
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.14
22:57
Сховавши ідентичність десь на дно,
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
2025.08.14
22:55
Сховавши ідентичність десь на дно,
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
2025.08.14
21:45
Ти намагаєшся когось знайти
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
2025.08.14
20:17
В Московії чимало тих «святих»,
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
2025.08.14
15:02
На маленькій ділянці огороду, де не було ніяких рослин, після зливи, що заплескала землю, я угледів нірку. Спершу подумав, що це лисиця мишкувала. Тут неподалік на покинутому обійсті вона давно хазяйнує. Напено бігати з лісу, щоб вполювати крілика чи кур
2025.08.14
15:01
Весною уже сонце повернулось...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
2025.08.14
06:43
Дівицю я жду яка спить у бігуді
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
2025.08.14
06:32
Про усе дізнатись хоче
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
2025.08.13
22:53
Усе було готове до весілля: біла сукня зі шлейфом, який нестимуть діти; законвертовано запрошення гостям, ресторан замовлено...
Затримка була за молодим. Воює в Газі – в цьому гніздовиську терористів, за будь-яку ціну готових нищить юдеїв не тільки в Ізр
2025.08.13
22:02
Блок спалює свої щоденники.
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,
2025.08.13
20:49
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,
А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,
А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,
2025.08.13
19:00
Серпня шовковий дотик,
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:
Степу руда лямівка
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:
Степу руда лямівка
2025.08.13
13:43
Адверза* тактика –
є така практика.
Мабуть і нині
щось в Україні.
Пройдено гірше все –
зась коїть більше це,
поруч нам жити –
є така практика.
Мабуть і нині
щось в Україні.
Пройдено гірше все –
зась коїть більше це,
поруч нам жити –
2025.08.13
07:25
День щезає за днем,
Наче зерна в ріллі,
А ми далі живем
На поверхні землі.
Повні мріями вщерть,
Любим радість і сміх, –
І дівається смерть
Із майбутніх доріг.
Наче зерна в ріллі,
А ми далі живем
На поверхні землі.
Повні мріями вщерть,
Любим радість і сміх, –
І дівається смерть
Із майбутніх доріг.
2025.08.13
00:31
Голос розбився об скелі німі,
Тиша гнітюча тримає за горло.
Думи блукають в молочній пітьмі,
Мовчки стіна виростає з безодні.
Сіті незримі сплітають слова
І розчиняються в тінях пониклих.
Десь у глибинах дрімає душа,
Тиша гнітюча тримає за горло.
Думи блукають в молочній пітьмі,
Мовчки стіна виростає з безодні.
Сіті незримі сплітають слова
І розчиняються в тінях пониклих.
Десь у глибинах дрімає душа,
2025.08.12
23:09
Із Бориса Заходера
– Дайте півкіло усмішки,
банку сміху, хмарки трішки,
три столових ложки вітру
та зірниць чотири літра!
Писку-виску двісті грамів,
десять метрів шумів-гамів,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...– Дайте півкіло усмішки,
банку сміху, хмарки трішки,
три столових ложки вітру
та зірниць чотири літра!
Писку-виску двісті грамів,
десять метрів шумів-гамів,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ванда Савранська (1979) /
Вірші
/
Про любов до неї й печаль
Лугань - рассвет Украины
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лугань - рассвет Украины
Рассказ участника митинга
за федерализацию в городе N
на Луганщине
* * *
– У нас, – объяснял горожанин востока, –
По-правде, народ осмелел «тока-тока».
Мы стали копировать ваши майданы.
Нас что подрывает? Пустые карманы!
Везде после «бати» – как после Мамая.
И давит сосед, на мозоль наступая.
Протест как протест – возвели баррикады.
Хозяевам жизни давно мы не рады.
Подъехали парни – бабло, автоматы.
– Давай митингуй! – говорят. Вот мы с братом
И вышли. Мы как бы за русский, за фе…
Короче, за то, чтобы с нами эР Фэ.
Чтоб с ними мы жили, как в СССРе.
А то перебьют нас
бандеры!
Нам сказано: «Эти порежут вас мигом».
Да что ты мне – Харьков, Черкассы, Чернигов!
Какая мне разница, кто там откуда
И как у Бандеры вербуются люди!
Так что же, что лет шестьдесят его нету.
Они ж, патриоты, по целому свету…
И в сговоре с ними ЕС и Обама.
А кто договаривался, братцы, с нами?
Конкретно – с Толяном, с Петром,
с Константином?
А меня уважаешь ты,
Украина?
* * *
Так слышишь иль нет? А ведь мы на распутье.
Такое в умах… В телевизоре – Путин.
А где украинские телеканалы?
…Под флагом России нас, братцы, собрали.
Мужик с пистолетом, башка в балаклаве,
Тризуб сковырнул и цепляет двуглавый.
Наш флаг разорвали. И дали нам гривны.
Но стало мне страшно: ведь флаг –
не партийный!
Державный! Позвали нас: – Парни, вы с нами?
Дадим вам «Донецкой республики» знамя!
Опять Попандопуло чей-то на крыше.
«Донецкий» там стяг. И российский повыше.
– Ура! – закричал кто-то рядом. – Россия!
Теперь мы Россия! – Ну прям истерия.
Тверские, рязанские – скинули маски.
А где же бандеры? Так всё-таки сказки?!
И рядом – известные тут «криминалы».
Ты глянь, как сбежались. Ликуют, шакалы.
Бандитов всё больше, свои и чужие,
За ними, выходит, спецназ из России.
* * *
Тут я протрезвел. Нас – за что уважать-то?!
За что мы стоим, очумелые браться?
Россия захáпала Крым наш и море,
А мы расплясались при их триколоре.
А что, помогли нам соседи, когда мы
Терпели при власти бандитов с ворами?
Так нет! Приютили их нежно в Ростове,
Герои сидят в телевизоре снова.
И снова разгул бандитизма повсюду,
Открыто, с оружьем. Испуганы люди.
…Где дети? В Луганске. Звонили вчера им.
Просили не рыпаться хоть вечерами.
А детки – на митингах за Украину!
Так что же я – враг моей дочке и сыну?!
И мама звонила: «Ой, плачу я, діти.
Синочки, мені б в Україні дожити.
Солдатики наші стоять на кордоні,
Носила їм борщ, огірочки солоні.
Підтримка маленька від кожної хати.
Аби ж не судилося їм воювати!
А як доведеться – піду в Оборону.
Село наше, діти, – вкраїнське до скону…»
* * *
…Так что ж, мужики, мы не с этого края?!
Луганщина – наша отчизна родная!
Мы мову забыли, пахали на дядю,
А нынче и землю отдать свою рады.
Царь-Путину сами сдаёмся наивно –
За сказку, за рюмку, за дозу, за гривню.
Э нет, ты хоть кум, а слезай с моей вишни.
И флаг свой сымай – надо мною он лишний.
И пусть твои, цáрю, спецназы-солдаты
Нас снимут с прицелов своих автоматов.
И пусть нас не манят российским корытом –
У Путина шахты закрыты-забыты.
А мы -то России – металл и ракеты,
Продукты, энергию… Вот нам за это:
У Путина брешут про нас небылицы,
Народ, мол, чихнуть без России боится!
Забыли, как наши Тюмень поднимали,
Сибирь и другие «российские» дали?
Куда там ни кинь – украинцы при деле.
А мы, мужики, что ль, совсем обалдели?
Своей Украине мы что – не опора,
И рады сидеть у неё под забором?
* * *
Не, я за державу. Где всяк будет сытым.
Своих мы отловим воров и бандитов,
Кто «каждого слышал» – не нужен тут снова,
Майдан его свергнул, разбиты оковы.
Царя не зовём! Защитим свои хаты –
Луганск и Донецк, Запорожье, Карпаты...
Тут будет свобода. Тут будут законы.
Ребята, возьмёмся, ведь нас миллионы!
Так я за майданы – под правильным флагом.
За нашу державу, за нашу присягу.
Чего же мы ждём? Избавителей, что ли?
Мы сами тут дров, мужики, напороли.
Мы сами сглупили, поехали крыши…
Пока ещё можем, поддержим детишек.
Даёшь Украину! Для дочки, для сына –
Для всех нас, родные, – даёшь Украину!
МОЮ УКРАИНУ!
19, 21. 04.2014.
за федерализацию в городе N
на Луганщине
* * *
– У нас, – объяснял горожанин востока, –
По-правде, народ осмелел «тока-тока».
Мы стали копировать ваши майданы.
Нас что подрывает? Пустые карманы!
Везде после «бати» – как после Мамая.
И давит сосед, на мозоль наступая.
Протест как протест – возвели баррикады.
Хозяевам жизни давно мы не рады.
Подъехали парни – бабло, автоматы.
– Давай митингуй! – говорят. Вот мы с братом
И вышли. Мы как бы за русский, за фе…
Короче, за то, чтобы с нами эР Фэ.
Чтоб с ними мы жили, как в СССРе.
А то перебьют нас
бандеры!
Нам сказано: «Эти порежут вас мигом».
Да что ты мне – Харьков, Черкассы, Чернигов!
Какая мне разница, кто там откуда
И как у Бандеры вербуются люди!
Так что же, что лет шестьдесят его нету.
Они ж, патриоты, по целому свету…
И в сговоре с ними ЕС и Обама.
А кто договаривался, братцы, с нами?
Конкретно – с Толяном, с Петром,
с Константином?
А меня уважаешь ты,
Украина?
* * *
Так слышишь иль нет? А ведь мы на распутье.
Такое в умах… В телевизоре – Путин.
А где украинские телеканалы?
…Под флагом России нас, братцы, собрали.
Мужик с пистолетом, башка в балаклаве,
Тризуб сковырнул и цепляет двуглавый.
Наш флаг разорвали. И дали нам гривны.
Но стало мне страшно: ведь флаг –
не партийный!
Державный! Позвали нас: – Парни, вы с нами?
Дадим вам «Донецкой республики» знамя!
Опять Попандопуло чей-то на крыше.
«Донецкий» там стяг. И российский повыше.
– Ура! – закричал кто-то рядом. – Россия!
Теперь мы Россия! – Ну прям истерия.
Тверские, рязанские – скинули маски.
А где же бандеры? Так всё-таки сказки?!
И рядом – известные тут «криминалы».
Ты глянь, как сбежались. Ликуют, шакалы.
Бандитов всё больше, свои и чужие,
За ними, выходит, спецназ из России.
* * *
Тут я протрезвел. Нас – за что уважать-то?!
За что мы стоим, очумелые браться?
Россия захáпала Крым наш и море,
А мы расплясались при их триколоре.
А что, помогли нам соседи, когда мы
Терпели при власти бандитов с ворами?
Так нет! Приютили их нежно в Ростове,
Герои сидят в телевизоре снова.
И снова разгул бандитизма повсюду,
Открыто, с оружьем. Испуганы люди.
…Где дети? В Луганске. Звонили вчера им.
Просили не рыпаться хоть вечерами.
А детки – на митингах за Украину!
Так что же я – враг моей дочке и сыну?!
И мама звонила: «Ой, плачу я, діти.
Синочки, мені б в Україні дожити.
Солдатики наші стоять на кордоні,
Носила їм борщ, огірочки солоні.
Підтримка маленька від кожної хати.
Аби ж не судилося їм воювати!
А як доведеться – піду в Оборону.
Село наше, діти, – вкраїнське до скону…»
* * *
…Так что ж, мужики, мы не с этого края?!
Луганщина – наша отчизна родная!
Мы мову забыли, пахали на дядю,
А нынче и землю отдать свою рады.
Царь-Путину сами сдаёмся наивно –
За сказку, за рюмку, за дозу, за гривню.
Э нет, ты хоть кум, а слезай с моей вишни.
И флаг свой сымай – надо мною он лишний.
И пусть твои, цáрю, спецназы-солдаты
Нас снимут с прицелов своих автоматов.
И пусть нас не манят российским корытом –
У Путина шахты закрыты-забыты.
А мы -то России – металл и ракеты,
Продукты, энергию… Вот нам за это:
У Путина брешут про нас небылицы,
Народ, мол, чихнуть без России боится!
Забыли, как наши Тюмень поднимали,
Сибирь и другие «российские» дали?
Куда там ни кинь – украинцы при деле.
А мы, мужики, что ль, совсем обалдели?
Своей Украине мы что – не опора,
И рады сидеть у неё под забором?
* * *
Не, я за державу. Где всяк будет сытым.
Своих мы отловим воров и бандитов,
Кто «каждого слышал» – не нужен тут снова,
Майдан его свергнул, разбиты оковы.
Царя не зовём! Защитим свои хаты –
Луганск и Донецк, Запорожье, Карпаты...
Тут будет свобода. Тут будут законы.
Ребята, возьмёмся, ведь нас миллионы!
Так я за майданы – под правильным флагом.
За нашу державу, за нашу присягу.
Чего же мы ждём? Избавителей, что ли?
Мы сами тут дров, мужики, напороли.
Мы сами сглупили, поехали крыши…
Пока ещё можем, поддержим детишек.
Даёшь Украину! Для дочки, для сына –
Для всех нас, родные, – даёшь Украину!
МОЮ УКРАИНУ!
19, 21. 04.2014.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію