Автори /
Ігор Шоха (1947)
|
Рубрики
/ СЬОГОДЕННЯ
Опис: Героїка буднів і злоба дня.
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Пігмеї, ви куди?
•
Апогеї гарячої пори
•
Гідра нелернейська
•
Примари миру
•
Ще...
•
За рікою забуття
•
За багетами петриківського розпису
•
На марші до Марсу
•
До причастя
•
На згарищі сансари*
•
Непройдені рубікони
•
Умиротворення
•
Основи братньої любові
•
Сподівання і страхи
•
Вакцинація від рашизму
•
Діалектика удосконалення
•
Контрнаступ
•
Крадені діти Маріуполя
•
Показуха реформи
•
Катаклізми катарсису
•
Якщо та якби
•
Приборкання вакханалії
•
Об’явлення нечисті
•
Билина про газову бульку
•
Обов'язок вижити
•
Тіні часу
•
Часові пріоритети
•
Ніби, а la fenita
•
Рецесія вічного руху
•
Недовідома Ніка
•
Священний обов'язок
•
Ліки пацієнтам війни
•
Посіви і сходи
•
Брати азовські і неазовські
•
Паради маскараду
•
Інволюція сущого
•
Я знаю
•
Там, де люди
•
Агонія жадоби
•
Початок кінця
•
Drang nach Osten
•
Вилами по воді
•
Інклюзія пам’яті
•
Що таке хорошо?
•
Правда про кривду
•
Стезею троп та алегорій
•
Живуча ідея
•
Присмак ювілею
•
Паралелі видимого
•
Творчі зашквари
•
Віртуальна колаборація
•
Реставрація минулого
•
Станція призначення
•
Пагорб, на який ми піднімаємось
•
Передбачення
•
Симорон
•
Вісті із бункера
•
Фундамент Соборності
•
Передноворічний вернісаж
•
Захребетники влади
•
Поводирі в нікуди
•
Мир дорогою ціною
•
Самолюбці
•
Постфактум у переддень
•
Наративи перформансу
•
Клята карма
•
Хронічні надзадачі
•
Засекречені секрети
•
Обранці Фортуни
•
Останні пілігрими
•
Томос України
•
Презумпція безкарності
•
Роздвоєння віри
•
Рекогносцировка вертепу
•
На хвилі гібридної ейфорії
•
Ранок на весь день
•
Йдемо на грозу
•
Земля обітована
•
Небесна кара
•
Пам'ятник
•
Віяння часу
•
Самонавіювання
•
Це ще не все
•
Рік Муму
•
Перше Різдво
•
Во із шіз?
•
Нерозв’язана розв'язка
•
Неосвоєні простори
•
Расова гординя
•
Фарс-мажор на марші
•
На всі смаки
•
Між людей
•
Доленосні дебати
•
Коли, якщо – тоді...
•
Реформації
•
Поза істиною слова
•
Перспективи
•
Українська сієста
•
Ціна перемоги
•
Незалежність від лукавого
•
Сомнамбула
•
Замок на замку
•
Війна дитячими очима
•
До-схід-сонця
•
Вояцькі мандри
•
Проводи великої родини
•
На переправі
•
Непутьова периПетія
•
На позицію...
•
Пейзажі баталій
•
Паростки лихоліття
•
На круги своя
•
Осінні цикли
•
Навіяне зимою
•
Корективи часу
•
Чужина лукавої меншини
•
По той бік
•
Надія дома!
•
Завойовники
•
Мутації революції
•
Загублені долі
•
Імпровізатори апокаліпсису
•
Поки дієслова мовчать
•
Різдво-2016
•
« Пропала грамота»
•
Хода часу
•
Перед коридою
•
Дебют, де БЮТ і де б'ють
•
Альтернатива
•
Нари і Канари
•
Вибір за нами
•
Патологічна зоологія
•
Мирна капітуляція
•
Самі собі
•
На руїнах старого світу
•
Рекогносцировка на місцевості
•
Яйце-райце
•
Осипані рої
•
Досвітнє
•
Продовження літопису
•
Нові арії старої опери
•
Недавня легенда
•
Дефолтом по бідності
•
Переосмислення
•
Перспектива
•
Триптих про звіра із кісткою у горлі
•
Зелені мухи
•
Омана
•
За копрами
•
Духовні побратими
•
Декомунізація
•
Горнило часу
•
У травень по-новому
•
Віджимки імперії
•
Нічні бдіння
•
Як по нотах
•
Фініта ля комедія?
•
Тенета долі
•
Контрасти
•
Судіть мене
•
Дума про братів захребетних
•
Із серії можливого
•
Ланцюги соборності
•
Різдво-2015
•
Кати України
•
Волонтери
•
Одеське АТО
•
Материнський наказ
•
Сіль на рану
•
Гаснуча зоря Донбасу
•
Бридні безсоння
•
Песнь о загадочной душе
•
Наші люди
•
У гущі всенародної поеми
•
Зловіща тінь Кремля
•
З душею до рідного
•
Життя триває
•
Ми сьогодні
•
Холодна «булава» Росії
•
Нації без агітації
•
Мономанія
•
Мандрівочки Покрови
•
Омофор нації
•
По драбині Якова
•
Сенс небезпечного життя
•
Сонет совку
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Росіє малохольна,– ух ти! Де ти?
Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
І
Третю осінь дме гарячий вітер,
Третю осінь дме гарячий вітер,
І
Не втихають залпи канонади
Не втихають залпи канонади
І
Ще радують зорі у небі
Ще радують зорі у небі
І
Ще кує зозуля у гаю
Ще кує зозуля у гаю
І
Ідуть одні за одними роки
Ідуть одні за одними роки
ІІ
У кожного митця своя тусовка
У кожного митця своя тусовка
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
та поки дибаємо далі,
Буває іноді весною
душа міняється за мить
душа міняється за мить
І
Ми обирали по досьє
Ми обирали по досьє
І
Напевне тяжко бачити із неба,
Напевне тяжко бачити із неба,
Думою-поезією лину
з вирію у рідну Україну-
з вирію у рідну Україну-
Наїлися ми братньої любові
лукавої, лихої кацапні
лукавої, лихої кацапні
ІГроза у небі, а дощу немає,
вигадую, що це луна війни,
вигадую, що це луна війни,
Я не умію ні за що хвалити,
нізащо не іду на рандеву
нізащо не іду на рандеву
І
І сущі неуки, і люди
І сущі неуки, і люди
ІВесна одягає ліси
у білу засніжену свиту,
у білу засніжену свиту,
У кожного своє посильне мито,
якщо це не полон і кабала
якщо це не полон і кабала
Люди, наче, рівні... а рівніші
виросли як дощові гриби
виросли як дощові гриби
ІНастає глобальне потепління,
тонуть у морях материки,
тонуть у морях материки,
ІЯк запрягаєш, так воно і їде...
Ця теза філософії стара.
Ця теза філософії стара.
І
У цивілізованій Європі
У цивілізованій Європі
ІМоже й рано усміхатися,
та утриматися сил немає,
та утриматися сил немає,
На кацапії – траурна музика.
Не газують потоки надій,
Не газують потоки надій,
Виконую задачі дідусеві.
Закрию хату... і сезон... і сад,
Закрию хату... і сезон... і сад,
Були ми наївні у давні роки,
майбутнє своє будували
майбутнє своє будували
І
У тому, що розв’язана війна,
У тому, що розв’язана війна,
І
Куди я їхав? Де ви, очевидці?
Куди я їхав? Де ви, очевидці?
І
В ауру часу... у чашу надій,
В ауру часу... у чашу надій,
ІЩе мається на п'єдесталі слави
віками незавершена війна
віками незавершена війна
Де ті свої? А от чужі
були і є... і вже на тільки
були і є... і вже на тільки
ІНе радують мене ворожі трупи,
засмучує героїка війни...
засмучує героїка війни...
До віків уже дев'ятий рік
додає історія навали
додає історія навали
ІДо себе ми не кликали біди,
але її хотіли біси вражі –
але її хотіли біси вражі –
ІНа мо́рдорі об'явлений парад,
чума «побєдобєсія» триває
чума «побєдобєсія» триває
ІРусофіли мають пам'ятати,
що орда – із роду сарани,
що орда – із роду сарани,
ІНемає раю у пустелі,
та є ще світло у кінці
та є ще світло у кінці
І
Іще живу... і чартеру не треба,
Іще живу... і чартеру не треба,
ІГотуємо путі до перемоги
долаємо і сумніви, й тривоги.
долаємо і сумніви, й тривоги.
Дрижить земля на лихо москалю,
планета зупиняє окупанта.
планета зупиняє окупанта.
Подякуємо владі за досаду
і невідомі подвиги... і зраду –
і невідомі подвиги... і зраду –
У маячні роман «Війна і мир»
нічому не навчає окупанта
нічому не навчає окупанта
Мені, буває, заважає спати
якась нечиста сила...
якась нечиста сила...
У паніці сусіди наші.
«Все хорошо», та ніби
«Все хорошо», та ніби
Ось і знову – рік новий... кутя...
і до літа засіває вітер
і до літа засіває вітер
ІЯкий народ, така й еліта:
чинуші, коміки, купці,
чинуші, коміки, купці,
І мертві, і живі на тому й цьому світі
ще чують із небес Тарасів заповіт.
ще чують із небес Тарасів заповіт.
Життя – театр, екзамени – парад,
політика – весела клоунада...
політика – весела клоунада...
І
На олімпі живуть не боги,
На олімпі живуть не боги,
Іноді можна вгодити усім...
Отже, ваяй і видумуй
Отже, ваяй і видумуй
Нації немає далебі,
поки є ні людям, ні собі
поки є ні людям, ні собі
І
Важко із віком у ногу іти...
Важко із віком у ногу іти...
ІЩо багатії – це не еліта
знаємо, але забули всі,
знаємо, але забули всі,
Коли народжується день за обріями світу,
то ми питаємо себе, – кого він має гріти,
то ми питаємо себе, – кого він має гріти,
І
П'ятниця. Тринадцяте число.
П'ятниця. Тринадцяте число.
ІНаївні люди винайшли тотем,
аби було добро у всьому світі,
аби було добро у всьому світі,
А печеніги на хазар ідуть...
завоювати іго путінізму
завоювати іго путінізму
Хоча на чудеса немає моди,
гармонія – основа із основ
гармонія – основа із основ
Не може бути! Йолка!! І... зелена!!!
У капелюсі сяє... Аладін...
У капелюсі сяє... Аладін...
Живемо у вічній боротьбі...
У боях від заходу до сходу
У боях від заходу до сходу
І
В коловороті поколінь
В коловороті поколінь
Усі дурисвіти розумні,
але юрмі усе одно,
але юрмі усе одно,
Самописці канули у Лету,
самолюбці є, хоч відбавляй.
самолюбці є, хоч відбавляй.
І
Усе живе приречене на смерть.
Усе живе приречене на смерть.
Міняються і мода, і смаки.
І класика поезії – не диво.
І класика поезії – не диво.
Усе частіше на котурни
стає нувориш молодий,
стає нувориш молодий,
Хочу чи не хочу, а почути
довелось по радіо мені:
довелось по радіо мені:
В Полішинеля є один секрет.
Його використовують піїти –
Його використовують піїти –
Не всі опиняються там, де судилось
міняти історії хід,
міняти історії хід,
Йдемо за обрій інеєм повиті.
Усе насущне маємо з небес.
Усе насущне маємо з небес.
У час такий, у ці літа суворі
займає нішу кожен по собі.
займає нішу кожен по собі.
Ну й заварили! Аж валує дим.
І не поймеш: чи п’яні, чи бандити?
І не поймеш: чи п’яні, чи бандити?
Відмотую, Боже мій, роки.
Вертаю у час до війни,
Вертаю у час до війни,
ІВійна триває і нові герої
поповнюють почесний пантеон.
поповнюють почесний пантеон.
Надовго запізнилася Покрова,
та Україні додає снаги
та Україні додає снаги
Ранками враження завше нові.
Глянь у причільне віконце.
Глянь у причільне віконце.
Устами правди є сьогодні діти.
Радіє і лякається народ.
Радіє і лякається народ.
Усе, що міг, я переніс
на власну дачу, як годиться:
на власну дачу, як годиться:
Нема посадженому честі,
усе посіяне дарма.
усе посіяне дарма.
Я уночі чатую площу.
А ти сльозу мою утри,
А ти сльозу мою утри,
Рухає історію юрма.
Долю краю визначає небо.
Долю краю визначає небо.
І не останні, і не перші
прощаємо усі плювки,
прощаємо усі плювки,
Буваю рідко нині у селі.
То місця, то оказії немає,
То місця, то оказії немає,
Сіяє як нова монета
вісімнадцятилітній вік.
вісімнадцятилітній вік.
І
Різдво єднає. Ну а два – тим більше.
Різдво єднає. Ну а два – тим більше.
Ми – українці. Не амбітні
і непомітні сотні літ,
і непомітні сотні літ,
І сите лізе до корита,
а ради цьому ще нема,
а ради цьому ще нема,
Романтика вітрила напинає
у гавані, лагуни і порти.
у гавані, лагуни і порти.
І тет-а-тет, і візаві,
на щастя, маю не єдину,
на щастя, маю не єдину,
Не всі революціонери
радіють нині ковбасі
радіють нині ковбасі
Поети цього не казали.
Чужі кумири і мої
Чужі кумири і мої
Коли на волі, ніби у ясі,
сама душа волає, – алілуя...
сама душа волає, – алілуя...
У Раді чути вибухи і мати.
Явилися паяци на тропу.
Явилися паяци на тропу.
коли проснуться люди до зорі
і їх покличе каятись Марія
і їх покличе каятись Марія
Нові рекорди ставить осінь.
Четвертий рік іде війна.
Четвертий рік іде війна.
Тихо, братіє. Дуже
гучно б'є барабан,
гучно б'є барабан,
На зло собі оголосили моду
ще за лихого ангела Зорі,
ще за лихого ангела Зорі,
Викручує тучі росою на поле
перисте руно голубе.
перисте руно голубе.
Минають слава і війна.
Линяють лики і знамена.
Линяють лики і знамена.
Історію писали не герої
забутої уже старовини.
забутої уже старовини.
Минає у цирку на дроті
афера: «Російська весна».
афера: «Російська весна».
Дива. У лісі зрубаному – замок.
Зіяють більма вікон і дверей.
Зіяють більма вікон і дверей.
Уже немає фотокопій
соціалізму і війни.
соціалізму і війни.
Полонинами неба
і плаями вітру
і плаями вітру
Іду від отчого порогу
у рай, додому, ...на війну.
у рай, додому, ...на війну.
Зі мною поряд, мирно, звично,
як іноді в одній сім'ї,
як іноді в одній сім'ї,
У Європі – месія гряде,
у Америці цього немає,
у Америці цього немає,
Не заберемо у чужі краї
ні волі, ані поля, ані хати
ні волі, ані поля, ані хати
Ой чого нам ся журити?
Козаку удача –
Козаку удача –
БИТА ДОРОГА ЛЯГАЄ ПІДКОВОЮ
ТІНЯМИ МАНТІЇ ГРИВИ ЗИМОВОЇ
ТІНЯМИ МАНТІЇ ГРИВИ ЗИМОВОЇ
Січе завірюха суворі обличчя.
Несуть урагани у інше сторіччя.
Несуть урагани у інше сторіччя.
Гей би хліб та вода
у лихого кумира
у лихого кумира
Засіває бурею циклон
не перелопачені райони,
не перелопачені райони,
Поля уже напоєні водою,
і не минає осінь золота.
і не минає осінь золота.
Було колись, та є і нині
у кожної – її солдат.
у кожної – її солдат.
Живемо якось і не ми одні
у горі нарікаємо на біди.
у горі нарікаємо на біди.
І
Дачі огородні
Дачі огородні
Осанна Волі і Надії!
Ганьба єфрейтору юрми.
Ганьба єфрейтору юрми.
І
Ой, Расєя-мати,
Ой, Расєя-мати,
Уже не мучить, – бути чи не бути,
але щемить душа за сущий світ,
але щемить душа за сущий світ,
Кличе осінь у бабине літо,
а весна у минуле вертає.
а весна у минуле вертає.
Велике Пу імперію снує,
а павуки-шамани заполяр'я
а павуки-шамани заполяр'я
А-А-А-А-А!!!
…………………..
…………………..
Іде у літо калита
і котиться – угору знизу.
і котиться – угору знизу.
Були ми горді і були круті.
Але на цьому і на тому світі
Але на цьому і на тому світі
Ідуть часи, минають ери.
Не йде годинник на столі.
Не йде годинник на столі.
Це не чужі, а наші вороги –
кати... брати... Усе одно – це наші
кати... брати... Усе одно – це наші
Все починається з нуля.
І поки наша карта бита,
І поки наша карта бита,
Аналізую. Думаю-гадаю,
чи я сліпий, чи нація така?
чи я сліпий, чи нація така?
Не докучай мені своїм
інакоблудієм у слові,
інакоблудієм у слові,
Уповаємо на гідність,
поки небо б’є набат.
поки небо б’є набат.
Ой кумедна ойкумена,
розпорошена у прах,
розпорошена у прах,
Кортить погратися у жмурки.
І як на разі, є із ким.
І як на разі, є із ким.
Немає лиха, як біди немає.
І туга не минає у журбі.
І туга не минає у журбі.
Виходимо із полум’я,
ідемо по воді,
ідемо по воді,
До фінішу лишається зеро
і кілька одиниць до високості.
і кілька одиниць до високості.
А ми усе ще онучата голі
і мріємо найти яйце-райце.
і мріємо найти яйце-райце.
У сивій далині залопотіли знову
уявними крильми дитячі журавлі.
уявними крильми дитячі журавлі.
Немов на чужині
ще горлиця ридає,
ще горлиця ридає,
І
Що ми були, історії відомо.
Що ми були, історії відомо.
Політика, війна,
паради, шоу, маски –
паради, шоу, маски –
Колись, недавно – ба́йдуже тепер,
коли і як родилася ідея,
коли і як родилася ідея,
Потугіше паски, посполиті,
мало на покріщення надій.
мало на покріщення надій.
Поки минають околицю
і буревії, і опади,
і буревії, і опади,
Дивлюсь на покоління молоде,
якому усміхається майбутнє.
якому усміхається майбутнє.
I
І у кінці, і на початку віку
І у кінці, і на початку віку
На урвищі завалу і розрухи
конає і трагічне, і смішне,
конає і трагічне, і смішне,
Все, що навколо діється – омана,
неначе це навіяне мені.
неначе це навіяне мені.
У вододілі весня́ної повені
за течією у Лету
за течією у Лету
Не маючи прописки у раю,
не знаю еволюції із глини,
не знаю еволюції із глини,
Культурної люстрації
ніхто і не чекав.
ніхто і не чекав.
Минає час. Тече потік
у марева, у сни.
у марева, у сни.
Щось не святкується мені.
Не чую барабан,
Не чую барабан,
Висохли оази цілини
у басейні Криму і Донбасу.
у басейні Криму і Донбасу.
Не знаю, що із цим робити.
А мариться одне і те ж –
А мариться одне і те ж –
Яка невимовна краса
і сонце...
і сонце...
Попразникуємо, чи що?
Укусимо від Пасхи!
Укусимо від Пасхи!
Призначення у кожного своє.
але, на жаль, ніхто його не знає
але, на жаль, ніхто його не знає
посиві́ло диво
білого паперу
білого паперу
Пригадую часописи дитинства,
пори шкільної і таємних мрій,
пори шкільної і таємних мрій,
Йдемо, віками гонимими
з паперті власної церкви.
з паперті власної церкви.
Арії – із опери,
витязі – із казки...
витязі – із казки...
І
Наступає мир у всьому світі –
Наступає мир у всьому світі –
Заріздвяніло шибкою у хату
у цьому році, що майне й мине.
у цьому році, що майне й мине.
Не угодна Україна кату.
Раша видає йому мандат.
Раша видає йому мандат.
То ласкою, то казкою,
то спогадом, то згадкою
то спогадом, то згадкою
Мама-Одеса співає з листа
почесті гідному сину.
почесті гідному сину.
Мої сини і діти України,
обороняйте наші рубежі.
обороняйте наші рубежі.
Ну, як ви там? Є мило і вода?
І ванна є? І Рашія кохана?
І ванна є? І Рашія кохана?
Глагол брехні випалює серця.
Машина узурпації у дії,
Машина узурпації у дії,
І заснув би, та яке спання,
як уява видає картинки:
як уява видає картинки:
Наполеону отдали Москву.
Адольфу на съедение Отчизну.
Адольфу на съедение Отчизну.
Напоготові торбини і клунки.
Всюди приймає земля.
Всюди приймає земля.
Пригорнуся я душею
до рідного слова,*
до рідного слова,*
І хто ті азіати? – я питаю.
Oті, що нині у сирій землі
Oті, що нині у сирій землі
У вінок золотий барвінкової мови
я вплітаю своє непомітне ім’я.
я вплітаю своє непомітне ім’я.
Роздаємо останні борги
за збереження рідного краю.
за збереження рідного краю.
Ой, не кожен чув, хто ніби слухав
мегафони, що на барикаді.
мегафони, що на барикаді.
У Раші фаза бойні, бучі і руїни.
Чечня і Сомалі виходять у тираж.
Чечня і Сомалі виходять у тираж.
Народе, схаменись,
на тебе уповають
на тебе уповають
...не поїду я до імперії
істеричної навіженої
істеричної навіженої
І
Жовтень усміхнувся на прощання.
Жовтень усміхнувся на прощання.
Одні ізгої б’ють у тулумбаси.
Історія дає урок на час...
Історія дає урок на час...
Росте руїна. Падає Донбас.
Аби високі почуття
не виглядали майже смішно,
не виглядали майже смішно,
Є у мене ще сусіди нині,
що й диявол душу не пойме.
що й диявол душу не пойме.