Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юлія Гордійчук (1977)
Вітер дарує тобі рожеві пелюстки:
Це плачуть від заздрощів вишні,
Коли я проходжу повз сад...
(Чесно вкрала ці рядки у когось, а от у кого? Дай Бог йому здоров'я, бо я справді гарна!)


Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Підтекст
    Насправді, не важить, що саме ти там плануєш:
    Подорож, прощу чи помсту, спокуту чи втечу –
  •   31 серпня
    Нечутно гусне у повітрі осінь,
    У місті походжаючи навшпиньки,
  •   Нудьга липнева
    Каштани вклякли у низькому старті,
    Відквітли липи, стихла алергія.
  •   Цікавість
    Пильно вдивляєшся в очі, як в дні,
    Сірі од краю до краю,
  •   Орфей і Еврідіка
    Він мовив: як піде сама. Добровільно.
    Єдина умова…
  •   Вода
    Ласкаве пекло гранітних площ,
    Прохолода розпечених кам'яниць,
  •   Місяць
    За лісами за морями
    Світить місяць не над нами,
  •   Коліщата Сансари
    Коли ти допишеш останній з безглуздих віршів,
    Де кожен з них буде просякнутий мною, мов потом,
  •   Плани на літо
    Загублений в нетрях свідомості файл:
    Плани на літо.
  •   Переваги
    Самотність має свої переваги,
    Своїх улюбленців, свої ніші,
  •   This will never end...
    Клянуть і кличуть, просять і клянуть,
    Й стократно проклинаючи благають,
  •   Ріки, які протікають крізь мене
    - Повернешся? А до мене? — Я маю зворотні квитки. Маю час.
    "Такий собі аргумент", - стиха всміхаються всі ріки водночас.
  •   Як варіант
    Така тиша в очах, як на вулиці після погрому,
    Такий розпач і жах, як в спустошеному гнізді...
  •   Ти дивишся у вікно
    Пливуть крізь місто погляди, мов риби,
    Живі і мовчазні, пірнають в сніг,
  •   Відчай
    Триматись усміхенно й тримати, тримати ритм.
    У кожному кроці криється пустка чи пастка.
  •   Шахи літні
    Усмішка - посмішка. Шах і мат.
    Грана легкість буття.
  •   Майбутнє
    По місячній стежці біжить по хвилях майбутнє,
    Місяць жовтий, дражливий. Присутній.
  •   Додому
    Шелест, шепіт, шурхіт, шорох -
    Проповзають повз місто змії-ночі,
  •   Липень
    Липневі ночі такі солодкі,
    П'янкі і п'яні, і божевільні,
  •   Літо
    Духмяні трави. Схил.
    Над схилом
  •   У передпокої
    Від-дощить й заховається в сніги,
    Багряноока осінь стане у туманах,
  •   Хмарки
    Хмарки чередою
    ховались за горою,
  •   Чернетка
    Як стече у канаву остання краплина тепла
    І у шиби всміхнеться зима білозубо і щиро,
  •   Полова
    Осінь, зустрічі, місто надвечір -
    І пливуть, мов по нитці, слова
  •   Передвірші
    Кружляють поміж снугу і Різдва
    На смак солоні й білять, білять скроні
  •   Спроба
    А надвечір із закапелків
    Потягне - повіє зимою,
  •   Ігри
    Не зазирай в чорні діри,
    Не розмовляй із мерцями,
  •   мовчання
    Мовчи, жінко, мовчання - зрада,
    Зраджуй серцю, мовчи, мовчи...
  •   Фотка
    Це небо не плаче, бачиш,
    Воно умиває руки.
  •   счастье
    Счастье, как птица на руку садится,
    Когда не зовешь и не ждешь.
  •   Рік
    Минуло 365 днів.
    Таких живих, що дихати несила.
  •   4
    Война, война… Не у нас.
    У нас - тыл, у нас –быт,
  •   Ти...
    З тих, про кого мовчати зовсім немає з ким,
    З тих, про кого уголос - пошепки чи жартома,
  •   Оберіг
    Токай плюскоче в неба кришталі,
    По вінця ллється й через край стікає
  •   Вокзал
    Ось, один на один. Перон.
    Темний запах і стук коліс.
  •   Злива
    Мить - блискавка,
    Мить - крапля...
  •   Вірші
    Ось чистий аркуш - альфа і омега,
    Крізь серце в пальці пробиває струм.
  •   ***
    Ну скільки можна мріяти ночами,
    що прийде ніч, шалена до нестями,
  •   ***
    Лід під ногами, лід у повітрі,
    Лід у моїх легенях.
  •   Плагіат
    Ніде не буде вічно як завжди
    ніхто не буде завжди де треба
  •   ***
    Утро красит. Вечер моет.
    Ночь придет, всех успокоит.
  •   ***
    …А найбільше твоє бажання,
    щоб тебе я – звичайно! – кохала.
  •   Трохи іронії під час образи
    Мовчання. Лезом цілий день по склу.
    Задушливе. Ображене. Ледь зверхньо
  •   Сон по обіді
    Маленький, тепленький, босий:
    Пальчики, щічки, носик,
  •   ***(червень)
    Червень-холерик знов трощить в істериці небо,
    Бризки летять, мов пелюстки захмарних бузків.
  •   ****(травень)
    У Львові – дощі та зливи,
    У Львові – холодні ночі;
  •   ***
    Сіє-сіє, посіває
    Снігом біло дотемна,
  •   Передвесняне
    До яблунь цвіту -
    Скільки років не живи!-
  •   ***
    А у парках дерева... І крони прозорі, зелені...
    Й такі – невагомі, як тіні, такі - не-збаг-нен-ні...
  •   ***
    Ти питаєш мене: ну навіщо тобі це кохання?!
    Я – не я, суть не в тому, - ти й так усе маєш,
  •   ***
    Так тяжко без тебе. І кожного ранку – ця штора.
    До того – будильник дзеленькне. По тому – проклига день.
  •   ***
    Ви зайшли і - до болю звичним! –
    Мої руки з плечей: сама.
  •   ***(замість до побачення)
    Усміхнувся: писати можна.
    І дзвонити. Хоча, не щодня.
  •   ***(листи другу)
    ...А інколи самотньо. Не питай.
    Не відповім, та й зрештою, не варто.
  •   Сумбур
    Перерости травою і мовчати -
    Трояндою за вухом у Кармен...
  •   ***
    Перейтися ще темним містом.
    Просто – дихати. Просто – йти...
  •   ***(але теж прощання)
    Не складалась розмова. Мовчання оголені нерви
    Били струмом крізь очі, холодним, як лід, і крихким.
  •   Прощання з містом
    Пролітають крізь серпень краплинами миті і мрії,
    Пролітають над містом, де тісно вже снити і бути,
  •   ***
    То хто ти мені? Такий?
    Блукаючій зірці марно
  •   Попільничка
    Недопалком в попільничку – ще один день. Прожила.
    І наче легені - в грудях, і наче достатньо сили...
  •   *** (Ностальжі:))
    Повернутися б в сонце, квіти,
    Море, спокій,
  •   ***
    Под пальцами вечная тема – осень и одиночество,
    Где каждый опавший лист – маленькое пророчество,
  •   ***
    Чекала... Весна здригалась.
    Просила... І було дано.
  •   ***
    Не печалься, солнышко,
    Сядем у окна,
  •   *** (незакінчене)
    Не стала квіткою, залишилася зерням,
    Навіщо квітка – маєш цілий сад.
  •   ***
    В тому світі, що за склом - зима.
    В мене - тіні й зоряні мости.
  •   Тема №8 Фізкультура чи ні, головне - щоб регулярно!:)))
    Розминка
  •   ***
    На майбутнє: хто б знав,
    що Харон не бере хабарів ні від кого?!
  •   ***
    Ти прийшов і пішов, залишивши на ранок по собі
    Биті зорі в калюжах і тихий розпачливий щем,
  •   Ирония
    За конями вороными -
    Вскачь по небосводу,
  •   ***
    Нечутна фальш у розвитку подій
    Іржею роз'їдає сірі днини,
  •   ***
    Кто, оглянувшись, уходя,
    Не твердил себе: "Я вернусь..."
  •   Карменсита
    "Карменсита, Карменсита!"
    А в глазах - печаль...
  •   ***
    ...Й моря висихають, мій милий,
    І шорхнуть, мов рук моїх шкіра,
  •   ***
    Я забуду обидві дати:
    День знайомства і день прощання.
  •   ***
    Кричала, шепотіла і благала.
    Намарно. Ти так впевнено не чуєш!
  •   ***
    Світ спливає поволі римами,
    Я спливаю поволі зимами...
  •   ***
    Віртуальні спіралі міст
    Щось гудуть про своє у спину,
  •   До побачення
    Нестримне бажання плакати,
    нестерпне бажання вішатись –
  •   ***
    Сидітиму надвечір у кав'ярні,
    По шибі краплями стікатимуть хвилини,
  •   ***
    Сплітала з диму чудернацьких змій,
    Вдивляючись в зимове місто сиве;
  •   *** (Побутовий ідіотизм)
    Ти підеш, як і всі, хто були і хто буде по тобі,
    Просто зникнеш беззвучно, замруть, уповільнившись, тіні,
  •   ***
    Дні спливають за днями,
    мов двадцять п’ятий кадр,
  •   Осінні депрессії
    Я знаю-знаю, це остання осінь
    таких примарних і розмитих «нас»,
  •   ***
    Листя - маревом,
    Сонце - хмарами,
  •   SMS9
    Нетривала, невитривала...
    Я - хвиля, ти - море, коханий.
  •   SMS8
    Очі його, мов усміхнене небо,
    Прозора блакить над враннішнім містом...
  •   SMS7
    Сміятись у вічі зорям,
    Най падають! І цикади...
  •   SMS6
    Прощання немов назавжди?!
    Кохання немов востаннє?! -
  •   SMS5
    Сидітиму надвечір у кав'ярні,
    По шибі краплями сповзатимуть хвилини,
  •   SMS4 (Дари літа)
    Збирала вишні,
    Були солодкі й теплі...
  •   SMS3
    Дощ перестав. Раптово знову літо,
    Від Галицького - запах абрикосів...
  •   SMS2
    Бачила зорі
    Посеред білого дня...
  •   SMS1
    Розмови про неважливе.
    Лінива напівприсутність.
  •   ***
    Моє напівруде волосся
    Ввімкнуло ліхтарі старому Львову,
  •   ***
    Від сигарети в тремтячих руках
    Сріблястими зміями час
  •   ***
    Навіщо траві імена перехожих?
    Траві слід пам'ятати сліди
  •   ***
    Папером різані пальці,
    Виноградна обскубана гілка,
  •   ***
    Тримаєш мене за руку?
    Міцніше тримай, коханий,
  •   Новый год
    В пелене тумана
    Черных два крыла,
  •   ***(В предчувствии октября)
    Улыбаюсь молча,
    Прикурила втягу,
  •   ***
    С сигаретой в холодных пальцах,
    На лице лоскутки волос,
  •   ***
    ...І в'януть фарби в тихій порожнечі
    Самотніх, непотрібних, зайвих днин,
  •   ***(Варіація на заюзану тему)
    Ваша холодність і моя самотність,
    Обійнявшись, стоять на балконі,
  •   ***
    Цікаво тобі, як там, за межею?
    Теж боляче, - вибач, банальність, -
  •   Музы
    В глухом забитом уголочке рая,
    В беседке обветшалой грязнобелой,
  •   Повернення
    Темний затишок рідних кнайп...
    Що ж, нарешті, я вдома.
  •   Думки на папері
    То чого ж ти чекав від мене?
    Просто трапилася нагода
  •   ***
    Під лезом почуттів тоненька шкіра щастя,
    І вени збуджено пульсують: мить єднання.
  •   ***
    На тебе не ворожитиму,
    Бо хто ти мені такий?
  •   Перші підсумки літа
    Солодкий напій якось вмить прогірк,
    Блакитні вени й серце пропаливши.
  •   Тиша
    Не кажи нічого, я знаю.
    Вже вібрує незручністю тиша,
  •   ***
    За холодом холод.
    За инеем - лёд.
  •   ***
    Цілував мені пальці ніжно,
    Обіймав й притискав до серця,
  •   ***(Замальовка)
    Повільно іду додому
    З ринку через магазини;
  •   ***(Личное)
    ...А оставшись совсем одна,
    Иногда я плачусь Тебе,
  •   ***
    За плечами - ночь,
    Вместо крыльев - снег,
  •   ***(Усталость)
    Побрести бы сквозь карту города,
    Мимо чахлых домов полузрячих
  •   ***:)
    Лишь вскользь подумав о тебе,
    Я кофе лью на стол!
  •   Барабан
    Барабан был плох,
    Барабанщик - пьян.
  •   ***
    Зорі. Тернії. І зорі.
    Мара? Чудо? Шепіт моря.
  •   Краків
    Мерехтіли зорі над півсонним містом,
    Щось співали трави під стіною замку,
  •   Жешув (без тебя)
    В нервном тике бьется минералка
    На стареньком гостиничном столе.
  •   Поход за... (мечтой?)
    И та, что за левым плечом,
    И тот, что за правым - стеной,
  •   *** (Замість листа другові)
    Тебе може пробити наскрізь,
    Тебе може змолоти в порох -
  •   ***
    Кажеш, облиш як є.
    Кажеш, що будеш другом.
  •   Болезнь
    Капля за каплей с кончиков пальцев
    Тихий бессовестный яд графомании...
  •   ***
    Можливо, завтра не стане краще,
    Можливо, "краще" - дитяча казка,
  •   ***
    ...Я молчу, как и молчала,
    Мне ли тайны выдавать?!
  •   ***
    Шепот - по венам,
    По нервам - крики.
  •   ***
    Від'їзджаю на день. Як видих -
    Не в одному с тобою місті.
  •   Охота (сказка?:))
    Стук копыт по треснувшей брущатке,
    По дырявым крышам - и прыжок.
  •   ***
    Выкрашу черное в белое,
    Назову его своим именем,
  •   ***
    Зачаровані кола тижнів,
    Знову п'ятниця, знову тихо.
  •   Коли квітень холодний
    Я зараз сумна,
    Тому, що вже вечір,
  •   ***(Квітневе)
    Ранки серед ночі
    Всі слова на дотик
  •   ***
    Схрещені лапи
    Кав'ярні на розі
  •   Сон про тебе
    Жовтий листок самотньо
    Вальсує в безодні тиші.
  •   Столб
    Однажды позавидовав покою,
    Застыла белым соляным столбом.
  •   ***(Старому другу вместо письма)
    Твоя вечная девочка
    С глазами из стали,
  •   ***
    В волосся тихо останній промінь
    Сковзнув з-за хмари,
  •   ***
    Слово - це кров,
    Це стікаюча ртуть поміж пальців,
  •   *** (Не спати!.. :))
    Квітневої ночі зтишені барви
    На смак - мигдалевий трунок
  •   Воспоминание
    Голубое небо.
    Красные трамваи.
  •   Так буває
    Доторкнулась - й мене болить.
    Виявляється, не простила.
  •   ***
    Ртутный столбик всё выше и выше.
    Как медленно, - боги! - быстрей!
  •   Квітень
    Твій вітер вже не забиває мені подих,
    Уста лиш затуляє поцілунком.
  •   Весняна маленька мрія
    Дозволити собі ніким не бути,
    Лиш голосом в марі весняних казок,
  •   *** (Київ)
    Розквітають перші вишні
    В кам'яних дібровах,
  •   Прощання
    Старе осіннє сонце
    Бліде осіннє небо
  •   ***
    Пережду, затаюсь затравленно
    В темных улицах неприкаянных,
  •   Осінь
    Надії осені: "уперше" і "востаннє".
    Закінченність понять, подій і рухів.
  •   *** (Суцільна брехня)
    Я не беру чуже, не підглядаю в вікна,
    Я не рублю вузли, зав'язані не мною,
  •   ***
    Забагато куриш і мовчиш,
    Поглядом впираючись у стіни,
  •   Досліди
    Як пам'ятають очі мову тіла?
    Як розуміють пальці пісню шкіри?
  •   ***
    Наді мною стеля
    Над дахами хмари
  •   ***
    А то, что дорога легка
    И то, что не дали креста -
  •   Квіти Погулянки
    Липневим ранком на Погулянці,
    Щось згадуючи, плачуть квіти.
  •   Падає зірка
    Десь за спиною падає зірка,
    Падає просто комусь у долоні.
  •   Шепот теней
    Ржавеют мечи, осыпаются краски,
    Шелка превращаются в пыль,
  •   Полнолуние
    Горела свечка в стакане ночи,
    Смеялся Призрак и спали дети,
  •   Львівський березень
    Місто марить. Марить весною,
    Сонцем, зеленим листям,
  •   ***
    Очима дерев
    За мною слідкують століття
  •   ***
    Я стою біля теплої стінки,
    Вдивляюсь у твої очі,
  •   Ворони
    Похмурим зимовим небом
    Летять безпритульні ворони.
  •   ***
    Попелом струшуються роки,
    Димом пливе життя.
  •   Delete love
    Розівчитись читати
    Не подати сигналу
  •   ***
    Проміння - повенем, прозорою рікою,
    Весна пошматувала сірі хмари,
  •   ***
    Коли ти мене не цілуєш -
    Це атака. Гордуєш мною?!

  • Огляди

    1. Підтекст
      Насправді, не важить, що саме ти там плануєш:
      Подорож, прощу чи помсту, спокуту чи втечу –
      Хвилює уявний перетин кордонів й уява вирує
      У руслах пустих Рубіконів, вбиваючи порожнечу…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. 31 серпня
      Нечутно гусне у повітрі осінь,
      У місті походжаючи навшпиньки,
      Ще нічия, нікого ще не просить
      Побути серед неї наодинці.
      Ще гіркотою не тривожать айстри,
      Солодкий серпень скрапує повільно
      У каламутні літолетні води,
      І місту несамотньо, але вільно...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Нудьга липнева
      Каштани вклякли у низькому старті,
      Відквітли липи, стихла алергія.
      У середмісті середлітня злива
      Збиває порох в хмарки кострубаті.
      Ці дні, як жуйки - взаємозамінні,
      Все ні про що і нікуди летіти,
      Бо ж - ось він, ирій, він такий... Лиш діти,
      Мов горобці - щасливі та пернаті....



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Цікавість
      Пильно вдивляєшся в очі, як в дні,
      Сірі од краю до краю,
      Що там ворушиться у глибині,
      В згноєних рештках раю?
      Ну, запитай, бо вже ж по війні,
      Скелети не мають встиду, -
      Чиї кістяки в намулі на дні
      Пасують красі краєвиду?
      Ну, підчепи суху шкірочку днів,
      Уява додасть розмаю,
      Мертві дівчата не кажуть "ні",
      Ти ж знаєш... І я це знаю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Орфей і Еврідіка
      Він мовив: як піде сама. Добровільно.
      Єдина умова…
      Ось вихід, ось світло, ще крок – і ти вільна!.
      Та знову
      Перед очима стоїть
      І жах одбирає мову:
      Арістей у обіймах мне тіла останню судому
      І виє, мов Цербер: Кохана моя Еврідіко!
      Кіфара дзвенить так страшно, раптово і дико.
      Упала на камінь і каменем впала підозра…
      Ось вихід…Рука у руці до чергової смерті чи й поза…
      Чи кохав він її? Чи ж гасне кохання у смерти?
      Як жінка - ця тінь, оця пісня пісень, ця мана?
      Стікс мовчав і малів, намагаючись з пам’яті стерти:
      Він плакав сім днів. Кіфара лишалась німа.
      Це вже потім – Діоніс, менади-дурепи, оферти,
      Ексцес виконавця, і Лесбос, і Ліра і далі…
      Чи вона не пішла? Чи він їй дозволив померти?
      Все решта – деталі, просто красиві деталі…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Вода
      Ласкаве пекло гранітних площ,
      Прохолода розпечених кам'яниць,
      Ось босоніж бігає юний Бог
      І множиться поміж скляних зіниць.
      Вино як вода, а вода як час,
      В куряві топчуться голуби...
      Я бачу, що Ти не забув про нас,
      Хоч, можливо, і йшов не сюди.
      Літо ліниво стіка в фонтан,
      Час як вода, а вода як кров...
      Місто стискає сонячний спазм
      І Бог обертає воду в любов)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Місяць
      За лісами за морями
      Світить місяць не над нами,
      Але збудеться те ж саме,
      Що і в нас, бо ж він один -
      Для усіх самотніх й самих
      Палко люблячих й коханих,
      Поміж щастя і нещастя
      Збайдужілих до новин…
      Місяць світить, літо лине,
      Долей чудернацькі тіні,
      Наче янголи на вістрях
      Флюгерів старих шпилів…
      Павутинням срібних ліній
      Котять ночі стиглосині
      Намистину Аріадни
      Лабіринтом віщих снів…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Коліщата Сансари
      Коли ти допишеш останній з безглуздих віршів,
      Де кожен з них буде просякнутий мною, мов потом,
      Знайдеш усі згадки про мене, витягнеш з тиші
      Й словами їх скрутиш, ніби колючим дротом,
      Заколихаєш і висушиш, наче м'яту.

      А потім, коли вже від мене залишаться лише плями, -
      Ти ж бо помітив, ми мітимо все, навіть вічність,
      Ти спалиш усі свої речі, яких я торкалась думками,
      Просієш їх попіл крізь свою ображену ніжність
      Й зухвало розгорнеш цю збірку віршів зім'яту...
      Привіт.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Плани на літо
      Загублений в нетрях свідомості файл:
      Плани на літо.
      Між списком закупів, переліком втрат,
      Між «може» й «та йди ти».
      Поклич, бо весна як марнота марнот
      спливає крізь пальці...
      Покличе тихо мій внутрішній ідіот
      І зійде з дистанції....
      Посидіти біля води,
      Порахувати мерців.
      Сплутати наслідки і сліди,
      Збитись на манівці.
      Закрити гештальти,
      Закрити повіки,
      Перепрошити рани,
      Провтикати всі бани;
      Не забути рушник, рахівницю.
      Дорогу додому, патрони, рушницю,
      Не розмовляти з мерцями,
      Спитати дозволу в мами,
      Книжку, образу, пляшку,
      Коцик, цигарки, розтяжку,
      Поворожити на долю,
      Залишитись з нею в долі,
      Залишити все під дверима,
      Забути ключі і хуй з ними,
      Нозями хлюпатись в хвилі,
      Мовчати або пробачати,
      Дорахувавши, кричати,
      як Маргарита, що вільні,
      Додому доплестись повільно,
      Коліно вдарити сильно.
      Зима знову близько—близько,
      Спланувати, що буде слизько,
      Якщо пережити літо.
      Але плюнути й пережити.
      ...Я лише обираю берег. Прийде вода —
      Будуть танці.
      Запросити тебе туди,
      Де сходять з дистанції?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Переваги
      Самотність має свої переваги,
      Своїх улюбленців, свої ніші,
      Свої піке углиб себе,
      Сміливо у повній тиші,
      Дивлячись просто у власні очі,
      Не гаючи часу на осуд, овації, гроші...
      Це цінно.

      Безсоння має свої переваги -
      Безсилий спокій, безперебійність струму,
      Змарновані миті, мов Наги,
      Обернуться навколо тебе із сумом,
      Омиють мовчанням зворотньої тяги,
      Чи раповим припадком натхнення...
      Безцінно.

      І коли ти відчуєш, що вже по вінця
      Й зі стелі , мов куля, остання крапля
      Отрутою, миром, помежи очі -
      Порада тобі: кричи, ніби все це сниться,
      Кричи так, ніби усе це правда,
      Кричи так, як я тої зимової ночі.
      Неспинно...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. This will never end...

      Клянуть і кличуть, просять і клянуть,
      Й стократно проклинаючи благають,
      Голодні чайки у вечірню ртуть
      Сріблястих хвиль вдивляючись кружляють.

      Я з ними, я — за них, я хочу ще,
      Нехай це «ще» не спиниться ніколи,
      Най відблиски мого та їх життів
      Освітлюють вечірнє небо й море.

      Най щемить серце й вітер в крила дме,
      Несе у собі квіти, сіль і дотик
      Уламків мушель й хтось по ним іде,
      Сліди змиваються вмільйонне чи усоте...
      Все, все зітреться, усе змиє час
      Чи море а чи вітер. Неважливо.
      Я хочу ще, ще — просто тут й нараз:
      Життя так мало і життя звабливе.

      Так досягають згоди у богів?
      Я вірю... все життя — «на віру».
      Так сходять з розуму? Стирають й поготів?
      Я хочу ще і хвилі пестять шкіру
      Й шепоче вітер — вільна, тож пливи,
      Кляни, течи, кричи... солоне твоє мирро...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Ріки, які протікають крізь мене
      - Повернешся? А до мене? — Я маю зворотні квитки. Маю час.
      "Такий собі аргумент", - стиха всміхаються всі ріки водночас.
      В серці моєму плюскіт цих вод стирає запас
      Ймовірностей... що ж, мені їх оголеній голій на раз...
      Колихаюсь...
      Я ще така неготова вийти з води.
      Почекай. І якщо хочеш — пробач.
      От бач...
      У рік не буває стопкранів. Лише береги.
      На кожному слід моєї ноги,
      А отже... потрібне закресли, а несуттєве зазнач.
      Я вже вдягаюсь.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Як варіант
      Така тиша в очах, як на вулиці після погрому,
      Такий розпач і жах, як в спустошеному гнізді...
      Простягаючи руки водночас мені і нікому,
      Так стояв, як над прірвою, плечі здригались з утоми,
      Ніби тяжко і довго тягнув на собі й не доніс.
      …Це кохання таке, ніби в серці почались судоми,
      Це кохання таке неприйнятне й нестерпне, як п’ятнична втома,
      Що від нього в буденність, як з даху стрибнути у кому
      Захотілось. Стрибнув. Повернувся до рідного дому.
      Й така тиша в очах….



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Ти дивишся у вікно
      Пливуть крізь місто погляди, мов риби,
      Живі і мовчазні, пірнають в сніг,
      Тримаючись Гольфстриму світлих вікон;
      У внутрішньої логіки доріг
      Неявний ритм. Сріблястими хвостами
      Таврують стіни вікнами на схід,
      Змивають географію, мазками
      Прописуючи наново як слід.
      Цей майже танець, втеча або ж нерест
      Стрімить повз візерунки мізансцен,
      Лиш пункт призначення незмінний і кінцевий -
      Я саме та to whom it may concern.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Відчай
      Триматись усміхенно й тримати, тримати ритм.
      У кожному кроці криється пустка чи пастка.
      У кожному погляді - порух примарних крил.
      Ці зморшки фальшиві - тріскає фарба, це ж маска.
      А крил я не мала ніколи, мені вистачало сил...

      Це лиш такий танець- омана/надія/мана,
      Життя день по дню - по камінчикам через прірву,
      І всім, хто стрибає, здається, що там - вода,
      І всім, хто здається, є вихід - пірнути у вирву
      І за течією, мов гілка... У пустці течій нема.

      Порожньо в руках - усі камінці під ногами,
      Я все ще стрибаю, я все ще тримаю ритм,
      Всміхаюсь зухвало тому, що над нами й під нами
      І страху не маю тому, що не маю крил.
      Гей ти, угорі!. Усміхайся. Дивися. І вір.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Шахи літні
      Усмішка - посмішка. Шах і мат.
      Грана легкість буття.
      Солодка і липка, як шоколад,
      Пуста, як грудневий сад.
      Будемо бавитись у слова,
      Шукати й губити сенс?
      Програєш - виграєш... Може, я?
      Можливо, що це вже секс.

      Які ж ми різностатеві, факт,
      Але однієї породи:
      Ти так перехоплюєш погляд в такт,
      Аж перехоплює подих.
      Так, ніби єдині лишились від Ноя
      Досі живі з-поміж пар.
      То, може, здайся сьогодні без бою,
      А я обійдусь без чар?))



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Майбутнє
      По місячній стежці біжить по хвилях майбутнє,
      Місяць жовтий, дражливий. Присутній.
      Якою ти будеш років за двадцять?
      Якою?...Ти будеш? ...
      Біжить собі мовчки, ігнорить як гравітацію,
      А може береже дихання. І не осудиш...
      Буду старою, варикозні ноги, хворе коліно,
      В голові таргани, теж неюні, з алергією на зміни.
      На серці — море, срібне вночі під жовтим. Солоне.
      По хвилях місячної стежини біжить, аж серце холоне,
      Моє майбутнє. І срібло в волоссі і в хвилях тече.
      І хворе коліно давно вже пече.
      Чудовиська випливають мені назустріч з печер.
      Біжи собі, від мене не втечеш.
      Тепер.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Додому
      Шелест, шепіт, шурхіт, шорох -
      Проповзають повз місто змії-ночі,
      Теплі після серпневого сонця,
      Морські...Минають. Все має присмак
      Чи бодай натяк піску. Осипається,
      Йде за жовтим сірокко. Минає.
      Лишаюсь на березі, солоне повітря,
      Ще не наважуючись пірнути
      У зоряну темряву теплу, ласкаву,
      Затишну ніби вже вдома.
      Чекаю слушної миті,чекаю знаку,
      Що нестрашно плисти додому самотньою.
      Змії-ночі труться об мене
      Запашними сухими
      Довгими-довгими боками.
      Минає серпень, як ніби життя минає...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Липень
      Липневі ночі такі солодкі,
      П'янкі і п'яні, і божевільні,
      І хто тут небо і де тут зорі
      Поміж цілунків усе довільно.
      Крізь шепіт тіней пульсують кроки,
      Тамують подих будинки сірі.
      Ці темні очі такі глибокі,
      Ці теплі губи такі живії...
      З безсоння саду в безодню часу,
      Із мрій у спогад - засмагле й біле -
      Так безтурботно тектиме медом
      В палких обіймах жадане тіло.
      І стануть ранки легкі й спекотні,
      Простягнуть руки з тавром таємним.
      Липневі ночі такі солодкі,
      Неповний місяць такий непевний...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Літо
      Духмяні трави. Схил.
      Над схилом
      Червень став й застиг
      В імлі.
      Лелека проплива перед очима.
      Лежу в траві.
      Мовчим зі схилом.
      Крила...
      Мені маленькій
      Мало треба дива
      Собі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. У передпокої
      Від-дощить й заховається в сніги,
      Багряноока осінь стане у туманах,
      Змовчить, програє, змокне, вийде з гри
      І стане білим попелом різдвяним.
      А доти, щоб не мерзнути - гори...

      Колише ніч колиску передгір'й,
      Де місто вкотре борсається в снах,
      Стооко блимає й дзвенить кришталем: вір,
      Весною вирій всіх живих віддасть.
      А той, що твій, прийде наперекір...

      По шибам зміями сплетуться імена
      З таємних вироків отим, хто звідав суть,
      Що їх виность до Різдва зима
      Й калюжі тріскають, як зламаний сургуч.
      А доти вас в зимі іще нема...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Хмарки
      Хмарки чередою
      ховались за горою,
      Ходили-блукали,
      Дощик викликали:
      "Вийди-вийди, дощику,
      Зварим тобі борщику
      З чебрецем й суничками,
      З жовтими лисичками..."
      В схила трави чесані,
      Вітром в коси плетені;
      До гнізда далеченько -
      Ген пливе лелеченька;
      У духмянім небі
      Сонечко тече
      За сусідню гору,
      Звідки хмарки скоро
      Вертатимуть додому
      Червню на плече...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Чернетка
      Як стече у канаву остання краплина тепла
      І у шиби всміхнеться зима білозубо і щиро,
      Ти запросиш мене, ти налиєш мені вина,
      Навіть свічку запалиш й постелиш на стіл скатертину.
      Ти все зробиш як слід, ти триматимешся на всі сто,
      До останньої тихої ноти у дивній оцій моногрі,
      Але вечір загусне й покотиться вісімкою поза зелене сукно,
      І ти скажеш усі ті слова, що так довго збирав і беріг.
      Аплодуватиму стоячи. Тобі - квіти. Мені - вино.
      На "біс" мене вже не впустиш ані в серце, ані на поріг...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Полова
      Осінь, зустрічі, місто надвечір -
      І пливуть, мов по нитці, слова
      В той останньо можливий серпень,
      Де з тобою у серці й жива...
      Так буває: і просто, і свято,
      Бо у осені свято - жнива.
      Й ти спливаєш словами затято,
      Ніби знаєш: й полова - слова....



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Передвірші
      Кружляють поміж снугу і Різдва
      На смак солоні й білять, білять скроні
      Прозорі крихти товченого скла
      Кривих дзеркал моїх. Лягають у долоні
      І ятрять ранки, роз'їдають шви,
      І прорізають, прогризають нові,
      Мов колії блискучі, мов сліди
      Знайомі, але ще чужі, пунктири Долі
      По моїм рукам...
      Судомить крила сонні...
      Мерехтить, аж у очах пече,
      Так сніжно... Колія тече
      Сталево й ніжно...
      Наближення Різдва болюче.
      Ще.
      Ще трохи.
      Ми ще не знайомі...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Спроба
      А надвечір із закапелків
      Потягне - повіє зимою,
      Невідворотність снігу
      Наповнить провулки собою.
      Триматись, за когось триматись,
      Втопаючи в міжсезонні...
      Впираючись - посміхатись,
      Ногами - у підвіконня,
      Плечима - у ватне небо,
      Не загадуючи бажань,
      Не згадуючи про тебе,
      Триматися без вагань...
      Я зможу. Але - чи треба?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Ігри
      Не зазирай в чорні діри,
      Не розмовляй із мерцями,
      У тихій твоїй божевільні
      Багато простіших ігор
      Та іграшок. Грай на нервах,
      На гроші, на час, очами,
      У натовп, у теплу постіль,
      У місто, пригріте снігом.

      Побався у королеву,
      Побався у покоївку,
      Побався у власну матір,
      Вигадай собі татка...
      Не руш терезів - пустії.
      Не клич, бо ніхто не прийде,
      Минатимуть дні у вікнах,
      Уявні в уявних надто.

      Наповнений галасом спокій -
      Міцніші у світі пута;
      Не зазирай у очі,
      У дзеркала, сувої -
      Ніде. Загадай бажання
      І відпусти на волю.
      Воно повернеться, може,
      І візьме тебе з собою...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. мовчання
      Мовчи, жінко, мовчання - зрада,
      Зраджуй серцю, мовчи, мовчи...
      Хай минає, а ти лічи
      Миті, подихи, вівці, вади...
      І він пройде. Усе проходить.
      Липень змиє бажання в сни.
      Біль мине, а як ні - втисни
      Все у аркуш і викинь в воду.
      Серце стихне, застигне знову,
      Знов прокволо по колу дні...
      Що знайшла в тих очах на дні,
      Промовчи, не кажи нікому...




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Фотка
      Це небо не плаче, бачиш,
      Воно умиває руки.
      Віднині самі по собі.
      Ховаючи дотик в звуки,
      Ховаючи в колір очі,
      Блукаємо межи снами
      У місті, що вже не хоче
      Мовчати у такт із нами.
      Застигли, як на світлині,
      Дерева і кам’яниці,
      А літо тече крізь пальці,
      Мов хмари в очах дзвіниці.
      Спека розчинить фарби,
      Пил спогадів здує вітер…
      Лиш дівчинка в синім платті
      Й внизу кілька збляклих літер…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. счастье
      Счастье, как птица на руку садится,
      Когда не зовешь и не ждешь.
      Может присниться, может не сбыться,
      Может, обидевшись испариться,
      Но если садится, - конечно, садится! –
      Ты чувствуешь, что живешь.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Рік
      Минуло 365 днів.
      Таких живих, що дихати несила.
      Щодень - надія і щодень - труна.
      Червоне й чорне. Сиве й ще не сиве...
      Навпомацки крізь коми до життя,
      Спираючись на біль, на страх, на сміх -
      На все - на все, крізь спалене буття
      Вертались. Й повертались знов на схід...
      Живим у очі небо ллє весну,
      Ховає мертвих в тінь зелених кос.
      Так пережили зиму, як чуму...
      Стискає зашморг змій Уроборос.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. 4
      Война, война… Не у нас.
      У нас - тыл, у нас –быт,
      У нас – грязь.
      Нет огня, нету страха,
      нет – тел,
      кто успел, тот присел.
      Не успел?
      Откосить? Отпетлять?
      Не моя?
      Что – война?
      А, присяга? Страна?
      Переждем, не стреляют, ну что ж…
      Проживем. Перебудем. АТО ж
      проебется без нас ,
      в добру путь...
      А соседа помянем.
      Забудь.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Ти...
      З тих, про кого мовчати зовсім немає з ким,
      З тих, про кого уголос - пошепки чи жартома,
      Коли вже несила терпіти відлуння тиші від стін;
      З тих, хто не мій, хоч і наскрізь, і не був. І уже нема...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Оберіг
      Токай плюскоче в неба кришталі,
      По вінця ллється й через край стікає
      По пальцях цівками липкими до землі
      І все довкола в жовтні, мов в імлі,
      Час павутинням рветься й пролітає.
      І теплих яблук аромат густий,
      Як гарбузова каша ронжанджовий;
      Жовтіють дині й липи і кленові
      Листочки-вогники злітають до землі,
      І кіт руденький бавиться у лови...
      І я, мов муха в теплім бурштині,
      Застигла з дива і сама, мов диво,
      Бери в оправу або ж так бери,
      Носи на серці потай від війни -
      І не пірнеш у її прірву сиву.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Вокзал
      Ось, один на один. Перон.
      Темний запах і стук коліс.
      За спиною стоїть вагон,
      Летячи уві сні під укіс.
      Це не втеча. Там є стоп-кран.
      Це неправда. Життя - це рух.
      На табло час мигнув і став
      Незворотнім, як тремор рук.
      В ритмі слів пропадає сенс.
      Погляд тоне в потоці спин.
      Лише пам'ять, як сірий пес
      Гавка поїзду навздогін.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Злива
      Мить - блискавка,
      Мить - крапля...
      Сьогодення
      Щомиті інше,
      Так тече життя,
      Перетікаючи
      Із побуту в натхнення,
      Із спалаху
      У безвість небуття.
      Пробігти б між краплинами у сяйві
      Червневих блискавок й ступити на поріг
      Того, хто дощ чекав, немов востаннє,
      Й в останню мить злякався мокрих ніг...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Вірші
      Ось чистий аркуш - альфа і омега,
      Крізь серце в пальці пробиває струм.
      Ще все моє: від пекла і до неба,
      Від перших квітів до останніх рун...
      Це все твоє. На погляд і на дотик -
      Бурштин із ароматної смоли;
      Дивись, вірші у золотавих сотах
      Рядок в рядок крізь аркуш пропливли...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. ***
      Ну скільки можна мріяти ночами,
      що прийде ніч, шалена до нестями,
      як ночі все пливуть, пливуть, пливуть?!…
      І серпень, котику, вже так не за горами,
      вже й зорі нудяться від цьої мелодрами,
      бо ж провіщали порна срібну ртуть …
      Давай потішимо «віщунок» врешті, любий,
      цілуй мене не в фото, а у губи,
      І далі, далі… По сурмі сурмач?…
      Надмір чекання - марнування літа,
      Поглянь на місяць - мріями сповитий
      Цей срібний красень – але він рогач…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ***
      Лід під ногами, лід у повітрі,
      Лід у моїх легенях.
      Завмерли у променях крижаних
      Будинки, птахи, олені...
      Скалки в обличчя, а ти думав - сніг,
      А я - Снігова королева,
      Дивися, мої замітають сліди
      Хвостами лютневі леви.
      В дзеркалах озер запорошена тінь -
      Потвора чи вершник у латах...
      Це ти? Хуртовина за плечі:
      Привіт, ти вже розівчилась літати?

      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Плагіат
      Ніде не буде вічно як завжди
      ніхто не буде завжди де треба
      ти так прагнув бути найкращим
      але не станеш кращим за себе.
      Я не прошу забути що було
      якщо забувати - найтяжче
      не гнійвайся як я забула
      я не хотіла просто - як завше...
      За днями заховалися тижні
      й літо не завжди було нашим
      Ніхто не назве мене ближнім
      Але нічим вже й ти не настрашиш.
      Ми вбрід - й заблукали у квітні,
      та вересень - вже точно пропащий...
      Ти не дивись мені так аж у спину,
      Ти ж знаєш, так буде краще...
      Найкраще що б могло статись
      ми вже розпродали по крупці
      я ж не шукаю пробачень
      я вже просто вітер у трубці
      я не розумію сигналів
      що ти надсилав крізь цінамі
      я лише вірю що скоро
      усе промине й - поза нами...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. ***
      Утро красит. Вечер моет.
      Ночь придет, всех успокоит.
      Вытрет досуха, в халаты
      Завернет, уложит в хаты,
      Разрисует лунной вязью…
      До утра, оно закрасит.
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ***
      …А найбільше твоє бажання,
      щоб тебе я – звичайно! – кохала.
      Скажімо, що п’ятниці ввечір.
      А з суботи – «мої вітання…»
      Адже просто секс – це тваринно.
      Це не варте дружини страждання.
      "Ти кохай мене, крихітко, сильно."
      Щиро. Просто. Раз в тиждень до рання…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Трохи іронії під час образи
      Мовчання. Лезом цілий день по склу.
      Задушливе. Ображене. Ледь зверхньо
      Торкнутись телефону. Сіру злу
      Порвати тишу… Ні, не подзвоню.
      Відбитки дотиків на матовій поверхні
      Клавіш тануть. І я теж тону.
      І ти мовчиш. Сьогодні не засну…
      В осінніх присмерках болото правоти
      Чорніє пащею зневіри й самоти…
      Чи може пихи? Гордощі заїли.
      Кого? ..Мене?! Пробач, а ти?!..
      О ні, не подзвоню!
      На це ще стачить сили.
      Хто тут правий?! І врешті решт кому
      Повірити: твоїм очам, словам твоїм? Моїм?..
      Чому б тобі..? Та ясно, що тому.
      Обіцянки всі тлен і пил. І дим!
      У мої очі… День загус у нім.
      По вінця вже мовчання,
      Повен дім! І ніч без сну,
      Без тебе – хворий мім...
      Безглузде й голосне, як грім…
      Ось так воно, у справжньому коханні...))))



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Сон по обіді
      Маленький, тепленький, босий:
      Пальчики, щічки, носик,
      Спить на канапі жовтій
      Сонячний зайчик Тосик
      Й сни, як лоскотки легкі,
      З запахом абрикосу
      Труться об твої ніжки,
      Диво медоволосе…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ***(червень)
      Червень-холерик знов трощить в істериці небо,
      Бризки летять, мов пелюстки захмарних бузків.
      Тихше, мій леве, вгамуйся, рідненький, не треба,
      Діти мої засинати бояться в твій гнів…

      Мокрі долоні припестять, а ніч заколише,
      Дай їм під ранок легеньких, як бульбашки снів,
      Стежки до моря щоб вились в смарагдовій тиші,
      Усмішки друзів й листівки з казкових країв.

      Як всі поснуть, я чекатиму тут, на балконі.
      Ти загорни мене в теплий солодкий бурштин
      Літніх ночей, я тобі цілуватиму скроні...
      Вибач. Спізнилась. Це ж діти… Ти вже не один.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ****(травень)
      У Львові – дощі та зливи,
      У Львові – холодні ночі;
      У тих, хто тут став щасливим
      Занадто прозорі очі...
      Птахами залишим місто
      Заради польоту в ирій,
      Й спізнившись на рейс у літо -
      Повернемось, ніби хвилі,
      Й по вигинам рідних вулиць,
      Цілунками смаку Юди,
      До калабані центру
      Стікатимем поміж люди...
      Спокуту тяжку пророчать
      Синоптики злив травневих:
      Знов снити про зорі-очі
      Ночей королівських левів...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. ***
      Сіє-сіє, посіває
      Снігом біло дотемна,
      Присипає, присипляє,
      Прослизає в сни зима
      Й осідає срібним пилом
      Під повіки крадькома…
      Сніжносірі сни-світлини -
      Згадки, марева, мана?..
      Місто тишу місить в тісто
      Щовечірніх неновин:
      Знов порвалося намисто -
      Сотні тисяч намистин,
      Що пливуть неначе рибки
      В білих хвилях хуртовин...
      Намистинки - скалки щастя,
      Скалки мрії, скалки рим, -
      В очі, в душі, вітром в спину -
      Пам'ять - в кригу - сніг у сні -
      Наскрізь - місто - без зупину! -
      Щоб розтануть по весні...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Передвесняне
      До яблунь цвіту -
      Скільки років не живи!-
      Ніяк не звикну...
      Щодня весни чекаю.
      Невже сам сніг віднині?!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. ***
      А у парках дерева... І крони прозорі, зелені...
      Й такі – невагомі, як тіні, такі - не-збаг-нен-ні...
      Ніби пісня в долонях у Квітня, чекаю на тебе,
      Ніби казка в мінливих очах у весняного неба...

      Тихо-тихо білітимуть вишні, вже п’яні від вітру,
      Що шепоче-ворожить їм сонце, і юність, і бджоли...
      Задихаючись медом, що в місто по вінця налито,
      Терпко й в’язко стікатиму в теплії сонячні смоли...

      На перетині вулиць курсивом усе особисте,
      Для оглядин уважних, для тебе - ти ж млієш від зносок:
      Там всі зморшки і бісики, усмішки, ніжки та ріжки,
      Там обіцянок бісер бруківкою скаче, як просо...

      І пелюстки кружляють так ніжно...А далі не треба.
      Далі – брудом тектимуть з облізлого неба дерева,
      А калюжі очей висихатимуть в пил та амеби,
      І цей шепіт - змією! – як все це невчасно для тебе...

      У фальшивій весні, як в обгортці, згориш за півмиті
      І пан Лютий - у спину: «Покинув?» -«Не стався...» - «Забути.»
      Коли ранок підпалить (нам?) вікна, снігами умиті,
      Врешті будеш нічий, якщо схочеш чи зможеш ще бути...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. ***
      Ти питаєш мене: ну навіщо тобі це кохання?!
      Я – не я, суть не в тому, - ти й так усе маєш,
      І роботу, і сина, і куди повернутись додому?
      Ну чого тобі ще, моя невгамовно- невтомна,
      Ну який тобі я? І зрештою, чи надовго?...
      Обіймаєш, цілуєш, але питаєш...
      І я марю ночами і брешу тобі у вічі,
      Все, що хочеш почути чи банальні якісь дурниці,
      Бо ніякі слова не донесуть тобі мій відчай,
      Що життя – безліч днів! – без тебе минало й минає...
      І руками – за стіни, і поглядом – у підлогу...
      Й промайне... І у серці – криця,
      Вічний лютий і протяг, і тхне полином.
      Дім – всміхнутись! Повтор! Фальшиво...
      І троянди – чужі, і соромно перед сином…
      Прокидатись щоранку... Ну і як тобі, зрозуміло?
      Яких тобі ще пояснень, зізнань, дефініцій?
      Чого тобі ще? Я просто тебе кохаю...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    51. ***
      Так тяжко без тебе. І кожного ранку – ця штора.
      До того – будильник дзеленькне. По тому – проклига день.
      Лиш ранок – миттєва - наївна така - непокора
      Життю, що спливає водою, але не дає пісень.
      І кожного разу рука завмира – ніби вірю,
      Що день не сконає у корчах приблудним голодним псом -
      Ось там, за вікном – й прилетить до нас врешті – сам! - вирій,
      Кагалом cтрокатим пташиним, і ти проростеш віршем...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    52. ***
      Ви зайшли і - до болю звичним! –
      Мої руки з плечей: сама.
      Ви сьогодні така невічна,
      Ніби келих цього вина.

      Місто снить ліхтарями в спини
      Перехожим, а Вас – мина.
      Ви сьогодні така єдина.
      Там Вам темно. Ви ж - там - сама.

      І у розпачі електричнім
      Мерзне осінь... А нам – вина!
      Бо кохана сумна й невічна.
      Хоч – кохана. Але сумна.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5

    53. ***(замість до побачення)
      Усміхнувся: писати можна.
      І дзвонити. Хоча, не щодня.
      ...Мабуть, краще - в безсоння, хтозна,
      Ніж листи - у чужу безодню.

      Кілька днів - і доїсться тиждень,
      Потім – другий.Тримай дієту...
      Не чекай тих листів: все миші
      Вже погризли замість десерту...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 0

    54. ***(листи другу)
      ...А інколи самотньо. Не питай.
      Не відповім, та й зрештою, не варто.
      Розпечений безсонням небокрай
      Світанком тут зовуть. Повір, не жарти!
      Вже не до жартів і "не до людей" -
      Такі листи... А вересень вирує...
      В кашлатім небі срібний дощ сумує,
      Бо промовчить, не заспіва пісень.
      Бо пусто тут, нема кому співати,
      І ти - далеко і неназавжди,
      І я - також. І губляться сліди...
      Про що тобі у цім листі змовчати
      Іще?... Чекай, читай
      (вправляйся в орігамі?)
      Мої пусті, як сніг у сні, листи.
      Коли у серпень спалені мости,
      Слова прості, але мовчать листами...
      І ми вчимось читати їх... Прости,
      Сумуй за мною літніми містами...




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Сумбур
      Перерости травою і мовчати -
      Трояндою за вухом у Кармен...
      Собою жодних дат не відзначати,
      Не згадувати нічиїх імен...
      Мовчати. У каміння прорости,
      Щоб марили зеленим і весною.
      Пророчити над ріками мости,
      Але не будувати... Так, простою
      Краплиною блідих напівновин
      Стекти каналами у твій ефір і впасти.
      Навколішки. На радощах. На кпин
      Не звести все. Змовчати... Не пропасти...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    56. ***
      Перейтися ще темним містом.
      Просто – дихати. Просто – йти...
      Теплих лип різб’яне намисто
      Приховає мої сліди.
      Сонні очі будинків - чисті,
      Тиша – маревом, дощ – минув,
      Мов чернетка таких неблизьких
      Листопадів... За краєм сну,
      По бордюрним мостам крізь вири
      Світанково-ремонтних ран
      Перейтися із міста в ирій,
      Де й розтанути, як туман...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. ***(але теж прощання)
      Не складалась розмова. Мовчання оголені нерви
      Били струмом крізь очі, холодним, як лід, і крихким.
      Тиша пила пилюку, сіріла, а вечір синів...
      Не сказав, що хотів.Чи не мав що казати?...Маневри.
      І безглуздість крапок поміж зріджених в марево снів.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Прощання з містом
      Пролітають крізь серпень краплинами миті і мрії,
      Пролітають над містом, де тісно вже снити і бути,
      Літаки і лелеки - намистом, і ті, хто забутий;
      Моя пам'ять фіксує лиш контури днів, що несірі...
      Бо життя - кольорове. В застиглій динаміці шпилів,
      Що ввіп'ялись у небо й вібрують на дощ чи розлуку,
      Відчуваю - свій - пульс. Я тримаю це місто за руку,
      Обережно і ніжно цілую каштанові вії...
      Повернусь, обіцяю тобі, повернусь...
      Вір у колір на моїм вітрилі...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. ***
      То хто ти мені? Такий?
      Блукаючій зірці марно
      Кричати крізь ночі: «Стій!» -
      І небо навмиснохмарне...

      А хто я тобі? Така?
      Прострочив своє чар-зілля?!
      А дзеркало? – Вдрузки?! Ха!
      І серце зіпсуте цвіллю...

      Ну хто ми з тобою? Хто?!
      Випадок зітне плечима;
      І шансів - один на сто,
      Що відповідь тут, за дверима...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Попільничка
      Недопалком в попільничку – ще один день. Прожила.
      І наче легені - в грудях, і наче достатньо сили...
      Втікає, як кава, вечір - на місто, на небо й вище...
      Я маю погану звичку жити на попелищі.
      І будувати замки зі спогадів і зневіри.
      І пробачать образи. І не втрачати віри...
      Вдих-видих – судомить пам’ять. Вдих-видих – як струм, як мантра...
      У пачці напівпорожній наївно біліє «завтра»...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. *** (Ностальжі:))
      Повернутися б в сонце, квіти,
      Море, спокій,
      - й сама, мов квітка –
      У минуле-минуле літо,
      У прожитих дощів передпокій...
      Щоб до грудня – безмежні ночі,
      Зорі-стрази
      – на срібних нитках,
      І щоб сни мої непропрочі
      Не збувалися ще ні разу...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. ***
      Под пальцами вечная тема – осень и одиночество,
      Где каждый опавший лист – маленькое пророчество,
      Где каждый уставший взгляд – маленькое поражение...
      Не спрятаться в зеркалах среди чужих отражений...
      Небо дождем свинцовым бьется в глухие будни,
      Пунктирами в пульс оконный, мотивчик тревожно-мутный...
      Прорваться б сквозь ети сети – желтосерое стылое время,
      Когда каждый день – морщинкою, болью - любое движение,
      Чтоб дальше – с разбегу – в зиму, со звездами в снежних трелях,
      Чтоб темными - зимними-зимними! - ночами кружить в метелях...
      Но осень обнимет нежно и корни в меня запустит,
      Хоть знает, что рваться буду... Хоть знаю, что не отпустит...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. ***
      Чекала... Весна здригалась.
      Просила... І було дано.
      Минуло... А я зосталась.
      Лиш колії рвані рани...

      Останні три ноти – соло...
      Мед липня сплету в оману:
      Спіралі – підступні кола,
      Дороговкази в’януть...

      По коліях крижу місто,
      Подвійність прямих сталево
      Впирається в ніч, як в тісто,
      І снять королівські леви...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. ***
      Не печалься, солнышко,
      Сядем у окна,
      Помолчим до донышка:
      За окном зима,
      Как мираж расстаяла
      И стекает с крыш...
      Всю весну бы слушала,
      Как ты мне молчишь...
      Весь квартал укутаный
      В тишину твою...
      Не печалься, солнышко,
      Я тебя люблю.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. *** (незакінчене)
      Не стала квіткою, залишилася зерням,
      Навіщо квітка – маєш цілий сад.
      Не стала піснею, залишилась відлунням -
      Блискучих дзвоників на кульчиках менад...

      Тобі далекому вже не потрібні пісні,
      Ані слова мої, ні вірші, ні вуста...
      Мовчання – зручно... В березневім лісі
      Прокинуться птахи, а я - пуста...

      Забутим спогадом засрібленого ранку
      Замерзне пара з вуст, мов хижий птах,
      Впаде на плечі й роздере горлянку -
      Ти не побачиш, не почуєш як...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. ***
      В тому світі, що за склом - зима.
      В мене - тіні й зоряні мости.
      Ти чекав, що я прийду. Сама.
      Ти чекав ціле життя. Прости...

      В тому світі, що за склом вже ніч.
      В мене - кава, срібло і папір.
      Ти малюєш зорями: поклич...
      Цього разу я прийду. Повір.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Тема №8 Фізкультура чи ні, головне - щоб регулярно!:)))
      Розминка

      Не в позі щастя?
      Підозрілі лінощі
      Твої... Вже зрадив?!

      Закляк чекати?
      І постіль вже зігріта
      Тобою, милий?
      І... ким ще, любий, ще ким?!
      Ревнива, так, де й правди діти...:(

      За мною в постіль,
      Немов у ту маршрутку -
      Й діловито так!...:)

      Основні вправи

      За мною в постіль –
      Відчинені всі вікна! -
      Місяць перетік.
      Яке ж на смак це срібло?
      Осяяна – чекаю...

      Закляк чекати,
      А водоспад вже поруч -
      Руку простягни!
      Тож простягни, коханий,
      Без тебе я не дійду...

      За мною в постіль
      Пірнув, немов у море:
      Я - рибка, любий,
      Руками не впіймаєш!
      Рибалко, де ж твій гачок?!

      «Не в позі щастя...»
      Кобітами з резини
      Вже мариш, любий?

      Відновлюємо дихання

      Закляк чекати -
      Світанок за хвилину:
      Ось зорі, люба,
      Без остраху лови їх!...
      Самотньо падають вниз...

      - Не в позі щастя ...
      - Повіджимався й досить?!
      - Ми ж не на арені...

      За мною в постіль?
      Я щось не зрозуміла:
      А ванна, кухня,
      А вітальня, врешті решт?!
      Лише розминка?!:Р



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    68. ***
      На майбутнє: хто б знав,
      що Харон не бере хабарів ні від кого?!
      ...У минучість буття
      вірять лиш фаталісти і кулі, -
      Ми ж завчили – на дотик! -
      Чим кома різниться від коми,
      І що час прибуття -
      Це умовність у нашій півкулі...

      А минуле мовчить
      Нам у спину відлуннями кроків з порогу...
      Ще одне відкриття:
      Від близьких і не дуже знайомих,
      В нагороду за ночі
      І дні без похмільних синдромів,
      Дістаєм за життя
      Атрофію душі й переломи...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    69. ***
      Ти прийшов і пішов, залишивши на ранок по собі
      Биті зорі в калюжах і тихий розпачливий щем,
      Покалічені сни – рештки дивних світів і дилем,
      Пересидівши грози, немов в материнській утробі,
      Що в далекій реальності били в обличчя дощем...
      Але ж був! Коло мене, не так щоб зі мною напевно,
      Відпочинок – три кави – гіркі, як самотність, на смак,
      Крихкий захист від болю буденних щоденних атак...
      І пішов, заклопотано, ніби ходою – даремно! –
      намагався спрямити в окличний питальний мій знак...
      Вже без сенсу кидати у спину каміння чи станси,
      Ти відірвешся вмить, помінявши паролі і очі...
      Я впізнала тебе. Чи ж пізнала?... Кому - тут? - пророчить?!...
      В мене, крім запитань, тільки котик кумедний зостався,
      Що колись – мимохідь – тицьнув в руки тендітні...Заточить
      Сіра ніч срібний місяць самотністю дива, і лезо
      Пройде м’яко крізь серце, без фальшу й кривавості дір:
      Ти проходив – повз мене, так сходить лавина із гір,
      Ось пройшов і пішов, бо так треба... Кому ж це так треба?!...
      Риторчність і відчай... І вічночужий дизертир...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Ирония
      За конями вороными -
      Вскачь по небосводу,
      С журавлями, с лебедями -
      По ветру в негоду,
      За тропинкой - в чащу-гущу,
      По брусчатке - в люди,
      Не полюбят, ну так что же! -
      С меня не убудет...
      Над моими парусами
      Звёзды щедрой дланью
      Расбросал дурашка-случай,
      Подхалим и бранник.
      Над моею головою
      Солнце ясно светит,
      Греет ласково, лукаво
      Зайчиками метит.
      А я, грация и нимфа, -
      Тре-пет-на-я сарна! -
      С лошадями, журавлями,
      И с котомкой за плечами,
      В дёгте, перьях, с тумаками
      Изгнана из храма...



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. ***
      Нечутна фальш у розвитку подій
      Іржею роз'їдає сірі днини,
      І мій єдиний вже такий не мій,
      І я сама - далеко не єдина...
      Стерильні поцілунки межать дні -
      Суха приправа до життя пісного...
      Мій світ впаде навколішки: "Візьми!"
      Перед будь-ким від відчаю чи втоми...
      Чужі світи - мідяк в базарний день!
      Пройдуть повз нас роки і перехожі,
      І привид раю зробить тихе "дзень!"
      На дні очей моїх таких порожніх...



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    72. ***
      Кто, оглянувшись, уходя,
      Не твердил себе: "Я вернусь..."
      Никто не знает, как я,
      Что цена этой лжи лишь грусть,
      Мимолётная тень "Прости..."
      И - за дверь, где змеёй туман
      Обвивает дома и путь -
      Покорной волной к ногам...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Карменсита
      "Карменсита, Карменсита!"
      А в глазах - печаль...
      На плече моем ютится
      Маленькая даль.
      Не подброшу кроху в небо,
      Просто не успеть.
      Слишком просто: оступиться,
      Чтоб потом жалеть!
      На серебряной цепочке -
      Частокол крестов,
      Словно кладбище забытых
      Клятв, обьятий, снов...
      Шаль клубится по дороге...
      Только бы не в плачь!
      "Успокойся, Карменсита,
      Я не твой палач."



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. ***
      ...Й моря висихають, мій милий,
      І шорхнуть, мов рук моїх шкіра,
      А поготів - і сльози,
      А поготів - і віра...
      Забавкою "А може..." -
      Цікавий кроссворд? - минуле
      Затисне - лещатами. Боже...
      А нібито ж все минуло...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. ***
      Я забуду обидві дати:
      День знайомства і день прощання.
      Просто житиму далі й далі,
      У режимі незустрічання,
      У неспівпадінні з тобою.
      Я, можливо, до цього звикну.
      Ти ж здав наше місто без бою...
      Пил і попіл, що скоро зникнуть...
      Гаснуть зорі в очах безсонних,
      Обіймає за плечі втома.
      Лише іноді, в міжсезоння,
      Стисне серце від слова "вдома"...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. ***
      Кричала, шепотіла і благала.
      Намарно. Ти так впевнено не чуєш!
      "Переживеш,"- скляніючи, мовчали
      Ті очі, що колись питали: "Любиш?"
      ...Навколішки? А що тобі до того? -
      Торкнешся голови, йдучи повз мене,
      Байдужо, ледь приховуючи втому.
      І підеш далі. У своє, буденне...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    77. ***
      Світ спливає поволі римами,
      Я спливаю поволі зимами...
      Тіні згладжують часу вигини
      І ховають у зморшки істину,
      Просту, як і все, що справжнє:
      Ніколи не буде "як завжди"...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. ***
      Віртуальні спіралі міст
      Щось гудуть про своє у спину,
      Йду поволі крізь тінь і сніг,
      Розгинаючи вулиць згини,
      Бо ж до тебе - зі світу в світ,
      Б'ють у скроні гулкі там-тами,
      Сніг байдуже хова мій слід
      Попід тьмяними ліхтарями.
      Безмаршрутно, мов навмання,
      Тільки очі, уста і серце -
      Дивний курс прокладаю я.
      Старомодно. Надійно. Чесно.
      А до тебе - безодні снів,
      Сотні кроків, чужі життя...
      Так і стану на твій поріг,
      Припорошена небуттям.
      Це мій спосіб мовчання в такт,
      Це мій засіб від амнезій,
      Ти мій лікар, знімай халат!
      Тільки вголос не скажу "мій"...
      Позшивати тобою дні,
      В мить спресовуючи години,
      Й залишивши шитво, піти ...
      Так, я хочу від тебе дитини.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. До побачення
      Нестримне бажання плакати,
      нестерпне бажання вішатись –
      на кого не має значення,
      навіщо – не сила втішитись.
      Я знаю, це не побачення,
      у сенсі як це все прийнято,
      я знаю, моє призначення –
      відбути, прожити, знищитись, -
      як спогад, не має значення,
      що плоть, а що кров і пристраcті,
      я бачу – моє пробачення -
      формальність, мов «до побачення,
      кохаєш – тобі і вішатись».



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. ***
      Сидітиму надвечір у кав'ярні,
      По шибі краплями стікатимуть хвилини,
      До зустрічі з тобою півгодини
      Безпомічно-щемливого чекання.

      А ти не прийдеш. Я гадала зранку.
      "Всі зустрічі скасовано. Назавжди."
      Сидітиму. Чекатиму. Як завжди.
      Я ж, номінально, ще твоя коханка...

      Там, через столик, цмулять сапераві,
      В пів-ока дивляться і щось жартують тонко.
      О так, не та, не та вже незнайомка...
      In vino veritas? Можливо, Ви і праві...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    81. ***
      Сплітала з диму чудернацьких змій,
      Вдивляючись в зимове місто сиве;
      Різдва чекала чи чекала дива?...
      Дні танули, ледь доторкнувшись вій,
      Мов сніг... В січневім кришталі
      Гірчила тиша, мов розчинна кава,
      Пекла горлянку. Мрії застигали
      Забутим сріблом на чужім столі...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    82. *** (Побутовий ідіотизм)
      Ти підеш, як і всі, хто були і хто буде по тобі,
      Просто зникнеш беззвучно, замруть, уповільнившись, тіні,
      Згусне кров й навесні зарубцюються рани... Ми сноби,
      Ми ніколи не кажем: "Боліло. Болить. Бо кохаю й донині."
      І на серце натисне болюча чергова кома,
      За якою замизгане "Жити без тебе. Віднині."
      Я пробачу, забуду, зітру й замалюю потому
      Все набіло; і сни будуть - білі, і - якщо будуть,- невинні...
      Бо навіщо тепер? Й позолота осіння зотліла...
      Існуватиму довго, бо ж жити - це лиш така мрія,
      А відбути своє на цім світі я наче й готова:
      Діти, море в відпустку, батьки, й таке інше, - події...
      Те саме і з тобою. Ми до цього вже майже готові,
      Ще по комі на серце - болітиме, знову і знову, -
      Відпустити кохання у прірву -обставини!...Кажу ж, ми - сноби,
      І дурна наша гордість від мужності жити в такій безнадії...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. ***
      Дні спливають за днями,
      мов двадцять п’ятий кадр,
      ми їх не помічаєм,
      тихо йде геть листопад,
      не завинив нікому?...
      Зима причаїлась в дворах
      на околицях міста,
      вона готова до штурму,
      і стяг її білий - грізний,
      Герб її - біла кома...
      Але всі стихії вже знають -
      без бою здамося, sorry,
      покірні, смішні, жалюгідні
      у своїй м'якій покорі,
      інфантильні, дурні, забиті,
      як і сама наша віра
      у тепле і світле завтра
      на вічнії-вічнії віки...
      І що найдивніше, – правда! -
      Час, простір, тривожні вісті,
      гідрометцентр і місто,
      нас оминають мляво –
      бо ми їм такі навіщо –
      смішні, дуркуваті гави?
      Нас навіть не садять за грати...
      Сильнії світу цього
      У вічній війні й міжсезонні,
      а ми – всього лиш полова
      під копитами їхніх коней...
      Закохані й п'яні вар'яти...
      Як же це ми дістали
      таке неймовірне право –
      дурнями, блазнями бути,
      малим нам аж так немало?!
      Чи ж блазень не завжди раб?...
      І наших смішних фотографій -
      Листопаду букет на згадку,
      А ще тостів і епітафій, -
      Де за "кохаю" не ставлять крапку.
      І табличку «Do not disturb»...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    84. Осінні депрессії
      Я знаю-знаю, це остання осінь
      таких примарних і розмитих «нас»,
      Хоч вигаданий всесвіт все ще носить
      на собі наші дотики – вже час.
      Час на прощання: три хвилини суму
      і пригорща секунд на забуття.
      Залишаться лиш пустка і утома
      від цього довгого до- й пост- напівжиття.
      І – «нас» нема, ми вже ніхто нікому,
      долоней лінії загояться як рани.
      «В твоїх обіймах чуюся, як вдома...» -
      неясний спогад в рештках серця зтане...
      Що «нас» уб’є? А втім, яка різниця:
      робота, діти, побут? Цього мало?...
      Я втрачу право лиш для тебе снитись.
      Та я його, по суті, і не мала....
      А далі – знов напівбездомна кішка
      в чумній і сірій буднів круговерті,
      Знов марити і вгадувати де ти,
      і знати! Божеволіти й не вмерти.
      І в темряві напівпустої кнайпи
      нечутно розминутись із тобою,
      Щоби ніколи більш... Вмирає осінь.
      Нас поховають разом. Під зимою...



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    85. ***
      Листя - маревом,
      Сонце - хмарами,
      Мов приправлене
      Місто чарами...
      Снами жовтими
      Через жовтень би...
      Але пізно вже,
      Ти поїхав...

      Сонним варивом
      Днів захмарених
      Огорне мене
      Осінь - "все мине"...
      Схопить спогади
      Першим холодом,
      Щоб розтанули
      З першим снігом...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. SMS9
      Нетривала, невитривала...
      Я - хвиля, ти - море, коханий.
      Об скелі мене, об скелі!...
      Відродилася. Не чекали?!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. SMS8
      Очі його, мов усміхнене небо,
      Прозора блакить над враннішнім містом...
      Каштанове листя і хризантеми -
      Від жовтня закоханого намисто.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. SMS7
      Сміятись у вічі зорям,
      Най падають! І цикади...
      Кохати тебе до нестями
      Й кохатись...Кохатись й кохати...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. SMS6
      Прощання немов назавжди?!
      Кохання немов востаннє?! -
      Не вір ні собі, ні людям!
      Повернутись...:)Було б бажання...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. SMS5
      Сидітиму надвечір у кав'ярні,
      По шибі краплями сповзатимуть хвилини,
      До зустрічі з тобою - дві години
      Ліниво-ніжного щемливого чекання...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. SMS4 (Дари літа)
      Збирала вишні,
      Були солодкі й теплі...
      Згадка про тебе...:)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. SMS3
      Дощ перестав. Раптово знову літо,
      Від Галицького - запах абрикосів...
      Втікти б з роботи і розплести коси,
      Тебе б за руку і - блукати містом!
      ...А ти столицями десь лазиш.Може, досить?!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. SMS2
      Бачила зорі
      Посеред білого дня...
      Не шкода спини!:*



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. SMS1
      Розмови про неважливе.
      Лінива напівприсутність.
      У друзів. По пиву. Літо.
      Просто механіка буднів :)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      Моє напівруде волосся
      Ввімкнуло ліхтарі старому Львову,
      Але згубилось в пастці перевулків,
      Мов в лабіринті твоїх поцілунків,
      Заплуталось в твоїх обіймах палких,
      Розтріпане, лягло на плечі парків,
      Й облило золотом твої м'які долоні:
      Ти знов знайшов мене, цілуєш мої скроні,
      Ховаєш погляд в цім жовтневім морі...
      Щовечора в моїм волоссі зорі.
      Щоранку тануть. Ти чаруєш знову...
      Кохання... Так вже повелося...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      Від сигарети в тремтячих руках
      Сріблястими зміями час
      Зтікається в вітер зриває дах
      У перестигле небо
      З-під пальців вічність
      Попелом вниз
      Нікотино-осінній спазм
      В ранкових легенях жовтінню в такт
      Впускаючи день у себе



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    11. ***
      Навіщо траві імена перехожих?
      Траві слід пам'ятати сліди
      І - якщо зможе -
      Забувати, підіймаючись знов догори...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    12. ***
      Папером різані пальці,
      Виноградна обскубана гілка,
      Кров’ю її начервоно -
      Засяють чарівні квіти,
      Тобі, коханий, на згадку
      (Підкину в поштову скриньку!),
      Ти ж не залишив нічого...
      А в мене... ще будуть діти.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ***
      Тримаєш мене за руку?
      Міцніше тримай, коханий,
      Притисни мене до серця,
      Може, я відігріюсь...
      Пронизливо сіра осінь
      Стікає по нам дощами,
      Скоро страшна зима-відьма
      Станцює на розі вулиць!
      Контури стін розмиті
      Вростають в бруднюще небо,
      Тікає крізь змерзлі пальці
      Повітря клаптями диму,
      Нечутно сповзають миті
      Надії в глуху зневіру...
      Зігрій моє серце в казці,
      Мені ж цілувати зиму...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    14. Новый год
      В пелене тумана
      Черных два крыла,
      За спиною небо
      Да фонарный столб;
      Кто-то просит хлеба
      У чужих с окна,
      Но в окне молчат,
      Накрывая стол...
      Площадь разродилась
      Криками под ночь,
      Хоть смешно, но страх, -
      Может, все же, бунт?!
      Нет, в конце концов
      Все убрались прочь...
      Над моим столбом
      Ворон сузил круг.
      Огонек такси:
      Промелькнул - погас.
      Ночь сползла со стен,
      Приглушив звук шин...
      А прохожий мне
      Задает вопрос:
      "Скоро Новый год,
      Что ты здесь висишь?!"



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***(В предчувствии октября)
      Улыбаюсь молча,
      Прикурила втягу,
      Надо мною блещет
      Златокрасный нимб.
      Если подвернётся,
      Я блаженной стану,
      Как замёрзший в луже
      Пьяный пилигрим.
      Имени не вспомнят,
      Усмехаясь хитро,
      Из бокала пиво
      Модное хлебнув, -
      Набросают в руки
      Горстку желтых листьев
      Той, что напророчит
      Осени весну...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ***
      С сигаретой в холодных пальцах,
      На лице лоскутки волос,
      У окна... Начала вдруг стариться,
      Значит, осень мне день принёс.
      Небо сблёкло, с призреньем кривится,
      Словно город тому виной,
      Что деревья, шатаясь, сыпятся
      И что скоро запахнет зимой...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. ***
      ...І в'януть фарби в тихій порожнечі
      Самотніх, непотрібних, зайвих днин,
      Що порохом вкривають мої плечі...
      Безглуздий лабіринт зі стін і спин,
      Де лише стіни мають вуха й очі,
      Щоб чути, як я вию тут щоночі,
      Моє життя смакуючи, мов фільм...
      Зів'яли фарби. І життя, як дим
      Посеред збайдужілих сірих спин!...
      Й тебе нема... Півсерця мов відтяли...




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ***(Варіація на заюзану тему)
      Ваша холодність і моя самотність,
      Обійнявшись, стоять на балконі,
      Знайшлися. Нарешті? Не випадковість?
      А місяць, між іншим, уповні...
      Ваша Величносте, будем кохатись
      Доки місяць не збілить нам скроні,
      а роки – відійдуть тихо навшпиньках?
      Лагідно, зіркою, Вам у долоні...
      Не сподіватись і не помилятись,
      Бо за нами - лиш марева ночі;
      Не жалкувати і не торгуватись, -
      Спільний піт заливає нам очі -
      Вже «All inclusive» - рахунок готовий.
      Ні, не здаватись - брати, давати,
      Й дарувати гірко-солодку втому...
      Доки місяць не згас - ще?... По тому,
      По конях - і по своїх королівствах:
      Життя - справи, рідня, посполиті,
      Хоч буднів відра вже повні полови...
      Ах, так! Ще ж доведеться платити:
      Пам’ятати й кохати. Кожної миті...
      Такі-от вони, королівські лови...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      Цікаво тобі, як там, за межею?
      Теж боляче, - вибач, банальність, -
      Так, що аж совість втрачає свідомість,
      Поведінка - псевдоморальність.
      Душа закладає останні крила
      В ломбарді "Щасливе майбутнє",
      Щоби на квиток... Лиш чорні вітрила,
      Мов вирок: спізнилась. Забудьмо...
      А вдома чекає хтось рідний і близький,
      Старанно ковтаючи втому
      Від всіх тих відпливів, зривів, заїздів
      І ... крапки не буде, лиш кома.
      Сідаєш поруч, без крил і без завтра,
      Цілуєш іудливо в щоку,
      Впевнено брешеш:"Єдиний...Коханий..."
      ...Та жити ще ж довго-довго...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Музы
      В глухом забитом уголочке рая,
      В беседке обветшалой грязнобелой,
      Средь бурьянов и одичалых яблонь,
      Забыты всеми прозябали Музы.
      В количества и качества играя,
      Толклись по свету люди неумело,
      А старушонки тихо упивались,
      Забросив ноты, рифмы, па и позы...
      Залив тоску по временам ушедшим,
      Банальным пошлостям нетрезво ухмылялись;
      Покой болота - непосильным грузом,
      И кости старые цикадами трещали.
      ...Лишь изредка каким-то сумасшедшим
      (Хоть в общество они не допускались)
      Хотелось что-то создавать и Музы
      Им снились. И те во сне кричали...
      И приходила няня и что-то им колола...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Повернення
      Темний затишок рідних кнайп...
      Що ж, нарешті, я вдома.
      Вітай мене, Місто, вітай
      Дзвінками давніх знайомих,
      Липневим дощем холодним,
      Раптовим ремонтом вулиць.
      Ароматами кав гірких
      Цілуй мене, я повернулась.
      Провулками обійми,
      Ні про що мене не питай...
      Ніжна осінь ледь чутно дме
      На пришпилений небокрай.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Думки на папері
      То чого ж ти чекав від мене?
      Просто трапилася нагода
      Тимчасово втекти від себе?
      На годинку? "Винагорода"?
      Зі зворотнім квитком додому
      І правом на виправдання?
      Таких простих і дешевих ліків
      Від нудьги напівіснування?
      Трохи піску для твоїх
      Незбудованих замків?
      Трохи тепла для твоїх
      Вже охололих ранків?
      Обміну сота на соту
      у наших порожніх серцях,
      Ніби така оренда
      І бартер по почуттях?
      Тобі - кішенькові цунамі,
      Мені - білі фальшиві перли,
      Примарні мости через ріки,
      Над якими й зорі померли...
      Маєш!
      Це буде чесно й просто,
      Взаємне використання.
      Ось лише поясни, навіщо
      Просив ти у мене кохання?!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      Під лезом почуттів тоненька шкіра щастя,
      І вени збуджено пульсують: мить єднання.
      Під шкірою – страждання, біль і туга
      За нездійсненним, марні сподівання...
      Моє життя у буднях саркофазі,
      Що мильна бульбашка – торкнешся і розтану.
      Не відчувати, жити в напівтіні
      І – виживеш!...Повільний розтин…Рана…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    24. ***
      На тебе не ворожитиму,
      Бо хто ти мені такий?
      Не питатиму і не знатиму,
      Чи досі хоч трохи мій.
      Липень тече так неквапливо
      Повз наші будинки. Хай…
      Не спатиму, знов не спатиму,
      Бо снитимешся - і край…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    25. Перші підсумки літа
      Солодкий напій якось вмить прогірк,
      Блакитні вени й серце пропаливши.
      А ще мої дурні наївні вірші
      Пливли, мов бруд, що разом з кров’ю стік…
      І місто мстиво так дощем залите,
      Не хоче й знати, хто я, що я, де я…
      Жорстоко й просто: будь собі суддею…
      Іди собі, дитинко, хтіла ж літа...
      Піду. Повз теплі сонні ліхтарі,
      Повз лінь і тишу твоїх вічних вулиць,
      Встигаючи щоразу розминутись
      З очима тих, хто зараз у тобі.
      Піду. Повз твої марева і тіні,
      В істериці: «Це ж твій був подарунок!
      Це ти його мені…» Й, мов поцілунок,
      Відчую біль десь зліва у спині…
      Самотній день сірітиме в кутку,
      Ти усміхнешся й ткнешся у плече
      З попаленими венами. Пече…
      Я присудила: знов до нього йду.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    26. Тиша
      Не кажи нічого, я знаю.
      Вже вібрує незручністю тиша,
      Ріже очі, серденько крає.
      Отже, скоро мене ти залишиш,
      Отже, скоро кінець розмаю.
      Обійняла за шию тиша,
      Стисла так, що й кричати несила,
      Отже, скоро... Покинеш, лишиш.
      ...Я давно вже тебе відпустила,
      Розумієш, бо я - кохаю...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***
      За холодом холод.
      За инеем - лёд.
      Где твои краски, сентябрь?
      Где ты сам?
      За дверью стеною
      Глухою встаёт
      Колючая мгла:
      Зима.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      Цілував мені пальці ніжно,
      Обіймав й притискав до серця,
      Говорив щось смішне і грішне,
      Ніби сипав в солодке перцю.
      Огортав у шалену тишу,
      Чарував мені зорі й вишні,
      Брав в долоні обличчя квітку,
      Пестив тихо і так неспішно.
      Розгортав і читав, мов книжку,
      Кожна фраза - з подвійним змістом,
      Був Гольфстрімом в моєму морі,
      Вправним гідом нічного міста.
      Розчиняв мене в своїх росах,
      Оживала і знов тонула...
      Мій Королю, Липневий лицар,
      Сподіваюсь, і я у Вас була...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    29. ***(Замальовка)
      Повільно іду додому
      З ринку через магазини;
      Південно-півлітня втома –
      Олією по вітринах
      Стіка неспішно додолу,
      Хлюпаючи попід ноги.
      Кружляю повільно в румбі,
      В провулках гублячи кроки,
      Безжурно - нестерпно! - вільна,
      Ніби не знаю дороги...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***(Личное)
      ...А оставшись совсем одна,
      Иногда я плачусь Тебе,
      Что так безнадежен путь мой
      И страх! - поводырь во мгле;
      Что опротивела тупость,
      Что давит фальшивый нимб;
      Что так безсмысленно стоек
      Придуманный мной пилигрим;
      Безлики, безглазы, жалки
      И я, и безцветный мой миф;
      Что из ничтожности в безвесть
      Течет одурманенный Стикс;
      Что глухо сползает в бездну
      Эхо слабых моих шагов,
      Что понаразвешана бездарь
      На крестах бесконечных голгоф...
      Заплакать, сбежать бы, сдаться,
      В трясину б из сытой лжи!
      Ты гладишь меня по крыльям:
      "Не веришь? Слаба? Не пиши..."



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ***
      За плечами - ночь,
      Вместо крыльев - снег,
      В омут - с головой!
      В горизонт - навек.
      Ветер сглушит стон
      Крыш и спрячет след;
      Просочился свет
      Сквозь оковы век:
      За зрачками - вдаль,
      Где рассвет - и вон!
      Прочь с Твоих небес!
      Головой в бетон...




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ***(Усталость)
      Побрести бы сквозь карту города,
      Мимо чахлых домов полузрячих
      Да по лужам, покрытым копотью
      Каблуков да следов собачьих;
      Представить себя неотседова,
      Заблудиться бы, стать неместною,
      Вдоль дорог-машин или поперек,
      С тенью города несовместною.
      Провалиться в сон - не раскаятся!
      За трамваем вслед да по косточки...
      А за тем углом обернуться в дым
      И - прости-прощай, недоносочки!...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ***:)
      Лишь вскользь подумав о тебе,
      Я кофе лью на стол!
      Так мне и надо: вспоминать
      Тебя так часто - грех.
      А сниться мельком по утрам -
      Тебе! - какой позор!
      А узнавать твои черты
      В прохожих?! Грех и смех.
      Ждать по утрам, по вечерам,
      С тоской глядя в окно,
      И улыбаться о тебе -
      Нельзя! Запрещено!
      Копировать забавный жест,
      Твой, помнишь? Как давно...
      И снова: кофе на столе!
      Вот так мне суждено.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    34. Барабан
      Барабан был плох,
      Барабанщик - пьян.
      Не свинья, не лох,
      Просто забухал.
      Я спросил его:
      "Отчего ты пьян?"
      Что оветил мне -
      Все равно соврал.
      Говорит, оглох.
      Говорит, устал.
      Закурил, налил,
      Зазвенел стакан.
      Над столом угар
      Рукой розгонял.
      Был угрюм, разбит,
      Медяки ронял.
      ...Разошлись потом
      По чужим домам.
      Барабан был плох!..
      Вот такой финал.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    35. ***
      Зорі. Тернії. І зорі.
      Мара? Чудо? Шепіт моря.
      Тепла шкіра. Темні гори.
      Що тут? Істина? Чи горе?
      Скелі. Урвисько. Дорога.
      Щастя. Як винагорода?
      Як забава? Як отрута?!
      Що, Стара, простягнеш руку?!
      Ні, злякалась? Відступила.
      І я також. Нема сили.
      Геть! До моря? В гори? В тіні?
      І віднині... І донині...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Краків
      Мерехтіли зорі над півсонним містом,
      Щось співали трави під стіною замку,
      Ліхтареві хвилі в оксамиті Вісли
      Чарівним намистом обіймали Краків.
      Ніч взяла в долоні старовинне місто,
      Цілувала скроні посивілих веж.
      Візерунком вулиць пролітали тіні
      Вершників у латах, чувся полонез.
      Відголоском кроків вартових на стінах,
      Відблисками свічок із порожніх вікон,
      Пахощами квітів, мерехтінням Вісли
      Ніч в липневу казку прикрашала місто,
      І сміялась вітром на шпилях костьолів,
      Понад стіни Вавеля розсипала зорі.
      Ти сказав: «Для тебе», - і простягнув небо.
      Я одну, маленьку, взяла у долоні.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Жешув (без тебя)
      В нервном тике бьется минералка
      На стареньком гостиничном столе.
      Зимний город ночью чист и ярок,
      Тих и пуст, и призрачен вполне.
      В нем глянц и терпкость сонных полустанков,
      Что на путях из пункта А в пункт Б.
      В нем беспардонность и живучесть шавки,
      Что ластится – чего уж! - и ко мне.
      Луна, в окне упрямо отражаясь,
      Летит на дно почти твоих зрачков…
      Да, в этом городе не спится точно так же,
      Как и в любом другом...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Поход за... (мечтой?)
      И та, что за левым плечом,
      И тот, что за правым - стеной,
      И те, чьи жизни - мираж
      Покорно пойдут за мной:
      Ни жертвой, ни палачом,
      Ни властвовать, ни служить,
      Змеиными тропами днем,
      И ночью на блеск свечи
      Туда, где живые сны
      Сминают в труху покой,
      Туда, куда рвутся все,
      Чтобы побыть собой.
      …Я поведу туда
      Безмолвный свой легион,
      Где рушатся города
      На диком витке времен -
      Там каждый найдет свое.
      Не потерять бы вновь…
      А та, что за левым плечом,
      Та просто идет – за мной.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. *** (Замість листа другові)
      Тебе може пробити наскрізь,
      Тебе може змолоти в порох -
      Ти воскреснеш і підеш далі,
      Чи хочеш того, чи не можеш...
      Усе відпливає в минуле,
      Усе припадає пилом:
      Точки дотику, запах, рухи -
      По шухлядках під нафталіном.
      Та життя струменить і тягне,
      Та життя так лоскоче нерви! -
      Ти отямишся, зцілиш рани
      І знову стрибнеш у цю прірву.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 4.83 | Рейтинг "Майстерень": 5

    40. ***
      Кажеш, облиш як є.
      Кажеш, що будеш другом.
      Кажеш, серце твоє
      Не витримає напруги.
      Кажеш, в очах моїх
      Ніч наче тоне в вогні.
      І лиш серце - моє! -
      Десь там на самому дні
      В тихій істериці б’ється:
      «Забуду тебе!» Нещасне;
      Аборти кохання – чи вперше?!
      Відімре, відпаде та згасне,
      Як в білої ящірки хвіст, -
      Те серце! Нехай конає.
      Нове відросте. Кохає?! –
      Дурне. Та і хто зважає...
      Кажеш, лише кохатись?
      Кажеш, це все не жарти.
      Кажеш, задзвониш завтра....
      Не буде пожеж! Не вартий.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Болезнь
      Капля за каплей с кончиков пальцев
      Тихий бессовестный яд графомании...
      Себя ненавижу. Мне нужно лечиться.
      ...Капля за каплей уходит озноб.
      Сердце защемлено грустью, как дверью,
      Что ж ты поешь так бездарно, без слуха?!
      А если узнают?! Смеяться б, забыться,
      Совсем отказаться б от слов...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ***
      Можливо, завтра не стане краще,
      Можливо, "краще" - дитяча казка,
      Можливо, буде усе інакше,
      Інакші люди, інакше щастя...
      Я б не чекала від долі ласки,
      Якби не знала її в обличчя,
      А так - чекаю. Ні, вимагаю!
      Наполягаю і таке інше...
      А втім, хто знає, що може доля,
      Нашепотить щось в ранкових барвах,
      Заколисає і кине в полі...
      А втім, хто певен, що буде "завтра"?!



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5

    43. ***
      ...Я молчу, как и молчала,
      Мне ли тайны выдавать?!
      Их осталось очень мало,
      Хоть по пальцам сосчитать.
      Теплый ветер, майский вечер,
      Под него бы и уснуть,
      Если б сердце не тянуло
      В тишиной пропахший путь.
      Люди думают - немая,
      Но ведь людям все равно.
      Я иду, легко ступая,
      Я ищу твое окно...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. ***
      Шепот - по венам,
      По нервам - крики.
      ...Осталось совсем немного.
      Что там: презрение или жалость
      В рваной улыбке бога?
      Крестами - в землю,
      Глазами - в стену,
      Но кто-то упрямо ползет на арену,
      Им кажется: сердце сжалось
      Оттого, что длинна дорога...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ***
      Від'їзджаю на день. Як видих -
      Не в одному с тобою місті.
      Ніби небо розбилось вдрузки,
      Ніби врешті - на тому світі.
      Від'їзджаю. Перон вібрує.
      Перестук коліс - "колиханка".
      Не за мною вокзал сумує,
      Я всього лиш твоя коханка.
      Темний тамбур. Скронею в шибу.
      Докурити. Не закричати.
      ...А ти- вільний. Така умова.
      І я вільна. Така розплата.
      Серце крається, марить з болю.
      "Повертайся." - Дзвінок-знущання.
      Наплювати під ноги долі -
      Верх цинізму:"Яке кохання?!"
      Штучні квіти. Фіранок саван.
      Лише зліва кавалок неба.
      Таки плачу!.. А що поробиш,
      Часом й курвам бракує нервів...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    46. Охота (сказка?:))
      Стук копыт по треснувшей брущатке,
      По дырявым крышам - и прыжок.
      В крике воронья и звуке четок
      Слышится охотничий рожок.
      Видно тот, кто не измерян небом,
      С розой, цвета крови на губах, -
      На тропе. Уже спешит по следу,
      Уже готов спустить своих собак.
      Звук колес по мокрому асфальту,
      Треск ветвей испуганных осин, -
      Город наблюдает за охотой
      Всплесками разбуженных витрин.
      По проулкам, по пескам и лужам,
      По бетону, фонарям, садам,
      Сквозь века и дождь, огонь и стужу,
      Мчатся всадники на звездных лошадях.
      Гонят Зверя. Ночью он слабее,
      Четче след и безотчетней страх, -
      Гонят ночью, розой освещая
      Путь и дичь для призрачных собак.
      ...Капельки дождя в жемчужной гриве.
      Город полумертв, но не уснул;
      Близится рассвет и всадник синий,
      В первых отблесках зари блеснув
      Латами из чешуи дракона,
      Повернет в свой радужный чертог,-
      И весь день, до первых звуков горна
      Будет отдыхать Единорог.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. ***
      Выкрашу черное в белое,
      Назову его своим именем,
      Привяжу к стреле да пущу ее
      Светлым облачком по небу синему.
      Побреду домой через старый парк,
      Через чей-то сад в золотых цветах,
      А на кухне газ подогреет чай
      Безымянной мне...А стрелы - не жаль.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. ***
      Зачаровані кола тижнів,
      Знову п'ятниця, знову тихо.
      Непомітно старіє місто,
      Припадає холодним снігом.
      Непомітно зникають зорі
      За обшарпані сірі хмари,
      Непомітна маленька мрія
      Відчайдушно жевріє-марить.
      Кожне коло подібне на інше,
      Непомітно старіє місяць.
      Мені страшно від слова "вічність"
      Кожну п'ятницю в цьому місті.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    49. Коли квітень холодний
      Я зараз сумна,
      Тому, що вже вечір,
      Тому, що весну засипало снігом.
      Я зараз сумна,
      Обійми мої плечі
      І будем здаватись єдиним цілим.

      Мовчання удвох -
      Класика людства,
      Як міф про загальне - задарма - щастя.
      ...Нескінченність тем,
      Що вже не потрібні
      І повна відсутність спільного часу.

      Я зараз сумна,
      Я зараз далеко,
      Розчинена в тьмяному світлі.
      Чи станеш причиною,
      Щоб повернутись
      І знов жити в зимному квітні?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. ***(Квітневе)
      Ранки серед ночі
      Всі слова на дотик
      На поверхні буднів -
      Викривлення снів
      І напівтонути
      У очах шалених
      Я навчу літати
      Ти навчиш плисти
      Розтягнувши хвилі
      У мільойни років
      Стиснувши руками
      Години сірих днів
      Ти почуєш як
      Засміється Доля
      І покірно піде
      Де б ти не повів



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. ***
      Схрещені лапи
      Кав'ярні на розі
      Тіні картатого неба
      Сіра бруківка
      Забуті провулки
      Золото на деревах
      Квіти у парку
      Розбитий ліхтар
      Шепіт крукових крил...
      Все б це покласти
      Тобі на вівтар -
      Ти б нас давно простив...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    52. Сон про тебе
      Жовтий листок самотньо
      Вальсує в безодні тиші.
      Цей сон мене доконає.
      Щомиті листок все ближче;
      Впади мені на обличчя!
      Мов погляд, мов ляпас! Мов дотик...
      Та ж ні! Він уніч за ніччю -
      Повз мене. Не варта й того...
      Повільно надходить ранок.
      Повільно цілує скроні.
      Повільно вальсує листя
      В реальному завіконні...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    53. Столб
      Однажды позавидовав покою,
      Застыла белым соляным столбом.
      Один лишь взгляд назад - и предо мною
      Заполыхал и рухнул мой Содом.
      Родные стены и родные крыши,
      Бульвары, парки - все-все-все - в огне!
      А столб стоял, а столб все видел, слышал,
      И понимал, и чувствовал вполне.
      И годы пылью падали мне в ноги,
      И плакали, прося меня забыть,
      Что сотворили полчища двуногих
      С одним-единым именем твоим!
      А я, в соленом драгоценном платье,
      Я в Небо обвинительным перстом
      Торчала. В счастье и несчастье,
      Смогу ль простить Тебе родной Содом?!
      Пусть будут пролетать столетья,
      Хулить мой дом, благодарить Тебя...
      Что я?.. Лишь столб. Грехопаденью свечка.
      Что Ты?.. Лишь тот, кто сотворил меня.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. ***(Старому другу вместо письма)
      Твоя вечная девочка
      С глазами из стали,
      Стреляющая на пиво,
      Твоя вечная девочка
      С серебряными руками
      Вдруг выросла. И завыла!..



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ***
      В волосся тихо останній промінь
      Сковзнув з-за хмари,
      В вікно задумливо дивляться небо
      Й старі каштани.
      Дивні фігури пливуть крізь пальці,
      Й стікають сріблом.
      Як непомітно жовтіє листя,
      Як непотрібно...
      Вирує паром вечірня кава,
      Не буду спати.
      ...Весна повернеться коли-небудь.
      Можливо завтра.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    56. ***
      Слово - це кров,
      Це стікаюча ртуть поміж пальців,
      Це краплина роси,
      У якій умивається Бог;
      Слово - вітер у крилах,
      Мерехтливії тіні від танцю;
      Слово - сонячний зайчик
      Безтурботно-безжальних думок.
      Тож скажи мені слово!
      Влийся у мене крізь очі,
      Змий останні мости,
      Дай згадати усе і забуть.
      Слово - значення - суть
      У нервовім сплетінні емоцій...
      Я чекаю! Мовчиш.
      Кров холоне і труїть. Мов ртуть.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. *** (Не спати!.. :))
      Квітневої ночі зтишені барви
      На смак - мигдалевий трунок
      Стрибатимем з мосту в бруківку і камінь
      Мов рибИни з площі Ринок
      Небо на дотик як теплий мармур
      Лискуче тверде надійне
      Як північ - зірками туди пірнемо
      Не бійся падіння - вільне
      Гойдатись на хвилях півсонних парків
      Повільно зливатись з містом
      До самого ранку кохатись дахами
      Аж змусити яблуні цвісти



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5

    58. Воспоминание
      Голубое небо.
      Красные трамваи.
      Золотая осень.
      Грязные бульвары.
      Птицы, птицы, птицы -
      Вороньё. Ресницы,
      Чёрные, как крылья.
      Инеем, как пылью.
      Лица, лица, лица -
      Без лица. Не снится.
      И не спится - птицы
      За окном. Не спиться...



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Так буває
      Доторкнулась - й мене болить.
      Виявляється, не простила.
      Так буває, в очах свербить,
      Навіть мружитися несила.
      Я пройшла повз тебе. "Привіт."
      Щось говорю. Автоматично.
      Знову - двері в той давній світ,
      Де я третя. Зайва. Як звичка.
      Я зламалась іще тоді,
      Десять років зростали крила.
      Наче ляпасом голос твій -
      Дзвінка і холодна крига.
      Поцілунком тавруєш щоку
      І йдеш далі. А я - конаю.
      Так буває, ти знаєш сам.
      Власне, я сподіваюсь, що знаєш.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    60. ***
      Ртутный столбик всё выше и выше.
      Как медленно, - боги! - быстрей!
      Над яркогорящей крышей
      Призраки голубей.
      Едкоблаженным дымом,
      Смрадом и чадом - ввысь!
      Над никогда не любимым
      Домом - меж тучи, - брысь!
      Над эхом пожарного воя
      Окно, в нём огонь да я.
      ...А в стекло зорепадом бьется
      Снег на закате дня.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Квітень
      Твій вітер вже не забиває мені подих,
      Уста лиш затуляє поцілунком.
      Нахабо і гульвісо!
      Ти кожного цілуєш так привітно
      І кожную очима проводжаєш.
      О квітню, квітню!
      Вічноюний звабник!
      Що тобі ревнощі мої?! Так, жарти.
      Від тебе й саме небо ніби п'яне,
      Та чи ж воно любові тої варте?!
      Ти однаково ніжно обіймаєш
      Й мене, і цю магнолію манірну,
      Й гнучку вербу смішну зеленовласку,
      Й незграбну стару грушу,
      Що у занедбанім садку росте сама...
      Кохаєш всіх, каштан свічки тримає.
      Від ревнощів пелюстки рожевіють!..
      Сміємося. Цей сміх і є весна.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    62. Весняна маленька мрія
      Дозволити собі ніким не бути,
      Лиш голосом в марі весняних казок,
      Дозволити собі аж так кохати,
      Щоби дозволити тобі мене почути...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. *** (Київ)
      Розквітають перші вишні
      В кам'яних дібровах,
      Заховатися б в пелюстки,
      Так, ніби удома.
      Поодинці перехожі,
      Ще не злились в натовп.
      Сьома ранку, йти повільно,
      Йти немов на рантку...
      Милуватись першим листям,
      Кришталевим небом,
      Заблукати в твому місті -
      Що мені ще треба?..
      На тлі "ранок-небо-цегла"
      Диво: перші квіти.
      Розквітає й моя казка,
      Перша в цьому квітні.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    64. Прощання
      Старе осіннє сонце
      Бліде осіннє небо
      Агонією літа -
      Золоті дерева
      Агонією літа -
      Такі ясні зорі
      Агонією літа -
      Клумби напівголі
      Столики на дворі
      І ледь теплий камінь
      Твій останній дотик -
      Агонія кохання
      Подумки цілую
      Вже забуті очі
      Навіть озирнутись
      В літо вже не хочу



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    65. ***
      Пережду, затаюсь затравленно
      В темных улицах неприкаянных,
      Прокурюсь, пролечу серой дымкою,
      Невидимкою-неглядимкою.
      Обойду десятой дорогою
      Черной кошкою-недотрогою,
      Разминусь с тобой в лужах сумерек,
      Расстворюсь в толпе ложных суженных.
      Может, ты не заметишь издали,
      Может, не найдешь и не выследишь,
      Позабудешь, отпустишь, отступишься
      И уйдешь из жизни моей...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Осінь
      Надії осені: "уперше" і "востаннє".
      Закінченність понять, подій і рухів.
      Так перше листя пропливає в танці,
      Так поостаннє плодоносить груша...
      І полетіло павутиння згадок
      Й осіло зморшками під потеплілі очі,
      А небо дивиться на нас і, мов востаннє,
      Зірками сипле, що літати хочуть.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5

    67. *** (Суцільна брехня)
      Я не беру чуже, не підглядаю в вікна,
      Я не рублю вузли, зав'язані не мною,
      Я знаю межі й стримуюсь в півмиті,
      Я вірю в жаб, остерігаюсь долі.
      Гальмуючи перед червоним світлом,
      Змиваючи кути буття в м'які півкола,
      Я навесні не розливаюсь в повінь,
      Я розівчилась тамувати подих.
      Тож не руйнуй ні дамб, ні рейок -
      Стирати межі страшно. Красти грішно.
      Всі мої перехрестя вже за мною.
      Не спокушай своїми. Надто пізно.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.1 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    68. ***
      Забагато куриш і мовчиш,
      Поглядом впираючись у стіни,
      Мордуєш рідних і псуєш папір:
      Прийде чи ні - усе одно покине...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Досліди
      Як пам'ятають очі мову тіла?
      Як розуміють пальці пісню шкіри?
      Коли спить розум і палає серце,
      Шукаю відповідей у твоїх обіймах
      На стику рефлекторних дій і мрії...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. ***
      Наді мною стеля
      Над дахами хмари
      Над землею небо
      А над небом - зорі
      Хто розмежував
      Простір поміж нами
      Той напевно знав
      Як манять кордони
      Вічноюна казка
      Про майбутнє щастя
      Горизонтом дражнить
      Посмішкою гір
      Тятивою неба
      Волею назавтра...
      Й пломеніють стріхи
      Й зорі летять вниз



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. ***
      А то, что дорога легка
      И то, что не дали креста -
      Лежат, сколько хошь на пути! -
      Не бойся, ведь во-он гора,
      Выбирай любой да иди...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Квіти Погулянки
      Липневим ранком на Погулянці,
      Щось згадуючи, плачуть квіти.
      І мрійний відблиск, й солодкий присмак
      Тих сліз розносить по Львову вітер.
      Летить до мене, - мій ніжний друже! -
      Цілує легко: "Прокинсь, царівно!
      Де твоє срібло, люстерко, чари?
      Що це за зморшки, чому їх видно?!"
      - "Не треба, брате, вже не царівна.
      Так, зморшки видно, де й правди діти...
      Віддала зповна - взяла багато:
      Тепер я чую, як плачуть діти."



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Падає зірка
      Десь за спиною падає зірка,
      Падає просто комусь у долоні.
      Я загадаю, закривши очі,
      Побути ще трохи в веснянім полоні.
      Срібна сопілка Нічного Духу,
      Зтишений шепіт сонного міста,
      Ліхтар навпроти мого вікна.
      Яку б мені казку йому розповісти?
      Про дивні узори, заплутані долі,
      Про юну фею чи проклятий привид, -
      Я пам'ятаю казок доволі...
      Десь телефонний здригнувся дрітик.
      ... А на дні моря спить собі сонце
      І що йому сниться, ніхто не знає.
      Як світло від того, що падає зірка,
      А, може, я просто тебе кохаю.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    74. Шепот теней
      Ржавеют мечи, осыпаются краски,
      Шелка превращаются в пыль,
      Звук угасает, сады засыхают...
      Кто скажет, какими мы были?
      Кто видел, кто помнит размах наших крыльев
      И блеск наших глаз в лунном свете?
      Забытые тени исчезнувших замков
      В заброшенном королевстве...
      Кто вспомнит о нас в грядущих столетьях,
      Где мы - лишь эхо от сказок?
      Уют очагов, зарницы пожаров,
      Шепот влюбленных, рокот приказов,-
      Все было, все в прошлом.
      Лики тускнеют, трава на руинах башен.
      Лишь иногда почудится где-то
      Наш призрак, прекрасный и страшный...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Полнолуние
      Горела свечка в стакане ночи,
      Смеялся Призрак и спали дети,
      Летали ведьмы, кричали совы, -
      И всё при маленькой свечки свете.
      Цветами-снами смеялась Фея,
      А Дух Ночной ей играл на флейте,
      Дарили звезды любовь приливу
      И круг белел на старом паркете;
      Тенью летел вовкулак по лесу,
      Русалки звонко плескались в речке...
      А люди видели лишь, как где-то
      В стакане ночи горела свечка.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Львівський березень
      Місто марить. Марить весною,
      Сонцем, зеленим листям,
      Мріє про теплий вітер
      І пелюсткове намисто.
      Летить березневий сніг
      І віддає травою.
      Калюжі блакитніють мрійно.
      Місто марить весною.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    77. ***
      Очима дерев
      За мною слідкують століття
      І століттями в небі
      Наді мною - твої птахи.
      Я йду вже так довго,
      Я, напевно, дуже стомилась;
      За дощем і туманом
      Так тьямо жевріють сніги...
      Ти вкриваєш мій шлях
      Пелюстками божевілля,
      Віриш,
      Що я не боюсь не дійти.
      Декорації сну
      І стирається в порох каміння -
      Ти старанно ховаєш
      Від інших мої сліди.
      Поглядом - вгору,
      Я боюсь висоти до нестями,
      Але зойками трав
      Ти мене підганяєш: "Скоріш!"
      Твоє небо мовчить,
      Лиш нервово вібрує краями.
      Я дійду -
      І століття згорнуться у мить.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. ***
      Я стою біля теплої стінки,
      Вдивляюсь у твої очі,
      Мовчу. І збираюсь мовчати
      Надалі. А чого ти ще хочеш?
      Я кохаю тебе, твої руки,
      А ти зайнятий пошуком правди.
      Я не знаю, що це таке,
      Я нічим тобі не зараджу.
      Ти говориш. Я слів не чую.
      Я могла б тут стояти місяць,
      Що мені до катів та суддів,
      Коли літо і світить місяць?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Ворони
      Похмурим зимовим небом
      Летять безпритульні ворони.
      За ними не тужить місто,
      На них не чекає вирій.
      Як дивно: літати здатні
      І ті, хто всіма забутий.
      Як добре, що небо вільне
      Для всіх, хто у крила вірить.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. ***
      Попелом струшуються роки,
      Димом пливе життя.
      Ось Бог неквапом докурить цей світ
      Й зануриться в небуття...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Delete love
      Розівчитись читати
      Не подати сигналу
      Глибоко вдихнути
      Log off
      Стиснути серце
      Зціпити зуби
      Почистити пам'ять
      Reset
      Обдерти в кров пальці
      Не розпізнати
      Глибокий видих
      Shut down
      Згорнути всі вікна
      Відімкнути мобілку
      Вийти з мережі
      Спалити комп



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. ***
      Проміння - повенем, прозорою рікою,
      Весна пошматувала сірі хмари,
      Щоби зимової примари
      Врешт відпустила місто
      Крижана рука.
      Під кришталевим березневим вітром
      Розпачливо-оголені дерева,
      А ще прозоро-невагоме небо
      Улесливо шепоче їм: "Кохаю...", -
      І вірять віти, місто, вікна, я...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. ***
      Коли ти мене не цілуєш -
      Це атака. Гордуєш мною?!
      Коли я тебе не цілую -
      Відступаючи, захищаюсь -
      Ти лишаєш мені поле бою,
      Цей обтяжений мною простір -
      І ось знову тобі програла!
      Я здаюся тобі сама.
      Ти завжди виграєш. Тактично.
      Поцілунок, мов новий виклик,
      Перший постріл у мою спину...
      Тебе розважає ця гра.
      І знову тижнева мовчанка.
      "Ми не пара. Ми поодинці."
      Ти кохаєш і я кохаю.
      Кожен своїх. Але весна...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --