
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.21
21:40
Я хочу пірнути в сніги,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
2025.06.21
20:15
Фіалка ночі - матіола.
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
2025.06.21
17:06
Трамвай запашного літа
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
2025.06.21
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Ілюзія
О
Ілюзія
О
2025.06.21
15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко
2025.06.21
12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
2025.06.21
05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
2025.04.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ванда Савранська (1979) /
Вірші
/
Про любов до неї й печаль
Лугань - рассвет Украины
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лугань - рассвет Украины
Рассказ участника митинга
за федерализацию в городе N
на Луганщине
* * *
– У нас, – объяснял горожанин востока, –
По-правде, народ осмелел «тока-тока».
Мы стали копировать ваши майданы.
Нас что подрывает? Пустые карманы!
Везде после «бати» – как после Мамая.
И давит сосед, на мозоль наступая.
Протест как протест – возвели баррикады.
Хозяевам жизни давно мы не рады.
Подъехали парни – бабло, автоматы.
– Давай митингуй! – говорят. Вот мы с братом
И вышли. Мы как бы за русский, за фе…
Короче, за то, чтобы с нами эР Фэ.
Чтоб с ними мы жили, как в СССРе.
А то перебьют нас
бандеры!
Нам сказано: «Эти порежут вас мигом».
Да что ты мне – Харьков, Черкассы, Чернигов!
Какая мне разница, кто там откуда
И как у Бандеры вербуются люди!
Так что же, что лет шестьдесят его нету.
Они ж, патриоты, по целому свету…
И в сговоре с ними ЕС и Обама.
А кто договаривался, братцы, с нами?
Конкретно – с Толяном, с Петром,
с Константином?
А меня уважаешь ты,
Украина?
* * *
Так слышишь иль нет? А ведь мы на распутье.
Такое в умах… В телевизоре – Путин.
А где украинские телеканалы?
…Под флагом России нас, братцы, собрали.
Мужик с пистолетом, башка в балаклаве,
Тризуб сковырнул и цепляет двуглавый.
Наш флаг разорвали. И дали нам гривны.
Но стало мне страшно: ведь флаг –
не партийный!
Державный! Позвали нас: – Парни, вы с нами?
Дадим вам «Донецкой республики» знамя!
Опять Попандопуло чей-то на крыше.
«Донецкий» там стяг. И российский повыше.
– Ура! – закричал кто-то рядом. – Россия!
Теперь мы Россия! – Ну прям истерия.
Тверские, рязанские – скинули маски.
А где же бандеры? Так всё-таки сказки?!
И рядом – известные тут «криминалы».
Ты глянь, как сбежались. Ликуют, шакалы.
Бандитов всё больше, свои и чужие,
За ними, выходит, спецназ из России.
* * *
Тут я протрезвел. Нас – за что уважать-то?!
За что мы стоим, очумелые браться?
Россия захáпала Крым наш и море,
А мы расплясались при их триколоре.
А что, помогли нам соседи, когда мы
Терпели при власти бандитов с ворами?
Так нет! Приютили их нежно в Ростове,
Герои сидят в телевизоре снова.
И снова разгул бандитизма повсюду,
Открыто, с оружьем. Испуганы люди.
…Где дети? В Луганске. Звонили вчера им.
Просили не рыпаться хоть вечерами.
А детки – на митингах за Украину!
Так что же я – враг моей дочке и сыну?!
И мама звонила: «Ой, плачу я, діти.
Синочки, мені б в Україні дожити.
Солдатики наші стоять на кордоні,
Носила їм борщ, огірочки солоні.
Підтримка маленька від кожної хати.
Аби ж не судилося їм воювати!
А як доведеться – піду в Оборону.
Село наше, діти, – вкраїнське до скону…»
* * *
…Так что ж, мужики, мы не с этого края?!
Луганщина – наша отчизна родная!
Мы мову забыли, пахали на дядю,
А нынче и землю отдать свою рады.
Царь-Путину сами сдаёмся наивно –
За сказку, за рюмку, за дозу, за гривню.
Э нет, ты хоть кум, а слезай с моей вишни.
И флаг свой сымай – надо мною он лишний.
И пусть твои, цáрю, спецназы-солдаты
Нас снимут с прицелов своих автоматов.
И пусть нас не манят российским корытом –
У Путина шахты закрыты-забыты.
А мы -то России – металл и ракеты,
Продукты, энергию… Вот нам за это:
У Путина брешут про нас небылицы,
Народ, мол, чихнуть без России боится!
Забыли, как наши Тюмень поднимали,
Сибирь и другие «российские» дали?
Куда там ни кинь – украинцы при деле.
А мы, мужики, что ль, совсем обалдели?
Своей Украине мы что – не опора,
И рады сидеть у неё под забором?
* * *
Не, я за державу. Где всяк будет сытым.
Своих мы отловим воров и бандитов,
Кто «каждого слышал» – не нужен тут снова,
Майдан его свергнул, разбиты оковы.
Царя не зовём! Защитим свои хаты –
Луганск и Донецк, Запорожье, Карпаты...
Тут будет свобода. Тут будут законы.
Ребята, возьмёмся, ведь нас миллионы!
Так я за майданы – под правильным флагом.
За нашу державу, за нашу присягу.
Чего же мы ждём? Избавителей, что ли?
Мы сами тут дров, мужики, напороли.
Мы сами сглупили, поехали крыши…
Пока ещё можем, поддержим детишек.
Даёшь Украину! Для дочки, для сына –
Для всех нас, родные, – даёшь Украину!
МОЮ УКРАИНУ!
19, 21. 04.2014.
за федерализацию в городе N
на Луганщине
* * *
– У нас, – объяснял горожанин востока, –
По-правде, народ осмелел «тока-тока».
Мы стали копировать ваши майданы.
Нас что подрывает? Пустые карманы!
Везде после «бати» – как после Мамая.
И давит сосед, на мозоль наступая.
Протест как протест – возвели баррикады.
Хозяевам жизни давно мы не рады.
Подъехали парни – бабло, автоматы.
– Давай митингуй! – говорят. Вот мы с братом
И вышли. Мы как бы за русский, за фе…
Короче, за то, чтобы с нами эР Фэ.
Чтоб с ними мы жили, как в СССРе.
А то перебьют нас
бандеры!
Нам сказано: «Эти порежут вас мигом».
Да что ты мне – Харьков, Черкассы, Чернигов!
Какая мне разница, кто там откуда
И как у Бандеры вербуются люди!
Так что же, что лет шестьдесят его нету.
Они ж, патриоты, по целому свету…
И в сговоре с ними ЕС и Обама.
А кто договаривался, братцы, с нами?
Конкретно – с Толяном, с Петром,
с Константином?
А меня уважаешь ты,
Украина?
* * *
Так слышишь иль нет? А ведь мы на распутье.
Такое в умах… В телевизоре – Путин.
А где украинские телеканалы?
…Под флагом России нас, братцы, собрали.
Мужик с пистолетом, башка в балаклаве,
Тризуб сковырнул и цепляет двуглавый.
Наш флаг разорвали. И дали нам гривны.
Но стало мне страшно: ведь флаг –
не партийный!
Державный! Позвали нас: – Парни, вы с нами?
Дадим вам «Донецкой республики» знамя!
Опять Попандопуло чей-то на крыше.
«Донецкий» там стяг. И российский повыше.
– Ура! – закричал кто-то рядом. – Россия!
Теперь мы Россия! – Ну прям истерия.
Тверские, рязанские – скинули маски.
А где же бандеры? Так всё-таки сказки?!
И рядом – известные тут «криминалы».
Ты глянь, как сбежались. Ликуют, шакалы.
Бандитов всё больше, свои и чужие,
За ними, выходит, спецназ из России.
* * *
Тут я протрезвел. Нас – за что уважать-то?!
За что мы стоим, очумелые браться?
Россия захáпала Крым наш и море,
А мы расплясались при их триколоре.
А что, помогли нам соседи, когда мы
Терпели при власти бандитов с ворами?
Так нет! Приютили их нежно в Ростове,
Герои сидят в телевизоре снова.
И снова разгул бандитизма повсюду,
Открыто, с оружьем. Испуганы люди.
…Где дети? В Луганске. Звонили вчера им.
Просили не рыпаться хоть вечерами.
А детки – на митингах за Украину!
Так что же я – враг моей дочке и сыну?!
И мама звонила: «Ой, плачу я, діти.
Синочки, мені б в Україні дожити.
Солдатики наші стоять на кордоні,
Носила їм борщ, огірочки солоні.
Підтримка маленька від кожної хати.
Аби ж не судилося їм воювати!
А як доведеться – піду в Оборону.
Село наше, діти, – вкраїнське до скону…»
* * *
…Так что ж, мужики, мы не с этого края?!
Луганщина – наша отчизна родная!
Мы мову забыли, пахали на дядю,
А нынче и землю отдать свою рады.
Царь-Путину сами сдаёмся наивно –
За сказку, за рюмку, за дозу, за гривню.
Э нет, ты хоть кум, а слезай с моей вишни.
И флаг свой сымай – надо мною он лишний.
И пусть твои, цáрю, спецназы-солдаты
Нас снимут с прицелов своих автоматов.
И пусть нас не манят российским корытом –
У Путина шахты закрыты-забыты.
А мы -то России – металл и ракеты,
Продукты, энергию… Вот нам за это:
У Путина брешут про нас небылицы,
Народ, мол, чихнуть без России боится!
Забыли, как наши Тюмень поднимали,
Сибирь и другие «российские» дали?
Куда там ни кинь – украинцы при деле.
А мы, мужики, что ль, совсем обалдели?
Своей Украине мы что – не опора,
И рады сидеть у неё под забором?
* * *
Не, я за державу. Где всяк будет сытым.
Своих мы отловим воров и бандитов,
Кто «каждого слышал» – не нужен тут снова,
Майдан его свергнул, разбиты оковы.
Царя не зовём! Защитим свои хаты –
Луганск и Донецк, Запорожье, Карпаты...
Тут будет свобода. Тут будут законы.
Ребята, возьмёмся, ведь нас миллионы!
Так я за майданы – под правильным флагом.
За нашу державу, за нашу присягу.
Чего же мы ждём? Избавителей, что ли?
Мы сами тут дров, мужики, напороли.
Мы сами сглупили, поехали крыши…
Пока ещё можем, поддержим детишек.
Даёшь Украину! Для дочки, для сына –
Для всех нас, родные, – даёшь Украину!
МОЮ УКРАИНУ!
19, 21. 04.2014.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію