Юлцьо,
Я би ще раз радив переглянути цього віршика.
Мені він видався "недопеченим".
Кількість складів, ритм.
Наприклад:
"Отже, скоро мене залишиш," - там після мене "Ти" так і проситься.
"Обійняла тиша за шию," - ритм збивається на "тиші" і один склад бракує.
"Стисла так, що й кричать несила," - ритм збивається на "кричать", "несила" чи "не в силах".
і т.д.

Так він і є недопеченим, я його сьогодні зрання тілько зліпила :)
Ритм дійсно кульгає, це виправиться за сьогодні, принаймні, спробую.
В "Обійняла тиша за шию" - щось вимудрую, в мене було пару чорнових варіантів.
Решту "пропалин" - ше не знаю, що зроблю.
Дуже дякую за поради!!
Але спочатку спробую перекласти для себе твою "Vaya con Dios" - люблю твої англійські поезії, просто не коментую, бо й так з коментарів можна вже складати, якщо не епітафії від вдячних нащадків, то оди - це точно:))
(Всім хто дочитав до цього місця, прохання не ображатись, а й далі хвалити-хвалити-хвалити, якщо є що, а я просто так не вмію:))))

"Vaya con Dios" - це з іспанської - "Іди з Богом"

Вєм

Юлю, картинка печально гарна, типова - у кожного були прощання з різних причин. Напевно, ти хотіла сказати, що відпускаєш, бо кохаєш, а не признатися невчасно, що кохаєш. Може,сказати "бо я кохаю"? Ні, звичайно, можна й так все зрозуміти, дивись сама. "Допечеш" іще за порадами Ю.

Дякую, Вандо, за зауваження. Я подумаю, як би то можна було б переробити.
Ви праві, останні два рядки говорили не те, що героїня освідчується (що дійсно було б невчасно:)).
В стосунках, зазвичай, хтось кохає, а когось кохають (один є домінантою), хтось приймає рішення (а відповідно, і несе за нього відповідальність), хтось з цим рішенням погоджується (приймає його). Хоча, назовні, все може виглядати інакше: спільні рішення, рівні за "інтенсивністю" почуття... У цьому конкретному випадку кохає вона, а тому його бажання її залишити впирається у власне її рішення "відпустити - не відпустити". Вона відпустила...
Не знаю чи вдалось мені пояснити хоч щось, з мене препаганий аналітик :)).