
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.03
22:31
Куди я біжу? Навіщо?
Чи більше я намагаюся
відірватися від місця втечі,
тим більше наближаюся
до нього. Подорожній,
який мені трапиться,
також біжить від чогось?
Від своїх гризот,
Чи більше я намагаюся
відірватися від місця втечі,
тим більше наближаюся
до нього. Подорожній,
який мені трапиться,
також біжить від чогось?
Від своїх гризот,
2025.10.03
20:50
Зелені ягоди калини,
життя криваві береги.
Шануй історію країни,
якщо збагнути до снаги…
Коли ж ті ягоди поспіють?
Чи, може, то з чужих калин?
Коли ворожу зграю спинить
народ? Змужніє він коли?
життя криваві береги.
Шануй історію країни,
якщо збагнути до снаги…
Коли ж ті ягоди поспіють?
Чи, може, то з чужих калин?
Коли ворожу зграю спинить
народ? Змужніє він коли?
2025.10.03
17:17
Вересню холодний!
Прірву чи безодню
Створиш у пораненій душі?
Дихають алеї
Ямбом і хореєм...
Ти, поете, слухай та пиши!
Вересень сльозливий
Прірву чи безодню
Створиш у пораненій душі?
Дихають алеї
Ямбом і хореєм...
Ти, поете, слухай та пиши!
Вересень сльозливий
2025.10.03
12:22
Осінні ружі - відгомін літа,
Жовті троянди - сонцеві квіти,
І хризантеми, немов королеви,
Сонцепроміння золотить дерева,
Клени вдягають жовті хустини,
Відблиски сонця - янтарні модрини,
Сяйво фарбує гору жовточолу,
Світло тече водограєм до долу,
Жовті троянди - сонцеві квіти,
І хризантеми, немов королеви,
Сонцепроміння золотить дерева,
Клени вдягають жовті хустини,
Відблиски сонця - янтарні модрини,
Сяйво фарбує гору жовточолу,
Світло тече водограєм до долу,
2025.10.03
12:21
О цей експрес поштовий, бейбі
Де взяти чуттів
Усю ніч не спав
На підвіконні висів
Якщо я помру
То на пагорбові
А якщо я не встигну
Бейбі рада усім
Де взяти чуттів
Усю ніч не спав
На підвіконні висів
Якщо я помру
То на пагорбові
А якщо я не встигну
Бейбі рада усім
2025.10.03
11:53
Цей поетичний ужинок присвячено нашим героям.
Тим, хто, на превеликий жаль, вже на небі…
І тим, хто, на щастя, на землі виборює нашу з вами свободу.
ВІЙНА ВБИВАЄ.
ЗЕМЛЯ ЗМУЧЕНА СТОГНЕ.
БАГРЯНА ТРАВА.
Тим, хто, на превеликий жаль, вже на небі…
І тим, хто, на щастя, на землі виборює нашу з вами свободу.
ВІЙНА ВБИВАЄ.
ЗЕМЛЯ ЗМУЧЕНА СТОГНЕ.
БАГРЯНА ТРАВА.
2025.10.03
06:52
Прискорилась бійня скажена,
Щоб швидше мети досягти, -
І тишу гвалтують сирени,
І вибухи множать хрести.
І ходять од хати до хати
Нещастя, печалі, жалі,
Немов одніє утрати
Замало стражденній землі...
Щоб швидше мети досягти, -
І тишу гвалтують сирени,
І вибухи множать хрести.
І ходять од хати до хати
Нещастя, печалі, жалі,
Немов одніє утрати
Замало стражденній землі...
2025.10.02
22:32
Повернутися в ніщо,
до першооснов,
перетворитися на порох,
відійти від справ,
зрозумівши суєтність
амбіцій і статусу,
повернутися
до того природного стану,
до першооснов,
перетворитися на порох,
відійти від справ,
зрозумівши суєтність
амбіцій і статусу,
повернутися
до того природного стану,
2025.10.02
20:26
Розчинились дерева й кущі
Після, сонця за обрієм втечі.
“Почитай мені, милий, вірші” –
Раптом, просиш ти тихо надвечір.
Після досить спекотного дня,
Прохолода приходить на поміч.
Ці хвилини – приємна платня
За незмінне “ми разом”, “ми поруч”.
Після, сонця за обрієм втечі.
“Почитай мені, милий, вірші” –
Раптом, просиш ти тихо надвечір.
Після досить спекотного дня,
Прохолода приходить на поміч.
Ці хвилини – приємна платня
За незмінне “ми разом”, “ми поруч”.
2025.10.02
19:43
Невблаганно під дощем
Гірко плачеш без підстави.
Не навчилася іще
перед іншими лукавить.
Правда гірше від ножа
ріже слух зарозумілим.
Де ж та праведна межа,
Гірко плачеш без підстави.
Не навчилася іще
перед іншими лукавить.
Правда гірше від ножа
ріже слух зарозумілим.
Де ж та праведна межа,
2025.10.02
17:28
Осіннє соте" - співана поезія. Запрошую слухати.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом а
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом а
2025.10.02
16:56
Сидять діди на Подолі. Сидять, спочивають.
Бо ж неділя, після церкви вже занять не мають.
Ото хіба посидіти та поговорити
У тіньочку, бо ж надворі середина літа.
Поміж ними сидить сивий, ще міцний Микита.
Йому, мабуть, нетерплячка на місці сидіти.
П
Бо ж неділя, після церкви вже занять не мають.
Ото хіба посидіти та поговорити
У тіньочку, бо ж надворі середина літа.
Поміж ними сидить сивий, ще міцний Микита.
Йому, мабуть, нетерплячка на місці сидіти.
П
2025.10.02
13:17
Судний день перетвориться на свято...
Отож, натщесерце, зодягнені в усе біле,
з накинутими на плечі талітами
простують в синагоги навіть ті,
хто не молиться й порушує приписи шабату.
Кожному хочеться, щоб сталось так,
як пророкував протягом всього ж
Отож, натщесерце, зодягнені в усе біле,
з накинутими на плечі талітами
простують в синагоги навіть ті,
хто не молиться й порушує приписи шабату.
Кожному хочеться, щоб сталось так,
як пророкував протягом всього ж
2025.10.02
12:06
День осінній коротшає, тане,
Дощ усі розмиває сліди.
Лунко падають долі каштани
Під шумок монотонний води.
І під звуки розкотисті туби --
Сум зненацька пошерх, порідів --
Ми кохались так пристрасно, люба,
Дощ усі розмиває сліди.
Лунко падають долі каштани
Під шумок монотонний води.
І під звуки розкотисті туби --
Сум зненацька пошерх, порідів --
Ми кохались так пристрасно, люба,
2025.10.02
11:47
Дощем навіяна печаль
Покірну душу охопила, -
Штрикнула в серце, мов кинджал,
Та з тіла вимотала сили.
Чудовий настрій відняла
І стала прикрість завдавати,
Бо мрії знищила дотла,
Бо знову сам нудьгую в хаті...
Покірну душу охопила, -
Штрикнула в серце, мов кинджал,
Та з тіла вимотала сили.
Чудовий настрій відняла
І стала прикрість завдавати,
Бо мрії знищила дотла,
Бо знову сам нудьгую в хаті...
2025.10.02
11:04
жовтня зустрічає свій день народження легендарний англійський рок-музикант. Мало хто знає його справжнє ім‘я Гордон Самнер, але сценічне - Стінг, що у перекладі означає «жалити», відомо кожному, хто цікавиться сучасною музикою.
Він від першого дня повном
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Він від першого дня повном
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ванда Савранська (1979) /
Вірші
/
Про любов до неї й печаль
Лугань - рассвет Украины
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лугань - рассвет Украины
Рассказ участника митинга
за федерализацию в городе N
на Луганщине
* * *
– У нас, – объяснял горожанин востока, –
По-правде, народ осмелел «тока-тока».
Мы стали копировать ваши майданы.
Нас что подрывает? Пустые карманы!
Везде после «бати» – как после Мамая.
И давит сосед, на мозоль наступая.
Протест как протест – возвели баррикады.
Хозяевам жизни давно мы не рады.
Подъехали парни – бабло, автоматы.
– Давай митингуй! – говорят. Вот мы с братом
И вышли. Мы как бы за русский, за фе…
Короче, за то, чтобы с нами эР Фэ.
Чтоб с ними мы жили, как в СССРе.
А то перебьют нас
бандеры!
Нам сказано: «Эти порежут вас мигом».
Да что ты мне – Харьков, Черкассы, Чернигов!
Какая мне разница, кто там откуда
И как у Бандеры вербуются люди!
Так что же, что лет шестьдесят его нету.
Они ж, патриоты, по целому свету…
И в сговоре с ними ЕС и Обама.
А кто договаривался, братцы, с нами?
Конкретно – с Толяном, с Петром,
с Константином?
А меня уважаешь ты,
Украина?
* * *
Так слышишь иль нет? А ведь мы на распутье.
Такое в умах… В телевизоре – Путин.
А где украинские телеканалы?
…Под флагом России нас, братцы, собрали.
Мужик с пистолетом, башка в балаклаве,
Тризуб сковырнул и цепляет двуглавый.
Наш флаг разорвали. И дали нам гривны.
Но стало мне страшно: ведь флаг –
не партийный!
Державный! Позвали нас: – Парни, вы с нами?
Дадим вам «Донецкой республики» знамя!
Опять Попандопуло чей-то на крыше.
«Донецкий» там стяг. И российский повыше.
– Ура! – закричал кто-то рядом. – Россия!
Теперь мы Россия! – Ну прям истерия.
Тверские, рязанские – скинули маски.
А где же бандеры? Так всё-таки сказки?!
И рядом – известные тут «криминалы».
Ты глянь, как сбежались. Ликуют, шакалы.
Бандитов всё больше, свои и чужие,
За ними, выходит, спецназ из России.
* * *
Тут я протрезвел. Нас – за что уважать-то?!
За что мы стоим, очумелые браться?
Россия захáпала Крым наш и море,
А мы расплясались при их триколоре.
А что, помогли нам соседи, когда мы
Терпели при власти бандитов с ворами?
Так нет! Приютили их нежно в Ростове,
Герои сидят в телевизоре снова.
И снова разгул бандитизма повсюду,
Открыто, с оружьем. Испуганы люди.
…Где дети? В Луганске. Звонили вчера им.
Просили не рыпаться хоть вечерами.
А детки – на митингах за Украину!
Так что же я – враг моей дочке и сыну?!
И мама звонила: «Ой, плачу я, діти.
Синочки, мені б в Україні дожити.
Солдатики наші стоять на кордоні,
Носила їм борщ, огірочки солоні.
Підтримка маленька від кожної хати.
Аби ж не судилося їм воювати!
А як доведеться – піду в Оборону.
Село наше, діти, – вкраїнське до скону…»
* * *
…Так что ж, мужики, мы не с этого края?!
Луганщина – наша отчизна родная!
Мы мову забыли, пахали на дядю,
А нынче и землю отдать свою рады.
Царь-Путину сами сдаёмся наивно –
За сказку, за рюмку, за дозу, за гривню.
Э нет, ты хоть кум, а слезай с моей вишни.
И флаг свой сымай – надо мною он лишний.
И пусть твои, цáрю, спецназы-солдаты
Нас снимут с прицелов своих автоматов.
И пусть нас не манят российским корытом –
У Путина шахты закрыты-забыты.
А мы -то России – металл и ракеты,
Продукты, энергию… Вот нам за это:
У Путина брешут про нас небылицы,
Народ, мол, чихнуть без России боится!
Забыли, как наши Тюмень поднимали,
Сибирь и другие «российские» дали?
Куда там ни кинь – украинцы при деле.
А мы, мужики, что ль, совсем обалдели?
Своей Украине мы что – не опора,
И рады сидеть у неё под забором?
* * *
Не, я за державу. Где всяк будет сытым.
Своих мы отловим воров и бандитов,
Кто «каждого слышал» – не нужен тут снова,
Майдан его свергнул, разбиты оковы.
Царя не зовём! Защитим свои хаты –
Луганск и Донецк, Запорожье, Карпаты...
Тут будет свобода. Тут будут законы.
Ребята, возьмёмся, ведь нас миллионы!
Так я за майданы – под правильным флагом.
За нашу державу, за нашу присягу.
Чего же мы ждём? Избавителей, что ли?
Мы сами тут дров, мужики, напороли.
Мы сами сглупили, поехали крыши…
Пока ещё можем, поддержим детишек.
Даёшь Украину! Для дочки, для сына –
Для всех нас, родные, – даёшь Украину!
МОЮ УКРАИНУ!
19, 21. 04.2014.
за федерализацию в городе N
на Луганщине
* * *
– У нас, – объяснял горожанин востока, –
По-правде, народ осмелел «тока-тока».
Мы стали копировать ваши майданы.
Нас что подрывает? Пустые карманы!
Везде после «бати» – как после Мамая.
И давит сосед, на мозоль наступая.
Протест как протест – возвели баррикады.
Хозяевам жизни давно мы не рады.
Подъехали парни – бабло, автоматы.
– Давай митингуй! – говорят. Вот мы с братом
И вышли. Мы как бы за русский, за фе…
Короче, за то, чтобы с нами эР Фэ.
Чтоб с ними мы жили, как в СССРе.
А то перебьют нас
бандеры!
Нам сказано: «Эти порежут вас мигом».
Да что ты мне – Харьков, Черкассы, Чернигов!
Какая мне разница, кто там откуда
И как у Бандеры вербуются люди!
Так что же, что лет шестьдесят его нету.
Они ж, патриоты, по целому свету…
И в сговоре с ними ЕС и Обама.
А кто договаривался, братцы, с нами?
Конкретно – с Толяном, с Петром,
с Константином?
А меня уважаешь ты,
Украина?
* * *
Так слышишь иль нет? А ведь мы на распутье.
Такое в умах… В телевизоре – Путин.
А где украинские телеканалы?
…Под флагом России нас, братцы, собрали.
Мужик с пистолетом, башка в балаклаве,
Тризуб сковырнул и цепляет двуглавый.
Наш флаг разорвали. И дали нам гривны.
Но стало мне страшно: ведь флаг –
не партийный!
Державный! Позвали нас: – Парни, вы с нами?
Дадим вам «Донецкой республики» знамя!
Опять Попандопуло чей-то на крыше.
«Донецкий» там стяг. И российский повыше.
– Ура! – закричал кто-то рядом. – Россия!
Теперь мы Россия! – Ну прям истерия.
Тверские, рязанские – скинули маски.
А где же бандеры? Так всё-таки сказки?!
И рядом – известные тут «криминалы».
Ты глянь, как сбежались. Ликуют, шакалы.
Бандитов всё больше, свои и чужие,
За ними, выходит, спецназ из России.
* * *
Тут я протрезвел. Нас – за что уважать-то?!
За что мы стоим, очумелые браться?
Россия захáпала Крым наш и море,
А мы расплясались при их триколоре.
А что, помогли нам соседи, когда мы
Терпели при власти бандитов с ворами?
Так нет! Приютили их нежно в Ростове,
Герои сидят в телевизоре снова.
И снова разгул бандитизма повсюду,
Открыто, с оружьем. Испуганы люди.
…Где дети? В Луганске. Звонили вчера им.
Просили не рыпаться хоть вечерами.
А детки – на митингах за Украину!
Так что же я – враг моей дочке и сыну?!
И мама звонила: «Ой, плачу я, діти.
Синочки, мені б в Україні дожити.
Солдатики наші стоять на кордоні,
Носила їм борщ, огірочки солоні.
Підтримка маленька від кожної хати.
Аби ж не судилося їм воювати!
А як доведеться – піду в Оборону.
Село наше, діти, – вкраїнське до скону…»
* * *
…Так что ж, мужики, мы не с этого края?!
Луганщина – наша отчизна родная!
Мы мову забыли, пахали на дядю,
А нынче и землю отдать свою рады.
Царь-Путину сами сдаёмся наивно –
За сказку, за рюмку, за дозу, за гривню.
Э нет, ты хоть кум, а слезай с моей вишни.
И флаг свой сымай – надо мною он лишний.
И пусть твои, цáрю, спецназы-солдаты
Нас снимут с прицелов своих автоматов.
И пусть нас не манят российским корытом –
У Путина шахты закрыты-забыты.
А мы -то России – металл и ракеты,
Продукты, энергию… Вот нам за это:
У Путина брешут про нас небылицы,
Народ, мол, чихнуть без России боится!
Забыли, как наши Тюмень поднимали,
Сибирь и другие «российские» дали?
Куда там ни кинь – украинцы при деле.
А мы, мужики, что ль, совсем обалдели?
Своей Украине мы что – не опора,
И рады сидеть у неё под забором?
* * *
Не, я за державу. Где всяк будет сытым.
Своих мы отловим воров и бандитов,
Кто «каждого слышал» – не нужен тут снова,
Майдан его свергнул, разбиты оковы.
Царя не зовём! Защитим свои хаты –
Луганск и Донецк, Запорожье, Карпаты...
Тут будет свобода. Тут будут законы.
Ребята, возьмёмся, ведь нас миллионы!
Так я за майданы – под правильным флагом.
За нашу державу, за нашу присягу.
Чего же мы ждём? Избавителей, что ли?
Мы сами тут дров, мужики, напороли.
Мы сами сглупили, поехали крыши…
Пока ещё можем, поддержим детишек.
Даёшь Украину! Для дочки, для сына –
Для всех нас, родные, – даёшь Украину!
МОЮ УКРАИНУ!
19, 21. 04.2014.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію