ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.08.09 13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло. Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими

Юрій Гундарєв
2025.08.09 11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував

Олена Побийголод
2025.08.09 10:52
Із Бориса Заходера

Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!

І ось наша доблесна Рижка

Борис Костиря
2025.08.08 22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,

Юрій Лазірко
2025.08.08 16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття

Світлана Пирогова
2025.08.08 14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.

Портулак обіймає землю,

С М
2025.08.08 11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ванда Савранська (1979) / Вірші / Переклади

 Менестрель
(За L. Hughes)
Тому, що усмішкою сяю,
Тому, що пісня з горла б’є, -
Не знаєш ти, як я страждаю,
Як серце змучилось моє.

Я біль свій реготом маскую -
Не чути, як душа кричить.
Ти думаєш, що я танцюю,
А я вмираю у ту мить.





Найвища оцінка Жорж Дикий 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Ярослав Нечуйвітер 5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-03-12 20:59:24
Переглядів сторінки твору 5206
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.169 / 5.13  (4.779 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 5.137 / 5.13  (4.782 / 5.37)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.866
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2023.02.09 13:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-12 21:11:14 ]
Гарні два куплети, і з Лесею перегукується: "щоб не плакать - я сміялась..." Сподобався вірш.
Як пропозиція -
Ти думаєш, що я танцюю?
Ні, я вмираю у ту мить!
так мені здається трішки виразніше, чи що... оживляє вірш це запитання... Буде завтра сонце?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-03-12 21:16:25 ]
Langston Hughes
(1902-1967)

Minstrel Man

Because my mouth
Is wide with laughter
And my throat
Is deep with song,
You do not think
I suffer after
I have held my pain
So long?

Because my mouth
Is wide with laughter
You do not hear
My inner cry?
Because my feet
Are gay with dancing
You do not know
I die?

1932, США

Мені подобається цей вірш.Він звучить легко, технічно "граційний", а за змістом - сповнений трагізму, кохання, печалі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-03-12 21:21:18 ]
Ярославе, дякую, гарна пропозиція! Я подаю оригінал, можливо, будуть ще варіанти перекладу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-12 21:32:40 ]
Ця усмішка, вона вже сяє...
Ця пісня все ще з горла б’є, -
В Тобі втонути - я кохаю,
І серце... ніби не своє.

У лет свій сміх я замаскую -
Ти не почуєш крик... Приліг.
Ти нерухомий, я танцюю,
Знова вмираю... з губ Твоїх. ;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-12 21:32:47 ]
Вандочко, я по зарубьожному майже ні бум-бум! Але у мене по цих справах є супер-пупер-балабупер заступник по вербовці клятої зажерливої Гамерики на сторону неньки баєц Юрко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-12 21:34:00 ]
Як Вам його вар`ят? Тху - варіант!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-03-12 21:50:46 ]
Оце швидкість!
У Юрія гарний (свій) вірш,здається, тут розповідь про найпалкіший момент кохання.
Чи ні?
Тільки чому усмішка "вже", а пісня "все ще". Не все зрозуміла зі статтю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-12 21:56:35 ]
Тому, що рот на усміх видно щирий
І горло власне оглибила пісня,
Не думай, мучитись не буду після
Занадто довго я тримала біль, Мій Милий.

Тому, що рот на усміх видно щирий
Ти внутрішього плачу не почуєш,
Тому, що ноги весело танцюють
Ти і не знаєш - відійшла у мирі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-12 22:02:52 ]
От шо значить агітація - навіть у мертвих пащека сміється а ноги танцюють!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Цокур (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-13 21:43:28 ]
Якось подруга влаштувала мені напрочуд цікаву екскурсію. Вона працює у ботанічному саду. Знаючи, що я страшенно люблю квіти, вона відкрила мені таємниці вирощування деяких екзотичних рослин. Серед усіх квітів мене найбільше вразили орхідеї. Уявляєте, вони доти квітують, доки метелик або птах не торкнеться цвіту. Тоді гордовита квітка згасає. А найголовніше, орхідея - однолюб. Це мені дуже близько. Як не поважати ці красиві квіти? Кажуть, що вони відчувають більше, як нам здається. Ось такі загадкові орхідеї. Можливо, так воно і є. Я хочу вірити у це. І може не тільки орхідеї вміють відчувати? Пам'ятаєте, як Шевченко змалював чудово лілею? Орхідея "Ванда" любить світло. Отож, чи не близька вона Вам? Я помітила у Вашій поезії світло, Вандо, недарма ж "усмішкою сяєте", навіть тоді, коли надто боляче. Щасти Вам! Щиро М. М.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-03-24 22:25:23 ]
Так, тепер переклад ніби точний. А перший вірш Юрія ніби кращий. цікаво.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-03-24 22:27:32 ]
Марії - яка гарна розповідь! Новела про квітку і про красу. Я такого ніколи не чула. Вибачте, що запізно відповідаю. Маріє, нехай у наших серцях завжди буде світло, адже як інакше жити?