ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.01.20 11:42
***
В ніч на двадцяте січня не спалось. Серіали по ютубу не заходили. Задрімав. Очнувся. О другій ночі почалось. Сирена, гул, свист… ба-бах. Я дерев’яній хатині 1937 року. Погріб поруч, але в хаті тепло і більш спокійно… Кілька разів йокнуло, стіни затремтіли

Вероніка В
2026.01.20 10:44
Кип'яток
сніг білозубо всміхається
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком

Борис Костиря
2026.01.20 10:41
Розчарування
Розчарування роздирають вкотре
У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.

Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,

Тетяна Левицька
2026.01.20 00:53
Тебе вибираю...
Тебе вибираю, коханий, щодня,
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.

І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні

М Менянин
2026.01.19 23:12
До Мени
Менян вподобання

Поклон чеснотам вашим
від наших від чеснот,
хто звик вважатись старшим –
той дбає за народ.

Є благочестя сина,

Кока Черкаський
2026.01.19 23:03
Я такий талановитий...
Я такий талановитий,
Що самому дивно,
Це ще змалку відчував я
Інтуїтивно.

В мене сумнівів нема,
Впевнений щомиті,
Що усі мої вірші

Іван Потьомкін
2026.01.19 21:20
***
Прости мені, Боже, що Тебе забуваю,
Як музику чую чи полотно оглядаю,
Як клопоти дня, немов листя, спадають.
Тільки потому про Тебе згадаю,
Бо ж колір і звуки від Тебе зринають.
І чую у відповідь: «Благословляю й прощаю!»
І легше на серці одра

Олена Побийголод
2026.01.19 16:35
1981. Трамвайний джентльмен
Із Леоніда Сергєєва

Мадам з товстим... пакунком! Та не ви,
а бабка, що вмостилася он скраю.
Глуха, матусю? Й ніс, як у сови...
Чвалай сюди, я місце уступаю.

А всім, дивлюсь, байдуже зазвичай,

Володимир Мацуцький
2026.01.19 14:43
Немає світла і хоодні батареї
Немає світла і холодні батареї

Немає світла і холодні батареї,
у небі зграя дронів. Вибух. Вибух.
Ми у війні, як у війні євреї:
вже п’ятий рік зі строю вибув.
Насправді ж вибув п’ятисотий
в війні з смердючою рашнею.

Микола Дудар
2026.01.19 13:38
Ти знаєш, ...
Ти знаєш, млосно на душі…
Зникає придбане роками.
Спіткнешся, глянеш — торгаші
З своїми мо… монастирями…
Своїх молитв «колокола»,
Своє насіння «колокольне».
І час — заплакана вдова,
Що заблукала у недолі…

Борис Костиря
2026.01.19 11:24
Поверховий сон
Цей сон такий неповний, поверховий.
Він сил не додає, немов кошмар.
Він лиш виснажує, як цар верховний,
Оточений прислугою примар.

Вогненні води болі не зупинять,
А тільки рани роз'ятрять нові.
Беруть тебе на злі, ворожі кпини,

Артур Курдіновський
2026.01.19 02:19
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Скажу, де добре, де погано,
Хто тут поет, а хто піїт.
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Ану на стіл негайно звіт!

Бездарних ледарів багато,
Та попри це у темі я!
Ось я працюю лавреатом

Тетяна Левицька
2026.01.18 23:14
Є ті...
Є ті, які підтримують,
і ті що звинувачують,
і ті, які ховають лють
за вашою удачею.

Емпати хмарний небосхил
схиляють, Богу молячись,
і біля спечених могил

С М
2026.01.18 19:31
Дівчина із цинамону (Neil Young)
Мені би дівчину із цинамону
Жити собі поживати
З дівчиною із цинамону

Я мрію про втечу з тобою в цю ніч
За місячним світлом шукаючи
Дівчино із цинамону

Євген Федчук
2026.01.18 16:15
Облога Глухова 1664 року
Сіли діди під повітку. Сидять, розмовляють.
Згадують своє минуле, про бої, походи.
Жаліються: крутить кості, мабуть на негоду.
Потихеньку то старшину, то москалів лають.
Свирид каже: - Коли б знаття, що так воно буде,
Краще б з ляхами зостались, яко

Іван Потьомкін
2026.01.18 11:39
***
Якже так сталось? Якже так сталось,
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Аліна Гурин
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юлія Гордійчук (1977) / Вірші

 ***
Ти прийшов і пішов, залишивши на ранок по собі
Биті зорі в калюжах і тихий розпачливий щем,
Покалічені сни – рештки дивних світів і дилем,
Пересидівши грози, немов в материнській утробі,
Що в далекій реальності били в обличчя дощем...
Але ж був! Коло мене, не так щоб зі мною напевно,
Відпочинок – три кави – гіркі, як самотність, на смак,
Крихкий захист від болю буденних щоденних атак...
І пішов, заклопотано, ніби ходою – даремно! –
намагався спрямити в окличний питальний мій знак...
Вже без сенсу кидати у спину каміння чи станси,
Ти відірвешся вмить, помінявши паролі і очі...
Я впізнала тебе. Чи ж пізнала?... Кому - тут? - пророчить?!...
В мене, крім запитань, тільки котик кумедний зостався,
Що колись – мимохідь – тицьнув в руки тендітні...Заточить
Сіра ніч срібний місяць самотністю дива, і лезо
Пройде м’яко крізь серце, без фальшу й кривавості дір:
Ти проходив – повз мене, так сходить лавина із гір,
Ось пройшов і пішов, бо так треба... Кому ж це так треба?!...
Риторчність і відчай... І вічночужий дизертир...




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-02-05 17:44:53
Переглядів сторінки твору 5073
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.581 / 5.5  (4.591 / 5.24)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.525 / 5.2)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.689
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2024.09.13 21:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-02-05 17:54:11 ]
Юль, чогось мені тут довжина рядка видається завеликою...А чи можна її скоротити, типу так:

Ти прийшов і пішов, залишивши на ранок по собі
Биті зорі в калюжах і тиші розпачливий щем,
І уламки скалічених важко світів і дилем...
А сюди ти приходив, щоб, як в материнській утробі,
Пересидіти грози, що били по тобі дощем... - ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-02-05 18:00:27 ]
Юль, я ж не з тумаками... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гордійчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-05 18:03:22 ]
Ні, звичайно. :))
Але внутрішньо я готуюсь до них, ріднесеньких...:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-05 18:09:27 ]
Файно Юльцьо,
Роблю таку ж заувагу, котру і сам часто отримую:
Мелодійність вірша затирається надлишковою концентрацією "ш"иплячих...
Декілька технічних зауваг:
Наголоси:
"твоЇх світів" - "твоЇх" ???
"на ранок по собІ" - "собІ" ???
"била по тобІ дощем" - "тобІ" ???
Звертання:
"дизертире"

З теплом,
Л.Ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гордійчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-05 18:18:00 ]
Юрку, дякую!
Стосовно шипіння і сичання - подумаю, потрібно щось виправляти. :(
Щодо "тобІ" - "собІ", це вада, але на жаль, поки мені хтось туди пальцем не тицьне, я не помічу, бо так думаю:((
Дякую ще раз, завтра новий день - може встане все на місця.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-05 18:29:29 ]
Та я на ті самі граблі стаю - як колеги не підкажуть - то сліпий. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гордійчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-06 11:48:04 ]
Дещо переробила, Вандо, дякую за підказки. :)Тепер ніби вирівнявся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-02-06 12:00:36 ]
О, тепер інша справа - "лягає" на вухо :)

Кілька моментів:
"Пересидівши грози, немоВ В Материнській утробі," - тут треба змінити, бо збіг приголосних

"Відпочинок – три кави – гіркі, як самотність(,) на смак,"

"В мене(,) крім запитань(,) тільки котик кумедний зостався,"

"Сіра ніч срібний місяць самотністю дива(,) і лезо
Пройде м’яко крізь серце..."

Ще "надірвані діри" і "щоденні буденні атаки" - по-моєму тавтологія, як "масло масляне"..



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-02-06 12:04:49 ]
Ай, яка краса, Юльцю! Дуже гарно))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гордійчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-06 12:10:11 ]
О, коми-коми-коми!!! Зараз поверну їх назад.
Зі збігом доведеться наразі змиритись, доки не поміняю цей вираз взагалі - він мене гнітить (заодно і це "сОбі" забереться). А з маслом... Надірвані були вжиті у сенсі "рвані", але їх замінити легко, "щоденність буття" - річ не зовсім тавтологічна, хотілось би це залишити. Тре подумати... А взагалі, як казав хтось з великих (я завжди на них посилаюсь, як не пам'ятаю автора): "економіка должна бить економной, масло маслянним, а іскусство - іскусствєнним"!!