й сумні,
Дивлюся в очі, стомлені й сумні,
Над Феодосією згас
Навіки день оцей весняний.
Навіки день оцей весняний.
Порухи губ ловлю.
Першим не став говорити.
Першим не став говорити.
Пада дощ на поріг.
Добрий вечір, Новий рік!
Добрий вечір, Новий рік!
Отак і трипільці …
cвистіли
cвистіли
І мовчки, бо ми ж культурні.
Співучі і мудрі трудяги.
Співучі і мудрі трудяги.
Поза обрії: версти, милі…
Моїм віршам, написаним так рано,
Що і не знала я, що я − поет,
Що і не знала я, що я − поет,
О ностальгіє! Вже давно
Ти мною викрита, мороко!
Ти мною викрита, мороко!
Лицарю чорний,
лицарю білий,
лицарю білий,
Весна буяла понад світом,
Весна буяла понад часом.
Весна буяла понад часом.
Як хороше, що ваш кумир - не я,
Як хороше, що хвора я не вами,
Як хороше, що хвора я не вами,
Та що багаття схолодніле,
Коли розлука – ремесло!
Коли розлука – ремесло!
Учора в очі зазирав,
А нині – погляда на сторону!
А нині – погляда на сторону!
Марина Цветаєва, переклад
О, горе всім нам, хто має розум і мав надію!
Моя країна - іще ж дитина! - пішла в повії...
Моя країна - іще ж дитина! - пішла в повії...
З Анни Ахматової
Скорилася тобі? О ні, дарма!
Скорилася тобі? О ні, дарма!
З Анни Ахматової
* * *
* * *
З Анни Ахматової
* * *
* * *
Винограде, ручку дай!
На балкона вилізай,
На балкона вилізай,
Плач, Америко, плач!
Він був твоїм темношкірим генієм,
Він був твоїм темношкірим генієм,
Понад Россю заграва – ляхи Корсунь спалили,
Порубали козачок, їхніх діток згубили.
Порубали козачок, їхніх діток згубили.
(З С.Маршака)
Ходили під хатами
Ходили під хатами
Моя державо,центр Європи!
У всіх містечках і містах
У всіх містечках і містах
Благословляю ту годину,
И год, и месяц, и число,
И год, и месяц, и число,
Я фізику славлю − найкращу з наук,
Бо звуки − це хвилі. А голос твій − звук.
Бо звуки − це хвилі. А голос твій − звук.
Про тебе й про мене говорять…
V. Nabokov
What is translation...
What is translation...
Впав туман на нашу хату,
На дерева, на паркан.
На дерева, на паркан.
Я через дотики і подих
Впромінююсь в твою природу,
Впромінююсь в твою природу,
Срібляста нитка пришити хоче
Блакитні мрії до сині неба,
Блакитні мрії до сині неба,
Так, це ті, що кричали «Для свята
Нам Варраву віддай!» Так, це ті,
Нам Варраву віддай!» Так, це ті,
Була наша дружба міцна, наче криця,
А сфера кохання – уся в таємницях.
А сфера кохання – уся в таємницях.
"Хоч як вдивляйся - жодної пилинки
На білосніжних квітах хризантем!" -
На білосніжних квітах хризантем!" -
Давайте ми станемо всі в хоровод,
Хай пісня злітає до синіх висот!
Хай пісня злітає до синіх висот!
– Туп-туп!
– Хто там ходить,
– Хто там ходить,
Коли до вас додому привозять холодильник,
Дивіться, щоб коробку ніхто не викидав.
Дивіться, щоб коробку ніхто не викидав.
Тато працює.
Комп’ютер ввімкнув,
Комп’ютер ввімкнув,
− Олесику, дощик! Іди-но до хати!
Даремно, матусю, Олесика звати.
Даремно, матусю, Олесика звати.
Пісня-скакалка
Гарну мову знаю.
Віриш чи не віриш,
Віриш чи не віриш,
Все частіше я думкою лину
До Кавказу, де скелі юрмляться,
До Кавказу, де скелі юрмляться,
Проліски білі,
Проліски білі -
Проліски білі -
(За L. Hughes)
Тому, що усмішкою сяю,
Тому, що усмішкою сяю,
Теплішають зорі, примружують очі,
Вода із-під льоду весняно дзюркоче.
Вода із-під льоду весняно дзюркоче.
Шукаю назву – і даремно.
Поезія – чуже ім’я.
Поезія – чуже ім’я.
Із юних літ – так безкорисно -
Із непрощéння й небуття
Із непрощéння й небуття
Спасибі, друзі, знані і незнані – всі:
Тепло струмує в моє серце звідусіль.
Тепло струмує в моє серце звідусіль.
Котик джмелика схопив
І поніс до хати.
І поніс до хати.
Води клекотіння, трави шепотіння і тіні
Біблійні снують у священнім твоїм бурмотінні.
Біблійні снують у священнім твоїм бурмотінні.
Як засвітять зірочки
І малята ляжуть спати,
І малята ляжуть спати,
Кротик виорав городик,
Їжачок скосив траву,
Їжачок скосив траву,
Чули про секретний ліфт?
Коли знаєш чари,
Коли знаєш чари,
Тебе любила я - було.
Ніхто не знав про це ніколи,
Ніхто не знав про це ніколи,
Новини щойно світ побачив:
Знамено – колір помаранчу –
Знамено – колір помаранчу –
Ми таїлись, як перші люди,
По печерах – своїх хатах,
По печерах – своїх хатах,
Метелику білий,
склади свої крила...
склади свої крила...
Ти, звісно, далі сподіваєшся – дарма.
Вже листопад, передбачається зима,
Вже листопад, передбачається зима,
Я вірю, що колись жила.
І сподіваюсь, буду жити.
І сподіваюсь, буду жити.
Йдуть мурашки. Саме йдуть – походом,
Крок за кроком рій торує шлях,
Крок за кроком рій торує шлях,
Цілує бджілка квітку, зволожену нектаром,
І обіймає крильцями ледь засолоджену тичинку.
І обіймає крильцями ледь засолоджену тичинку.
- Однополчани, відгукніться!
А їх немає вже, нема...
А їх немає вже, нема...
Від мами лист. Підсліпувато
Сповзають букви й буквенята:
Сповзають букви й буквенята:
Мені так хочеться розповісти,
Як осінь сумно мене голубить,
Як осінь сумно мене голубить,
Був перший гріх – жага пізнання.
Сміливий крок назустріч змію
Сміливий крок назустріч змію
Був теплий дощ, і теплий вечір,
Іще вночі тепло було,
Іще вночі тепло було,
Догорав камін, напливала тінь,
Промовляли подихи і руки…
Промовляли подихи і руки…
Напливала тінь,
Догорав камін…
Догорав камін…
Вже вересень. Переді мною сад,
Далекий грім нагадує про літо.
Далекий грім нагадує про літо.
Метафора мене щасливить –
Я мружусь ласо, наче кіт.
Я мружусь ласо, наче кіт.
…Я знаю правду: всі інші правди – пусте!
Не треба людям з людьми на землі боротись.
Не треба людям з людьми на землі боротись.
Усе забулося, пішло.
Ти – попіл спалених конвертів.
Ти – попіл спалених конвертів.
Місяченько сумно світить
На вузьку стежину,
На вузьку стежину,
Ні,знову не мани
Глибинами очей.
Глибинами очей.
Хто учив лелеку
За моря літати?
За моря літати?
Любов, любов, - легенда мовить, -
Союз споріднених сердець
Союз споріднених сердець
Все те, що тихо стало снами
Чи звуками пісень моїх
Чи звуками пісень моїх
Так щиро радіти кожній хвилині
Щастя земного – травині й пташині,
Щастя земного – травині й пташині,
Візьми уривки фраз чи слів. Забудь про рими.
Якесь слівце солоне домішай.
Якесь слівце солоне домішай.
Я розчинилася. Мене нема.
І навкруги лише одна пітьма.
І навкруги лише одна пітьма.
Донька травам, сонцю, людям
Простягла маленький пальчик.
Простягла маленький пальчик.
Понад Россю в ночі зоряні
Тануть, тануть холоди,
Тануть, тануть холоди,