ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)

Євген Федчук
2025.11.16 12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді

Микола Дудар
2025.11.16 11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…

Олександр Сушко
2025.11.16 10:21
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.

Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,

Тетяна Левицька
2025.11.16 02:27
Під прицілом чарівної Геби*
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.

Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ванда Савранська (1979) / Вірші / Переклади

 Менестрель
(За L. Hughes)
Тому, що усмішкою сяю,
Тому, що пісня з горла б’є, -
Не знаєш ти, як я страждаю,
Як серце змучилось моє.

Я біль свій реготом маскую -
Не чути, як душа кричить.
Ти думаєш, що я танцюю,
А я вмираю у ту мить.





Найвища оцінка Жорж Дикий 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Ярослав Нечуйвітер 5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-03-12 20:59:24
Переглядів сторінки твору 5293
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.169 / 5.13  (4.779 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 5.137 / 5.13  (4.782 / 5.37)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.866
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2023.02.09 13:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-12 21:11:14 ]
Гарні два куплети, і з Лесею перегукується: "щоб не плакать - я сміялась..." Сподобався вірш.
Як пропозиція -
Ти думаєш, що я танцюю?
Ні, я вмираю у ту мить!
так мені здається трішки виразніше, чи що... оживляє вірш це запитання... Буде завтра сонце?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-03-12 21:16:25 ]
Langston Hughes
(1902-1967)

Minstrel Man

Because my mouth
Is wide with laughter
And my throat
Is deep with song,
You do not think
I suffer after
I have held my pain
So long?

Because my mouth
Is wide with laughter
You do not hear
My inner cry?
Because my feet
Are gay with dancing
You do not know
I die?

1932, США

Мені подобається цей вірш.Він звучить легко, технічно "граційний", а за змістом - сповнений трагізму, кохання, печалі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-03-12 21:21:18 ]
Ярославе, дякую, гарна пропозиція! Я подаю оригінал, можливо, будуть ще варіанти перекладу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-12 21:32:40 ]
Ця усмішка, вона вже сяє...
Ця пісня все ще з горла б’є, -
В Тобі втонути - я кохаю,
І серце... ніби не своє.

У лет свій сміх я замаскую -
Ти не почуєш крик... Приліг.
Ти нерухомий, я танцюю,
Знова вмираю... з губ Твоїх. ;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-12 21:32:47 ]
Вандочко, я по зарубьожному майже ні бум-бум! Але у мене по цих справах є супер-пупер-балабупер заступник по вербовці клятої зажерливої Гамерики на сторону неньки баєц Юрко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-12 21:34:00 ]
Як Вам його вар`ят? Тху - варіант!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-03-12 21:50:46 ]
Оце швидкість!
У Юрія гарний (свій) вірш,здається, тут розповідь про найпалкіший момент кохання.
Чи ні?
Тільки чому усмішка "вже", а пісня "все ще". Не все зрозуміла зі статтю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-12 21:56:35 ]
Тому, що рот на усміх видно щирий
І горло власне оглибила пісня,
Не думай, мучитись не буду після
Занадто довго я тримала біль, Мій Милий.

Тому, що рот на усміх видно щирий
Ти внутрішього плачу не почуєш,
Тому, що ноги весело танцюють
Ти і не знаєш - відійшла у мирі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-12 22:02:52 ]
От шо значить агітація - навіть у мертвих пащека сміється а ноги танцюють!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Цокур (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-13 21:43:28 ]
Якось подруга влаштувала мені напрочуд цікаву екскурсію. Вона працює у ботанічному саду. Знаючи, що я страшенно люблю квіти, вона відкрила мені таємниці вирощування деяких екзотичних рослин. Серед усіх квітів мене найбільше вразили орхідеї. Уявляєте, вони доти квітують, доки метелик або птах не торкнеться цвіту. Тоді гордовита квітка згасає. А найголовніше, орхідея - однолюб. Це мені дуже близько. Як не поважати ці красиві квіти? Кажуть, що вони відчувають більше, як нам здається. Ось такі загадкові орхідеї. Можливо, так воно і є. Я хочу вірити у це. І може не тільки орхідеї вміють відчувати? Пам'ятаєте, як Шевченко змалював чудово лілею? Орхідея "Ванда" любить світло. Отож, чи не близька вона Вам? Я помітила у Вашій поезії світло, Вандо, недарма ж "усмішкою сяєте", навіть тоді, коли надто боляче. Щасти Вам! Щиро М. М.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-03-24 22:25:23 ]
Так, тепер переклад ніби точний. А перший вірш Юрія ніби кращий. цікаво.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-03-24 22:27:32 ]
Марії - яка гарна розповідь! Новела про квітку і про красу. Я такого ніколи не чула. Вибачте, що запізно відповідаю. Маріє, нехай у наших серцях завжди буде світло, адже як інакше жити?