Загублений в нетрях свідомості файл:
Плани на літо.
Між списком закупів, переліком втрат,
Між «може» й «та йди ти».
Поклич, бо весна як марнота марнот
спливає крізь пальці...
Покличе тихо мій внутрішній ідіот
І зійде з дистанції....
Посидіти біля води,
Порахувати мерців.
Сплутати наслідки і сліди,
Збитись на манівці.
Закрити гештальти,
Закрити повіки,
Перепрошити рани,
Провтикати всі бани;
Не забути рушник, рахівницю.
Дорогу додому, патрони, рушницю,
Не розмовляти з мерцями,
Спитати дозволу в мами,
Книжку, образу, пляшку,
Коцик, цигарки, розтяжку,
Поворожити на долю,
Залишитись з нею в долі,
Залишити все під дверима,
Забути ключі і хуй з ними,
Нозями хлюпатись в хвилі,
Мовчати або пробачати,
Дорахувавши, кричати,
як Маргарита, що вільні,
Додому доплестись повільно,
Коліно вдарити сильно.
Зима знову близько—близько,
Спланувати, що буде слизько,
Якщо пережити літо.
Але плюнути й пережити.
...Я лише обираю берег. Прийде вода —
Будуть танці.
Запросити тебе туди,
Де сходять з дистанції?